Справа № 456/77/25
Провадження № 2/456/633/2025
іменем України
08 грудня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Шрамка Р. Т. ,
з участю секретаря: Сімонової-Мацигін А.А..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию в порядку спрощеного провадження справу №456/77/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 , - ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на дітей.
Позовні вимоги мотивував тим, що в ОСОБА_4 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Від спільного подружнього життя у сторін народилося троє дітей: ОСОБА_5 ; 2005р.н., ОСОБА_6 , 2006р.н., ОСОБА_7 ; 2012р.н.
Станом на сьогодні позивач та відповідач проживають окремо впродовж тривалого часу. З цього часу не ведуть спільного господарства, не мають спільних інтересів та спільного побуту. І позивач, і відповідач більше не мають бажання продовжувати сімейні стосунки у якості подружися. Сімейні стосунки припинилися, оскільки у позивача та відповідача виникли суттєві розбіжності щодо подальшого спільного життя. Відтак, виникла потреба у розірванні шлюбу, зареєстрованому між позивачем та відповідачем, тому рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2024 р. шлюб між сторонами було розірвано.
Позивачка бере участь у правильному фізичному та психологічному розвитку дітей. Відповідач практично не бере участі в утриманні дітей.
Відповідно до судового наказу, виданого Стрийським міськрайонним судом Львівської області від 06 травня 2024 року по справі № 456/2264/24, суд вирішив: стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ( ОСОБА_6 , 2006р.н. та ОСОБА_7 ; 2012р.н.) в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з 29 квітня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_1 син ОСОБА_6 досяг повноліття, йому виповнилося 18 років, тому щодо нього виплата аліментів припинилась.
Водночас син - ОСОБА_6 , 2006 р. н., навчається у вищому навчальному закладі - а саме у Самбірському фаховому медичному коледжі, курс III, відділення медсестринське (строк навчання - до 30.06.2026 р.). Окрім того, ОСОБА_6 , 2006 р. н., мав інвалідність, щодо якої слід переоформити документи після досягнення 18 років. Молодший син ОСОБА_7 ; 2012 р. н. навчається у школі та має інвалідність. До розірвання шлюбу, після розірвання шлюбу і по сьогодні діти проживають разом із матір'ю, усі витрати на дітей позивачка несе сама. Також саме позивачка бере участь у фізичному та психологічному розвитку дітей. В свою чергу, батько дітей (Відповідач) лише сплачував аліменти відповідно до судового наказу по справі № 456/2264/24.
Також відповідач не надає допомоги і у вихованні дітей, оскільки впродовж тривалого часу практично не бере участі у вихованні та розвитку дітей, що є порушенням батьківських обов'язків. Станом на сьогодні діти потребують батьківської уваги і опіки, оскільки дітям позивача і відповідача виповнилося 12, 18 років відповідно, і участь батька у їх вихованні є бажаною.
Тому відповідач має право на стягнення аліментів на обох дітей (на малололітню дитину у збільшеному розмірі, і на повнолітнього сина, який продовжує навчання).
Ухвалою від 09 січня 2024 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні представник позивачки надали пояснення по суті позовних вимог та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Надав суду додаткові пояснення у справі, зазначивши, що відповідно до ч.1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Отже, законодавець виділяє наступні умови стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання: Дитина є повнолітньою (але має не більше 23 років), Дитина продовжує навчання після досягнення повноліття, Дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з тим, що вона продовжує навчання, Батьки можуть надавати матеріальну допомогу дитині. Отже, ці аліменти сплачуються для дитини, яка продовжує навчання, і звязку з цим не може себе забезпечити, не може забезпечити свою життєдіяльність.
Як зауважує Верховний Суд - стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. (Постанова ВС від13 квітня 2021року у справі№ 308/4214/18; Постанова ВС від 01.12.2021 року у справі № 753/20347/20 та інші). Такі правові позиції є усталеними, та спрямовані на забезпечення можливості дитини здобувати освіту і мати відповідні засоби до існування протягом цього часу.
Згідно із статтею 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).
Відтак повнолітня дитина позивача і відповідача продовжує навчання у вищому навчальному закладі і у звязку з цим потребує матеріальної допомоги для прожиття.
Представник відповідача некоректно викладає позицію, що повнолітня дитина сторін не потребує допомоги у звязку з навчанням, оскільки нібито ці витрати мають бути спрямовані саме на покриття витрат на навчання. З урахуванням різних позицій Верховного Суду, слід розмежувати одержання дитиною коштів, необхідних для її життєдіяльності на період навчання (бо дитина не має самостійного заробітку у цей час та потребує матеріальної допомоги), і одержання дитиною коштів від батьків на покриття витрат на навчання (оплата навчання, купівля підручників, інших необхідних засобів, харчування, доїзд на місце навчання тощо).
Вважає, що витрати на навчання входять у витрати, необхідні для життєдіяльності дитини протягом навчання, і є їх складовою (а не єдиною частиною). Тобто дитина повинна мати «за що жити» (йдеться про відповідні кошти на підтримку життєдіяльності) протягом часу, поки триває навчання.
Окрім того, в матеріалах справи містяться також медичні документи, які засвідчують, що ОСОБА_6 має інвалідність, що теж впливає на його можливість самостійно отримувати кошти на прожиття.
Позивачка проживає спільно з двома дітьми, щодо яких заявлено позовні вимоги про стягнення аліментів у звязку з навчанням, і про збільшення розміру аліментів. Відтак керуючись засадами рівності прав та обов'язків обох батьків, на що наголошує представник відповідача, відзначає, що позивачка як мати, з якою проживають діти, бере участь у покритті всіх витрат, пов'язаних із життєдіяльністю дітей, оскільки вони не мають змоги заробляти на життя самостійно (у тому числі і у зв'язку з продовженням навчання). Тому вважає, що позовні вимоги у цій частині (стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання) підлягають до задоволення.
Щодо збільшення розміру аліментів, вважає, що позов в цій частині також підлягає до задоволення.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Як відзначає Верховний Суд у постанові від 15.10.2025 р. у справі № 686/28590/23 (Постанова КЦС ВС від 15.10.2025 у справі № 686/28590/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/131130565): враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Таким чином, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. парламент встановив у статті 192 СК України ті обставини, які враховуються для збільшення розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника; конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків;
Тобто при розгляді вимоги про збільшення розміру аліментів враховуються не лише положення ст. 192 СК України, а й положення інших статей СК України, які унормовують стягнення аліментів: стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Малолітня дитина позивача і відповідача, щодо якої заявлено вимогу про збільшення розміру аліментів, потребує значних витрат на лікування та утримання. Дитина ( ОСОБА_7 ) є інвалідом з дитинства. Дитина ( ОСОБА_7 ) хворий на цукровий діабет. Це відомо відповідачу. Щомісяця потрібно купляти для нього сенсор, для цілодобового зчитування (Libre Link Sensor) показників. Один такий сенсор розрахований на 14 днів, тому в місяць потрібно два сенсори. Ціна одного сенсора орієнтовно 2200 грн., тому на місяць витратна частина лише на сенсори - 4400 грн. приблизно. Також позивачка збирає кошти на купівлю інсулінової помпи для ОСОБА_7 , яка вартує близько 3-5 тис.доларів США. Інсулінова помпа - це медичний пристрій для лікування діабету, який безперервно вводить інсулін підшкірно, імітуючи роботу підшлункової залози. Замість частих ін'єкцій, користувач отримує базальний інсулін для підтримки стабільного рівня глюкози та може вводити болюсний інсулін перед їжею або для корекції високого рівня цукру. Цей пристрій допомагає уникнути частих проколів, покращує контроль рівня цукру в крові та надає більшу гнучкість у способі життя. Станом на зараз малолітня дитина також перебуває на лікуванні, після завершення лікування будуть надані додаткові докази, які засвідчують стан здоров'я малолітньої дитини. Відповідачу відомо про такі значні витрати позивачки, які повязані з утриманням їх спільної малолітньої дитини. Тому вважає, що стан здоров'я дитини є незадовільним, дитина потребує постійних витрат на лікування та проживання; матеріальне становище дитини полягає в тому, що дитина не має самостійних доходів та майна, оскільки є малолітньою. Стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів - тобто відповідача, дозволяє йому сплачувати аліменти у більшому розмірі порівняно з тим розміром, який є станом на сьогодні. Ці, а також інші обставини, що мають істотне значення (які наведені вище), дозволяють позивачу вимагати збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, надала суду пояснення, посилаючись на те, що як зазначено у позовній заяві, згідно судового наказу виданого Стрийським міськрайонним судом Львівської області від 06.05.2024 року у справі № 456/2264/24 суд вирішив стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 , 2006 року народження та ОСОБА_7 , 2012 року народження, у розмірі 1/3 частки з усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 29.04.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також роз'яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 ''Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів". Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстава для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених, цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс 13 і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19, провадження № 61- 2057св20, від 12 січня 2032 роїсу у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі 22 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В свою чергу, на обгрунтування позовних вимог щодо збільшення розміру аліментів на сина - ОСОБА_7 , 2012 року народження, позивачка не надала суду доказів того факту, що матеріальне становище платника аліментів - ОСОБА_2 значно покращилось.
