ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа № 910/11349/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Акціонерного товариства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"
про стягнення заборгованості в розмірі 15 237 830,64 грн.
Представники сторін:
від позивача: Жирний О.С., довіреність № 1-4032 від 26.08.2024;
від відповідача: Пальчик М.О., ордер серія АЕ № 1362396.
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» про стягнення заборгованості в розмірі 15 237 830,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань в частині оплати відібраного природного газу з ГТС без номінацій у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 13.10.2025.
24.09.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
02.10.2025 представником позивача подано відповідь на відзив.
03.10.2025 представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі.
03.10.2025 представником відповідача подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
06.10.2025 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 задоволено заяву представника відповідача - Пальчика Миколи Олексійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання 13.10.2025 представники сторін з'явились.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Як вбачається із заявленого клопотання, відповідач просить на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України зупинити провадження у дані справі до закінчення перегляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду судового рішення у справі № 908/1162/23.
Однак, 03 жовтня 2025 року Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в справі № 908/1162/23 прийнято постанову, яка оприлюднена 08.10.2025, і відповідно станом на 13.10.2025 є загальнодоступною, а відтак клопотання про зупинення провадження задоволенню не підлягає.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 03.11.2025.
У судове засідання 03.11.2025 представник сторін з'явились.
Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.12.2025.
У судове засідання 01.12.2025 представники сторін з'явились.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 01.12.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - позивач) до 31.12.2019 було оператором газотранспортної системи, тобто суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Акціонерне товариство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (далі - відповідач) є споживачем - юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини, тобто є захищеним споживачем природного газу у розумінні пункту 10 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
Відповідно до положень статті 11 Закону «Про ринок природного газу» постановами КМУ від 01.10.2015 №758 та від 22.03.2017 №187 затверджено "Положення про покладення на суб'єктів ринку природного газу покладатися для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Положення). Зокрема, вказаними Положеннями було покладено спеціальні обов'язки на ПАТ "НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цими Положеннями.
Акціонерне товариство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» здійснювало діяльність з виробництва теплової енергії на основі укладених договорів з різними учасниками ринку природного газу. Зокрема, постачання природного газу відповідачем відбувалося на підставі укладених договорів з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", розподіл природного газу відбувався на підставі договору укладеного з публічним акціонерним товариством "Лугансьгаз".
Між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та Акціонерним товариством «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (споживач) на виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17» укладено Договори постачання природного газу № 1568/1617-ТЕ-20 від 12.10.2016 та № 1796/1617-БО-20 від 27.10.2016, за умовами яких постачальник природного газу взяв на себе обов'язок поставити споживачеві упродовж 2016-2017 років природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його вартість.
Упродовж визначеного позивачем періоду (листопад 2016 року - березень 2017 року) Акціонерне товариство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» здійснило відбір природного газу з газотранспортної системи позивача без поданих постачальником (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") номінацій загальним об'ємом 3068,767 тис.куб.м.
Зазначені обставини фактичного відбору відповідачем природного газу обсягом 3 068,767 тис. куб. м без номінацій у період листопада 2016 - березня 2017, а також фактичні обставини постачання природного газу, в межах укладених між Відповідачем та НАК «Нафтогаз України» договорів відповідно до підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальником, підтверджуються:
- за листопад 2016 року в обсязі 107,225 тис.куб.м - за даними Оператора ГРМ ПАТ «Луганськгаз» відповідно до звіту ПAT «Луганськгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках зі зведеним реєстром ПAT «Луганськгаз» про фактичний обсяг розподілу природного газу по споживачах за листопад 2016 року та реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК «Нафтогаз України» з мереж ПАТ «Луганськгаз» визначено обсяг фактичного відбору згідно алокації по відповідачу 4798,482 тис.куб.м, тоді як за даними постачальника НАК «Нафтогаз України» відповідно до реєстру теплопостачальних підприємств, з яким документально оформлені обсяги газу за прямими договорами постачання природного газу в листопаді 2016 здійснено лише в обсязі 4691,257 тис.куб.м, що також підтверджується актами приймання-передачі від 30.11.2016, складеними на обсяг 4691,257 тис.куб.м. (4164,833 тис.куб.м. та 526,424 тис.куб.м). Таким чином, різниця між фактично відібраним обсягом природного газу та обсягом поставленого за договором з НАК «Нафтогаз України» визначається у порядку ч. 3 ст. 8 Закону України № 1730 та складає 107,225 тис.куб.м;
- за грудень 2016 року в обсязі 157,390 тис.куб.м - за даними Оператора ГРМ ПАТ «Луганськгаз» відповідно до звіту ПAT «Луганськгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках зі зведеним реєстром ПAT «Луганськгаз» про фактичний обсяг розподілу природного газу по споживачах за грудень 2016 року визначено обсяг фактичного відбору згідно алокації по відповідачу 6589,027 тис.куб.м, тоді як за даними постачальника НАК «Нафтогаз України» відповідно до реєстру теплопостачальних підприємств, з яким документально оформлені обсяги газу за прямими договорами постачання природного газу в грудні 2016 здійснено лише в обсязі 6431,637 тис.куб.м, що також підтверджується актами приймання-передачі від 31.12.2016, складеними на обсяг 6 431,637 тис.куб.м. (5950,130 тис.куб.м. та 481,507 тис.куб.м). Таким чином, різниця між фактично відібраним обсягом природного газу та обсягом поставленого за договором з НАК «Нафтогаз України» визначається у порядку ч. 3 ст. 8 Закону України № 1730 та складає 157,390 тис.куб.м;
- за січень 2017 року в обсязі 234,302 тис.куб.м - за даними Оператора ГРМ ПАТ «Луганськгаз» відповідно до звіту ПAT «Луганськгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках зі зведеним реєстром ПAT «Луганськгаз» про фактичний обсяг розподілу природного газу по споживачах за січень 2017 року та реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК «Нафтогаз України» з мереж ПАТ «Луганськгаз» визначено обсяг фактичного відбору згідно алокації по відповідачу 9632,297 тис.куб.м, тоді як за даними постачальника НАК «Нафтогаз України» відповідно до реєстру теплопостачальних підприємств, з яким документально оформлені обсяги газу за прямими договорами постачання природного газу в січні 2017 здійснено лише в обсязі 9397,995 тис.куб.м, що також підтверджується актами приймання-передачі від 31.01.2017, складеними на обсяг 9397,995 тис.куб.м. (8249,536 тис.куб.м. та 1148,459 тис.куб.м). Таким чином, різниця між фактично відібраним обсягом природного газу та обсягом поставленого за договором з НАК «Нафтогаз України» визначається у порядку ч. 3 ст. 8 Закону України № 1730 та складає 234,302 тис.куб.м;
- за лютий 2017 року в обсязі 2470,554 тис.куб.м - за даними Оператора ГРМ ПАТ «Луганськгаз» відповідно до звіту ПAT «Луганськгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках зі зведеним реєстром ПAT «Луганськгаз» про фактичний обсяг розподілу природного газу по споживачах за лютий 2017 року та реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК «Нафтогаз України» з мереж ПАТ «Луганськгаз» визначено обсяг фактичного відбору згідно алокації по відповідачу 10399,052 тис.куб.м, тоді як за даними постачальника НАК «Нафтогаз України» відповідно до реєстру теплопостачальних підприємств, з яким документально оформлені обсяги газу за прямими договорами постачання природного газу в лютому 2017 здійснено лише в обсязі 7928,498 тис.куб.м, що також підтверджується актами приймання-передачі від 28.02.2017, складеними на обсяг 7928,498 тис.куб.м. (7109,836 тис.куб.м. та 818,662 тис.куб.м). Таким чином, різниця між фактично відібраним обсягом природного газу та обсягом поставленого за договором з НАК «Нафтогаз України» визначається у порядку ч. 3 ст. 8 Закону України № 1730 та складає 2470,554 тис.куб.м;
- за березень 2017 року в обсязі 99,296 тис.куб.м - за даними Оператора ГРМ ПАТ «Луганськгаз» відповідно до звіту ПAT «Луганськгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках зі зведеним реєстром ПAT «Луганськгаз» про фактичний обсяг розподілу природного газу по споживачах за березень 2017 року визначено обсяг фактичного відбору згідно алокації по відповідачу 4394,649 тис.куб.м, тоді як за даними постачальника НАК «Нафтогаз України» відповідно до реєстру теплопостачальних підприємств, з яким документально оформлені обсяги газу за прямими договорами постачання природного газу в березні 2017 здійснено лише в обсязі 4295,353 тис.куб.м, що також підтверджується актами приймання-передачі від 31.03.2017, складеними на обсяг 4295,353 тис.куб.м. (3836,698 тис.куб.м. та 458,655 тис.куб.м). Таким чином, різниця між фактично відібраним обсягом природного газу та обсягом поставленого за договором з НАК «Нафтогаз України» визначається у порядку ч. 3 ст. 8 Закону України № 1730 та складає 99,296 тис.куб.м
Звертаючись до суду з позовом АТ "Укртрансгаз" зазначає, що у період з листопада 2016 року по березень 2017 року відповідачем здійснено відбір природного газу загальним обсягом 3 068,767 тис.куб.м без номінації та за межами договорів постачання без відповідних актів приймання-передачі, які відповідно до ч. 2, ч. 3 ст.8 Закону №1730, є обсягами природного газу відповідача, що зазначені в частині другій цієї статті, які складаються із різниці між обсягами фактично спожитого ним природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу у період листопада 2016 - березня 2017, що підлягають компенсації (оплаті) позивачу в строки, встановлені приписами ч. 2 ст. 8 Закону №1730.
Таким чином, позивач зазначає, що у зв'язку з зазначеним, за розрахунком позивача вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 3 068,767 тис.куб.м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 18 199 015,82 грн, яку відповідач зобов'язаний протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами оплатити позивачу, а відтак станом на 01.09.2025 строк оплати (за 10.2021 - 08.2025) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому відповідач зобов'язаний був сплати 11 879 913,17 грн.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 2 674 017,31 та 3% річних у розмірі 683 900,16 грн.
Відповідач в свою чергу, у відзиві на позовну заяву зазначає, що кошти відповідача розміщені на поточних рахунках в банківських установах були арештовані, а тому у останнього з об'єктивних причин не було можливості сплачувати вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за період листопад 2016 року - березень 2017 року.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", ЦК України та ГК України.
Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс ГТС, який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
У статті 5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС визначено, що номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.
Відповідно до статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій. Пунктом 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС визначено, що експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.
Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.
Для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку (пункт 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС).
Наведені вище положення Кодексу ГТС дають підстави дійти висновку, що укладання договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для відбору природного газу в межах газотранспортної системи.
Як встановлено судом, у визначені позивачем спірні періоди та до 31.12.2019 АТ "Укртрансгаз" виконувало функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Частиною першою статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов'язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов'язки не можуть покладатися на споживачів.
Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" прийнято постанови від 01.10.2015 №758, від 22.03.2017 №187 та від 19.10.2018 №867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Положення). Указані постанови зобов'язували ПАТ "НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, у тому числі і виробнику - Акціонерне товариство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль».
Разом з тим, 30.11.2016 набрав чинності Закон №1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, а згодом 29.08.2021 також набрав чинності Закон №1639-IX.
У пояснювальній записці до проекту Закону 1730-VIII зазначено про таке.
Прийняття законопроекту обумовлюється необхідністю врегулювання комплексу нагальних проблем підприємств житлово-комунального господарства та погашення кредиторської заборгованості підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожитий природний газ та електричну енергію, що виникла в умовах неповного фінансування передбачених державним та/або місцевими бюджетами видатків для розрахунків за теплову енергію, спожиту підприємствами, організаціями та установами, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів; неповної оплати видатків, передбачених бюджетами всіх рівнів на фінансування пільг та субсидій, встановлених законодавством відносно оплати за енергоносії; неповної та/або невчасної оплати видатків на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги опалення та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню і організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, а також заборгованості із сплати вищезазначеними підприємствами штрафних та фінансових санкцій, нарахованих на заборгованість за спожиті енергоносії в період правової неврегульованості питання нарахування та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги.
Кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, станом на 01.07.2016 становила 18,7 млрд гривень.
Відповідно до законопроекту врегулюванню підлягає, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Врегулювання вищезазначеної заборгованості пропонується здійснити двома етапами.
Перший етап врегулювання заборгованості передбачає, зокрема, погашення заборгованості виробників та постачальників теплової енергії за природний газ використаний для виробництва теплової енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води, а також заборгованості підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за електричну енергію, спожиту для надання відповідних послуг.
Другий етап врегулювання заборгованості полягає, зокрема, у реструктуризації кредиторської заборгованості підприємств теплоенергетики за природний газ, використаний до 01.07.2016 для виробництва теплової енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахуванням суми штрафних санкцій (неустойка), інфляційних нарахувань та відсотків річних, нарахованих на заборгованість за природний газ), непогашеної станом на 31.12.2016, за виключенням заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно із рішеннями суду. Реструктуризацію вищезазначеної заборгованості пропонується здійснювати відповідно до вимог законодавства України з урахуванням визначених Законом особливостей відповідно до порядку реструктуризації заборгованості, що затверджуватиметься КМУ, терміном на 5 років на підставі укладених договорів про реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за використаний для виробництва теплової енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води природний газ. Врегулювання зобов'язань теплопостачальних та теплогенеруючих організацій зі сплати неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до 01.07.2016, пропонується здійснювати в порядку списання при виконанні процедури реструктуризації загального боргу за спожитий природний газ.
За змістом статті 1 Закону №1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.
Відповідно до статті 2 Закону №1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.
Так, Законом №1639-IX внесені численні зміни до Закону №1730-VIII зокрема, розширивши сферу його дії, у тому числі шляхом викладення статті 2 в новій редакції та доповнено статтю 8 частиною другою.
У пояснювальній записці до проекту Закону 1639-IX вказано, зокрема, таке.
Прийняття законопроекту обумовлюється необхідністю врегулювання комплексу нагальних проблем, що унеможливлюють подальше реформування ринку природного газу, перехід до прозорих конкурентних відносин у всіх сегментах ринку та припинення державного втручання в його функціонування шляхом покладення на суб'єктів ринку спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів в процесі його функціонування, насамперед, шляхом урегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу та супутніх ринків, загальний обсяг якої станом на 01.05.2021 може перевищити 100 млрд. грн, а саме: 1) заборгованості постачальників природного газу, в тому числі підтвердженої судовими рішеннями, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам; 2) заборгованості постачальників природного газу, в тому числі підтвердженої судовими рішеннями, за договорами про надання послуг транспортування природного газу перед особою, що здійснює функції оператора ГТС з 01.01.2020; 3) заборгованості операторів ГРС, в тому числі підтвердженої судовими рішенням та/або реструктуризованої, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для виробничо-технологічних потреб, укладеними з НАК "Нафтогаз"; 4) заборгованості операторів ГРС, в тому числі підтвердженої судовими рішенням, за договорами про надання послуг транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора ГТС до 31.12.2019; 5) заборгованості операторів ГРС, в тому числі підтвердженої судовими рішенням та/або реструктуризованої, за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора ГТС з 01.01.2020; 6) заборгованості особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019, перед НАК "Нафтогаз "; 7) заборгованість особи, що здійснює функції оператора ГТС з 01.01.2020, перед НАК "Нафтогаз"; 8) заборгованості виробників теплової енергії за природний газ, поставлений НАК "Нафтогаз" в рамках спеціальних обов'язків використаний для їх виробництва, а також неоплаченої вартості обсягів природного газу, відібраних з ГТС підприємствами теплоенергетики протягом 2015-2019 років без документального оформлення, отримання номінацій або включення до реєстру.
Окремої уваги в контексті подолання кризових явищ на ринку природного газу потребує питання удосконалення механізмів урегулювання заборгованості виробників та надавачів комунальних послуг за спожиті енергоносії, визначених Законом 1730-VІІІ.
За час реалізації Закону 1730-VІІІ передбачені ним механізми урегулювання заборгованості довели свою ефективність, але наразі Закон у чинній редакції фактично вичерпав свої можливості.
Загальний борг теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ станом на 01.04.2021 склав понад 58 млрд грн, у тому числі 8 млрд грн - пені та штрафні санкції. При цьому заборгованість, утворена після 01.07.2016, що не підлягає реструктуризації умовах, визначених Законом 1730-VІІІ, становить близько 40 млрд грн та є об'єктом для нарахування штрафних санкцій, включення яких до тарифів заборонено Законом "Про природні монополії". Відповідно такі нарахування з боку контрагентів на заборгованість за природний газ, його розподіл та транспортування, а також електричну енергію не мають джерел відшкодування.
Разом з тим, спостерігається і значне зростання заборгованості підприємств теплопостачання за послуги з розподілу природного газу перед операторами ГРС, яка станом на 01.02.2021 становить 1,06 млрд. грн.
