61022, м. Харків, пр. Науки, 5
18.11.2025 Справа № 905/29/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Сизової К.А.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКТС»
про розподіл судових витрат у справі № 905/29/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКТС»
до відповідача держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вагонна компанія «Трансситема»
про стягнення 1 257 411,60 доларів США упущеної вигоди
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
14.01.2025 шляхом застосування підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКТС» (далі - ТОВ «ВКТС») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення 1 257 411,60 доларів США упущеної вигоди (в редакції клопотання про уточнення позовних вимог від 27.03.2025).
Позов мотивовано тим, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України в результаті неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності позивача стосовно його майна - залізничних напіввагонів в кількості 48-и одиниць за період з 24.02.2022 по 26.09.2024 мають місце збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 1 257 411,60 доларів США, які останній просив стягнути в судовому порядку з відповідача та відшкодувати судові витрати.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.10.2025 позовні вимоги ТОВ «ВКТС» до відповідача держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ТОВ«Вагонна компанія «Трансситема» про стягнення 1 257 411,60 доларів США упущеної вигоди задоволені. Стягнуто з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь ТОВ «ВКТС» 1 257 411,60 доларів США упущеної вигоди. Стягнуто з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 622640,66грн.
30.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій останній просить стягнути судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги в Господарському суді Донецької області у межах справи №905/29/25 у розмірі 60000,00грн та 60000,00грн компенсації по оцінці збитків, а також докази на підтвердження понесення відповідних витрат. Одночасно, позивач просить суд здійснювати розгляд заяви без участі його представника.
Приписами частини першої статті 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (частини друга, третя статті 221 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
В даному випадку у порядку, що передбачений ч.8 ст.129 ГПК України до судових дебатів позивачем було заявлено в судовому засіданні 27.10.2025 про свій намір, що протягом 5 днів після ухвалення рішення ним буде подана заява про розподіл судових витрат та подані докази, щодо розміру витрат, які були понесені під час розгляду справи.
Строк надання доказів, який визначений у ч.8 ст.129 ГПК України, позивачем дотримано.
Положеннями статті 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, яке ухвалюється в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.11.2025 прийнято заяву ТОВ «ВКТС» про розподіл судових витрат у справі № 905/29/25 та призначено судове засідання з розгляду її вимог на 18.11.2025 року о 14:00 год. У тексті ухвали зазначено, що суд вважає за потрібне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі та ухвалення додаткового рішення, однак приймаючи до уваги введення в Україні воєнного стану, наслідком чого стала дистанційна робота суду у віддаленому режимі, яка обумовлює проведення засідань суду з певною періодичністю, дата судового засідання призначається поза межами строку, що передбачений вказаними вище нормами процесуального законодавства на найближчу можливу дату проведення засідань.
17.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли клопотання про долучення доказів, зокрема, додано ордер серії AI №1550427 від 01.12.2024 та докази направлення ухвали від 03.11.2025 на офіційну електронну пошту Міністерства юстиції Російської Федерації.
Представники сторін та третьої особи у судове засідання 18.11.2025 не з'явились. Судом задоволено клопотання позивача про розгляд заяви без участі його представника, що викладене у заяві про розподіл судових витрат.
Щодо порядку повідомлення відповідача про дату та час проведення засідання суд зазначає наступне.
За приписами ст.365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Суд констатує, що у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України №793/2025 від 20.10.2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 14128 від 20.10.2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ч.1 ст.122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Листом № 72/11-612/1-81401 від 13.10.2022 «Щодо припинення дії міжнародного договору» Міністерство закордонних справ України повідомило про розірвання дипломатичних відносин, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992 з 24.02.2022.
У зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України має місце зупиненням функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльності її дипломатичних установ на території України.
Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинило поштове співробітництво з Поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.
У межах справи №905/29/25 суд приймає до уваги лист Міністерства юстиції України, що міститься в матеріалах справи та наданий суду в межах звернення у справі №905/129/23 в аналогічній ситуації, з роз'ясненнями щодо вручення судових документів державі Російська Федерація, в якому зазначено, що згідно з інформацією розміщеною на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» припинено доставку поштових відправлень до/з росії з перших днів повномасштабного вторгнення. За інформацією, наданою Міністерством закордонних справ України, 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і pociєю у зв'язку широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території росії та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється. З урахуванням викладеного, передача отримання будь-яких документів до/від компетентних органів росії, у тому числі дипломатичними каналами, через Міністерство юстиції України неможлива.
Таким чином, повідомлення відповідача неможливо як шляхом застосування дипломатичних інституцій, так і органами поштового зв'язку.
Проте суд, незважаючи на обставини, наведені вище, повинен вжити всіх максимально можливих заходів, задля дотримання вимог щодо повідомлення відповідача.
Про дату, час та місце засідання суду відповідач повідомлений шляхом розміщення на офіційному веб-порталі «Судова влада України» оголошення з наведеною інформацією.
Також всі процесуальні документи суду у справі №905/29/25 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України «Про доступ до судових рішень».
Під час підготовчого засідання 27.03.2025 представник позивача повідомив суд, що має можливість направлення на адреси офіційної електронної пошти Міністерства юстиції Російської Федерації info@minjust.gov.ru процесуальних документів суду внаслідок реєстрації електронної адреси представника позивача у іншій країні.
Ухвалу від 03.11.2025 направлено на електронну пошту Міністерства юстиції Російської Федерації info@minjust.gov.ru 03.10.2025 та на адресу електронної пошти посольства Російської Федерації в Республіці Молдова embmoldova@mid.ru. На підтвердження наведених фактів позивачем 17.11.2025 через підсистему «Електронний суд» надано суду скріншот відповідного відправлення. Аналогічним способом на вказані адреси електронної пошти була направлена заява про розподіл судових витрат, докази чого додані до неї.
Третя особа про дату та час проведення судового засідання повідомлена шляхом направлення ухвали від 03.11.2025 до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» 03.11.2025.
З огляду на той факт, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви за відсутності уповноважених представників учасників справи.
Дослідивши зміст вказаної заяви та надані докази, суд зазначає наступне.
У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (частина перша статті 131-2 Конституції України).
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Судові витрати, як передбачено частинами першою, третьою статті 123 ГПК України, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Практична реалізація наведеного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Як свідчать матеріали справи, у позовній заяві від 13.01.2025 відповідно до п.9 ч.3 ст.162 ГПК України ТОВ «ВКТС» вказало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, визначивши, що до них віднесено 95000,00грн витрат на правничу допомогу і сума судового збору.
У частині восьмій статті 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
За приписами статті 26 Закону України від 05.07.2012 №5976-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
01.02.2024 між Адвокатським бюро «СЕРГІЯ АНДРОЩУКА» (далі - Бюро) та ТОВ «ВКТС»(далі - Клієнт) укладено договір №06-120/2 про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до якого Бюро зобов'язується надати Клієнтові правову (правничу) допомогу у справі про стягнення з Російської Федерації збитків, завданих Клієнту у зв'язку зі збройною агресією, що змінила правовий/технічний статус вагонів №№52370731, 52815750, 53143491, 53599270, 53603296, 54894340, 55472336, 56133457, 56419328, 56419344, 56419351, 56663586 (п.1.1.1); упущеної вигоди, яка утворилась з 24.02.2022 у зв'язку з вимушеним зменшенням по укладеним договорам оренди вартості перевезень залізничним транспортом і об'ємів перевезення, відповідно (п.1.1.2) (в редакції додаткової угоди №2 від 01.12.2024).
Відповідно до положень п.1.2 договору при наданні правової (правничої) допомоги за договором Бюро:
а) здійснює юридичний аналіз обставин справ, визначає правову позицію клієнта у справі в рамках Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України»);
б) досліджує докази, законодавство та судову практику стосовно обставин справ;
в) готує в рамках ГПК України, КАС України і Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» процесуальні документи і інші звернення від імені клієнта, в т.ч. (у разі необхідності) до органів державної та муніципальної влади, підприємств, установ, організацій та/або правоохоронних органів (слідчого, прокурора, суду), за захистом його прав і охоронюваних законом інтересів, в т.ч. - необхідні запити, заяви, клопотання, скарги тощо, підписує і подає такі документи до компетентних органів/установ/підприємств/організацій (в т.ч. до суду, Верховного Суду), а також користується іншими правами, які надані клієнту ГПК України, КАС України та/або Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
г) здійснює представництво інтересів клієнта у відповідних органах державної та місцевої влади, в правоохоронних органах (у слідчих органах, органах прокуратури), судах (в т.ч. в Верховному суді), підприємствах, установах і організаціях без приналежності до організаційно-правової форми публічного та/або приватного права, може вчиняти інші дії (в т.ч. в рамках ГПК України, КАС України і Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), необхідні для найбільш ефективного надання клієнтові правової (правничої) допомоги за договором;
д) сплачує від імені і за рахунок клієнта судовий збір і несе на рахунок клієнта інші судові витрати у розмірах, необхідних для вирішення справи;
е) знайомитися з матеріалами судової справи або виконавчого провадження, робити з них витяги, знімати копії, одержувати дублікати або копії судових рішень, ухвал, постанов, довідок, витягів та інших документів, що є в справі або в матеріалах виконавчого провадження, брати участь в судових засіданнях, у провадженні виконавчих дій, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, засвідчувати своїм підписом копії письмових доказів, надавати та одержувати різноманітні довідки чи інші документи, направляти та отримувати поштові відправлення на пошті, заявляти клопотання чи відводи, давати усні чи письмові пояснення суду, наводити свої доводи, міркування чи заперечення з усіх питань, що виникають у ході судового процесу або у ході виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань або доводів інших учасників судового процесу або виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань або доводів інших учасників судового процесу або виконавчого провадження, знайомитись з протоколом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати судові рішення, ухвали, постанови чи інші акти, подавати заяви про перегляд рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з ново виявленими обставинами, оскаржувати дії чи бездіяльності державного виконавця з питань виконавчого провадження, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати розмір позовних вимог, відмовлятися від позову або зменшувати розмір позовних вимог, подавати заяву про залишення позову без розгляду, визнавати позов чи зустрічний позов повністю або частково, укладати мирову угоду, одержувати виконавчий документ, подавати заяву та виконавчий документ для в
Відповідно до п. 2.3 договору для належного виконання умов договору бюро (в т.ч. за допомогою своїх співробітників) може залучати третіх осіб, які на підставі довіреності та/або договору про надання правової (правничої) допомоги виконують питання, які прямо зазначені в таких документах, в т.ч.: подають і отримують документи, сформовані в інтересах клієнта, знайомляться з матеріалами справи, сплачують судовий збір та/або інші платежі тощо.
За приписами п.4.1 за надання Клієнтові правової (правничої) допомоги Клієнт сплатить винагороду, визначену Додатковою угодою до Договору. Винагорода сплачується на підставі виставленого Бюро Клієнту рахунку.
Пунктом 4.1 додаткової угоди №2 сторони визначили, що за надання правової (правничої) допомоги по супроводжені Справи по п.1.1.2 договору в суді першої інстанції Клієнт сплатить Бюро суму у розмірі 60000,00 ( шістдесят тисяч) гривень.
При цьому, згідно п. 2.1.2 додаткової угоди інші витрати (в т.ч. збори, мита, поштові, транспортні і канцелярські витрати) в рамках договору - витрати Клієнта. Клієнт має компенсувати Бюро вартість понесених додаткових витрат, які виникнуть в ході виконання умов Договору у зв'язку із супроводженням Справи. Всі витрати в рамках цього пункту будуть представлені Клієнту із обґрунтуванням їх понесення і поясненням щодо відношення їх до Справи.
У п.5.1 договору сторони визначили, що документом, який підтверджує надання правової (правничої) допомоги за Договором, є акт про надання правової (правничої) допомоги, який повинен бути підписаний сторонами Договору.
Акт повинен бути підписаний Клієнтом не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання від бюро і повернутий підписаний Бюро (п. 5.2 договору).Відповідно до п. 5.3 договору сторони домовились про те, що якщо Клієнт без мотивованих заперечень не підпише та/або не поверне Бюро такий акт протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту його отримання, тоді відповідна правова (правнича) допомога вважається наданою Бюро та прийнятою Клієнтом, а акт - підписаний Клієнтом.
Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та залишається в силі протягом строку надання Бюро Клієнтові правової (правничої) допомоги(п.7 договору).
Договір та додаткова угода до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток останніх.
У даному випадку договір № 06-120/2 про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2024 укладено між позивачем та Адвокатським Бюро «СЕРГІЯ АНДРОЩУКА».
Згідно ст. 14 Закону Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив. Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське бюро має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Стороною договору про надання правничої допомоги є адвокатське бюро.
За даними, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа Адвокатське Бюро «СЕРГІЯ АНДРОЩУКА» зареєстроване 28.02.2019, код ЄДРПОУ 42853138. Уповноваженою особою (директором) юридичної особи Адвокатське бюро "СЕРГІЯ АНДРОЩУКА" є Андрощук Сергій Васильович. Основний вид діяльності: 69.10 діяльність у сфері права.
Як встановлено судом, представником позивача у справі №905/29/25 є адвокат Андрощук С.В., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3101/10 від 01.02.2006, що видане Київською обласною КДКА, рішення №138 від 01.02.2006. Адвокат зареєстрований у Єдиному реєстрі адвокатів України, інформація про що наявна у відкритому доступі за посиланням https://erau.unba.org.ua/profile/27674.
Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги у справі є ордер серія AI №1550427 від 01.12.2024, в якому вказано, що підставою для його видачі є договір про надання правової допомоги №06-120/2 від 01.02.2024.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Суд звертається до правової позиції, зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21. Так, Велика Палата зазначила про те, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
До суду надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським Бюро при наданні правничої допомоги в процесі розгляду справи у суді першої інстанції у справі №905/29/25, що викладений у змісті заяви. У останньому зазначено, що Адвокатським Бюро надані наступні послуги: проведення зустрічі з Клієнтом і визначення питання, яке підлягає вирішенню в суді, узгодження умов співпраці - 2,5 год; складання, погодження і підписання договору про надання правової (правничої) допомоги, формування ордеру - 0,5 год; формування адвокатських запитів: і) до АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» щодо місцезнаходження вагонів; іі) до Служби безпеки України про розгляд заяви про злочин; ііі) про приналежність вагонів позивачу і кількість операцій здійснених з вагонами позивача за період з 01.01.2022 по 31.12.2024; отримання на них відповідей і їх аналіз - 3,5 год; проведення перемовин з ТОВ «Інтелект Солюшнз» на предмет складання звіту про оцінку збитків від неможливості використання позивачем вагонів через їх втрату і формування, у цьому зв'язку, упущеної вигоди; проведення комунікації щодо надання доказів; отримання звіту і його оцінка - 5, 5 год; збір доказів і складання позовної заяви, надсилання позову з додатками на користь відповідача - 7,5 год; складання заяви про участь у справі в режимі ВКЗ і її направлення відповідачу і суду - 0,5 год; аналіз ухвал суду і складання клопотання про виконання (на вимогу суду); в т.ч. переклад ухвал на рос. мову - 1,0год; складання заяви про третьої особи у справі - 1.0 год; аналіз ухвали суду і її виконання щодо інформування відповідача; в т.ч. її переклад на рос. мову - 0,25 год; складання заяви про уточнення позовних вимог - 1,0год; участь в судових засіданнях - 3,0 год; складання заяви про долучення доказів і направлення її відповідачу - 1.5 год; складання письмових пояснень - 1,5 год; складання заяви про участь у справі без участі позивача, про повернення на підготовче судове засідання - 0,25 год; складання заяви про розподіл судових витрат - 1,0год. Разом витрачено 36,75 год. Загальна варті
Суд вважає, що види та вартість послуг на правову (правничу) допомогу в достатній мірі конкретизовані у змісті заяви про розподіл судових витрат у справі № 905/29/25.
На підтвердження фактичного надання послуг позивачем надано Акт №3 від 28.10.2025 до договору №06-120/2 про надання правової (правничої) допомоги Адвокатським Бюро «СЕРГІЯ АНДРОЩУКА».
Актом зафіксовано, що Адвокатським Бюро по справі надані наступні послуги: згідно з п.1.1. п.1.1.2 Договору - надання правової (правничої) допомоги у справі №905/29/25 (щодо стягнення упущеної вигоди), яка слухалася Господарським судом Донецької області і її розгляд завершився - 27.10.2025; згідно п.1.2 п.4.1.2 Договору надання правової (правничої) допомоги в частині замовлення і отримання звіту про оцінку упущеної вигоди, яка утворилась з 24.02.2022 у зв'язку з вимушеним зменшенням по укладеним договорам оренди вартості перевезень залізничним транспортом і об'ємів перевезення, відповідно. По п.1.1. акту №3 вартість правової (правничої) допомоги була сплачена двома сумами по 30 тис грн кожна: 07.04.2025, 02.05.2025. По п.4.1.2 акту №3 вартість правової (правничої) допомоги була сплачена двома по 30 і 33 тис. грн: 27.12.2024 і 23.09.2024.
