79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.12.2025 Справа № 914/1198/25
за позовом: Приватного підприємства "ДТМ", м.Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "САУНД ВУД", м.Івано-Франківськ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , м.Львів,
про стягнення 3'215'081,93 грн заборгованості.
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему "Електронний суд" представником Приватного підприємства "ДТМ" подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "САУНД ВУД" про стягнення 3'215'081,93 грн заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №24-12-2018 з додатковими угодами до нього та договору про відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.04.2025 справу №914/1198/25 передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою суду від 18.04.2025 суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків. Після усунення позивачем допущених недоліків, ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, а також встановлено строк для реалізації сторонами процесуальних прав. Подальший рух справи у підготовчому провадженні відображений у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду, а також про відкладення підготовчого засідання були надіслані учасникам провадження електронним судом та засобами поштового зв'язку, докази про що долучені до матеріалів справи.
14.07.2025 позивач через систему «Електронний суд» подав клопотання (вх.№125/25) про затвердження мирової угоди із заявою сторін про затвердження мирової угоди та текстом цієї угоди, у якій сторони просили суд затвердити мирову угоду та закрити провадження у справі.
Ухвалою від 20.10.2025 суд відмовив у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди.
07.11.2025 відповідач через систему «Електронний суд» подав заяву про визнання позову, просив розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача.
Ухвалою від 10.11.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судове засідання 01.02.2025 не з?явився, проте 07.11.2025 подав клопотання про розгляд справи без участі позивача, за наявними матеріалами.
Учасники процесу у судове засідання 01.12.2025 не з'явилися, третя особа правом на подання пояснень по суті спору не скористалась.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов?язань з повернення коштів, у зв'язку з чим у останнього на підставі договору про відступлення права вимоги та договору цесії виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 3'215'081,93 грн.
Аргументи відповідача.
Відповідач визнав наявність заборгованості у сумі 3'215'081,93 грн.
Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 01.12.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
24 грудня 2018 року ОСОБА_1 (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САУНД ВУД" (позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги №24-12-2018, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується передати на строк позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, за заявками останнього, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів.
Загальна орієнтована сума даного договору становить 4700000,00 грн. ПДВ за даною операцією не передбачено. Сума договору складається з сум всіх наданих позичальнику траншів. Кошти вважаються переданими позичальникові в момент їх зарахування в касу підприємства і оформленні прибутковим касовим ордером (п.2.1 та п.3.2 договору).
Відповідно до пунктів 4.1-4.3 договору строк повернення коштів до 20.12.2021. Строк повернення коштів, установлений в п. 4.1, може бути продовжено за погодженням сторін, шо оформляється додатковою угодою до договору. Позичальник зобов'язаний достроково повернути всю фактично отриману суму коштів або їх частину на протязі трьох днів з дня отримання вимоги від позикодавця.
Строк дії договору погоджений сторонами у розділі 6 договору.
За умовами п.6.8 договору відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.
Згідно п.6.13 договору місце виконання цього договору - місто Львів.
Додатковими угодами №№1-4 до договору поворотної фінансової допомоги сторони вносили зміни щодо строку повернення коштів та строку дії договору.
На виконання умов укладеного договору упродовж 01.01.2019-28.02.2025 Джура Є.М. (третя особа у справі) передав відповідачу грошові кошти у розмірі 3215081,93 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи прибутковими касовими ордерами ТОВ "САУНД ВУД".
03 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "САУНД ВУД" (позичальник), ОСОБА_1 (первісний позикодавець) та Приватним підприємством «ДТМ» (новий позикодавець) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) за договором поворотної фінансової допомоги №24-12-2018 від 24.12.2018, відповідно до умов якого первісний позикодавець відступає новому позикодавцю, а новий позикодавець набуває право вимоги, належне первісному позикодавцю за договором ГІФД, і стає кредитором (позикодавцем) за раніше укладеним між позичальником та первісним позикодавцем договором ПФД.
Позичальник надає згоду на відступлення первісним позикодавцем власного права вимоги за договором ПФД на користь нового позикодавця. Підписанням цього договору позичальник підтверджує відсутність необхідності його окремого письмового повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні в розумінні статті 516 ЦК України ( п.2 та п.5 договору).
Сторона погодили, що до нового кредитора (нового позикодавця) переходять права первісного кредитора у зобов'язанні за договором ПФД в обсязі не повернутої станом на день укладення цього договору поворотної фінансової допомоги за договором ПФД. Позичальник зобов'язується виконати своє зобов'язання по поверненню суми поворотної фінансової допомоги новому позикодавцеві у розмірі 3 215 081,93 грн у строк до 31 березня 2025 року.
За умовами п.6 договору цей договір є належним доказом прав нового кредитора у зобов'язанні за договором ПФД.
Позивач стверджує, що відповідач у порушення умов договору цесії від 03.03.2025 отримані грошові кошти до 31.03.2025 не повернув, тому позивач звернувся з даним позовом до суду
Відповідач суми заборгованості, заявленої до стягнення, не повернув, позовні вимоги визнав.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Спір виник з договору у якому сторони визначили місце його виконання, а отже правила альтернативної підсудності за ч. 5 ст. 29 ГПК України підлягають застосуванню, незважаючи на те, що предмет позову (позовні вимоги) стосуються невиконання зобов'язання - повернення грошових коштів (Аналогічні правові висновки щодо застосування норм ч. 5 ст. 29 ГПК України (правила альтернативної підсудності) викладено в постановах Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 916/2239/22 та від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).
Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України). У той же час, ч. 5 ст. 11 ЦК України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України). Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору поворотної фінансової допомоги №24-12-2018 від 24.12.2018 з додатковими угодами до нього та договору про відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2025. За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором позики.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).
Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України).
За змістом ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Статтею 511 ЦК України встановлено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Воно відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною 1 ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Наведені правила є універсальними.
Верховний Суд у постанові від 20.01.2025 у cправі № 911/1795/22 зазначив, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд встановив, що договір про відступлення права вимоги (цесії) від 03.03.2025 був тристороннім, підписаним та скріпленим печатками боржника, первісного та нового кредиторів.
Матеріали справи свідчать, що відповідач надану йому поворотну фінансову допомогу у розмірі 3'215'081,93 грн, в обумовлений договором цесії строк не повернув. Доказів визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги, цесії чи погашення заборгованості суду не подано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3'215'081,93 грн заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №0.0.4329628382.1 від 23.04.2025 на суму 38'580,98 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САУНД ВУД" (79018, м.Івано-Франківськ, вул. І. Макуха, 5; ідентифікаційний код 39902436) на користь Приватного підприємства "ДТМ" (79054, м. Львів, вул. Петлюри, 18+Б/2; ідентифікаційний код 37831814) 3'215'081,93 грн заборгованості та 38'580,98 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 10.12.2025.
Суддя Яворський Б.І.