Ще одним питанням, що потребує окремої уваги в контексті подолання кризових явищ на ринку природного газу, обумовлюючи необхідність вжиття невідкладних заходів на законодавчому рівні, є проблема утворення та накопичення заборгованості операторів ГРС перед оператором ГТС у розмірі у розмірі 3,56 млрд. грн за 2020 рік та 1 квартал 2021 року, який має тенденцію до зростання.
Заборгованість операторів ГРС складається з прострочених грошових зобов'язань, а саме з плати за транспортування газу; плати за перевищення договірної потужності; плати за добовий небаланс.
Оператор ГТС припинити надання послуг транспортування природного газу для боржника-оператора ГРС не може, оскільки припинення подачі газу в газорозподільні мережі призведе до припинення газопостачання всім споживачам, приєднаним до цієї ГРС.
Відповідно до частини другої 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих номінацій, зобов'язані протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.
Аналіз наведених приписів Закону №1730-VIII дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень статті 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно; 2) заборгованість складається з вартості об'ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019; 4) строк оплати настав з 01.10.2021.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 914/1940/22 від 04 травня 2023 року.
У пункті 125 постанови у справі № 905/2044/19 від 16 лютого 2024 року Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду сформував наступний правовий висновок щодо застосування ч.2 ст.8 Закону 1730-VIII та п.8 гл.3 розд. XII, пункти 1-2 гл.1 розд. XIV Кодексу ГТС: при стягненні оператором ГТС (особою, яка виконувала функції оператора ГТС) вартості послуг балансування з оператора ГРС за період 2016 - 2019 роки із загального місячного небалансу оператора ГРС відраховуються обсяги відбору природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, які підпадають під дію ч.2 ст.8 Закону 1730-VIII.
Також, об'єднана палата зазначила, що відібрання підприємствами обсягів природного газу з ГТС без номінацій призводить до негативного небалансу, який вноситься в алокацію на оператора ГРС та який потребує балансування в системі (відновлення обсягу відібраного газу з ГТС шляхом його закупівлі), зокрема з боку оператора ГТС. Тобто в такому випадку відбувається надання оператором ГТС послуг балансування, які підлягають оплаті (компенсації вартості газу, необхідного для відновлення балансу ГТС). Разом з цим витрати оператора ГТС на закупівлю природного газу, відібраного підприємствами без номінацій протягом періоду з 01.12.2015 до 31.12.2019, компенсуються такими підприємствами у порядку, передбаченому ч.2 ст.8 Закону 1730-VIII.
Як встановлено судом відбір природного газу відповідачем відбувся без поданих постачальником газу (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів у період з листопада 2016 року по березень 2017 року; розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 3068,767 тис.м3 позивачем здійснено за цінами реалізації природного газу; між сторонами відсутні суперечності стосовно того, що відповідачем здійснювався такий відбір природного газу без поданих та підтверджених номінацій у спірний період у вказаному об'ємі; відсутні докази оплати відповідачем вартості відібраного без номінацій природного газу ні на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ані на користь АТ "Укртрансгаз".
Таким чином, з урахуванням вставлених до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ та, відповідно станом на 01.09.2025 строк оплати (за 10.2021 - 08.2025) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому відповідач зобов'язаний був сплати 11 879 913,17 грн, в зв'язку з чим, вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Посилання відповідача на ті обставини, що кошти відповідача розміщені на поточних рахунках в банківських установах були арештовані, а тому у останнього з об'єктивних причин не було можливості сплачувати вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за період листопад 2016 року - березень 2017 року, судом відхиляються, оскільки факт відсутності коштів, як і їх арешт не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо здійснення оплати, як і не є законодавчо визначеною обставиною, як такої, що звільняє від виконання зобов'язання.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 2 674 017,31 та 3% річних у розмірі 683 900,16 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У контексті спірних правовідносин, суд також зазначає, що згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).
З урахуванням встановлених обставин щодо порушення відповідачем визначених у частині другій статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ строків оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, перевіривши здійснений позивачем обрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 683 900,16 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 674 017,31 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідентифікаційний код: 00131050) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код: 30019801) заборгованість у розмірі 11 879 913 (одинадцять мільйонів вісімсот сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тринадцять) грн 17 коп., 3% річних у розмірі 683 900 (шістсот вісімдесят три тисячі дев'ятсот) грн 16 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 674 017 (два мільйони шістсот сімдесят чотири тисячі сімнадцять) грн 31 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 853 (сто вісімдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн 97 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 10.12.2025.
Суддя О.А. Грєхова