Єдиний унікальний номер 205/15440/25
Номер провадження2/205/5989/25
28 листопада 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Пєтіної К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» 13 жовтня 2025 року звернулось до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 002/10777644-SR від 07 липня 2021 року в розмірі 41 816,45 грн., з яких: 16 667,05 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 25 149,40 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Позов мотивований тим, що 07 липня 2021 року між АТ «Таскомбанк» та відповідачем укладено кредитний договір № 002/10777644-SR. 26 червня 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» укладено договір факторингу № НІ/11/20-Ф, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Заборгованість відповідача за кредитним договором складає 41 816,45 грн., з яких: 16 667,05 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 25 149,40 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Представником відповідача Завгороднім А.М. 24.10.2025 року подано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у повному обсязі у задоволенні вимог позовної заяви. Відзив мотивований тим, що матеріали справи вказують лише на те, що дійсно 07 липня 2021 року відповідачем на розгляд АТ «ТасКомБанк» було надано заяву за № 467335, щодо приєднання до Публічної пропозиції на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank». При цьому, позивачем не надано на розгляд саме кредитного договору від 07 липня 2021 року за № 002/10777644-SP, на який йде посилання у позовній заяві, реєстрі прав вимог до договору факторингу від 26 червня 2024 року за № НІ/11/20-Ф та долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості, не наведені в позовній заяві його істотні умови, зокрема, розмір кредитних коштів, наданих АТ «ТасКомБанк» громадянину ОСОБА_1 , відсоткова ставка за Договором та інші. Крім того, долучена до матеріалів справи за номером 205/15440/25 копія Договору факторингу від 26 червня 2024 року за номером НІ/11/20-Ф є неповною, оскільки містить лише 1, 2, 3, 4 та 11 сторінки, а тому такий доказ прийняти до уваги, як належний і допустимий, практично не можливо. Матеріали справи за номером 205/15440/25 не містять жодних доказів оплати позивачем суми фінансування за умовами Договору факторингу від 26 червня 2024 року за номером НІ/11/20-Ф.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача письмово просив розглядати справу без його участі, позов підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Письмових заяв та/або відзиву від нього не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 07 липня 2021 року ОСОБА_2 підписала заяву-анкету № 467335 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank.
Матеріалами справи підтверджено, що 26 червня 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № НІ/11/20-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
В матеріалах справи також наявний акт прийому-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу №НІ/11/20-Ф від 26 червня 2024 року, за яким АТ «Таскомбанк» передав ТОВ «ФК «ЄАПБ» реєстр прав вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог до договору факторингу №НІ/11/20-Ф від 26 червня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 002/10777644-SR від 07 липня 2021 року на загальну суму 41 816,45 грн., з яких: 16 667,05 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 25 149,40 грн. - сума заборгованості за відсотками.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 002/10777644-SR 07 липня 2021 року судом встановлено, що станом на 31 липня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед AT «Таскомбанк» становить 41 816,45 грн., з яких заборгованість: з яких: 16 667,05 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 25 149,40 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) і договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Частиною 1 статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Частиною 1 статті 77, статті 81 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Пунктом 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Представник позивача у позовній заяві зазначає, що між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 002/10777644-SR від 07 липня 2021 року, та ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу № НІ/11/20-Ф від 26 червня 2024 року набуло право вимоги до відповідача саме за вказаним кредитним договором.
Однак, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_1 07 липня 2021 року підписав заяву-анкету № 467335 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank.
При цьому, представником позивача не надано суду саме кредитного договору № 002/10777644-SR від 07 липня 2021 року, на який йде посилання у позовній заяві, реєстрі прав вимог до договору факторингу №НІ/11/20-Ф від 26 червня 2024 року та долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості, не наведені в позовній заяві його істотні умови, зокрема, розмір кредитних коштів, наданих банком відповідачу, відсоткова ставка за договором та інші.
Крім того, долучена до матеріалів справи копія договору факторингу №НІ/11/20-Ф від 26 червня 2024 року є неповною, оскільки містить лише 1-4 та 11 сторінки, і тому суд не може прийняти такий доказ до уваги, як належний і допустимий.
З матеріалів справи вбачається, що на час укладення договору факторингу № НІ/11/20-Ф від 26 червня 2024 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.
Тобто, між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» на час укладення договору факторингу № НІ/11/20-Ф від 26 червня 2024 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора.
Судом встановлено, що позивачем у встановленому законом порядку не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 002/10777644-SR від 07 липня 2021 року від первісного кредитора АТ «Таскомбанк» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» є неналежним позивачем.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений, своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов переконливого висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими і достатніми доказами обставини, на які він посилається, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15-16, 512, 525-526, 530, 599, 610, 612, 629, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Басова