Справа № 302/1655/25
Провадження № 2-а/302/28/25
10.12.2025 селище Міжгір'я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого, судді Пухальського С. В.,
за участю секретаря судового засідання Сити Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
25 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 317/2 від 10.10.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 10.10.2025 року № 317/2 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 34 000,00 грн, яку він вважає незаконною. На думку позивача, оскаржувана постанова винесена з істотним порушенням порядку притягнення до адміністративної відповідальності, визначеного КУпАП та Інструкцією, затвердженою наказом Міністра оборони України від 01.01.2024 року № 3, оскільки щодо нього не складався протокол про адміністративне правопорушення, а також він не подавав заяви про визнання правопорушення та згоду на розгляд справи за його відсутності відповідно до статті 279-9 КУпАП.
Позивач зазначає, що про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 19.11.2025 року із повідомлення в мобільному застосунку «Приват24» щодо можливого арешту коштів, після чого через сервіс «Дія» встановив наявність виконавчого провадження, а 20.11.2025 року у Міжгірському відділі ДВС отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження та копію постанови № 317/2. У зв'язку з цим він вважає пропуск строку на оскарження поважним і просить його поновити, виходячи з дати фактичного отримання оскаржуваної постанови.
Крім того, позивач звертає увагу на суперечливість змісту постанови щодо його правового статусу: у вступній частині він зазначений як громадянин та одночасно як голова Пилипецької сільської ради, тоді як у резолютивній частині штраф накладено саме як на «громадянина ОСОБА_1 ». При цьому розмір штрафу - 34 000,00 грн - відповідає санкції, встановленій ч. 3 ст. 210-1 КУпАП для посадових осіб органів місцевого самоврядування, а не для громадян, що, на думку позивача, свідчить про невизначеність суб'єкта притягнення до відповідальності та неправильне застосування санкції.
Позивач також вказує, що в оскаржуваній постанові безпідставно наявне посилання на порушення вимог постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, тоді як порядок проведення призову під час мобілізації та оповіщення військовозобов'язаних визначено постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, якою, зокрема, передбачено порядок вручення повісток та взаємодії органів місцевого самоврядування з територіальними центрами комплектування. На думку позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3 не забезпечив належного вручення іменних повісток, а також поклав на Пилипецьку сільську раду обов'язки, не передбачені зазначеним Порядком. Окремо наголошує, що відомості щодо місця перебування військовозобов'язаних та перетину кордону можуть бути отримані відповідачем із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що прямо випливає із Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» та примітки до ст. 210 КУпАП, отже інкриміновані йому порушення є необґрунтованими.
У зв'язку з викладеним позивач просить поновити строк звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.10.2025 року № 317/2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Ухвалами судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.11.2025 року:
- ОСОБА_1 поновлено пропущений строк звернення до суду, адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі;
- залучено до участі у справі як співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 та витребувано від нього належним чином завірені копії усіх матеріалів, за якими ОСОБА_1 постановою № 317/2 від 10.10.2025 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Своїм правом подати відзив на адміністративний позов відповідачі не скористалися.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити заявлені вимоги.
Відповідачі у судове засідання також не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Будь-яких клопотань від них щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
За таких обставин, відповідно до вимог частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце судового розгляду, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши фактичні обставини, суд зазначає таке.
Судом установлено, що 10 жовтня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 317/2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного штрафу в розмірі 34 000 гривень.
Згідно зі змістом постанови 23 вересня 2025 року голові Пилипецької сільської ради було направлено розпорядження № 3071 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 майора ОСОБА_3 про проведення заходів мобілізації та, з метою уточнення облікових даних, здійснення оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_5 , про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 та забезпечення їх прибуття 30 вересня 2025 року о 10:00 год за адресою: АДРЕСА_1 . Оповіщенню підлягало сорок шість осіб. Натомість згідно з повідомленням Пилипецької сільської ради від 30.09.2025 року № 1073/02-06 розпорядження № 3071 від 20.05.2025 року належним чином не виконано, чим, на думку органу, порушено пункт 47 постанови КМУ від 30.12.2022 року № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», тобто двох зазначених військовозобов'язаних не було оповіщено, а надані дані про те, що один із них перебуває за кордоном, а інший - за межами області. У постанові також зазначено, що у наданих до повідомлення документах не міститься пояснень сусідів чи родичів, не долучено довідки міграційної служби, що розцінено як неналежне виконання обов'язків із оповіщення. Окрім того, в силу вимог абзацу 3 пункту 12 Порядку та пункту 47 постанови № 1487 Пилипецькою сільською радою до ІНФОРМАЦІЯ_5 не направлено акта (наказу, розпорядження) про проведення оповіщення резервістів та військовозобов'язаних із визначенням підстав, мети видання, переліку осіб, які підлягають оповіщенню, дати, часу, місця прибуття, способів доставки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідальних осіб та порядку контролю. Це вказано у постанові як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, за яке передбачена відповідальність за частиною 3 статті 210-1 КУпАП (а.с. 12).
Як вбачається із матеріалів справи, розпорядженням т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 майора ОСОБА_4 від 23.09.2025 року № 3071 голові Пилипецької сільської ради було, зокрема, доручено: 1) з метою уточнення облікових даних здійснити оповіщення сорока шести (згідно зі списком) призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , про їх виклик до цього відділу та забезпечити їх прибуття 30 вересня 2025 року о 10:00 год за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) про результати виконання розпорядження поінформувати до 30.09.2025 року; 3) інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які ухиляються від виконання військового обов'язку, подавати до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 13).
Розпорядженням Пилипецького сільського голови від 24.05.2025 року № 66-р призначено представників сільської ради, уповноважених вручати повістки в адміністративних межах населених пунктів і територій, на які поширюються повноваження виконавчих органів сільської ради, та затверджено перелік їх функцій (а.с. 33-36).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, зокрема, здійснюють під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та забезпечують прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону; забезпечують на території відповідних населених пунктів ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів; забезпечують на території відповідних населених пунктів виконання законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:
- видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;
- вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявності);
- письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
- забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.
Частиною 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 року № 560. Він визначає механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, органами військового управління, підрозділами системи поліції та посадовими особами ТЦК та СП з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації; процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до ТЦК та СП, військових частин, органів СБУ та розвідувальних органів.
Згідно з пунктом 12 цього Порядку виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з отриманням розпорядження відповідного керівника ТЦК та СП про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних, зокрема, забезпечують доведення до підприємств, установ, організацій і населення розпорядження керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки; видають акти про проведення оповіщення резервістів та військовозобов'язаних, у яких зазначають підставу та мету видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дату, час та місце їх прибуття, способи доставки, відповідальних осіб і порядок контролю; здійснюють оповіщення за адресою місця проживання шляхом вручення повісток під особистий підпис; повідомляють письмово у триденний строк відповідний ТЦК та СП про результати оповіщення.
Пунктами 28, 31, 35, 43, 46 Порядку № 560 також визначено, що:
- виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки;
- повістки мають право вручати представники виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у межах адміністративних територій, на які поширюються їх повноваження;
- призначення таких представників здійснюється наказом відповідного керівника, який є підставою для видачі службового посвідчення;
- повістки для оповіщення представниками сільських рад доставляються керівнику виконавчого комітету разом із розпорядженням керівника РТЦК та СП про проведення заходів оповіщення.
Із матеріалів справи та змісту розпорядження № 3071 не вбачається, що разом із зазначеним розпорядженням на адресу Пилипецької сільської ради були доставлені іменні повістки для оповіщення військовозобов'язаних згідно зазначеному в ньому переліку.
Щодо посилання в оскарженій постанові на відсутність пояснень сусідів, родичів та довідок міграційної служби, суд відзначає, що Порядок № 560 не покладає на представників виконавчих органів сільських рад обов'язку відбирати пояснення від родичів чи сусідів військовозобов'язаного чи резервіста.
Додатково статтями 5, 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником - Генеральний штаб Збройних Сил України, а органами ведення Реєстру є, зокрема, районні та міські територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. До персональних даних, які містяться в Реєстрі, належать місце проживання та місце перебування, відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України тощо. Таким чином, саме відповідачі мали можливість самостійно отримати необхідні відомості про перебування відповідних осіб, що повністю узгоджується з приміткою до статті 210 КУпАП про те, що положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Реєстру персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами.
За положеннями частин 1, 2 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частина 1 статті 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлений порядок управління, права і свободи громадян, власність тощо, і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
За статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, потерпілих, свідків, іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, наявність обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші істотні обставини.
Отже, притягненню особи до адміністративної відповідальності обов'язково має передувати належна, вчинена відповідно до вимог закону процесуальна діяльність суб'єкта владних повноважень та встановлення події і складу правопорушення.
Статтею 235 КУпАП визначено, що ТЦК та СП розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (статті 210, 210-1 КУпАП). Від імені ТЦК та СП розглядати справи і накладати стягнення мають право їх керівники.
Частиною 5 статті 283 КУпАП передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП, у випадках, коли особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви особи про визнання правопорушення. У постанові також мають бути наведені дані про порядок виконання адміністративного стягнення, реквізити для сплати штрафу та відомості про можливість сплати 50 % суми штрафу протягом десяти днів.
Абзацами 1-4, 10 пункту 1 Розділу ІІ Інструкції № 3 визначено, що протокол складається у двох примірниках і вручається особі під розписку; протокол не складається лише у разі, коли особа, належним чином повідомлена про виклик, не з'явилася без поважних причин або коли вона подала заяву про визнання правопорушення; особа має бути повідомлена про дату, час і місце розгляду справи не пізніше як за три доби - шляхом підпису протоколу (якщо його складено) або окремим повідомленням.
Крім того, стаття 14 КУпАП передбачає, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за порушення правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Санкцією частини 3 статті 210-1 КУпАП встановлено різні розміри штрафу для фізичних і посадових осіб: для громадян - від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, для посадових осіб - від 2000 до 3500 таких мінімумів.
Разом із тим із тексту оскаржуваної постанови вбачається, що адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000,00 грн накладено на ОСОБА_1 саме як на громадянина - фізичну особу, при тому, що у мотивувальній частині описуються обставини його діяльності як сільського голови (посадової особи органу місцевого самоврядування). Така суперечність не усувається матеріалами справи та не була роз'яснена відповідачами.
Частиною 1, 2 статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в справах про оскарження рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності такого рішення покладається на відповідача.
Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що:
- відповідачами не доведено дотримання передбаченого КУпАП та Інструкцією процесуального порядку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (протокол щодо нього не складався, заява про визнання правопорушення від нього не надходила, доказів належного повідомлення про розгляд справи матеріали не містять);
- відповідачами не спростовано доводи позивача про відсутність у Пилипецької сільської ради іменних повісток, необхідних для оповіщення військовозобов'язаних, та про відсутність у представників сільської ради обов'язку збирати довідки Міграційної служби чи пояснення сусідів, оскільки такі відомості можуть бути отримані відповідачем як органом ведення Реєстру;
- відповідач не надав належних і допустимих доказів того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та не обґрунтував необхідність притягнення його до відповідальності саме як громадянина, попри опис фактичних дій, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 року у справі № 560/751/17 вказав, що висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення має бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, у тому числі встановлення вини особи, підтвердженої належними та допустимими доказами. Обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення покладено на суб'єкта владних повноважень.
У цій справі відповідачі не подали відзиву, не надали суду жодних додаткових матеріалів, які б свідчили про наявність належних, достатніх та допустимих доказів вини позивача, не спростували наведених у позові аргументів щодо порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності.
Водночас відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Така ж правова позиція застосовується й у разі недоведеності складу правопорушення.
Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1.залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2.скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу;
3.скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4.змінити захід стягнення в межах санкції.
Оскільки відповідачами не доведено правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Щодо вимоги про визнання постанови протиправною суд зазначає, що, з огляду на приписи частини 3 статті 286 КАС України, скасування постанови і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є достатнім та належним способом захисту прав особи. Перелік рішень, які може ухвалити суд у такій категорії справ, є вичерпним і не передбачає окремого визнання постанови протиправною, у зв'язку з чим у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Щодо судових витрат суд виходить з того, що згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати, що підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн. З огляду на часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 половину сплаченого судового збору - 302,80 грн - за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись статтями 2, 5-9, 72-77, 132, 139, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 317/2 від 10 жовтня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 34 000,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 302,80 грн (триста дві гривні та 80 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів із дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Пухальський С. В.