Справа № 145/996/25
Провадження №1-кп/145/149/2025
10.12.2025 селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні №12025020070000144 від 28.05.2025, та додані до нього документи, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крутогорб Гайсинського району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,
28.05.2025 близько 02:00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи неподалік ставка «Любительський» в с. Марківка Вороновицької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, побачив на березі вказаного водоймища легковий автомобіль марки «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває у постійному користуванні ОСОБА_6 , після чого у нього виник умисел незаконно ним заволодіти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння належним ОСОБА_6 автомобілем марки «ВАЗ 2109» державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , скориставшись відсутністю власника та інших сторонніх осіб, які могли б завадити йому здійснити свій намір, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою набуття можливості розпорядитись вищевказаним транспортним засобом, через незачинені двері автомобіля проник до салону, де скориставшись наявністю ключів запалення, завів двигун даного автомобіля та поїхав ним з місця вчинення злочину в напрямку центру с. Марківка Вороновицької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, незаконно заволодівши у такий спосіб вищевказаним транспортним засобом.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини заволодіння ним транспортним засобом, викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що у відпочивав на ставку в с. Марківка. Транспортний засіб належить охоронцю вказаного ставка. Коли останній пішов спати, він вирішив заволодіти вказаним транспортним засобом та поїхати до магазину, оскільки він був відчиненим та ключі знаходились в замку запалювання. Він сів в автомобіль, завів його та почав рух, однак проїхавши невелику відстань застряг і далі рухатись не міг. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати, вказавши, що повністю усвідомив протиправність своїх дій.
Суд враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними та відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, суд, вислухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому судом з'ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, розміру процесуальних витрат, долі речових доказів.
З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з'ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України. Вина ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Підстав для звільнення обвинуваченого від відповідальності судом не встановлено, у зв'язку з чим обвинувачений підлягає покаранню за вчинене нею кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд зважає на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, за місцем проживання скарг від жителів села не надходило, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, про скоєне жалкує.
Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування збитку.
Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 289 КК України, у виді позбавлення волі на строк три роки.
Враховуючи особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, добровільно відшкодував шкоду потерпілому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, характеризується позитивно, на спеціальних обліках не перебуває, виявив бажання продовжити службу в ЗСУ, суд, відповідно до ст. 75 КК України, вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням на нього обов'язків, визначених п.п.1.2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання зараховується строк попереднього ув'язнення у даному кримінальному провадженні з моменту затримання, тобто з 28.05.2025 до 29.05.2025, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Також, суд зважає на те, що обвинувачений перебував під цілодобовим домашнім арештом в період з 29.05.2025 по 10.12.2025, тому відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України він підлягає зарахуванню у строк відбування покарання за наступним розрахунком: три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. На переконання суду таке покарання обвинуваченому буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме його особі.
Інші питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку.
Вирішення питання щодо накладених у кримінальному провадженні арештів.
Ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області від 30.05.2025 у справі № 930/1260/25 (провадження 1-кс/930/289/25) накладено арешт на автомобіль марки «ВАЗ 2109» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , перебуває у власності ОСОБА_7 , яким фактично володіє та користується ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення збереження вказаного речового доказу, шляхом позбавленням права розпорядження даним транспортним засобом та на вовняну накидку, чохол керма, зв'язку з чотирьох ключів, сліди одорологічного походження з передньої лівої та правої внутрішніх ручок дверей, з ручки коробки передач з підголовника водійського та пасажирського сидінь, з підлокітника, з панелі приладів, з кришки бардачка, що були виявлені та вилучені з автомобіля марки «ВАЗ 2109» з реєстраційним номером НОМЕР_1 з метою забезпечення збереження вказаних речових доказів, шляхом накладення заборони на їх використання та розпорядження.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України арешт майна підлягає скасуванню.
Вирішення питань щодо процесуальних витрат.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні складають витрати на проведення судових експертиз № СЕ-19/102-25/12417-АВ від 03.06.2025 в розмірі 1782,80 грн.; №СЕ-19/102-25/12419-ІТ від 13.06.2025 в розмірі 9570,69 грн.
Загальна сума витрат на залучення експертів складає 11353,49 грн.
Відповідно до вимог ст. 124, 126 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати у відшкодування вартості проведення судових експертиз, оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень.
Матеріальна шкода по кримінальному правопорушенню в сумі 60850 грн. відшкодована в повному обсязі. Цивільний позов не заявлявся.
Вирішення питання щодо запобіжного заходу.
Суд скасовує ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Вирішення питань про долю речових доказів.
Питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 50-53, 65-67, 369 КК України, ст. 100, 124, 126, 174, ч.3 ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк попереднього ув'язнення у даному кримінальному провадженні з моменту затримання, тобто з 28.05.2025, до 29.05.2025 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Згідно з ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання період перебування під цілодобовим домашнім арештом з 30.05.2025 по 10.12.2025 з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 1 (один) рік.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку, а саме: з 10.12.2025.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді цілодобового домашнього арешту скасувати.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 11353 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят три) гривні 49 копійок.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області від 30.05.2025 у справі № 930/1260/25 (провадження 1-кс/930/289/25) - скасувати.
Речові докази:
- автомобіль марки «ВАЗ 2109» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , перебуває у власності ОСОБА_7 , яким фактично володіє та користується ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення збереження вказаного речового доказу, шляхом позбавленням права розпорядження даним транспортним засобом, після набрання вироком законної сили залишити потерпілому ОСОБА_6
- вовняну накидку, чохол керма, зв'язку з чотирьох ключів, після набрання вироком законної сили повернути потерпілому ОСОБА_6
- сліди одорологічного походження з передньої лівої та правої внутрішніх ручок дверей, з ручки коробки передач з підголовника водійського та пасажирського сидінь, з підлокітника, з панелі приладів, з кришки бардачка, що були виявлені та вилучені з автомобіля марки «ВАЗ 2109» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , після набрання вироком законної сили знищити.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
У відповідності до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошена резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1