До того ж, як вбачається з довідки № 287 від 23.05.2025 року, виданої роботодавцем відповідача ПАТ «Укрнафта», з січня 2025 року по квітень 2025 року з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_7 , 2012 року народження, було стягнено в загальному 74 810,35 грн., а з довідки № 430 від 26.09.2025 року вбачається, що з відповідача було стягнуто з квітня 2025 року по серпень 2025 року 47 517,06 грн., що цілком не може свідчити про недостатність розміру аліментів на утримання дитини відповідного віку.
Покликання позивачки на ту обставину, що стан здоров'я сина ОСОБА_7 є таким, що потребує постійних витрат на лікування, по-перше не підтверджено відповідними доказами, які б підтверджували витрати позивачки на проведення такого лікування, а по-друге не є підставою для збільшення розміру аліментів, а може слугувати підставою для стягнення додаткових витрат на утримання дитини, що передбачено ч. 1 ст. 185 СК України, у якій зазначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_6 , 2006 року, у зв 'язку з продовженням ним навчання. За правилами частини першої статті 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Відповідні висновки викладено у постанові ВС від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18), у постанові ВС від 13.04.2021 року у справі № 308/4214/18, у постанові ВС від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17.
У постанові ВС від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17 зроблено правовий висновок про те, що звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на період навчання, обов'язком позивача є доведення необхідності надання допомоги на період навчання, розмір необхідної допомоги, а також, що особа планує стягувати такі грошові кошти саме на витрати пов'язані з навчанням, оскільки батьки звільнені від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що не пов'язані з його навчанням. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Відповідні висновки також викладено і у постановах ВС.
Таким чином, відповідно до законодавства обов'язок утримувати свою повнолітню дитину, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття, незалежно від форми навчання, покладається на обох батьків, проте позивачка своєю необгрунтованою та непідтвердженою жодними належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України вимогою про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку відповідача, фактично має намір перекласти обов'язок повного матеріального утримання ОСОБА_6 виключно на відповідача у справі, без врахування наявності у нього аліментних зобов'язань відносно неповнолітнього ОСОБА_7 .
З огляду на наведені норми законодавства, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно, від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3)існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей). Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.
Позивачка не довела існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів відповідача, що є її процесуальним обов'язком, оскільки не надала будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у ОСОБА_6 потреби в матеріальній допомозі саме у зв'язку з навчанням (понесенім витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо), яка була б тотожна місячному розміру аліментів, які позивачка просить суд присудити до стягнення.
В свою чергу ОСОБА_6 , 2006 року народження, з вересня 2024 року на постійній основі перебував закордоном та навчався на дистанцій формі навчання, що підтверджується копією наказу № 111-е від 23.09.2024 року, виданого КЗ ЛОР «Самбірський фаховий медичний коледж», а також з листопада 2024 року по квітень 2025 року отримував щомісячний дохід у розмірі 890 грн., що підтверджується довідкою про доходи №4520 від 02.06.2025 року, виданою КЗ ЛОР «Самбірський фаховий медичний коледж».
Відтак, враховуючи дистанційну форму навчання ОСОБА_6 , відсутність доказів підтверджених витрат, пов'язаних з його навчанням у вищому навчальному закладі, позовні вимоги позивачки про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_6 , 2006 року народження, який продовжує навчання у вищому навчальному закладі, у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до закінчення ним навчання (до 30.06.2026 року), є необгрунтованими.
З огляду на наведене просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 у повному обсязі.
Фактичні обставини справи із оцінкою відповідних доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Згідно рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.06.2024, шлюб між ОСОБА_8 , та ОСОБА_2 , розірвано.
Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 від 27.03.2025, ОСОБА_8 змінила своє прізвище на « ОСОБА_9 ».
06.05.2024, Стрийським міськрайонним судом Львівської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з 29.04.2024 і до досягнення дітьми повноліття.
Згідно довідки №3276 від 14.09.2015, ОСОБА_8 , перебуває на обліку в управлінні праці на соціального захисту населення Стрийської міської ради та отримує державну соціальну допомогу на дитину-інваліда ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 18.06.2015 по 14.12.2024.
Згідно довідки ОСББ «ПАРК ХОЛЛ» №290 від 13.12.2024, ОСОБА_8 , зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 та разом з нею проживає донька ОСОБА_5 , 2005р.н., син ОСОБА_6 , 2006р.н., та син ОСОБА_7 , 2012р.н.
З довідки №387 від 16.12.2024, вбачається, що ОСОБА_6 , є студентом денної державної форми навчання у КЗ ЛОР «Самбірський фаховий медичний коледж» з 01.09.2022, відділення «Медсестринство», термін закінчення навчання - 30.06.2026.
Згідно наказу №111-с від 23.09.2024 КЗ ЛОР «Самбірський фаховий коледж», вбачається, що ОСОБА_6 , дозволено продовжувати навчання в коледжі в дистанційній формі з використанням технологій дистанційного навчання, який тимчасово знаходиться за межами України на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, із збереженням виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом.
Згідно довідки про доходи №4520 від 02.06.2025 КЗ ЛОР «Самбірський фаховий коледж», вбачається, що загальна сума доходу ОСОБА_6 , за період з листопада 2024 року по квітень 2025 рік становила 5340,00 грн., (стипендія).
Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого УСЗН Стрийської міської ради 20.03.2025, ОСОБА_6 , є особою з інвалідністю з дитинства, друга група.
Згідно довідки №286 від 23.05.2025 про сплачені аліменти ПАТ «УКРНАФТА», вбачається, що загальна сума сплачених аліментів за період жовтень 2024 - квітень 2025 року становить 146896,10 грн. Зокрема, з січня 2025, стягнуто аліменти на одну дитину - січень 2025 у розмірі 38683,08 грн., лютий 2025 у розмірі 15687,45 грн., березень 2025 у розмірі 7777,53 грн., квітень 2025 у розмірі 12662,29 грн.
Згідно довідки №430 від 26.09.2025 про сплачені аліменти ПАТ «УКРНАФТА», вбачається, що загальна сума сплачених аліментів за період квітень 2025 - серпень 2025 становить 47517,06 грн. Зокрема травень 2025 у розмірі 8174,74 грн., червень 2025 у розмірі 7075,79 грн., липень 2025 у розмірі 11759,65 грн., серпень 2025 у розмірі 7844,59 грн.
Норми та джерела права, а також роз'яснення, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, мотиви їх застосування.
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. рішення Європейського Суду з прав людини від 21.02.1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
Правовідносини щодо способу виконання батьками обов'язку утримувати дітей, зокрема, щодо стягнення аліментів, визначених за рішенням суду, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Конвенцією про права дитини 1989 року, котрі є частинами національного законодавства України, а також Законом України «Про охорону дитинства».
Так, згідно із ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).
Згідно зі ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до положень ч.1 ст.199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу, а згідно положень ч.3 цієї ж статті право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно зі ст.200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Як зазначено в правовому висновку Верховного Суду в постанові від21 листопада 2018 року у справі №382/1093/16-ц (провадження №61-12568св18), положеннями статті 201 СК України не передбачено застосування вимог статті 182 для визначення мінімального граничного розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Зазначене у статті 200 СК України відсилання до норми статті 182 цього Кодексу стосується лише врахування судом тих обставин, які мають істотне значення та впливають на розмір аліментів (частина перша статті 182 СК України).
Відповідно до абз. 2 ч. 3ст. 182 СК Україниспосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За положеннямист. 183 СК Україничастка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з положеннями ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено, або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.
В п.23 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 роз'яснено, що відповідно до ст.192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Суд зазначає, що правовідносини з обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, не є продовженням безумовного обов'язку батьків з утримання неповнолітніх дітей, якими вказаний обов'язок, встановлений щодо обох батьків, більше того, вони регулюються самостійними нормами матеріального права і залежать від можливості надавати матеріальну допомогу.
Необхідність призначення та збільшення розміру стягуваних аліментів позивач аргументує тим, що збільшились потреби на навчання повнолітнього сина та зменшення у відсотковому значенні розмір стягуваних аліментів на неповнолітнього сина.
Разом з тим вказані обставини лише самі по собі не можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. При цьому стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Сімейний кодекс Українипередбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третястатті 181 СК України).Стаття 192 СК Українитільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямистатті 192 СК Українизміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тількист. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі») (постанова ВСУ від 05.02.2014 року справа №6-143цс13, постанови ВС від 30.06.2020 року у справі №343/945/19 (провадження №61-2057св20); від 12.01.2022 року у справі №545/3115/19 (провадження №61-18145св20), від 23.05.2022 року у справі №752/26176/18 (провадження №61-16697св21).
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
В постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 635/1139/17 (провадження № 61- 350св17) щодо стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд зазначив, що, не надання будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дитини потреби в матеріальній допомозі саме у зв'язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо) може стати підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання після досягнення повноліття.
Згідно з частиною першоюстатті 185СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
В постанові Верховного Суду від 28.02.2019 року в справі № 466/532/16 (провадження № 61-42252св18) вказано, що у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правиластатті 185СКУкраїни (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюютьсястаттею 199 цього Кодексу(утримання дитини, яка продовжує навчання), та наявність правових підстав для застосування даної норми з урахуванням матеріального стану відповідача у цій справі не встановлено.
Верховний Суд в постанові від 24.07.2019 року (справа № 521/2016/16-ц, провадження № 61-31783св18) зазначив, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюютьсяглавою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті199,200,201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правиластатті 185 СК України(додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюютьсястаттею 199 цього Кодексу(утримання дитини, яка продовжує навчання).
Відповідно до частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, сам по собі факт навчання повнолітньої дитини до досягнення 23-річного віку не є підставою для стягнення аліментів, оскільки закон пов'язує обов'язок батьків надавати матеріальну допомогу повнолітнім дочці, сину саме з потребою у такій допомозі, яка виникла у зв'язку із витратами, пов'язаними з навчанням, а також за наявності юридичного факту - наявності у батьків можливості надання такої допомоги.
Суд звертає увагу, що дитина, ОСОБА_6 , є повнолітнім та може самостійно звернутись до суду із позовом про стягнення аліментів на його утримання на час навчання.
Також слід звернути увагу, що згідно пояснень представника позивача ОСОБА_6 періодично виїжджає за межі України для лікування однак, всі надані суду медичні документи видані лікувальними закладами України і жодного доказу щодо лікування чи потреби лікування за кордоном ОСОБА_6 суду не надано.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання.
Щодо зміни розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , слід зазначити, що позивач, посилаючись на те, що встановлений судом розмір аліментів є недостатнім для забезпечення потреб дитини, не вказує та не доводить належними, достовірними та допустимими доказами, який розмір витрат потребує дитина щомісячно. Також в матеріалах справи відсутні докази матеріального стану позивача та стану її здоров'я, як на час звернення із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, так і на час звернення з позовом про збільшення розміру аліментів, що унеможливлює вирішити питання щодо його зміни, які впливають на збільшення розміру аліментів на дитину.
Відтак, позивачем не надано доказів суттєвої зміни свого матеріального стану та матеріального стану відповідача, а також доказів, які б із достовірністю та своєю достатністю підтверджували необхідність збільшення розміру аліментів. У матеріалах справи відсутні докази, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому сплачувати аліменти в розмірі, заявленому позивачем. Доказів зміни доходів, витрат, активів тощо позивачем теж не надано, не доведено стягувачем аліментів витрат платника аліментів, що могло б бути підставою для збільшення розміру раніше стягнутих аліментів до заявленого позивачем розміру.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, правові підставі для задоволення позову відсутні.
Відповідно до положення ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», витрати зі сплати судового збору слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст..7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 133, 141, 244, 245, 259, 263-268, 279 ЦПК України суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 , 2012 р.н.) та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на його утримання у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дитинок повноліття та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, як продовжує навчання у вищому навчальному закладі ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до закінчення ним навчання (до 30.06.2026 р.) відмовити.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.
Повний текст рішення суду виготовлений 10.12.2025.
Суддя Р. Т. Шрамко