номер провадження справи 22/204/25
10.12.2025 Справа № 908/3260/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/3260/25
за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства “ЛІСИ УКРАЇНИ» (вул. Шота Руставелі, буд. 9А, м. Київ, 01601) в особі Філії “ПІВДЕННИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» Державного спеціалізованого господарського підприємства “ЛІСИ УКРАЇНИ» (вул. Заповідна, буд. 2В, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54031)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІГНА УКРАЇНА» (вул. Козацька, буд. 8, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70001)
про стягнення 49 920,00 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
24.10.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 2656 від 17.10.2025) Державного спеціалізованого господарського підприємства “ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі Філії “ПІВДЕННИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» Державного спеціалізованого господарського підприємства “ЛІСИ УКРАЇНИ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІГНА УКРАЇНА» про стягнення грошових коштів у сумі 49920,00 грн., які були помилково перераховані у зв'язку з технічною помилкою, як безпідставно набуте майно.
Як зазначено у позовній заяві, Філією “ПІВДЕННИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» було отримано від ТОВ “ЛІГНА-УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 45707941, рахунок № 69 від 07.07.2025 для виконання зобов'язання за договором № 19-3/05.2025, а саме: оплати за поставлений товар. На виконання цього зобов'язання був здійснений платіж, згідно платіжної інструкції № 4620 від 14.07.2025. Однак, у процесі післяплатіжної перевірки позивачем було встановлено, що помилково вказавши неправильні реквізити, платіж було здійснено на реквізити ТОВ “ЛІГНА УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 41631167, за поставлені послуги з маркування сировини. Між позивачем та відповідачем будь-які господарські або договірні зобов'язання, які б слугували правовою підставою для такого перерахування коштів, відсутні. ТОВ “ЛІГНА УКРАЇНА» не надавало позивачу жодних товарів, робіт чи послуг, за які міг бути здійснений спірний платіж. 29.07.2025 позивач звернувся з заявою до АТ “УКРЕКСІМБАНК» з проханням повернути помилково сплачені кошти у сумі 49920,00 грн. 12.08.2025 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення помилково сплачених коштів, однак відповіді не надійшло, що стало підставою для звернення до суду.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відзив не надійшов.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3260/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.10.2025 відкрито провадження у справі № 908/3250/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала суду від 28.10.2025 про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету позивача 28.10.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Зареєстрований електронний кабінет у системі «Електронний суд» у відповідача відсутній.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана останньому рекомендованим листом на адресу, зазначену у позовній заяві та згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданої на запит суду: вул. Козацька, буд. 8, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70001.
Ухвала, що надсилалася поштою відповідачу, була повернута до суду поштовим відділенням без вручення у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
Іншої адреси, аніж та, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, відповідач суду не повідомляв.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду».
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є його власною волею.
05.11.2025 відповідач був повідомлений про судовий розгляд справи шляхом розміщення відповідного оголошення на вебсайті Судової влади в Україні в мережі Інтернет.
Телефонограма щодо судового розгляду справи передана відповідачу не була у зв'язку з відсутністю зв'язку з абонентом, що підтверджується актом від 05.11.2025.
Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Таким чином, розгляд справи по суті розпочався з 28.11.2025.
Відповідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд визнав можливим розглянути справу у порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними матеріалами справи.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Враховуючи розумний строк розгляду справи, рішення по суті ухвалено судом 10.12.2025.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
19.05.2025 між Державним спеціалізованим господарським підприємством “ЛІСИ УКРАЇНИ» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІГНА-УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 45707941 (постачальник), укладено договір поставки № 19-3/05.2025, предметом якого є поставка позивачу товару: бирки для маркування деревини.
ТОВ “ЛІГНА-УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 45707941, було виставлено Державному спеціалізованому господарському підприємству “ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі Філії “ПІВДЕННИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» рахунок на оплату № 69 від 07.07.2025 за бирки для маркування деревини на суму 49920,00 грн. за договором № 19-3/05.2025 від 19.05.2025. У рахунку вказано поточний рахунок: НОМЕР_1 у банку АТ “УКРСИББАНК», який відповідає рахунку, що вказаний у договорі № 19-3/05.2025.
Філією “ПІВДЕННИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» ДП “ЛІСИ УКРАЇНИ» на рахунок НОМЕР_2 у банку АТ “УКРСИББАНК» Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІГНА УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 41631167 (відповідач), згідно платіжної інструкції № 4620 від 14.07.2025, було перераховано суму 49920,00 грн. із призначенням платежу: «Опл. за бирки для маркування деревини зг. рах. № 69 від 07.07.2025 зг. д. № 19-3/05.2025 від 19.05.2025». Платіж проведено АТ “УКРЕКСІМБАНК» 14.07.2025.
Як зазначив провідний бухгалтер відділу бухгалтерського обліку позивача у пояснювальній записці від 25.07.2025, рахунок ТОВ “ЛІГНА-УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 45707941, було помилково сплачено платіжною інструкцією № 4620 від 14.07.2025 на отримувача ТОВ “ЛІГНА УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 41631167, у сумі 49920,00 грн.
Позивач звернувся до Відділення № 1 Філії АТ “УКРЕКСІМБАНК» у м. Миколаєві з листом від 29.07.2025 № 2081, яким просив повернути помилково сплачені кошти у сумі 49920,00 грн.
12.08.2025 позивач листом з описом вкладення надіслав відповідачу на адресу його місцезнаходження вимогу від 08.08.2025 № 2171 про повернення помилково перерахованих коштів. До листа було додано копії платіжної інструкції № 4620 від 14.07.2025 та рахунку на оплату № 69 від 07.07.2025.
Поштове відправлення вручено відповідачу не було.
У зв'язку з тим, що відповідач грошові кошти не повернув, позивач звернувся до господарського суду з цим позовом.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У відповідності до норм ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, між Державним спеціалізованим господарським підприємством “ЛІСИ УКРАЇНИ» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІГНА-УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 45707941 (постачальник), було укладено договір поставки № 19-3/05.2025, предметом якого є поставка позивачу товару: бирки для маркування деревини.
За цим договором ТОВ “ЛІГНА-УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 45707941, було виставлено позивачу рахунок на оплату № 69 від 07.07.2025 на суму 49920,00 грн.
Однак, кошти за цим рахунком у сумі 49920,00 грн. були помилково перераховані позивачем на рахунок ТОВ “ЛІГНА УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 41631167 (відповідач), з яким, за твердженням позивача, у нього відсутні будь-які господарські та інші зобов'язальні правовідносини.
Відповідач цього твердження не заперечив та не спростував.
Відтак, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що сума 49920,00 грн. була перерахована позивачем на рахунок відповідача безпідставно.
Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 викладена така правова позиція: кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 вказав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Відповідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження у попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
У постанові Верховного Суду від 11.03.2023 у справі № 548/741/21 зазначено, що тлумачення норм ст. 1212 ЦК України свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
З огляду на подібність найменування сторони за договором № 19-3/05.2025 - контрагента позивача: ТОВ “ЛІГНА-УКРАЇНА» та найменування відповідача: ТОВ “ЛІГНА УКРАЇНА», суд приходить до висновку, що позивачем грошові кошти у сумі 49920,00 грн. були перераховані помилково у зв'язку з технічною помилкою бухгалтера позивача. Поведінка позивача не може вважатися судом суперечливою.
Матеріали справи не містять та сторонами не надано доказів передання відповідачем позивачу товарно-матеріальних цінностей чи надання послуг на суму 49920,00 грн.
Відтак, отримавши на свій рахунок від позивача суму 49920,00 грн. з призначенням платежу: «Опл. за бирки для маркування деревини зг. рах. № 69 від 07.07.2025 зг. д. № 19-3/05.2025 від 19.05.2025», відповідач мав повернути цю суму позивачу.
Такі дії відповідача були б передбачуваними та добросовісними, відповідали б чесній діловій практиці.
Як встановлено судом, позивач 12.08.2025 листом з описом вкладення надіслав відповідачу на адресу його місцезнаходження вимогу від 08.08.2025 № 2171 про повернення помилково перерахованих коштів у сумі 49920,00 грн., яка вручена поштовим відділенням зв'язку та, відповідно, отримана відповідачем не була.
Суд зазначає, що неотримання відповідачем листа від позивача про повернення коштів, який надсилався за офіційним місцезнаходженням відповідача, є свідомими діями останнього, який з власної волі не отримав адресоване йому поштове відправлення.
Доказів повернення відповідачем позивачу суми 49920,00 грн. сторонами не надано.
Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача 49920,00 грн. безпідставно набутих коштів визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Таким чином, позов задовольняється судом повністю.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Судовий збір у сумі 3028,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІГНА УКРАЇНА» (вул. Козацька, буд. 8, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70001, код ЄДРПОУ 41631167) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства “ЛІСИ УКРАЇНИ» (вул. Шота Руставелі, буд. 9А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії “ПІВДЕННИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» Державного спеціалізованого господарського підприємства “ЛІСИ УКРАЇНИ» (вул. Заповідна, буд. 2В, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54031, код ЄДРПОУ 45620164) 49920 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 10 грудня 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко