Справа 127/37281/25
Провадження 1-кс/127/14430/25
09 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
адвоката ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що застосовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2025 (справа №127/4052/25), в рамках кримінального провадження № 62025240040000320 внесеного до ЄРДР 04.02.2025, за фіксації судового розгляду технічними засобами,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що застосовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2025 (справа №127/4052/25), в рамках кримінального провадження № 62025240040000320 внесеного до ЄРДР 04.02.2025.
Клопотання мотивовано тим, що 06.02.2025 року ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/4052/25 було накладено арешт з позбавленням права володіння, розпорядження та користування, яке було тимчасово вилучене у кримінальному провадженні №62025240040000320 від 04.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме - на автомобіль марки «BMW 318I», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить ОСОБА_5 із установленням подальшого місця зберігання на спеціального майданчику Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, за адресою: Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Сагайдачного, 4 та вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , який поміщено до сейф пакету ДБР S1019513.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно вимог ч. 5 ст. 9 КПК України слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Відповідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно із статтею 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відтак, арешт є винятковим заходом, що тимчасово обмежує право власності особи, тому він може застосовуватися лише за наявності реальної необхідності у забезпеченні цілей кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області №127/4052/25 від 06 лютого 2025 року було встановлено, що вказаний автомобіль містить на собі сліди злочину та може бути використаний під час проведення судових експертиз, інших слідчих дій для з'ясування дійсних обставин події. Таким чином, арешт на автомобіль марки «BMW 318I», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 був накладений саме з метою з'ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення, а також з метою унеможливлення подальшого відчуження майна на час досудового розслідування та забезпечення його схоронності.
Частиною першою статті 100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160- 166, 170-174 цього Кодекс.
Заявник у клопотанні зазначає, що автомобіль був оглянутий після дорожньо-транспортної пригоди, зафіксовано зовнішні пошкодження, проведено всі першочергові слідчі дії, а сам транспортний засіб визнано речовим доказом, тобто інформація, яка могла бути втрачена у разі подальшої експлуатації автомобіля, вже задокументована. Наразі, на думку заявника, відсутні об'єктивні підстави вважати, що подальше користування транспортним засобом будь-яким чином може зашкодити слідству чи ускладнити встановлення істини у кримінальному провадженні №62025240040000320.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканність права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
З огляду на тривалість розслідування вбачається, що всі необхідні слідчі (розшукові) дії для забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення, пов'язаних з транспортним засобом «BMW 318I», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 вже були здійснені.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП]). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994, та «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).
ОСОБА_5 , внаслідок накладеного арешту, позбавлена можливості здійснювати володіння, та розпорядження належним їй транспортним засобом, у тому числі шляхом його відчуження чи передачі у користування третім особам. При цьому, простій даного транспортного засобу призводить до втрати його експлуатаційних властивостей та істотного зниження ринкової вартості з часом.
Тривале обмеження права власності ОСОБА_5 без ухвалення судового рішення по суті кримінального провадження фактично призводить до непропорційного втручання у її майнові права, що суперечить положенням ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З огляду на викладені вище обставини, на переконання заявника, подальше застосування арешту як заходу забезпечення кримінального провадження є недоцільним, оскільки транспортний засіб, на який накладено арешт, фактично втратив своє доказове значення. У зв'язку з цим необхідність у подальшому застосуванні арешту майна відсутня.
Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
На підставі вищевикладеного, адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 просив слідчого суддю клопотання задовольнити та скасувати арешт, що застосовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2025 (справа №127/4052/25), в рамках кримінального провадження № 62025240040000320 внесеного до ЄРДР 04.02.2025, в частині транспортного засобу марки «БМВ 318І» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав за обставин викладених у ньому та просив задовольнити.
Під час судового розгляду прокурора ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання, слідчому судді пояснив, що на даний час в рамках даного кримінального провадження тривають слідчі дії, окрім того було проведено ряж експертиз, за результатом яких було встановлено належний стан транспортного засобу, додатково було проведено слідчий експеримент з участі водія транспортного засобу та було встановлено, що видимість становила 36 м та експертом було встановлено що водій транспортного засобу мав технічну можливість уникнути наїзду на потерпілу, окрім того в ході досудового розслідування було встановлено, що вказаний транспортний засіб мав тонування скла, що значно зменшувало видимість, на даний час вживаються заходи щодо встановлення відповідності тонування правилам затвердженим законодавством України, а тому автомобіль необхідним для проведення запланованих слідчих дії, а тому просив слідчого суддю відмовити в задоволенні клопотання у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за відсутності фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено не обґрунтовано.
Слідчим суддею з матеріалів клопотання встановлено, що майно, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2025 (справа №127/4052/25), в рамках кримінального провадження № 62025240040000320 внесеного до ЄРДР 04.02.2025, є предметом вчинення кримінального правопорушення, на даний час необхідно для проведення експертиз та зберегло на собі сліди правопорушення, є речовим доказом, а тому, з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного майна, проведення необхідних експертиз, слідчий суддя вважає, що до вирішення питання по кримінальному провадженню та розгляду справи по суті, арешт майна скасуванню не підлягає.
З огляду на вищенаведене, враховуючи, що в клопотанні не доведено підстав вважати, що в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна відпала потреба, тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна та повернення майна є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 170 - 172, 174, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що застосовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2025 (справа №127/4052/25), в рамках кримінального провадження № 62025240040000320 внесеного до ЄРДР 04.02.2025 - відмовити.
Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя