Справа № 487/8972/25
Провадження № 2/487/4126/25
10.12.2025 м. Миколаїв
Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Скоринчук К.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, отриманих від оренди майна нежитлових приміщень,
У Заводський районний суд м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, отриманих від оренди майна нежитлових приміщень.
За загальними правилами ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Винятки із вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).
Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.
Положеннями статті 30 ЦПК України визначено перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, та такий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Разом з тим поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (частина перша статті 30 ЦПК України) є більш широке, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно», а тому правило указаної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав.
Відповідно до частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 зроблено висновок, що: «правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно».
У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18 зроблено висновок, що: «виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном».
Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18 зроблено висновок, що: «словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині 3 статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин. Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових».
Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви предметом позову є стягнення коштів, отриманих відповідачем внаслідок передання в оренду нерухомого майна, розташованого у АДРЕСА_1 , що за правилами виключної підсудності, не належить територіально Заводському районному суду м. Миколаєва.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає передачі за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.
При цьому, суд звертає увагу, що в розумінні положень ст. 32 ЦПК України у даному випадку не вбачається спору про підсудність розгляду даної справи, адже незалежно від місцезнаходження відповідача відповідно до предмету спору дана справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності.
Слід також враховувати те, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судами за встановленими Законом правилами підсудності, а їх порушення - є ознакою незаконності рішення.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Керуючись статтями 30, 31, 187, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя
Справу №487/8972/25 (провадження №2/487/4126/25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 отриманих від оренди майна нежитлових приміщень, передати за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.
Копію ухвали направити для відома позивачеві.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 261 ЦПК України з моменту підписання її суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти з дня складення повної ухвали.
Якщо повна ухвала суду не була вручена позивачеві в день її складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому такої ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передачу справи на розгляд іншого суду здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала складена 10.12.2025.
Суддя: К.М. Скоринчук