номер провадження справи 22/199/25
10.12.2025 Справа № 908/3031/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/3031/25
за позовом: Комунального закладу “СПОРТИВНИЙ КЛУБ “ЧЕМПІОН» Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області (вул. Зелена, буд. 25, смт. Донець, Ізюмський район, Харківська область, 64250)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, 69096)
про стягнення 51 172,50 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
30.09.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 01/21-196 від 25.09.2025) Комунального закладу “СПОРТИВНИЙ КЛУБ “ЧЕМПІОН» Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення 51172,50 грн. заборгованості за непоставлений товар, що складається із: 21870,00 грн. заборгованості за непоставлений товар за договором поставки № 14 від 04.10.2023; 802,50 грн. заборгованості за непоставлений товар за договором поставки № 06-100-СК від 12.06.2024; 28500,00 грн. заборгованості за непоставлений товар за договором поставки № 06-138СК від 05.08.2024.
Позов обґрунтовано не поставкою відповідачем у повному обсязі попередньо оплаченого позивачем товару (палива) за вказаними договорами поставки.
Також просив стягнути 14500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач відзив на позов не надав. Останнім днем строку для подання відзиву було 11.11.2025.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3031/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 06.10.2025 позовну заяву було залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
20.10.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.10.2025 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3031/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала від 27.10.2025 була доставлена до зареєстрованих електронних кабінетів сторін 27.10.2025, що підтверджується відповідними довідками.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судом було дотримано права відповідача в частині належного повідомлення про судовий розгляд справи. Відповідач наданим йому процесуальним законом правом щодо подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України, за наявними матеріалами справи.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Таким чином, розгляд справи по суті в цій справі розпочався з 27.11.2025.
Дотримуючись розумного строку розгляду справи, рішення по суті ухвалено судом 10.12.2025.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують
Між Комунальним закладом “СПОРТИВНИЙ КЛУБ “ЧЕМПІОН» Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник, відповідач) були укладені договори поставки, за умовами яких постачальник зобов'язався передати у власність покупця товари, а покупець зобов'язався сплатити і прийняти товар (пункти 1.1 договорів), а саме договори:
- № 14 від 04.10.2023 щодо поставки бензину А-95 у кількості 480 літрів на загальну суму 25920,00 грн., строк поставки товару - до 31.12.2023;
- № 06-100-СК від 12.06.2024 щодо поставки бензину А-95 у кількості 550 літрів на загальну суму 29425,00 грн., строк поставки товару - до 31.12.2024;
- № 06-138СК від 05.08.2024 щодо поставки бензину А-95 у кількості 500 літрів на загальну суму 28500,00 грн., строк поставки товару - до 31.12.2024.
Згідно договорів (п. 3.2), оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 7 банківських днів.
Відповідно п. 1.5 договорів, відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
У відповідності до п. 2.1 договорів, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Згідно розділу 4 договорів «Поставка товару», передача покупцю товару здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними. Умови постачання товару - самовивезення.
До вказаних договорів сторонами підписані додатки № 1 «Специфікація».
За договором № 14 від 04.10.2023 було підписано видаткову накладну № 00069/0000017 від 05.10.2023 на суму 25920,00 грн. та специфікацію № 00069/0000017-С відпущених скретч-карток до цієї видаткової накладної щодо передачі 28 скретч-карток; скретч-картки отримані представником позивача за довіреністю № 1 від 05.10.2023.
За договором № 06-100-СК від 12.06.2024 було підписано видаткову накладну № 0006/0000501 від 12.06.2024 на суму 29425,00 грн. та специфікацію № 0006/0000501-С відпущених скретч-карток до цієї видаткової накладної щодо передачі 30 скретч-карток; скретч-картки отримані представником позивача за довіреністю № 1 від 12.06.2024.
За договором № 06-138СК від 05.08.2024 було підписано видаткову накладну № 0006/0000743 від 05.08.2024 на суму 28500,00 грн. та специфікацію № 0006/0000743-С відпущених скретч-карток до цієї видаткової накладної щодо передачі 28 скретч-карток; скретч-картки отримані представником позивача за довіреністю № 4 від 05.08.2024.
Позивачем за цими договорами було здійснено повну оплату на рахунок відповідача, що підтверджується платіжними інструкціями:
- № 217 від 11.10.2023 на суму 25920,00 грн. (оплата за договором № 14 від 04.10.2023);
- № 95 від 20.06.2024 на суму 29425,00 грн. (оплата за договором № 06-100-СК від 12.06.2024);
- № 138 від 09.08.2024 на суму 28500,00 грн. (оплата за договором № 06-138СК від 05.08.2024).
Як зазначив позивач у позовній заяві, у період із 05.10.2023 по 31.12.2024 на АЗС постачальника (мережа автозаправних станцій «АВІАС» та «ANP») періодично почали виникати перебої у постачанні нафтопродуктів, тому позивач не мав змоги повністю отримати товар. Наразі отримати залишок товару є неможливим, оскільки через відсутність товару ці автозаправні станції взагалі припинили роботу.
Внаслідок цього, за договором № 14 від 04.10.2023 позивач отримав лише частину товару (бензин А-95 об'ємом 75 літрів) на загальну суму 4050,00 грн. Непоставленим залишився товар об'ємом 405 літрів на загальну суму 21870,00 грн. До позовної заяви додано копії невикористаних скретч-карток на бензин А-95 об'ємом 405 літрів.
За договором № 06-100-СК від 12.06.2024 позивач отримав частину товару (бензин А-95 об'ємом 538 літрів) на загальну суму 28783,00 грн. Непоставленим залишився товар об'ємом 15 літрів на загальну суму 802,50 грн. До позовної заяви додано копію невикористаної скретч-картки на бензин А-95 об'ємом 15 літрів.
За договором № 06-138СК від 05.08.2024 позивач взагалі не отримав товар (бензин А-95 об'ємом 500 літрів) на загальну суму 28500,00 грн. До позовної заяви додано копії невикористаних скретч-карток на бензин А-95 об'ємом 500 літрів.
Згідно матеріалів справи, позивач надсилав відповідачу претензії за вказаними договорами, якими вимагав повернути попередньо оплачені грошові кошти на вказаний розрахунковий рахунок.
Відповіді на претензії у матеріалах справи відсутні.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
Взаємовідносини сторін є господарськими, такими, що виникли на підставі договорів поставки, укладених у письмовій формі.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як встановлено судом, договори, укладені між сторонами, виконувалися сторонами: з боку позивача була проведена повна оплата товару, а з боку відповідача - часткова поставка товару за двома договорами, за третім договором поставка взагалі здійснена не була.
Згідно ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України, цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, зобов'язання за договором повинні бути виконані, незважаючи на інші обставини.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).
Відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів, що реалізуються на автозаправних станціях, автогазозаправних станціях, в автогазозаправних пунктах, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора автозаправної станції, автогазозаправної станції, автогазозаправного пункту (п. 7 Правил).
Згідно з п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Відтак, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаних вище договорів позивачем був оплачений замовлений товар у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями.
Згідно матеріалів справи, позивачем через неможливість отримання пального не було отримано, а відповідачем фактично не було поставлено товар бензин А-95: за договором № 14 від 04.10.2023 у кількості 405 літрів на загальну суму 21870,00 грн.; за договором № 06-100-СК у кількості 15 літрів на загальну суму 802,50 грн.; за договором № 06-138СК від 05.08.2024 у кількості 500 літрів на загальну суму 28500,00 грн.
Таким чином, всього за трьома договорами відповідачем не було поставлено позивачу без будь-яких пояснень пальне на загальну суму 51172,50 грн.
Вказаної обставини відповідач не заперечив та не спростував.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно статті 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 у справі № 918/631/19).
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19.
Отже, не має значення причини порушення таких строків. Сума попередньої оплати (авансу), який покупець має намір стягнути у судовому порядку у зв'язку з простроченням поставки товару є грошовим зобов'язанням продавця.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» з поставки товару згідно умов договорів поставки № 14 від 04.10.2023, № 06-100-СК від 12.06.2024, № 06-138СК від 05.08.2024 через звернення позивача до відповідача з претензіями змінилося на повернення попередньої оплати.
З огляду на викладене позивач законно скористався своїм правом вимагати повернення передоплати за непоставлений відповідачем товар, оскільки таке право у позивача існує паралельно з правом вимагати поставки оплаченого товару, при цьому, такі права покупця є альтернативними, тобто взаємовиключними.
Згідно приписів ст.ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріали справи не містять доказів передання відповідачем позивачу товару (пального) в обсязі, який був оплачений.
Відповідач проти позову не заперечив, доказів виконання зобов'язання щодо передачі позивачу товару у повному обсязі або повернення суми 51172,50 грн. не надав.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 51172,50 грн. заборгованості визнається судом обґрунтованою та доведеною.
