65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5286/24(916/4103/25)
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. за участю секретаря судового засідання Прахт Є. І. розглянувши матеріали справи № 916/5286/24(916/4103/25):
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
до відповідача 1: Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ 14360570)
та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агропромислове підприємство" (вул. Червонофлотська, 29, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 20229199)
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (пр-т Ак. Глушкова, 40, офіс, 315, м. Київ, 03187, код 38039872);
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: розпорядник майна арбітражний керуючий Кочин Наталія Василівна (адреса 08136, Київська обл., Бучанський р-н., с. Крюківщина, а/с. 81; РНОКПП НОМЕР_2 );
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна (адреса 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6/9; ІНФОРМАЦІЯ_1 );
про: визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з підстав протиправності та безпідставності виконавчого напису
яка розглядається в межах справи № 916/5286/24
за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (пр-т Ак. Глушкова, 40, офіс, 315, м. Київ, 03187, код ЄДРПОУ 38039872)
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агропромислове підприємство" (вул. Червонофлотська, 29, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 20229199)
про банкрутство
За участю представників:
від позивача: Савін С.О.
від третьої особи (ТОВ «Компанія «Ніко Тайс»): Грищенко О.М.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились
Розгляд Господарським судом Одеської області справи № 916/5286/24.
03.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агропромислове підприємство" у зв'язку із наявністю заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 відкрито провадження у справі № 916/5286/24 про банкрутство ТОВ «Українське агропромислове підприємство», визнано грошові вимоги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» до ТОВ «Українське агропромислове підприємство» в сумі 1 077 887, 78 грн та 24 224 грн судового збору, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Кочин Н. В.
В Ухвалі попереднього засідання від 18.03.2025 року по цій справі суд зазначив, зокрема, що:
«визнаними вимогами кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агропромислове підприємство" (вул. Червонофлотська, 29, м. Херсон, 73000, код 20229199) є:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (пр-т Ак. Глушкова, 40, офіс, 315, м. Київ, 03187, код 38039872) в сумі 247 256,43 грн та 4 844,80 грн судового збору.
- Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) в сумі 1 759 425,71 грн та судовий збір у розмірі 6 056 грн.
Не визнаними вимогами кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агропромислове підприємство" (вул. Червонофлотська, 29, м. Херсон, 73000, код 20229199) є:
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) в сумі 5 875 266,15 грн.»
В подальшому, Постановою Господарського суду Одеської області від 22.04.2025 року по справі № 916/5286/24 визнано банкрутом ТОВ «Українське агропромислове підприємство», відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТОВ «Українське агропромислове підприємство» арбітражного керуючого Кочин Н. В.
Розгляд справи № 916/5286/24 призначено на 20.01.2026р. о 10.00.
Розгляд судом позовної заяви ОСОБА_1 .
08.10.2025 року через систему "Електронний суд" за вх. № 4214/25 суд отримав позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське агропромислове підприємство» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з підстав протиправності та безпідставності виконавчого напису яка заявлена в межах справи № 916/5286/24.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, суд ухвалив присвоїти справі №916/5286/24(916/4103/25), справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи в змішаній (паперовій та електронній) формі, залучив до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - розпорядника майна арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Бондар Ірину Михайлівну, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" та встановив відповідачам строк на подання відзивів на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України та ч.1 ст.251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а залученим третім особам строк для надання пояснень щодо позову, в порядку ст. 168 ГПК України до 29.10.2025 року.
20.10.2025 року суд отримав від третьої особи - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" відзив на позовну заяву - просить суд позов задовольнити. Суд вважає, що за своєю правовою природою вказаний відзив є поясненням третьої особи по суті спору.
21.10.2025 року суд отримав відзив АТ КБ "ПриватБанк" - просить суд закрити провадження у зв'язку з відсутністю порушеного права та обранням неналежного способу захисту, а у випадку відсутності підстав - відмовити у задоволенні позову із застосуванням строків позовної давності.
24.10.2025 року ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" надало суду додаткові пояснення по справі, які просить суд врахувати при розгляді справи.
У судовому засіданні 30.10.2025 року представник позивача повідомив суд, що не планує подавати суду відповідь на відзив. Суд виключив зі складу третіх осіб АТ КБ "ПриватБанк", оскільки вказана особа є відповідачем.
17.11.2025 року суд отримав клопотання ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" - просить у задоволені позову відмовити.
Ліквідатор ТОВ «Українське агропромислове підприємство» арбітражний керуючий Кочин Н. В. надала суду заяву (вх. № 34275/25) про розгляд справи без її участі.
Приватний нотаріус Бондар І. М. надавав суду заяви (вх. № 31733/25, № 37571/25) про розгляд справи без його участі.
Всі учасники справи вчасно повідомлялись про розгляд справи господарським судом через систему «Електронний суд».
Відповідач 2 - ТОВ «Українське агропромислове підприємство» відзиву на позов не надав, тому на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Представник ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» надав пояснення про те, що у задоволенні позову слід відмовити.
Фактичні обставини справи.
На підставі заяви від 31.07.2013 року ТОВ «Українське агропромислове підприємство» приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг на підставі заяви боржника від 31.07.2013р. та подальших заявок вказаного товариства від 26.06.2024р. за №1859 на суму 5128,21грн. та №1860 на суму 6825,23грн., від 10.07.2014р. за №1864 на суму 130 000грн., від 16.04.2015р. за №2234 на суму 380 000грн., від 13.05.2015р. за №2299 на суму 880 000грн., від 25.05.2015р. за №2307 на суму 380 000грн., від 23.06.2015р. за № 2352 на суму 850 000грн. та від 03.07.2015р. за №2364 на суму 315 000грн. на гарантований платіж (доручення на договірне списання) боржник отримав від банку кредит на загальну суму 2 946 953,44грн.
У зв'язку з допущенням ТОВ «Українське агропромислове підприємство» прострочення погашення заборгованості по вищевказаному кредитному договору, Банк звернувся до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису.
25.06.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований за №5920.
Даним написом у безспірному порядку було стягнуто грошові кошти у сумі 1 262 425 (один мільйон двісті шістдесят дві тисячі чотириста двадцять п'ять) гривень 71 копійка з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське агропромислове підприємство», які є його боргом за кредитним договором №б/н від 26.06.20214 року укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк». Тобто, було задоволено вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «ПриватБанк», у розмірі: - Залишок заборгованості за кредитом - 1 165 000,00 гривень; - Залишок заборгованості за відсотками - 94 425,71 гривень;, що всього становить 1 259 425 (один мільйон двісті п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) гривень 71 копійка. - Витрати пов'язані із вчиненням виконавчого напису - 3 000,00 гривень.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи та визнаються сторонами.
Правова позиція позивача.
Позивач - ОСОБА_1 просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 25.06.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований за №5920.
Вказані позовні вимоги позивач обгрунтовує наступним.
Постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» було доповнено пунктом 2 цього переліку , а саме - після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема: п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів з текстом:
«Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
З огляду на вищевказане, позивач вважає, що кредитний договір, укладений з ПАТ КБ «ПриватБанк», який не був нотаріально посвідченим, не входив до переліку документів, за якими стягнення заборгованості у безспірному порядку могло здійснюватись на підставі виконавчого напису нотаріуса. Тобто, вчиняючи 29.09.2017 виконавчий напис №5920, приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М. неправомірно керувалась пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно вищевказаним судовим рішенням Київського апеляційного адміністративного суду.
Приймаючи до уваги вищевказане, позивач вважає, що існують підстави для визнання спірного виконавчого напису №13767 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та Переліку документів.
Щодо права на звернення до суду з даною позовною заявою, ОСОБА_1 зазначає, що не отримувала копію вищевказаного виконавчого напису та про його наявність її не було відомо до 03.07.2025 року коли представнику ОСОБА_1 було надано можливість ознайомитись з матеріалами справи №916/5286/24. При цьому, як вважає позивач, ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 по справі №916/5286/24 на підставі оскаржуваного виконавчого напису, було визнано вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське агропромислове підприємство» в сумі 1 759 425,71 грн. та судовий збір у розмір 6 056,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 у справі №916/5286/24(916/2403/25) прийнято заяву ліквідатора ТОВ «Українське агропромислове підприємство» арбітражного керуючого Кочин Наталії Василівни (вх. № 2461/25 від 19.06.2025 року) про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління Боржника в межах справи №916/5286/24 до розгляду та відкрито провадження у справі.
Предметом розгляду даної заяви є покладення на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів у справі №916/5286/24 про банкрутство ТОВ «Українське Агропромислове Підприємство»». У даній заяві ліквідатор просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 3 119 694,72 грн. в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів ТОВ «Українське Агропромислове Підприємство».
Отже, позивач вважає, станом на теперішній час ліквідатор ТОВ намагається притягнути, зокрема, ОСОБА_1 до солідарної відповідальності та стягнути з неї грошові кошти у загальному розмірі 3 119 694,72, у т.ч. 1 765 481,71 - кредиторських вимог АТ КБ «ПриватБанк», які є безпідставними та небунтованими, які сформовані на підставі виконавчого напису, який жодним чином не підтверджує безспірність заявлених вимог до ТОВ «Українське агропромислове підприємство».
Правова позиція АТ КБ "ПриватБанк" (Т. 1 а.с. 54-56).
Так, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд закрити провадження у зв'язку з відсутністю порушеного права та обранням неналежного способу захисту, а у випадку відсутності підстав - відмовити у задоволенні позову із застосуванням строків позовної давності.
Обґрунтована така позиція наступним, тим що такий спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки його задоволення не призведе до відновлення права, яке Позивачка вважає порушеним.
Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» посилається на пропуск строку позовної давності, встановлений ст. 256 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 є учасником (засновником) ТОВ «УАПП». Як учасник товариства, вона зобов'язана проявляти розумну зацікавленість його діяльністю та фінансовим станом. Існування значної заборгованості перед Банком та вчинення примусових заходів стягнення боргу на суму понад 1,2 млн грн є подією, про яку добросовісний та обачний засновник міг і повинен був довідатися значно раніше, а не через 8 років.
Правова позиція ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".
Третя особа - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", згідно відзиву на позовну заяву (вх. № 32855/25 від 20.10.2025р.), яку суд прийняв до розгляду в якості пояснень третьої особи, просило суд:
- задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» про визнання виконавчого напису за №5920 від 29 червня 2017 року, вчинений Приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною таким, що не підлягає виконанню з підстав протиправності та безпідставності виконавчого напису;
- визнати виконавчий напис за №5920 від 29 червня 2017 року, вчинений Приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною таким, що не підлягає виконанню з підстав протиправності та безпідставності виконавчого напису.
На підтвердження такої позиції ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" надала суду додаткові пояснення по справі (вх. № 33601/25 від 24.10.2025р.).
В подальшому, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" надало суду клопотання (вх. № 36497/25 від 17.11.2025р.), яким просить суд:
- врахувати зміст, сутність та посилання даного письмового пояснення ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» в межах судової справи №916/5286/24 (916/4103/25) за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» про визнання виконавчого напису за №5920 від 29 червня 2017 року, вчинений Приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною таким, що не підлягає виконанню з підстав протиправності та безпідставності виконавчого напису;
- відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог до АТ КБ
«ПРИВАТБАНК» та ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» про визнання виконавчого напису за №5920 від 29 червня 2017 року, вчинений Приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною таким, що не підлягає виконанню з підстав протиправності та безпідставності виконавчого напису.
Тобто, правова позиція ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" щодо позовних вимог у вищевказаних поясненнях та клопотанні носить протилежний характер.
Натомість, керуючий принципом процесуальної економії, суд вважає за доцільне прийняти до уваги саме останню правову позицію ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", яка обґрунтована тим що, позивачем не вірно та в неналежний спосіб обрано захист порушеного права, а тому ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» вважає позовні вимоги є передчасними, безпідставним, у задоволені котрих слід відмовити.
Висновки суду.
У даній справі Позивач, ОСОБА_1 , обґрунтовує свій позов тим, що визнання виконавчого напису недійсним необхідне їй для захисту від притягнення до солідарної відповідальності у справі про банкрутство ТОВ «УАПП» (№916/5286/24), оскільки до розміру цієї відповідальності включено вимоги Банку.
Перш за все, суд вважає за доцільне звернути увагу на хибну позицію позивача, що оскаржуваний виконавчий напис був підставою для визнання судом вимог кредитора - АТ КБ «Приват Банк» до ТОВ "Українське агропромислове підприємство" в межах справи № 916/5286/24 про банкрутство ТОВ "Українське агропромислове підприємство".
Так, Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року по справі №916/5286/24 визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське агропромислове підприємство» в сумі 1 759 425,71 гривень та судовий збір у розмірі 6 056,00 грн. та відхилено вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське агропромислове підприємство» у сумі 5 875 266,15 гривень.
Як вбачається зі змісту Ухвали Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року по справі № 916/5286/24 - спірний виконавчий напис нотаріусу взагалі не приймався судом до уваги при розгляді заявлених АТ КБ «ПриватБанк» кредиторських вимог до ТОВ «Українське агропромислове підприємство», а зазначається виключно як частина хронології подій, тобто фактичних обставин справи, які мали місце до звернення Банку до суду з кредиторськими вимогами в межах справи про банкрутство до ТОВ «Українське агропромислове підприємство».
Отже, спірний виконавчий напис нотаріусу не був підставою для визнання вказаних вимог, підставою для визнання цих вимог слугували первинні документи (кредитний договір, виписки по рахунку, розрахунок заборгованості тощо), а не виконавчий напис нотаріуса, оскільки за сталою судовою практикою наявність будь-якого боргу доводиться в суді саме первинними документами, а виконавчий напис нотаріусу не вважається доказом наявності заборгованості.
Суд наголошує, що грошові вимоги Банку виникли не на підставі виконавчого напису, а на підставі первинних документів - кредитного договору та виписок по рахунку, саме ці докази були розглянуті судом саме в якості підстав визнання вимог заявлених Банком та зазначені в Ухвалі Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у справі №916/5286/24, яка набрала законної сили і є чинним судовим рішенням.
В подальшому, вказана Ухвала була оскаржена в апеляційному порядку та Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року про визнання та відхилення вимог кредитора та ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року за результатами попереднього засідання у справі № 916/5286/24.
Крім того, суд має виснувати, що такий спосіб захисту, який обраний Позивачем по цій справі - є неналежним та неефективним, оскільки його задоволення не призведе до відновлення права, яке Позивач вважає порушеним.
Так, навіть гіпотетичне задоволення цього позову та визнання виконавчого напису недійсним жодним чином не вплине на чинність Ухвали Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року по справі № 916/5286/24 та не призведе до виключення вимог Банку з реєстру кредиторів, а тому розмір солідарної відповідальності Позивача від цього не зміниться.
Верховний суд неодноразово наполягав на важливість вибору ефективного та дієвого способу захисту своїх прав в суді.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду, обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанова ВП ВС від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі N 753/8671/21 (провадження N 61-550св22).
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі N 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі N 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі N 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі N 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі N 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі N 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі N 359/3373/16-ц (пункт 155)).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством/договором, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі N 916/1415/19 (пункт 43) та постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі N 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі N 920/301/18, від 25.06.2019 у справі N 922/1500/18, від 31.10.2019 у справі N 916/1134/18, від 24.12.2019 у справі N 902/377/19, від 02.04.2020 у справі N 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі N 910/7029/20.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі N 378/596/16-ц).
Також, суд звертає увагу, що справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача (постанова КЦС ВС від 19 червня 2023 року у справі № 187/1718/20).
Натомість, як вбачається, Позивач по цій справі не має статусу Стягувача за спірним виконавчим написом нотаріусу.
При цьому, суд не вбачає за доцільне надавати оцінку спливу строку позовної давності, про що заявлено АТ КБ «ПриватБанк».
Так, Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 18.12.2019 року по справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) зазначила наступне:
"134. Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.
І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
А отже, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову."
Відповідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В ч. 1 ст. 77 ГПК України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене, на думку суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні наведених принципів, на підтвердження заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, в задоволенні позову слід відмовити, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст..ст.256-259 ГПК України
Повне рішення складено 10.12.2025р.
Суддя О.А. Демешин
10 грудня 2025 р.