Акт підписано Адвокатом Андрощуком С.В.(директором Бюро) та ТОВ «ВКТС» та скріплено відтисками печаток Сторін договору.
Акт містить застереження, що ним підтверджено факт відсутності претензій у Сторін одна до одної, як по змісту наданої правової (правничої) допомоги, так і по оплаті її вартості.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналогічні положення щодо визначення розміру гонорару зафіксовані в статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червні 2017 року.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Такий правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта. Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені у додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21 та вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами додаткової угоди №2 сторони визначили, що винагорода (гонорар) виплачується за надання правової (правничої) допомоги по супроводжені Справи по п.1.1.2 договору (стягнення упущеної вигоди, яка утворилась з 24.02.2022 у зв'язку з вимушеним зменшенням по укладеним договорам оренди вартості перевезень залізничним транспортом і об'ємів перевезення в суді першої інстанції) у фіксованому розмірі 60000,00грн.
При вирішенні питання щодо компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 ГПК України, має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації, а також з точки зору відповідності вимогам статей 126, 129 ГПК України, так і їх спрямованості на забезпечення права сторони, на користь якої ухвалене судове рішення на відшкодування судових витрат.
Пунктом 3.2. Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Господарський суд акцентує, що процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У частині п'ятій статті 129 ГПК України унормовано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення і розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/128776/19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, у тому числі в рішеннях у справах: «Лавентс проти Латвії», «Ніколова проти Болгарії», «Єчюс проти Литви», «Двойних проти України», «Гімайдуліна і інших проти України» та «East/West Alliance Limited» проти України» щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат і розумності їхнього розміру та з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були фактичними і неминучими (необхідними), а їх розмір - обґрунтованим.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5976-VІ).
Видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення (ст.19 Закону №5976-VІ).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належними доказами у справі підтверджено, що інтереси позивача під час розгляду справи представляв адвокат Андрощук С.В., яким у порядку ст. 14 Закону № 5076-VI утворене відповідне Адвокатське бюро, що є стороною договору № 06-120/2 про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2024.
Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, адвокатом Андрощуком С.В. підготовлено, підписано та направлено до суду наступні документи: позовну заяву від 13.01.2025, клопотання про проведення засідань суду в режимі ВКЗ від 10.02.2025, клопотання про долучення доказів від 20.02.2025, 06.03.2025, 07.03.2025, 03.04.2025, 23.05.2025, 27.08.2025, 02.09.2025, 24.09.2025, 30.10.2025, заяву про уточнення позовних вимог від 27.03.2025, заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи від 14.05.2025, додаткові пояснення у справі від 01.07.2025, 20.08.2025, клопотання про відкладення розгляду справи від 03.07.2025, клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження від 03.07.2025, клопотання про стягнення судових витрат від 29.10.2025.
Як вбачається з протоколів судових засідань, адвокат Андрощук С.В. брав участь у них 05.03.2025, 27.03.2025, 10.06.2025, 06.08.2025, 25.09.2025, 27.10.2025, сукупний час проведення яких складає 5год. 28хв.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено обсяг наданих адвокатом послуг під час безпосереднього розгляду справи у суді.
Оцінюючи надання інших послуг, зокрема, проведення зустрічі з Клієнтом і визначення питання, яке підлягає вирішенню в суді, узгодження умов співпраці, формування адвокатських запитів, аналіз відповідей, проведення перемовин з метою складання звіту про оцінку збитків, аналіз звіту; проведення комунікації щодо надання доказів тощо в контексті віднесення їх до правничих, суд виходить з наступного.
Беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта. Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц.
Відповідно, для здійснення представництва інтересів позивача в суді неминучими є попереднє формування адвокатом правової позиції, яка ляже в основу стратегії захисту, погодження такої позиції з клієнтом, а також вивчення необхідних для цього документів. Вчинення таких дій є прямою вимогою законодавства щодо здійснення адвокатської діяльності. Зокрема, відповідно до ч.2 ст.18 Правил адвокатської етики до підписання договору про надання професійної правничої (правової) допомоги у справі адвокат повинен з'ясувати всі відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції у справі та її змісті, та запитати і вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні клієнта. Якщо після виконання цих вимог адвокат переконається у наявності фактичних і правових підстав для виконання певного доручення, він повинен неупереджено й об'єктивно викласти їх клієнту і повідомити в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, якого бажає клієнт.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21.
Одночасно безпосередньо складання, погодження і підписання договору про надання правової (правничої) допомоги не може бути віднесено до правничих послуг, оскільки право на надання правничої допомоги виникає з моменту підписання відповідного договору, а тому складання такого договору не може включатися до переліку наданих послуг за ним. Крім того, у даному випадку правовідносини сторін щодо представництва у справі з предметом спору - стягнення упущеної вимоги виникли на підставі додаткової угоди №2 від 01.12.2024, а не безпосередньо договору, який вже був укладений між сторонами.
Також суд вважає, що надання послуг з перекладу ухвал не може відноситись до професійної правничої допомоги, оскільки безпосередньо до професійної адвокатської діяльності ці послуги не мають відношення, вони мають надаватись виключно професійним перекладачем, тому час, витрачений на цю послугу, не враховується (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 824/152/21).
Щодо віднесення до правничих послуг складання заяви про розподіл судових витрат суд базується на правових висновках, що викладені у постанові Верхового Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 року у справі №910/9714/22, в якій визначене наступне.
В силу приписів 124, 126, 221 ГПК України сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.
Положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
Суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, з огляду на що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
Таким чином, Верховний Суд погодився з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Cуд вважає, що стягнення повної вартості послуг з правничої допомоги в сумі 60000,00грн, що зафіксована сторонами у відповідному акті, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявником.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає, що на користь відповідача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу у розмірі 50000грн. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Розглядаючи вимоги заяви в частині відшкодування витрат по оплаті виконання звіту з оцінки розміру збитків у сумі 60000,00грн суд виходить з наступного.
У ч.1 ст.123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи - відповідно до пункту 2 частини 3 статті 123 ГПК України, до останніх належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з частинами 4 -7 статті 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (стаття 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").
До матеріалів заяви надано заявку б/н від 26.09.2024 про проведення вартості об'єкта оцінки, а саме: упущена вигода, яка утворилася з 24.02.2022 у зв'язку з вимушеним зменшенням по укладеним договорам оренди вартості перевезень залізничним транспортом і об'ємів перевезення, відповідно. Оплата робіт з оцінки визначена у розмірі 56000,00грн.
Суб'єктом оціночної діяльності (Оцінювачем) - ТОВ «Інтелект Солюшнз» (код ЄДРПОУ 36202755) на підставі договору з незалежної оцінки №IS 2024/355 від 26/09/2024 з Адвокатським Бюро «СЕРГІЯ АНДРОЩУКА» виконаний Звіт про оцінку збитків упущеної вигоди (економічних втрат), яка сформувалась за період з 24.02.2022 року по 26.09.2024 року, в результаті неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «ВКТС» стосовно його майна - залізничних напіввагонів в кількості 48 одиниць за реєстраційними номерами: 52193083, 52196078,52196086, 52200102, 52815768, 52815784, 52881240, 53143483, 53501953, 53586442, 53586459, 53599288, 53599304, 53603288, 54894332, 54894373, 54894381, 55211361, 55229892, 55276489, 55405179, 55418701, 55472351, 56006679, 56187412, 56213317, 56233356, 56323611, 56419302, 56419310, 56419336, 56419369, 56419377, 56419385, 56419401, 56439417, 56439615, 56472368, 56523459, 56541618, 56552425, 56918717, 57584310, 57584328, 60416005, 60842622, 61908745, 61910212 в результаті збройної агресії Російської Федерації: станом на дату оцінки 26.09.2024. Вказаний звіт датований 17.12.2024 та має ID №IS/2024/355.
Актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) №IS 2024/355 від 25.12.2024 сторони відповідно до договору про надання послуг з незалежної оцінки №IS 2024/355 від 26/09/2024 визначили, що послуги з незалежної оцінки вартості нижче вказаного майна: упущена вигода (економічні втрати), яка сформувалась за період з 24.02.2022 року по 26.09.2024 року, в результаті неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «ВКТС» стосовно його майна - залізничних напіввагонів в кількості 48 одиниць (гідно з переліком) в результаті збройної агресії Російської Федерації. Визначення розміру упущеної вигоди здійснювалося стосовно майна ТОВ «ВКТС» - залізничних напіввагонів в кількості 48 одиниць (згідно з переліком), що призначалося для здійснення комерційної діяльності з метою отримання прибутку або доходу іншій формі. Послуги надані у повному обсязі згідно акту. Оцінювачем на адресу Замовника наданий Звіт про оцінку: ID №IS/2024/355. Вартість наданих послуг згідно з Договором складає - 56000,00грн без ПДВ.
Згідно п. 2.1.2 додаткової угоди №2 від 01.12.2024 до договору №06-120/2 про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2024, що укладений між Адвокатським бюро «СЕРГІЯ АНДРОЩУКА» та ТОВ«ВКТС» інші витрати (в т.ч. збори, мита, поштові, транспортні і канцелярські витрати) в рамках договору - витрати Клієнта. Клієнт має компенсувати Бюро вартість понесених додаткових витрат, які виникнуть в ході виконання умов Договору у зв'язку із супроводженням Справи. Всі витрати в рамках цього пункту будуть представлені Клієнту із обґрунтуванням їх понесення і поясненням щодо відношення їх до Справи.
Згідно інформації, що міститься у виписках з банківського рахунку Бюро, вбачається, що Адвокатським Бюро 05.10.2024 та 07.01.2025 на користь ТОВ «Інтелект Солюшнз» сплачено по 28000,00грн за послуги незалежної оцінки вартості, згідно до Договору № IS 2024/355 від 26.09.2024. В свою чергу ТОВ «ВКТС» сплачено на користь Адвокатського бюро платежі в сумі 33000,00 грн та 30000,00грн в якості компенсації витрат на оцінку вартості упущеної вигоди.
В тексті заяви про розподіл судових витрат зазначено, що позивачем на виготовлення звіту витрачено 56000,00грн. Як зазначено вище, в тексті відповідних заявки та акту також вказано, що вартість послуг з оцінки складає 56000,00грн. Однак в резолютивній частині заяви зазначено, що в якості компенсації по оцінці збитків підлягають стягненню з відповідача 60 000,00 грн. Будь-яких обґрунтувань з приводу збільшення суми відшкодування у порівнянні з узгодженою та сплаченою вартості послуг у тексті заяви не наведено.
Беручи до уваги викладене та врахувавши те, що наданий позивачем звіт використаний судом при вирішенні спору та прийнятий до уваги під час ухвалення судового рішення, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення витрат з його виготовлення в якості судових з відповідача правомірними в сумі 56000,00грн (у розмірі вартості послуг з виготовлення звіту), в іншій частині у задоволенні вимог заяви в цій частині суд відмовляє.
Правомірність позиції щодо можливості стягнення вартості послуг з виготовлення звіту з оцінки упущеної вигоди в якості судових витрат з відповідача підтверджена у постанові Верховного Суду від 18.11.2025 у справі 911/2246/24.
Приймаючи до уваги введення в Україні воєнного стану, обстріли м.Харків, де розташований суд, наслідком чого стало введення дистанційного режиму роботи останнього, систематичні відключення електропостачання, що унеможливлює доступ до документів у електронному вигляді, повний текст додаткового рішення підписаний поза межами строку, що встановлений ст. 233 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 15, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКТС» про розподіл судових витрат у справі № 905/29/25 щодо стягнення з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації витрат, які пов'язані з наданням професійної правничої допомоги в Господарському суді Донецької області у розмірі 60000,00грн та 60000,00грн компенсації по оцінці збитків задовольнити частково.
Стягнути з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса місцезнаходження: 119049, м. Москва, вул. Житня, буд. № 14, будівля № 1, ідентифікаційний код 103773968834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКТС» (адреса місцезнаходження: 01042, м.Київ, вул.Чигоріна, буд. №18, оф. №225, ідентифікаційний код 44474079) витрати, які пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 50000,00грн та витрати з компенсації вартості виготовлення звіту з оцінки упущеної вигоди у розмірі 56000,00грн.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Вступну та резолютивну частини додаткового рішення проголошено в судовому засіданні 18.11.2025.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 08.12.2025.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Устимова