ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
10.12.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1244/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П. А. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека"
про стягнення заборгованості в сумі 403473,18 грн
встановив, що Акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" про стягнення заборгованості в сумі 403473,18 грн, з яких 211242,50 грн вартості товару, що не був поставлений за договором №126-12/1 від 05.09.25, пені в розмірі 1% від вартості непоставленого товару за період з 16.09.25 по 28.09.25 в сумі 54923,05грн, пені в розмірі 5% від суми, що підлягає поверненню, за період з 01.10.25 по 13.10.25 в сумі 137307,63грн.
Ухвалою від 21.10.25 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам у справі процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.
Ухвалу про відкриття провадження у справі надіслано сторонам в їх електронні кабінети, що відповідає приписам ч.5 ст.242 ГПК України та доставлено 21.10.25, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
04.11.25 за вх.№18000/25 від відповідача надійшов відзив.
11.11.25 за вх.№18464/25 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, яке судом задоволено, відповідь на відзив вх.№18461/25 та заява про збільшення розміру позовних вимог вх.№9920/25, яка прийнята судом.
Розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог вх.№9920/25 від 11.11.25 у відповідності до ст.46 ГПК України.
14.11.25 за вх.№18692/25 від відповідача надійшли заперечення на відзив.
03.12.25 за вх.№19813/25 від позивача надійшли письмові пояснення.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 05.09.2025 року між сторонами у справі укладено договір поставки №126-12/1, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу обумовлений договором товар (за який 09.09.2025 позивач здійснив авансовий платіж в розмірі 211242 грн 50 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №190) у строк до 15.09.2025. Зауважує, що відповідач у строк, визначений договором, не поставив позивачу товар, відтак відповідно до умов договору зобов'язаний повернути позивачу авансовий платіж в розмірі 211242,50 грн за товар, що не був поставлений, пеню у розмірі 1 % від вартості непоставленого товару за кожен день такого прострочення (з 16.09.2025 по 28.09.2025) в розмірі 54923, 05 грн, пеню 5% відсотків від суми, що підлягає поверненню, за кожен день прострочення такого зобов'язання (з 01.10.2025-13.10.2025), що становить 137307,63 грн. Звертає увагу, що 18.09.2025 позивачем на адресу відповідача направлено претензію (вимогу) №04.1-8.3/2606 щодо повернення авансового платежу в розмірі 211242,50 грн та повідомлення про розірвання договору №04.1-12.1.5/2609 (з доказами надсилання та отримання відповідачем), що направлені цінним листом з описом за трек-номером 0100100737340, проте відповіді від відповідача не отримав. В обґрунтування позовних вимог посилається на п.2.3, 4.4.3, 5.3.1, 6.2, 6.3, 12.3 договору та ст. 251, 526, 530. 610, 629, 663, 664 Цивільного кодексу та судову практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 21.02.18 у справі №910/12382/17.
Позиція відповідача.
Проти позову заперечує, вказує на те, що зі змісту претензії та повідомлення про розірвання договору від 18.09.2025 року вбачається, що останні не мають будь яких вимог щодо повернення авансу, як наслідок відлік строку для повернення авансу не настав. Зауважує, що 28.09.2025 року між сторонами були припиненні спірні правовідносини, відтак нарахування пені за 28.09.2025 року є протиправним. Звертає увагу, що 21.08.2025 року, за результатами проведення електронного аукціону замовником торгів було прийнято протокол від 21.08.2025 року, яким переможцем торгів було визнано відповідача, проте спірний договір укладено тільки 05.09.25. Зазначає, що приймаючи участь у публічні закупівлі UA-2025-08-07-011247-а, відповідач добросовісно розраховував на строк поставки товару протягом 21 (двадцяти одного) робочого дня з дати укладення договору, тобто до 11.10.2025 року; зважаючи, що станом на день укладення договору минуло тільки 5 робочих днів, а строк поставки товару добіг кінця, відповідач звернувся до позивача щодо продовження строку поставки товару, однак відповіді не отримав. Зазначає, що договір поставки №126-12/1 від 05.09.2025 року, є змішаним договором: підряду (виробництво товару) та поставки; товар, що є предметом договору, не є товаром серійного виробництва, а виготовляється згідно індивідуального технічного завдання Позивача згідно технічних умов, передбачених Додатком №2 до договору, що унеможливлює його виготовлення та поставку за 5 робочих днів; згідно наказу АТ "НСТУ" №1047-Вд від 01.10.2025 року, вбачається, що делегація АТ "НСТУ" відбувала у відрядження в м. Брюссель тільки 12.10.2025 року, тобто в запасі між кінцевою датою поставки (15.09.2025 року) та відрядженням було 27 календарних днів, проте, 18.09.2025 року, АТ "НСТУ" надіслало повідомлення про розірвання договору; відтак, відповідач просить зменшити розмір пені на 50%.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
05.09.2025 року між Акціонерним товариством "Національна суспільна телерадіокомпанія України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" укладено договір поставки №126-12/1(далі за тестом - Договір), відповідно до умов якого Постачальник (відповідач) зобов'язався поставити Покупцю (позивачу) товар за кодом ДК 021-2015: 18230000-0 "Верхній одяг різний", а саме: Брендований одяг з логотипом на виконання грантового проекту "Посилення стійкості та потенціалу Суспільного мовлення під час війни" (далі - "Товар"), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар відповідно до умов Договору та грантового договору від 19.12.2022 №NDICI-GEO-NEAR/2022/438-227.
Зазначений вище договір укладений в електронній формі, підписаний електронними підписами сторін, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.
Термін дії договору - до 30.09.25, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань ( п.10.1 Договору).
Відповідно до пункту 1.3. Договору найменування, асортимент, вартість, кількісні, якісні та технічні характеристики Товару узгоджуються Сторонами у відповідних додатках до цього Договору, а саме: Додаток № 1 - Специфікація; Додаток № 2 - Технічні характеристики; Додаток № 3 - витяг з грантового договору від 19.12.2022 №NDICI-GEO-NEAR/2022/438-227.
Відповідно до пункту 2.1. Договору Постачальник зобов'язується власними силами та за власний рахунок поставити Покупцю Товар у строк, зазначений в п. 2.3 цього Договору, за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 26. Занос Товару в приміщення Покупця, а при потребі і підйом на поверх здійснюється силами та за рахунок Постачальника.
Згідно п. 2.3. Договору строк поставки Товару: протягом 21 (двадцяти одного) робочого дня з дати укладення договору, але не пізніше 15 вересня 2025 року. При цьому зобов'язання має бути виконано в строк/термін, який настав раніше.
Пунктами 2.5.1, 2.5.2 Договору сторони погодили, що протягом 5-ти робочих днів з дати укладення договору Постачальник надає покупцю тестові примірники кожного виду товару в оригінальному розмірі, із зображеннями та іншими елементами (критеріями), передбаченими Договором. Після погодження Покупцем тестових примірників Постачальник здійснює поставку Товару в обсязі та строк, що визначені Договором.
Таким чином, Поставка Товару Постачальником Покупцю повинна була відбутись до 15.09.2025.
Відповідно до пункту 5.1 Договору загальна вартість Товару за цим Договором становить 422485,00грн без ПДВ, відповідно до Специфікації (Додатку № 1) до цього Договору.Відповідно до пункту 5.3.1 Договору Покупець сплачує Постачальнику вартість Товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника у наступному порядку: протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати укладення Договору Покупець здійснює авансовий платіж в розмірі 50 % від вартості Товару, визначеної п. 5.1 Договору.
Позивач 09.09.2025 здійснив авансовий платіж в розмірі 211242 грн 50 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №190, проте доказів поставки товару відповідачем матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 6.2 Договору у разі порушення строків поставки Товару Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі 1 % (одного відсотка) від вартості непоставленого Товару за кожен день такого прострочення; а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості; а також повертає Покупцю всю суму попередньої оплати (авансового платежу), отриману ним згідно підпункту 5.3.1 Договору, протягом 5 робочих днів з дати отримання відповідної вимоги від Покупця.
Відповідно до пункту 6.3 Договору в разі невчасного повернення Постачальником авансового платежу відповідно до пункту 6.2 Договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 5 (п'яти) відсотків від суми, що підлягає поверненню, за кожен день прострочення такого зобов'язання.
Відповідно до пунктів 4.4.3 та 12.3 Договору в разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань Постачальником Договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою Покупця з дотриманням порядку, визначеного пунктами 12.3 та 12.4 Договору. У такому разі укладати додаткову угоду про розірвання Договору не потрібно.
Відповідно до п. 12.3. цього Договору договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою Покупця у випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань Постачальником та/або у разі виявлення Покупцем порушення з боку Постачальника умов, що визначені в п. 12.5 цього Договору. У такому випадку Покупець повідомляє Постачальника про намір розірвати Договір не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до передбачуваної дати його розірвання. Днем, коли Покупець повідомив Постачальника, вважається дата відправлення ним такого повідомлення Постачальнику засобами поштового чи іншого зв'язку або вручення його особисто.
Відповідно до п. 12.4. цього Договору Сторони погодились, що при дотриманні порядку, визначеного пунктом 12.3 укладання додаткової угоди про розірвання Договору не потребується. Договір вважатиметься розірваним з дати, зазначеній у відповідному повідомленні Покупця.
18.09.2025 позивачем на адресу відповідача направлено претензію (вимогу) №04.1-8.3/2606 щодо повернення авансового платежу в розмірі 211242,50 грн та повідомлення про розірвання договору №04.1-12.1.5/2609 (з доказами надсилання та отримання відповідачем), що направлені цінним листом з описом за трек-номером 0100100737340 та отримано відповідачем 23.09.25.
Відповіді на зазначені претензію та повідомлення матеріали справи не містять.
У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 1% від вартості непоставленого товару за період з 16.09.25 по 28.09.25 в сумі 54923,05грн, пеню в розмірі 5% від суми, що підлягає поверненню, за період з 01.10.25 по 13.10.25 в сумі 137307,63грн.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
В ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину.
Так, згідно з приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами та підписаного сторонами в електронній формі Договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ст.693 ЦК України).
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.
18.09.2025 позивачем на адресу відповідача направлено претензію (вимогу) №04.1-8.3/2606 щодо повернення авансового платежу в розмірі 211242,50 грн та повідомлення про розірвання договору №04.1-12.1.5/2609 (з доказами надсилання та отримання відповідачем), що направлені цінним листом з описом за трек-номером 0100100737340 та отримано відповідачем 23.09.25.
В Постанові ВС від 21 лютого 2018 року по справі № 910/12382/17 Верховний Суд зазначив, що виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства аванс - це грошова сума, яка перераховується згідно договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані, при цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Отже, не мають значення причини порушення строків поставки товару, а тільки факт порушення таких строків. Сума попередньої оплати (авансу), який покупець має намір стягнути в судовому порядку у зв'язку з простроченням поставки товару, є грошовим зобов'язанням продавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст.662 - 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно п. 2.3. Договору строк поставки Товару: протягом 21 (двадцяти одного) робочого дня з дати укладення договору, але не пізніше 15 вересня 2025 року. При цьому зобов'язання має бути виконано в строк/термін, який настав раніше.
Доказів поставки відповідачем позивачу товару у строки, визначені у Договорі, матеріали справи не містять, такі докази відповідач не подав, як і докази повернення оплати позивачу.
Умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача попередньої оплати оскільки, за твердженням позивача, відповідачем не було поставлено оплачений товар.
Згідно пункту 6.2 Договору у разі порушення строків поставки Товару Постачальник повертає Покупцю всю суму попередньої оплати (авансового платежу), отриману ним згідно підпункту 5.3.1 Договору, протягом 5 робочих днів з дати отримання відповідної вимоги від Покупця.
Як зазначалося вище, 18.09.2025 позивачем на адресу відповідача направлено претензію (вимогу) №04.1-8.3/2606 щодо повернення авансового платежу в розмірі 211242,50 грн, яку отримано відповідачем 23.09.25.
У строк, встановлений п.5.3.1 Договору, відповідач не повернув позивачу суму попередньої оплати.
В контексті наведеного, суд констатує факт невиконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань в частині поставки позивачу товару, відтак вимога Позивача щодо стягнення з відповідача 211242,50грн попередньої оплати є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.
Твердження відповідача про те, що він добросовісно розраховував на строк поставки товару протягом 21 (двадцяти одного) робочого дня з дати укладення договору, тобто до 11.10.2025, судом відхиляються, оскільки, підписавши Договір, відповідач погодився з усіма його умовами та був обізнаний щодо строку поставки - не пізніше 15 вересня 2025 року. При цьому, суд звертає увагу відповідача, що згідно з абз. 3 п.21 ст.20 ГПК України підприємництво - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суд також не приймає до уваги твердження відповідача про те, що строк для повернення авансу не настав, оскільки ці твердження спростовуються вищенаведеним.
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов'язань за договором. Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 04.05.2018 у справі №927/333/17.
Відповідно до пункту 6.2 Договору у разі порушення строків поставки Товару Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі 1 % від вартості непоставленого Товару за кожен день такого прострочення; а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості; а також повертає Покупцю всю суму попередньої оплати (авансового платежу), отриману ним згідно підпункту 5.3.1 Договору, протягом 5 робочих днів з дати отримання відповідної вимоги від Покупця.
Відповідно до пункту 6.3 Договору в разі невчасного повернення Постачальником авансового платежу відповідно до пункту 6.2 Договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 5 (п'яти) відсотків від суми, що підлягає поверненню, за кожен день прострочення такого зобов'язання.
Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 1% від вартості непоставленого товару за період з 16.09.25 по 28.09.25 в сумі 54923,05грн, пеню в розмірі 5% від суми, що підлягає поверненню, за період з 01.10.25 по 13.10.25 в сумі 137307,63грн.
Суд констатує, що договір поставки №126-12/1ГК укладено між сторонами у справі 05.09.2025 року - після втрати чинності Господарським кодексом України (зокрема, втратили чинність норми ГК, що визначали розмір штрафних санкцій (ст. 231 ГК) і порядок їх застосування (ст. 232 ГК)).
Відтак, основним джерелом права для господарських відносин є ЦК України.
Законом "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб", з дня введення в дію якого визнано Господарський кодекс України таким, що втратив чинність, обмеження у застосуванні розміру неустойки у формі пені перенесено зі скасованого ГК до ЦК, частину третю статті 549 доповнено абзацом другим такого змісту: "Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені".
За проведеними змінами, це обмеження стосується усіх договорів і грошових зобов'язань, незалежно від виду та суб'єктного складу. Тобто обмеження пені розміром подвійної облікової ставки Національного банку України стосується не тільки договорів і грошових зобов'язань господарського характеру, а й всіх інших, наприклад, кредитних договорів за участю фізичних осіб, зокрема споживчого кредитування.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК обмеження у нарахуванні стосується лише неустойки у формі пені, а не штрафу.
Закон виходить із диспозитивного характеру аналізованої норми, надавши сторонам можливість визначити у договорі розмір неустойки менший, ніж визначено законом. У випадку, коли у договорі розмір пені більший, ніж у ч. 3 ст. 549 ЦК, стягненню в судовому порядку підлягає пеня у розмірі, визначеному цією статтею.
Законодавець вказує на обов'язок сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Грошовим є будь-яке зобов'язання, що складається, зокрема, у правовідносинах, в яких праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, тоді як пункт 6.2 Договору стосується прострочення поставки продукції, що є негрошовим зобов'язанням.
Висновуючи наведене, суд звертається, зокрема, до Постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 та Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.24 у справі №910/14524/22, у яких наведені аналогічні висновки.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, оскільки зобов'язання щодо поставки Товару є негрошовим, позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1% від вартості непоставленого товару за період з 16.09.25 по 28.09.25 в сумі 54923,05грн є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.
Щодо нарахованої позивачем пені в розмірі 5% від суми, що підлягає поверненню, за період з 01.10.25 по 13.10.25 в сумі 137307,63грн, суд виходить зі змісту ст.549 ЦК України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, за змістом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
Відтак, оскільки розмір пені, визначений у розмірі 5% від суми, що підлягає поверненню, поглинається розміром пені, визначеним подвійною обліковою ставкою НБУ за кожен день прострочення, пеня підлягає нарахуванню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Судом здійснено перерахунок пені у відповідності до вищенаведеної правової норми та визначено її розмір, що становить 2332,35грн.
Висновок суду.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
В контексті наведеного, позов слід задовольнити частково: стягнути з відповідача 211242,50 грн за товар, що не був поставлений, та пеню в розмірі 2332,35грн від суми, що підлягає поверненню, за кожен день прострочення такого зобов'язання (з 01.10.2025 по 13.10.2025); в решті позову відмовити.
З огляду на відмову судом у стягненні з відповідача пені в розмірі 1% від вартості непоставленого товару за період з 16.09.25 по 28.09.25 в сумі 54923,05грн та часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 5% від суми, що підлягає поверненню, за період з 01.10.25 по 13.10.25 в сумі 137307,63грн, клопотання відповідача про зменшення судом розміру штрафних санкцій, викладене у запереченні на відповідь на відзив вх.№18692/25 від 14.11.25, задоволенню не підлягає.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 6052,10грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями №1514 від 14.10.25 та №1699 від 07.11.25.
Враховуючи часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам: судовий збір в сумі 3203,62 грн суд покладає на відповідача, 2848,48 грн - на позивача.
Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 252, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
частково задовольнити позов Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" про стягнення заборгованості в сумі 403473,18 грн, з яких 211242,50 грн вартості товару, що не був поставлений за договором №126-12/1 від 05.09.25, пені в розмірі 1% від вартості непоставленого товару за період з 16.09.25 по 28.09.25 в сумі 54923,05грн, пені в розмірі 5% від суми, що підлягає поверненню, за період з 01.10.25 по 13.10.25 в сумі 137307,63грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" (ідентифікаційний код 45887243, 76019, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, буд. 2Б, офіс 10) на користь Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (ідентифікаційний код 23152907; вул. Іллєнка, 42, м. Київ, 04119) 211242 (двісті одинадцять тисяч двісті сорок дві тисячі) 50 коп за товар, що не був поставлений, пеню в розмірі 2332(дві тисячі триста тридцять дві гривні)35коп. від суми, що підлягає поверненню, за кожен день прострочення такого зобов'язання (з 01.10.2025 по 13.10.2025) та 3203(три тисячі двісті три гривні) 62коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в позові в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" пені в розмірі 1% від вартості непоставленого товару за період з 16.09.25 по 28.09.25 в сумі 54923,05грн та 134975,28 грн пені розмірі 5% від суми, що підлягає поверненню, за період з 01.10.25 по 13.10.25.
Судовий збір в розмірі 2848,48 грн залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10.12.2025
Суддя П. А. Шкіндер