Враховуючи наведене, позов задовольняється судом повністю.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір у сумі 2422,40 грн. стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь 14500,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
З дотриманням приписів ст. 162 ГПК України, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правову допомогу, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи - 14500,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як визначено статтею 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Позивачем надано до матеріалів справи копію договору про надання правничої допомоги від 02.05.2025 № 8, укладеного між Комунальним закладом “СПОРТИВНИЙ КЛУБ “ЧЕМПІОН» Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області (клієнт за договором) та Адвокатським об'єднанням “ГЕТЬМАН», предметом якого є зобов'язання Адвокатського об'єднання зі здійснення представництва та/або надання інших видів правничої допомоги клієнту, зокрема (але не виключно), проведення претензійно-позовної роботи, пов'язаної з невиконанням постачальником товару договорів поставки від 04.10.2023 № 14, від 12.06.2024 № 06-100-СК, від 05.08.2024№ 06-138СК, укладених між клієнтом та ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС», що полягає у здійсненні Адвокатським об'єднанням за замовленням клієнта юридичного консультування та юридичного представництва на умовах і в порядку, визначених цим договором, та зобов'язання клієнта оплатити надану правничу допомогу (п. 1.1 договору). перелік наданої Адвокатським об'єднанням правничої допомоги, її вид та ціна зазначається у специфікації (додаток № 1 до договору) (п. 1.3). На підтвердження факту надання Адвокатським об'єднанням правничої допомоги клієнту відповідно до умов цього договору складається акт (п. 1.4). За надання правничої допомоги за цим договором клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар, що є формою винагороди Адвокатського об'єднання за надання правничої допомоги (п. 4.1).
До цього договору підписано додаток № 1 «Специфікація».
03.06.2025 між сторонами договору підписано акт № 1, згідно якого Адвокатське об'єднання надало клієнту правничу допомогу відповідно до договору та специфікації до нього, а саме: вивчення і аналіз договорів поставки від 04.10.2023 № 14, від 12.06.2024 № 06-100-СК, від 05.08.2024№ 06-138СК, а також документів, пов'язаних з виконанням зобов'язань сторонами цих договорів; складання в інтересах позивача проектів претензій до ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС» щодо неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань за цими договорами поставки. Вартість наданої правничої допомоги (гонорар) становить 7500,00 грн.
Сума 7500,00 грн. була перерахована позивачем на рахунок Адвокатського об'єднання “ГЕТЬМАН», згідно платіжної інструкції № 1131015082 від 11.07.2025.
05.08.2025 між сторонами договору підписано акт № 2, згідно якого Адвокатське об'єднання надало клієнту правничу допомогу відповідно до договору та специфікації до нього, а саме: консультація клієнта - 1000,00 грн., опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, та наліз відповідної судової практики у подібних правовідносинах; формування правової позиції - 1000,00 грн.; складання в інтересах клієнта та за дорученням клієнта проєкту позовної заяви про стягнення на користь клієнта заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання постачальником товару договорів поставки від 04.10.2023 № 14, від 12.06.2024 № 06-100-СК, від 05.08.2024№ 06-138СК - 5000,00 грн. Вартість наданої правничої допомоги (гонорар) становить 7000,00 грн.
Сума 7000,00 грн. була перерахована позивачем на рахунок Адвокатського об'єднання “ГЕТЬМАН», згідно платіжної інструкції № 135 від 13.08.2025.
Сума наданих послуг, що вказана в актах №№ 1, 2, відповідає сумі цих послуг, визначених сторонами у специфікації, що є додатком № 1 до договору.
Позивачем складено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно в кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідач не заявив клопотання щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Суд зазначає, що сторонами у договорі визначено розмір гонорару щодо кожної окремої послуги. Розмір гонорару у загальній сумі 14500,00 грн. розраховано, виходячи зі встановленого розрахунку. Адвокатським об'єднанням надані позивачу послуги, про які зазначено в актах №№ 1,2. Суд вважає суму гонорару співмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову. Суд враховує, що спір виник саме внаслідок дій відповідача, яким не виконано зобов'язання за договорами, що стало підставою для звернення до суду.
Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 14500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 40308189) на користь Комунального закладу “СПОРТИВНИЙ КЛУБ “ЧЕМПІОН» Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області (вул. Зелена, буд. 25, смт. Донець, Ізюмський район, Харківська область, 64250, код ЄДРПОУ 44335373) суму 51172 (п'ятдесят одна тисяча сто сімдесят дві) грн. 50 коп. заборгованості за непоставлений товар, що складається із: 21870 (двадцять одна тисяча вісімсот сімдесят) грн. 00 коп. заборгованості за непоставлений товар за договором поставки № 14 від 04.10.2023; 802 (вісімсот дві) грн. 50 коп. заборгованості за непоставлений товар за договором поставки № 06-100-СК від 12.06.2024; 28500 (двадцять вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості за непоставлений товар за договором поставки № 06-138СК від 05.08.2024; а також 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору та 14500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 10 грудня 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко