25 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 917/569/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Полтавської міської ради
на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2025 (суддя Сірош Д. М.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 (колегія суддів (Шутенко І. А., Гребенюк Н. В., Слободін М. М.) у справі
за позовом Фермерського господарства «Сластьон»
до Полтавської міської ради
про визнання договору оренди землі укладеним та визнання протиправною бездіяльності,
(у судове засідання представники сторін не з'явилися),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Фермерське господарство «Сластьон» (далі - ФГ «Сластьон») звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача - Полтавської міської ради, в якому просило:
1) визнати протиправною бездіяльність щодо не розгляду заяви Фермерського господарства «Сластьон» про продовження права користування (оренди) на земельну ділянку з кадастровим номером 5324080100:00:015:0060, загальною площею 8,000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Абазівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади терміном на 14 (чотирнадцять) років;
2) визнати укладеним договір оренди землі у редакції, наведеній у прохальній частині.
Позов аргументований тим, що в діях Полтавської міської ради вбачається бездіяльність, яка виражається в ухиленні від виконання покладених на орган місцевого самоврядування, як власника земельної ділянки, повноважень та не продовження Фермерському господарству «Сластьон» терміну оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324080100:00:015:0060 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Відповідач порушив право позивача на поновлення договору оренди землі на новий строк після його закінчення. Позивач упродовж строку дії договору належним чином виконував умови договору.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, Фермерське господарство «Сластьон» отримало в платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5324080100:00:015:0060 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (що підтверджується наказом від 26.09.2016 №295 «Про проведення повторних земельних торгів у формі аукціону» та протоколу земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 01.11.2016 №2).
01.11.2016 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Фермерське господарство «Сластьон» уклали договір оренди землі - земельної ділянки з кадастровим номером 5324080100:00:015:0060 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (Реєстраційний номер ГУ ДГК у Полтавській області 72/57-16-Довід 01.11.2016).
Відповідно до пункту 8 договору оренди землі від 01.11.2016 договір укладений на термін 7 років. Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Право оренди Фермерського господарства «Сластьон» зареєстровано в державному реєстрі прав на нерухоме майно: номер запису про інше речове право 17384770. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32318982 від 10.11.2016 державний реєстратор Онищено Руслан Миколайович. Полтавська районна державна адміністрація. Полтавська область.
Термін дії договору оренди землі від 01.11.2016 (державна реєстрація 07.11.2016) до 07.11.2023.
ФГ «Сластьон» 23.08.2023 до Полтавської міської ради (власника земельної ділянки) направив повідомлення про намір поновлення строку договору оренди землі від 01.11.2016 та проекти Додаткових угод про поновлення договору оренди землі від 01.11.2016.
Листом №01-04-01.2-12/2428/1 від 21.09.2023 Полтавська міська рада повернула Фермерському господарству «Слатьон» примірники Додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 07.11.2016 в редакції ФГ «Сластьон» без підписання та сторонами здійснено перехід до стадії узгодження умов договору.
18.10.2023 Фермерським господарством «Сластьон» до Полтавської міської ради направлено приведений до вимог Закону Лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк з проектами договору оренди землі (на вимогу Полтавської міської ради), копію договору оренди землі від 01.11.2016 та копію витягу з ДРРПННМ про реєстрацію права оренди.
Під час перемовин сторонами було запропоновано строк договору оренди 14 років.
04.11.2023 Фермерським господарством «Сластьон» до Полтавської міської ради направлено відредагований, в узгодженій частині умов лист та проекти договору оренди землі від 08.11.2023, викладені в новій редакції з врахуванням пропозиції строку його дії 14 років.
08.02.2024 Фермерським господарством «Сластьон» до Полтавської міської ради надано уточнений/узгоджений лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та проект договору в двох примірниках.
Листом від 07.03.2024 за №010401.214/636/1 Полтавська міська рада, вкотре, повернула подані Фермерським господарством «Сластьон» документи, в т. ч. примірники договору без підпису без їх розгляду на відповідній комісії та сесії Полтавської міської ради.
21.03.2024 Фермерським господарством «Слатьон» до Полтавської міської ради направлено листа щодо поновлення договору оренди землі від 01.11.2016 разом з копією договору оренди землі від 01.11.2016, копією витягу з ДРРПННМ, копією витягу з ДЗК, копією виписки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу ФГ «Сластьон», копією статуту ФГ «Слатьон», копією наказу про призначення керівника, копією паспорта Сластьона О.О., проектом договору оренди землі та копією проєкту землеустрою земельної ділянки.
Листом №010401.214/1002 від 25.04.2024 Полтавська міська рада відповіла, що питання поновлення договору оренди землі від 07.11.2016 буде винесене на розгляд постійних комісій Полтавської міської ради.
Листом №010401.214/1157 від 13.05.2024 Полтавська міська рада повідомила Фермерське господарство «Сластьон» про те, що питання щодо поновлювання Договору оренди землі, включено в проект рішення «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками на території старостинських округів Полтавської міської ради». Цей проект включений в розпорядження міського голови №35-р від 17.04.2024 та винесений на розгляд п'ятдесят третьої сесії восьмого скликання від 26.04.2024. За недостатньою кількістю голосів рішення не було прийнято.
10.06.2024 Фермерським господарством «Слатьон» виконало вказівку представника відповідача, подало до Полтавської міської ради Лист - повідомлення про повторний розгляд Листа-повідомлення, зареєстрованого за №04-66/1/7524 від 14.05.2024 щодо продовження права користування (оренди) на земельну ділянку.
28.10.2024 адвокат Кумечко Марина Сергіївна направила адвокатський запит до Полтавської міської ради з метою отримання відомостей та копій документів за результатами розгляду заяви Фермерського господарства «Сластьон».
31.10.2024 від Полтавської міської ради надійшов Лист-відповідь №01-04-01.2-14/2853 разом з копіями документів.
Як убачається з витягу з протоколу засідання постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, охорони довкілля, природокористування від 24.04.2024, проект рішення «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками на території старостинських округів Полтавської міської територіальної громади» було погоджено та рекомендовано до розгляду його на сесії Полтавської міської ради.
Згідно з протоколом п'ятдесят третьої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 26.04.2024 Рішення «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками на території старостинських округів Полтавської міської територіальної громади» не було прийнято у зв'язку з неголосуванням депутатів Полтавської міської ради, що підтверджується Протоколом поіменного голосування від 26.04.2024.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, охорони довкілля, природокористування від 19.07.2024, проект рішення «Про продовження терміну дії договорів оренди землі на території старостинських округів Полтавської міської територіальної громади» погоджено та рекомендовано до розгляду його на сесії Полтавської міської ради.
Відповідно до Протоколу п'ятдесят третьої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 23.07.2024 Рішення «Про продовження терміну дії договорів оренди землі на території старостинських округів Полтавської міської територіальної громади» не було прийнято у зв'язку з неголосуванням депутатів Полтавської міської ради, що також підтверджується Протоколом поіменного голосування від 26.04.2024.
Станом на березень 2025 року (момент звернення з позовом у даній справі) Фермерське господарство «Сластьон» продовжує користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 5324080100:00:015:0060 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та сплачувати на користь Полтавської міської орендну плату, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (копії в матеріалах справи).
Ухилення Полтавської міської ради від покладених на неї (як на особу, яка уповноважена здійснювати передачу земельних ділянок в оренду) обов'язків (ухилення від голосування з відповідного питання) стало підставою для звернення ФГ «Сластьон» з позовом у даній справі.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.06.2025 у справі № 917/569/25, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2025, позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції аргументоване тим, що оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, останній може вважатись таким, що набув право «правомірного очікування», натомість орендодавець знехтував своїм обов'язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.
Також місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності міської ради, яка полягала у не розгляді заяви орендаря.
3.2. У свою чергу, апеляційний господарський суд також зазначив, що ФГ «Сластьон» (як добросовісний орендар) у встановлений законом термін звернувся до Полтавської міської ради із заявою про намір скористатись своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Натомість, міськрада неодноразово ухилилась від покладених на неї обов'язків не проголосувала з винесеного на її розгляд питання, що обґрунтовано установлено судом першої інстанції, що підтверджується наявними в матеріалах справи протоколами засідання ради.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до витягів з протоколу засідання постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, охорони довкілля, природокористування від 24.04.2024 та від 19.07.2024 погоджено продовження ФГ «Сластьон» права оренди.
Полтавська міська рада не заявляла в суді першої інстанції про недобросовісність орендаря ФГ «Сластьон». Крім того, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ФГ «Сластьон» належним чином виконував умови попереднього договору оренди землі. Доказів наявності у ФГ «Сластьон» заборгованості зі сплати орендної плати матеріали справи не містять.
ФГ «Сластьон» вперше звернувся до Полтавської міської ради із заявою про намір скористатись переважним правом на продовження оренди землі ще до закінчення строку дії договору, а саме у серпні 2023 року (при цьому, строк дії договору закінчувався 07.11.2023). Після відповідного звернення тривав процес перемовин між міською радою та ФГ «Сластьон», наслідком якого стало прийняття міською радою необхідного пакету документів для укладення договору оренди та винесення цього питання на розгляд сесії ради. Однак, як установлено та зазначено вище бездіяльність ради призвела до відсутності ухваленого з цього питання рішення міської ради. Отже, твердження про те, що ФГ «Сластьон» пропустило строк для звернення із заявою про укладення договору оренди землі на новий строк Східний апеляційний господарський суд вважав безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи.
3.3. Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.07.2025 у справі №917/569/25 задоволено заяву ФГ «Сластьон» про ухвалення додаткового рішення. Ухвалено стягнути з Полтавської міської ради на користь ФГ «Сластьон» 46 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2025 у справі №917/569/25 скасовано в частині стягнення з Полтавської міської ради на користь Фермерського господарства «Сластьон» 15700,00грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В решті додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2025 залишено без змін.
Викладено резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2025 у справі №917/569/25 в такій редакції: «Стягнути з Полтавської міської ради (36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 24388285) на користь Фермерського господарства «Сластьон» (38762, Полтавська обл., Полтавський р-н., с. Терешки, вул. Шевченко, 3а, код ЄДРПОУ 38525743) 31000,00грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог заяви відмовити.»
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Полтавська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій викладено прохання судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Скарга обґрунтована тим, що судами не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 910/1492/22, від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, від 07.02.2024 у справі № 906/1311/21; від 13.02.2024 у справі № 910/743/23; від 18.04.2024 у справі № 902/453/23, від 09.07.2024 у справі № 927/1218/23, від 15.05.2024 у справі № 909/694/23, від 21.02.2024 у справі № 906/1324/21, від 31.01.2024 у справі № 906/1315/21, від 24.09.2024 у справі № 910/3432/23, від 22.01.2019 справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, від 02.11.2021 в справі № 925/1351/19, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.
Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди неправильно застосували абзац 4 розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі»; статтю 33 Закону України «Про оренду землі», а висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм відсутні.
Так, за редакцією Закону України «Про оренду землі» від 19.10.2016, станом на момент укладення спірного договору оренди, стаття 33 Закону мала назву «Поновлення договору оренди землі» і визначала, що договір оренди землі поновлюється шляхом укладення додаткової угоди, а не договору оренди, як зазначено у позовних вимогах ФГ «Сластьон».
На думку скаржника, позовна вимога ФГ «Сластьон» про визнання укладеним договору оренди землі в редакції договору оренди землі, зазначеного у позовній заяві, не підлягає задоволенню так як підлягає укладенню додаткова угода, а не договір оренди землі, тому позивачем обраний неналежний спосіб захисту.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України «Про оренду землі».
16.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (а відповідні положення пункту 8 цього Закону, з урахуванням його прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
Розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнено абзацами 3 і 4 такого змісту:
«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.
Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
За змістом статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначено, що частини п'ята та шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин.
За загальним правилом, викладеним у частині п'ятій статті 33 Закону України «Про оренду землі», орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.
Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону України «Про оренду землі», розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.
Отже, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).
Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» істотно змінено редакцію статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша - п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33 Закону України «Про оренду землі») тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.
При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться у абзаці 4 Розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» базується саме на положеннях статті 126-1 Земельного кодексу України, що пов'язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов'язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.
Укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.
Тому поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться у абзаці 4 Розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» та поняття «поновлення договору оренди», яке містилось у Законі України «Про оренду землі» у попередній редакції, є змістовно різними.
Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 906/1311/21, від 13.02.2024 у справі № 910/743/23, від 18.04.2024 у справі № 902/453/23, від 09.07.2024 у справі № 927/1218/23, від 15.05.2024 у справі № 909/694/23, від 21.02.2024 у справі № 906/1324/21, від 31.01.2024 у справі № 906/1315/21, від 24.09.2024 у справі № 910/3432/23, на які посилається скаржник.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
У постановах Верховного Суду у справах №910/5179/20 та № 3190/34/17 суд касаційної інстанції акцентував на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 наголошено, що у межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.
Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов'язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.
Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.
Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов'язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.
Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов'язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев'ятою статті 33 Закону про оренду землі право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.
За висновком Верховного Суду у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, добросовісність виконання сторонами договірних обов'язків і реалізація ними своїх прав є визначальним при оцінці правомірності позовних вимог.
Отже, помилковими є твердження скаржника про відсутність висновку щодо застосування абзацу 4 розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» та статті 33 Закону України «Про оренду землі». Крім того, колегія суддів зауважує, що розглядаючи спори, які виникли щодо застосування приписів статті 33 Закону України «Про оренду землі», суди надають оцінку саме змісту угоди, що і було здійснено у межах справи № 917/569/25 та не заперечується скаржником.
Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки судів першої і апеляційної інстанцій та мали б наслідком скасування оскаржуваних судових рішень, скаржником у касаційній скарзі не наведено, а, отже, у суду касаційної інстанції, з огляду на повноваження передбачені приписами статті 300 ГПК України, відсутні підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У свою чергу, посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.01.2019 справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, від 02.11.2021 в справі № 925/1351/19, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 колегія суддів відхиляє. Так, вказані висновки відповідач наводить у контексті необхідності надання судами оцінки обраного позивачем способу захисту і ухвалення рішення щодо відмови у позові у разі визнання такого способу захисту неналежним. Однак, як зазначено вище, відсутні підстави стверджувати, що обраний спосіб захисту є неналежним. Так, прохальна частина позовної заяви відповідає вимогам статті 33 Закону України «Про оренду землі», водночас доводів щодо змісту договору у новій редакції, який просить визнати укладеним позивач, касаційна скарга не містить, хоча саме це є ключовим у спірних правовідносинах. Зміст прохальної частини позову, а саме визнання укладеним договору або додаткової частини у справі № 917/569/25 не впливає на правильність розгляду спору.
Крім того, хоча скаржник посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 910/1492/22, однак у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня така постанова.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а в межах підстави касаційного оскарження не наведено мотивів, які б могли зумовити скасування рішень судів попередніх інстанцій.
5.4. Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, колегія суддів не убачає підстав для скасування судових рішень у справі № 917/569/25.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
Касаційну скаргу Полтавської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі № 917/569/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