Рішення від 10.12.2025 по справі 903/1038/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2025 року Справа № 903/1038/25

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/1038/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Клауд Кастл ЛАБ» до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Волинської митниці про стягнення 367426,23 грн,

ВСТАНОВИВ:

05.11.2025 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю “Клауд Кастл ЛАБ» сформувала в системі “Електронний суд» позовну заяву (уточнену позовну заяву від 10.11.2025) до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Волинської митниці про стягнення збитків в розмірі 367426,23 грн внаслідок винесення Волинською митницею ( класифікаційних рішень №UA205000-0050/2024 від 24 травня 2024 року та КТ-UA205000 0068/2024 від 10 липня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалу суду від 10.11.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 10.11.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Строк для подання відзиву та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - до 25.11.2025.

24.11.2025 представниця відповідача сформувала в системі “Електронний суд» наступні документи:

1.Відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вимоги ТОВ «Кладу Каст Лаб» є безпідставними.

2.Заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обгрунтування зазначає, що предметом спору у вказаній справі є стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Клауд Кастл Лаб» завданих збитків у загальному розмірі 364859,95грн.

Оскільки, позивачем заявлено вищевказану вимогу щодо стягнення матеріальної шкоди саме з державного бюджету, проте не залучено до судового розгляду органи казначейської служби, які реалізують функцію у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зважаючи на суб'єктний склад сторін, а також враховуючи наявні істотні розбіжності в доведенні сторонами фактичних обставин справи, різному трактуванні понять та документів.

Ухвалою суду від 25.11.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження по справі 903/1038/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клауд Кастл ЛАБ» до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Волинської митниці про стягнення 367426,23 грн.

Позивач отримав відзив 24.11.2025, що підтверджується квитанцією №5151894 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету.

Отже, строк для подачі відповіді на відзив до 27.11.2025.

27.11.2025 представниця позивача сформувала в системі «Електронний суд» відповідь на відзив.

01.11.2025 представниця відповідача сформувала в системі “Електронний суд» заперечення (на відповідь на відзив).

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 серпня 2023 року між ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ» та компанією HERTZ&SELCK&CO укладено Договір поставки №1/HS CC.

За умовами Договору Постачальник продає, а Покупець купує харчові ароматизатори (надалі - товар) в кількості та за цінами, що викладені в Специфікації. Поставка харчових ароматизаторів здійснюється партіями в асортименті та за цінами відповідно до Специфікації. Харчові ароматизатори постачаються партією на умовах вказаних в Рахунку відповідно до INCOTERMS 2020.

Пунктом 4.1. Розділу 4 передбачено, що оплата харчових ароматизаторів здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника відповідно до виставленого рахунку з умовою 100% передоплата.

Щодо обставин, що призвели до винесення Волинською митницею класифікаційного рішення про визначення коду товару №KT UA205000-0068/2024 від 10 липня 2024 року.

На виконання умов Контракту №1/HS-CC компанією-експортером HERTZ&SELCK&CO 28 лютого 2024 року складено рахунок-фактуру №18/38071 на:

-Харчовий ароматизатор зі смаком холодного чаю, арт. 700.131 - 16. Кг.

- Харчовий ароматизатор зі смаком молока арт. 051.263 - 10 кг.- Харчовий ароматизатор зі смаком полуниці арт. 700.003 - 12 кг.

- Харчовий ароматизатор зі смаком виноградної фантазії арт. 700.236, - 35 кг.

- Харчовий ароматизатор зі смаком яблука Фудзі арт. 700.337 - 20 кг.

- Харчовий ароматизатор зі смаком червоної ягоди арт. 051 551 - 10 кг.

- Харчовий ароматизатор зі смаком ментолу арт. 028.076 - 10 кг.

- Харчовий ароматизатор зі смаком тютюну арт. 025.479 - 5 кг.

Для проведення митного оформлення товарів, ввезених на адресу ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ» декларантом подано електронну митну декларацію №24UA205140035385U5 на партію товару, ввезену на виконання вищезазначеного Договору.

У графі 33 митної декларації зазначений код товару відповідно до УКТЗЕД щодо Товару №1-Товару№6 - « 33029090». За даним кодом декларантом була визначена ставка мита - у відповідності до Закону України «Про митний тариф України». При визначенні коду товару декларант керувався товаросупровідними документами наданими компанією-експортером, виробником товару, котрі підтверджують характеристики товару за заявленим кодом.

До митного оформлення декларантом подано товаросупровідні документи, отримані від експортера-виробника:

Пакувальний лист №15/48316 від 18 квітня 2024 року.

Накладна на доставку №12/48316 від 18 квітня 2024 року.

Автотраспортна накладна А№211639 від 15 травня 2024 року.

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг.

Довідка про транспортні витрати від 23 травня 2023 року.

Зовнішньоекономічний контракт №1/HS-CC від 14 серпня 2023 року.

Доповнення до Контракту №3 від 11 березня 2024 року.

Договір про перевезення від 14 травня 2024 року.

Декларація-інвойс, складена уповноваженим експортером від 18 квітня 2024 року.

Документ про державну реєстрацію потужностей від 20 листопада 2023 року.

Лист №28/05-1 від 28 травня 2023 року.

Паспорти безпеки (8 шт).

Експортна митна декларація №24DE485133662252B0 від 15 травня 2024 року.

Документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів.

Як слідує з доводів позивача, під час митного оформлення у зв'язку з спрацюванням ризиків АСАУР (за кодами 203-1, 902-1, 905-3, 908-1, 911-1) митним органом ініційовано проведення митного огляду товару, за результатами якого складено відповідний акт про проведення огляду (переогляду товарів, транспортних засобів, ручної клажі №24UA205140035385U5).

На виконання ст. 356 МК України митним органом відібрано проби зразків товарів, зокрема, відібрано проби товарів харчових ароматизаторів в асортименті 8 шт., про що складено відповідний акт про взяття проб і зразків від 29 травня 2024 року. Взяті проби були направлені до Дніпропетровського управління експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби.

За результатами дослідження СЛЕД Держмитслужби 26 травня 2024 року склала Висновок №142000-3700-0392.

01 липня 2024 року Волинська митниця направила запит ПМО (підрозділ митного оформлення)№035385.

10 липня 2024 року Волинською митницею на підставі складеного висновку СЛЕД ДЕРЖМИТСЛУЖБИ винесено рішення №КТ-UA205000-0068-2024 про визначення коду товару. Зазначеним класифікаційним рішенням зроблено висновок, що ввезений на адресу ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ» Товар (харчові ароматизатори в асортименті (8 шт) графі № 31 (опис товару) слід зазначати:№1 «Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину, ароматизатор зі смаком холодного чаю, арт. 700.131 - 16. Кг., - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину ароматизатор зі смаком молока арт. 051.263 - 10 кг., - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину ароматизатор зі смаком полуниці арт. 700.003 - 12 кг. ,- Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину ароматизатор зі смаком виноградної фантазії арт. 700.236, - 35 кг., - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину ароматизатор зі смаком яблука Фудзі арт. 700.337 - 20 кг., - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину ароматизатор зі смаком червоної ягоди арт. 051 551 - 10 кг. Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину ароматизатор зі смаком ментолу арт. 028.076 - 10 кг. - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину ароматизатор зі смаком тютюну арт. 025.479 - 5 кг. тобто, на думку митного органу ввезені харчові ароматизатори за рахунком фактурою № 18/38071 слід класифікувати за кодом згідно УКТ ЗЕД 2404199010.

ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ» не погодившись із класифікаційним рішенням про визначення коду товару № КТ-UA205000-0068-2024 від 10 липня 2024 року, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення №КТ-UA205000-0068-2024 від 10 липня 2024 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року по справі №140/8906/24 позовні вимоги ТОВ «КЛАУД КАСЛ ЛАБ» було задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано із класифікаційне рішення Волинської митниці про визначення коду товару № КТ-UA205000-0068-2024 від 10 липня 2024 року.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду набрало законної сили, адже постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року по справі №140/8906/24 касаційну скаргу ТОВ «КЛАУД КАСЛ ЛАБ» було задоволено та скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року, залишаючи рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року по справі №140/8906/24 в силі.

Оскільки зазначене рішення в передбаченому законом прядку набрало законної сили 04 червня 2024 року а факти, встановлені в ньому, в розумінні ст. 75 ГПК України є преюдиційними для розгляду даної справи, тобто не потребують доведенню.

Щодо обставин, що призвели до винесення Волинською митницею класифікаційного рішення про визначення коду товару №KT UA205000-0050/2024 від 24 травня 2025 року.

На виконання умов Контракту №1/HS-CC компанією-експортером HERTZ&SELCK&CO 28 лютого 2024 року складено рахунок-фактуру №18/38010 на:

«Харчовий ароматизатор за смаком апельсину арт. 54.027 - 35 кг.».

«Харчовий ароматизатор зі смаком баблгам-фреш, арт. 700.167- 35 кг.».

«Харчовий ароматизатор зі смаком гуави арт. 39.318 - 5кг».

«Харчовий ароматизатор за смаком дині арт. 53.071 - 10кг».

«Харчовий ароматизатор зі смаком кавуна-лимона арт. 700.165 - 35 кг.».

«Харчовий ароматизатор із полунично-чорничним смаком арт. 700.166- 10кг.».

Для проведення митного оформлення товарів, ввезених на адресу ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ» декларантом подано електронну митну декларацію №24UA205140026700U4 на партію товару, ввезену на виконання вищезазначеного Договору.

До митного оформлення декларантом було подано товаросупровідні документи, отримані від експортера-виробника:

Рахунок-фактуру №18/38010 від 28 лютого 2024 року.

Сертифікат аналізу від 06 грудня 2023 року та паспорти безпеки на кожен харчовий ароматизатор.

Пакувальний лист №12/48224 від 12 квітня 2024 року.

Автотранспортна накладна від 12 квітня 2024 року.

Платіжний документ, що підтверджує сплату за товар №22 від 18 березня 2024 року.

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №18/04/2024 2 від 18 квітня 2024 року.

Документ, що підтверджує вартість перевезення від 18 квітня 2024 року.

Контракт № 1/HS-CC від 14 серпня 2024 року.

Доповнення до Контракту №3 від 11 березня 2024 року.

Договір про перевезення №12-1 від 14 квітня 2024 року.

Документ, що підтверджує реєстрацію потужностей №16 від 20 листопада 2023 року.

Документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів №7.3-28-05-32/2461 від 19 квітня 2024 року.

Експортна митна декларація №24DE485131426329B1.

Під час митного оформлення у зв'язку з спрацюванням ризиків АСАУР (за кодами 203-1, 902-1, 905-3, 908-1, 911-1) митним органом ініційовано проведення митного огляду товару, за результатами якого складено відповідний акт про проведення огляду (переогляду товарів, транспортних засобів, ручної клажі №24UA205140026700U4).

На виконання ст. 356 МК України митним органом відібрано проби зразків товарів, зокрема, відібрано проби ТОВАРУ№1-ТОВАРУ№6, про що складено відповідний акт про взяття проб і зразків від 23 квітня 2024 року. Взяті проби були направлені Одеського управління експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби.

За результатами дослідження СЛЕД Держмитслужби 26 травня 2024 року склала Висновок №142000-3600-0120.

16 травня 2024 року Волинська митниця направила запит ПМО (підрозділ митного оформлення)№026700.

24 травня 2024 року Волинською митницею на підставі складеного висновку СЛЕД ДЕРЖМИТСЛУЖБИ винесено рішення №КТ-UA205000-0050-2024 про визначення коду товару. Зазначеним класифікаційним рішенням зроблено висновок, що ввезений на адресу ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ»: Товар №1-Товар№6 в графі № 31 (опис товару) слід зазначати: «- 1. Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину, ароматизатор: - зі смаком апельсину арт.54.027, - 35 кг. (склад основа пропіленгліколь (1,2-пропандіол), запашні речовини (етилбутират, октаналь, бензиловий спирт, лімонен, етилмальтол, ванілін)); - зі смаком баблгам-фреш арт.700.167, - 10 кг.(склад - основа пропіленгліколь (1,2 - пропандіол), запашні речовини (пінен, мірцен, бензиловийй спирт, ментол, карвон, анетол)); - зі смаком гуави арт.39.318, - 5 кг. (склад - основа пропіленгліколь (1,2-пропандіол), запашні речовини (2-метил-етил масляна кислота, 3-гексен-1-ол, 3-гексен-1-ол ацетат, ізоамілацетат, етилгексаноат, гексилацетат, евкаліптол, ізопулегол)); - зі смаком дині арт,53.071, - 10 кг. ( склад - основа пропіленгліколь (1,2-пропандіол), запашні речовини (ізобутилацетат, етил бутират, 2-метил-етил масляна кислота, 3-гексен-1-ол ацетат, ізоамілацетат, ліналоол, бензилацетат, ванілін)); - зі смаком кавуна-лимона арт.700.165, 35 кг. (склад - основа пропіленгліколь (1,2-пропандіол), запашні речовини (етилбутират, 2-метил-етил масляна кислота, 3-гексен-1-ол, лімолен, бензиловий спирт, лінаоол, карвон, ментол, триацетин)); - зі смаком полунично чорничним смаком арт. 700.166, - 10 кг. (склад - основа пропіленгліколь (1,2 пропандіол), запашні речовини (етилбутират, 3-гексен-1-ол, бензиловий спирт, ліналоол, нерилацетат)). Наркотичні засоби, психотиропні речовини і прекурсори, етиловий спирт, вода, цукри, крохмаль, жири, відсутні. Торгівельна марка Hertz & Selck. Виробник: Hertz & Selck & Co. DE.», тобто, на думку митного органу ввезені харчові ароматизатори за рахунком-фактурою № 18/38010 слід класифікувати за кодом згідно УКТ ЗЕД 2404199010.

ТОВ «КЛАУД КАСТ ЛАБ» не погодившись із класифікаційним рішенням про визначення коду товару № КТ-UA205000 0050-2024 від 24 травня 2024 року, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення № КТ UA205000-0050-2024 від 24 травня 2024 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року по справі №140/7115/24 позовні вимоги ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ» було задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано класифікаційне рішення Волинської митниці про визначення коду товару № КТ-UA205000-0050-2024 від 24 травня 2024 року.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду набрало законної сили, адже постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2024 року по справі №140/7115/24 апеляційну скаргу Волинської митниці залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки зазначене рішення в передбаченому законом прядку набрало законної сили 09 червня 2024 року а факти, встановлені в ньому, в розумінні ст.75 ГПК України є преюдиційними для розгляду даної справи, тобто не потребують доведенню.

Позивач вказує, що визначений митним органом код товару 2404199010 передбачає сплату митних платежів за такими ставками, зокрема, (ввізне мито за ставкою 3% від задекларованої вартості товару, акцизний збір за ставкою - 10000 грн. за літр товару та податок на додану вартість за ставкою 20% від вартості товару), на противагу задекларованому коду Товару №1 « 330290900» передбачає сплату митних платежів за такими ставками (ввізне мито 5% від задекларованої вартості товару та податок на додану вартість за ставкою 20% від вартості товару).

Разом з цим, з доводів позивача слідує, що Позивач не міг здійснити митне оформлення товарів і випуск у вільний обіг без фактичного підтвердження скасування рішення про визначення коду товару і продовжував зберігати товари на митному складі, несучи додаткові збитки, з врахуванням наступного:

У період розгляду адміністративної справи про визначення коду товару спірний товар (харчові ароматизатори) знаходився на складі митниці зберігання. Митне оформлення не могло бути завершене з огляду на те, що визначений митним органом код товару 2404199010 передбачає сплату митних платежів за такими ставками, зокрема, (ввізне мито за ставкою 3% від задекларованої вартості товару, акцизний збір за ставкою - 10000 грн. за літр товару та податок на додану вартість за ставкою 20% від вартості товару), а задекларований код Товару №1 « 330290900» передбачає сплату митних платежів за такими ставками (ввізне мито 5% від задекларованої вартості товару та податок на додану вартість за ставкою 20% від вартості товару).

Крім того, ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ» не могло подати митному органу тимчасову митну декларацію та оформити товар за тимчасовою митною декларацією з кодом УКТЗЕД, який пропонував митний орган, адже, обраний митним органом код товару 2404199010 відповідав би одному з підакцизних товарів, визначених Податковим кодексом України (2404199010), та передбачав би зазначення «максимальної роздрібної ціни товару».

ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ» не могло імпортувати на митну територію України готові рідини для електронних сигарет ароматизовані, з огляду на зміни в чинному законодавстві України, зокрема, з врахуванням новел у Законі України № 1978 «Про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров'я населення від шкідливого впливу тютюну», який набрав чинності 11 липня 2023 року, що розроблений на основі Рамкової конвенції ВООЗ щодо боротьби з тютюном та Директиви 2014/40/ЄС.

Законом № 1978 статтю №10 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» доповнено новими положеннями, які викладені у статті 10-1. Вимоги щодо здійснення діяльності, пов'язаної з виробництвом, оптовою та роздрібною торгівлею, експортом і імпортом електронних сигарет, заправних контейнерів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Згідно з якою, виробники та імпортери електронних сигарет, заправних контейнерів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, подають до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, повідомлення про будь-які вироби, які вони планують ввести в обіг на території України. Повідомлення подається в електронній формі за шість місяців до запланованого введення в обіг.

Виробники та імпортери електронних сигарет, заправних контейнерів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, подають до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, повідомлення про будь-які вироби, які вони планують ввести в обіг на території України. Повідомлення подається в електронній формі за шість місяців до запланованого введення в обіг.

Тобто, перш ніж імпортувати такі рідини, імпортери зобов'язані повідомляти Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, повідомлення про будь-які вироби, які вони планують ввести в обіг на території України.

Окрім того, з 11.07.2023 заборонено ввозити на територію України будь-які рідини (нікотиновмісті чи без вмісту нікотину), котрі мають характерних запах чи смак, тобто ті які насичені ароматизаторами.

Повідомлення про ввезення рідини, що використовується в електронних сигаретах до Центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення Позивач не подавав. А оскільки чинним законодавством України категорично заборонено імпортувати будь-які рідини, що використовуються в електронних сигаретах, котрі насичені ароматизаторами, то Позивач взагалі не мав би можливості здійснити імпорт таких Товарів, адже спрацювали б відповідні індикатори ризику.

Щодо псування товару (харчових ароматизаторів в асортименті) ввезених ТОВ «КЛАУД КАСЛ ЛАБ» за рахунком-фактурою №18/38071, №18/38010, товарів щодо яких винесені класифікаційні рішення №КТ-UA205000-0068-2024 та № KT UA205000-0050-2024, позивач вказує наступне.

Вартість товарів за рахунком-фактурою №18/38071 становить 3475,6 євро та за рахунком-фактурою №18/38010 становить 3133,5 євро.

Оплату товарів (харчових ароматизаторів в асортименті) за вищевказаними рахунками-фактурами підтверджує платіжна інструкція №22 від 18 березня 2024 року на суму 11709,10 євро. У графі №70 платіжної інструкції міститься посилання на укладений між сторонами Контракт №1/HS-CC та проформу-інвойс №10/312706 від 11 березня 2024 року. Проформа -інвойс №10/312706 від 11 березня 2024 року складена на 15 одиниць товарів (харчових ароматизаторів в асортименті), що охоплює в себе 3 окремі поставки, зокрема, за рахунком-фактурою №18/38071 від 18 квітня 2024 року на загальну суму 3475,60 євро, рахунком-фактурою №18/38010 від 12 квітня 2024 року на загальну суму 3133,5 євро та проформою-інвойс №10/345196 на загальну суму 5100,00 євро, що в сукупності становить 11709,10 євро

Класифікаційні рішення Волинською митницею винесені щодо двох поставок за рахунками-фактурами:

- №18/38071 від 18 квітня 2024 року на загальну суму 3475,60 євро;

- №18/38010 від 12 квітня 2024 року на загальну суму 3133,5 євро.

Загальна сума 6609,10 євро.

Компанією HERTZ&SELCK&CO, що є експортером-відправником та виробником товарів (харчові ароматизатори в асортименті) у накладних на доставку (щодо поставки за рахунком №18/38071 від 18 квітня 2024 року - накладна на доставку №12/48316 від 18 квітня 2024 року; щодо поставки за рахунком-фактурою №18/38010 від 12 квітня 2024 року - накладна на доставку №12/48224 від 12 квітня 2024 року визначено дату виготовлення та термін придатності ввезених товарів (харчових ароматизаторів).

Товари ввезені за рахунком-фактурою №18/38071 від 18 квітня 2024 року, накладна на доставку №12/48316 від 18 квітня 2024 року:

- Харчовий ароматизатор Ice Tea Flavour (Артикул: 700.131): 16,000 кг. Дата виробництва: 21.03.2024, Термін придатності до 21.03.2025;

-Харчовий ароматизатор Dairy Milk Flavour (Артикул: 051.263): 10,000 кг. Дата виробництва: 21.03.2024, Термін придатності до 21.03.2025;

- Харчовий ароматизатор Strawberry Flavour (Артикул: 700.003): 12,000 кг. Дата виробництва: 22.03.2024, Термін придатності до 22.03.2025;

- Харчовий ароматизатор Fantasi Grape Flavour (Артикул: 700.236): 35,000 кг. Дата виробництва: 22.03.2024, Термін придатності до 22.03.2025;

- Харчовий ароматизатор Fuji Apple Flavour (Артикул: 700.337): 20,000 кг. Дата виробництва: 22.03.2024, Термін придатності до 22.03.2025;

- Харчовий ароматизатор R-Berry Flavour (Артикул: 051.551): 10,000 кг. Дата виробництва: 21.03.2024, Термін придатності до 21.03.2025;

- Харчовий ароматизатор Menthol Flavour (Артикул: 028.076): 6,000 кг. Дата виробництва: 22.03.2024, Термін придатності до 22.03.2025;

- Харчовий ароматизатор DK Tobacco Base (Артикул: 025.479): 5,000 кг. Дата виробництва: 22.03.2024, Термін придатності до 22.03.2025;

- Харчовий ароматизатор Orange Flavour (Артикул: 054.027): 35,000 кг. Дата виробництва: 21.03.2024, Термін придатності до 21.03.2025;

- Харчовий ароматизатор Bubblegum Fresh Flavour (Артикул: 700.167): 10,000 кг. Дата виробництва: 21.03.2024, Термін придатності до 21.03.2025;

- Харчовий ароматизатор Guave Flavour (Артикул: 039.318): 5,000 кг. Дата виробництва: 22.03.2024, Термін придатності до 22.03.2025;

- Харчовий ароматизатор Melon Flavour (Артикул: 053.071): 10,000 кг. Дата виробництва: 22.03.2024, Термін придатності до 22.03.2025;

- Харчовий ароматизатор Watermelon Lemon Flavour (Артикул: 700.165): 35,000 кг. Дата виробництва: 21.03.2024, Термін придатності до 21.03.2025;

- Харчовий ароматизатор Strawberry Blueberry Flavour (Артикул: 700.166): 10,000 кг. Дата виробництва: 22.03.2024, Термін придатності до 22.03.2025.

Товари ввезені за рахунком-фактурою №18/38010 від 12 квітня 2024 року, накладна на доставку №12/48224 від 12 квітня 2024 року:

-Харчовий ароматизатор Оrandе FІаvоur (Артикул: 054.027): 35,000 кг. Дата виробництва: 21.03.2024, Термін придатності до 21.03.2025;

- Харчовий ароматизатор Guave Flavour (Артикул: 039.318): 5,000 кг. Дата виробництва: 22.03.2024, Термін придатності до 22.03.2025;

- Харчовий ароматизатор Меlоn Flavour (Артикул: 053.071): 10,000 кг. Дата виробництва: 22.03.2024, Термін придатності до 22.03.2025;

Для констатації факту псування (закінчення терміну придатності) та неможливості використання ввезених за рахунками-фактурами товарів ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ» звернулося до виробника із запитом №49 від 18 серпня 2025 року щодо отримання від компанії HERTZ&SELCK&CO, як виробника товарів, офіційного підтвердження стандартних термінів придатності харчових ароматизаторів ввезених за рахунками-фактурами №18/38010 від 12 квітня 2024 року та №12/38071 від 18 квітня 2024 року.

У відповідь на запит виробник товарів, компанія HERTZ&SELCK&CO надала офіційний лист щодо непридатності продукції для подальшого використання від 22 серпня 2025 року. Виробником товару підтверджено, що термін придатності товарів, поставлений згідно накладних на доставку (DELIVERY NOTE) №12/48224 та №12/48316 сплив 21-22 березня 2025 року. Констатовано, що продукція визнається повністю непридатною для використання за цільовим призначенням. Окрім цього, виробник звертає особливу увагу, що хімічний склад товарів унеможливлює будь-які види переробки або альтернативного застосування; єдиним дозволеним та безпечним способом поводження з даною партією товару є її подальша утилізація відповідно до встановлених норм. Виробник підтвердив, що загальна вартість товарів, строк придатності яких сплинув становить 6609,10 євро.

Отже, загальна вартість товарів, термін придатності яких закінчився становить 6609,1 євро.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, а статтею 192 Цивільного кодексу України, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, визначив еквівалент у гривні, визначений за офіційним курсом НБУ на дату подання позовної заяви, тобто станом на 07.11.2025 - 6609,01 євро * 48,1341 грн. = 320685,03 грн.

Разом з цим, курс євро станом на 07.11.2025 становив 48,5224 грн.

Однак, позивач зазначивши невірний курс євро, здійснив арифметично вірний підрахунок.

Судом враховано, що ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній або національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову. У разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви: для нерезидентів - в іноземній валюті (за їх бажанням), для інших платників - у гривнях у національній валюті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий-третій частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір").

Як вбачається з матеріалів справи, позов зареєстрований в системі «Електронний суд» 05.11.2025, разом з цим 10.11.2025 позивач подав до суду нову редакцію позовної заяви від 10.11.2025 та платіжну інструкцію про сплату судового збору в розмірі 4409, 12 грн від 10.11.2025 (а.с.129).

Отже, ціна позову в національній валюті повинна визначатись з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, станом на 10.11.2025 (день сплати судового збору).

Так, станом на день сплати судового збору (10.11.2025), офіційний курс гривні до євро, визначений Національним банком України, становив 48,5058 грн. за один євро.

З огляду на викладене вбачається, що позивачем не вірно визначена ціна позову в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день сплати судового збору, а саме: 320685,03 грн., тоді як необхідно 320575,32 грн.

Отже, в нарахуванні 109,71 грн. слід відмовити.

Позивач зазначає, що з огляду на встановлені адміністративно-процесуальним законодавством строки розгляду справ у судах першої та апеляційної інстанцій, з моменту звернення ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ» до Волинського окружного адміністративного суду із позовними заявами про визнання протиправними та скасування рішень про визначення коду товарів КТ-UA205000-0068/2024 від 10 липня 2024 року та №UA205000-0050/2024 від 24 травня 2024 року до моменту отримання рішення суду на користь ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ», що набрало законної сили, минуло близько року.

У зв'язку з цим на момент набрання законної сили рішенням суду першої інстанції строк придатності ввезених товарів сплинув, що зумовило їх псування та неможливість використання за цільовим призначенням.

Всі оскаржувані рішення митного органу (№UA205000-0050/2024 від 24.05.2024 та №КТ-UA205000-0068/2024 від 10.07.2024) визнані протиправними та скасовані адміністративними судами.

Отже, саме протиправні рішення митниці стали прямою причиною псування ввезених товарів та завдання збитків в подальшому. Для відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, необхідною умовою є доведення наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між протиправним рішенням, діями чи бездіяльністю такого органу та завданими збитками.

Позивач доводить причинно-наслідковий зв'язок наступним:

1.Причина виникнення спору: Волинська митниця прийняла протиправні класифікаційні рішення №UA205000-0050/2024 від 24.05.2024 та №КТ-UA205000-0068/2024 від 10.07.2024, якими фактично заблокувала завершення митного оформлення ввезеного товару.

2.Судове оскарження: ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ» змушене звернутися до адміністративних судів з метою захисту своїх прав. Строки судового розгляду визначаються виключно процесуальним законом та діяльністю суду. Позивач не мав жодної можливості їх скоротити або прискорити.

3. Результат судового розгляду: Адміністративні суди встановили протиправність рішень митниці та скасували їх. Це підтвердило, що з самого початку митний орган діяв незаконно.

4. Наслідок бездіяльності митниці та часу судового розгляду: Через неможливість належного розпорядження товаром протягом тривалого періоду очікування, строк його придатності закінчився. Це підтверджено сертифікатами аналізу та офіційним листом експортера.

5. Прямий збиток: Товар втратив свої властивості та став непридатним до використання, що зумовило збитки у вигляді повної втрати його вартості та необхідності утилізації.

6.Висновок: Волинська митниця прийняла протиправні класифікаційні рішення.

Отже, причиною псування та збитків стали саме незаконні дії митного органу, що підтверджено рішеннями адміністративних судів.

Таким чином, причинно-наслідковий зв'язок між винесенням Волинською митницею рішень №UA205000-0050/2024 від 24.05.2024 та №КТ-UA205000-0068/2024 від 10.07.2024 та завданими збитками є очевидним, адже незаконні рішення митниці стали первинною причиною затримки; позивач не міг вплинути на строки розгляду спору; внаслідок затримки товар зіпсувався, що зумовило збитки.

Отже, з врахуванням викладеного, ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ» після ввезення товарів у 2024 року було позбавлене можливості завершити митне оформлення через протиправні класифікаційні рішення Волинської митниці.

До моменту набрання рішенням суду законної сили товари перебували на зберіганні (на складі митниці). Затримка митного оформлення відбулася виключно через незаконні класифікаційні рішення митниці, які суди скасували.

Товари перебували на зберіганні весь період спору, що обумовило додаткові витрати, безпосередньо спричинені протиправними діями митного органу.

Таким чином, витрати на зберігання товару є складовою реальних збитків, завданих незаконними рішеннями Волинської митниці, та підлягають стягненню на підставі ст. 22, 224, 225, 1173 ЦК України, а також відповідної судової практики Верховного Суду.

На склад митниці товар було поміщено 16.08.2024 згідно акту приймання - передачі №10/24, в згідно накладної вимоги №86 від 08.07.2025.

Витрати на зберігання підтверджуються: уніфікованою митною квитанцією серії ЄЄ №071022 від 08 липня 2025 року на суму 2478,64 грн (призначення - доплата витрат за зберігання товарів на складі митниці переданих згідно акту приймання-передачі №10/24 від 16 серпня 2024 року); уніфікована митна квитанція серії ЄЄ №071007 від 19 березня 2025 року на суму 3718,56 грн (призначення - доплата витрат за зберігання товарів на складі митниці переданих згідно акту приймання-передачі №10/24 від 16 серпня 2024 року).

Отже, загалом Позивач поніс документально підтверджені витрати на зберігання 2478,64 грн. + 3718,56 грн. = 6197,20 грн.

Також, ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ» доводить, що здійснило витрати на транспортування товару з країни експорту до України, а саме:

1.Щодо товарів ввезених за рахунком-фактурою №18/38071 та щодо якого приймалось класифікаційне рішення №KT-UA205000-0068-2024.

Між ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ» та Перевізником ФОП Гупало Людмилою Василівною 14 травня 2024 року укладено договір транспортного перевезення № 14-05.

За умовами Договору вартість послуг по перевезенню визначається у заявці, яка є невід'ємною частиною Договору по конкретному перевезенню.

Оплата послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок.

На виконання умов Договору Перевізником виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000939 від 23 травня 2024 року на загальну суму 17244 грн., заявку на перевезення №1 від 14 травня 2024 року.

Оплату підтверджує платіжна інструкція №503 від 23 травня 2024 року на суму 17244 грн (у графі №70 «Призначення платежу» міститься посилання на виставлений Перевізником рахунок-фактуру №СФ-0000939 від 23 травня 2024 року).

Таким чином, понесені витрати на транспортування товару за фактурою №18/38071 становлять 17244,00 грн.

2.Щодо товарів ввезених за рахунком-фактурою №18/38010 та щодо якого приймалось класифікаційне рішення №KT-UA205000-0050-2024.

Між ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ» та Перевізником ФОП Чекіт Богданом Івановичем 12 квітня 2024 року укладено договір транспортного перевезення № 12-1.

Оплата послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок. На виконання умов Договору Перевізником було виставлено рахунок №18/04/2024-2 від 18 квітня 2024 року на загальну суму 23300 грн., сформовано довідку про транспортні витрати.

Оплату підтверджує платіжна інструкція №447 від 22 квітня 2024 року на суму 23300,00 грн (у графі №70 «Призначення платежу» міститься посилання на виставлений Перевізником рахунок-фактуру №18/04/2024-2 від 18 квітня 2024 року).

Таким чином, понесені витрати на транспортування товару за фактурою №18/38010 становлять 23300,00 грн.

Позивач поніс документально підтверджені витрати на транспортування у розмірі 40544,00 грн.

З врахуванням вище викладено, внаслідок протиправних класифікаційних рішень Волинської митниці №UA205000 0050/2024 від 24.05.2024 та №КТ-UA205000-0068/2024 від 10.07.2024, які були визнані адміністративними судами протиправними та скасовані, ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ» зазнало наступних збитків:

1.Втрачена вартість товару:

-вартість товарів за рахунком-фактурою №18/38071 становить 3475,6 євро.

-вартість товарів за рахунком-фактурою №18/38010 становить 3133,5 євро.

Загальна вартість товарів, термін придатності яких закінчився становить 6609,1 євро. 6609,01 євро * 48,5058 грн. = 320575,32 грн.

2. Витрати на зберігання товар:

-позивач поніс документально підтверджені витрати на зберігання 2478,64 грн. + 3718,56 грн. = 6197,20 грн.

3. Витрати транспортування у розмірі 40544,00 грн.

В нарахування 109,71 грн слід відмовити, як таких, що заявлені безпідставно.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Пунктом 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Митного кодексу України визначено, що Державна митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки. Державна митна політика є складовою частиною державної економічної політики.

Згідно із п. п. 21, 23, 24, 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 3 статті 248 Митного кодексу України встановлено, що для виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі здійснює: отримання митних декларацій та їх реєстрацію; визначення переліку митних формальностей, обов'язкових для виконання за митною декларацією, залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України та з урахуванням результатів аналізу ризиків; визначення необхідності участі посадової особи митного органу у виконанні митних формальностей за митною декларацією; призначення посадової особи митного органу для виконання митних формальностей за митною декларацією; надання декларанту інформації про стан обробки митної декларації, перелік митних формальностей, визначених обов'язковими для виконання за такою декларацією, та посадову особу митного органу, призначену для їх виконання (у разі її призначення).

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 255 Митного кодексу України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України, Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи;

6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;

8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу;

9) пост-митний контроль.

Відповідно до ч. 2 ст. 246 Митного кодексу України, порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із ч. ч. 1-5 ст. 69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Згідно із ч.7 ст.69 Митного кодексу України, рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.

Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює декларант; митний орган здійснює контроль за такою класифікацією; митний орган може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта.

Відповідно до п. 3 розд. І Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно із п. 1 розд. III Порядку № 650, декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Митного кодексу України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів.

Посадові особи ПМО чи митного поста, ВМП здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками (пункт 2 розділу III Порядку №650).

Пунктом 4 розділу III Порядку № 650 встановлено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється, зокрема шляхом перевірки відповідності відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Митного кодексу України.

Класифікація товару здійснюється відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, приміток, додаткових приміток до груп товарів, передбачених Законом України "Про Митний тариф України", Пояснень до УКТ ЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи.

Відповідно до ст. 67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджено наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 року № 543.

Статтею 121 Митного кодексу України передбачено, що митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з ч. 1-2 ст. 122 Митного кодексу України, у митний режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком:

1) товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України;

2) товарів, строк придатності для споживання або використання яких закінчився;

3) товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога;

4) живих тварин;

5) електроенергії, що переміщується лініями електропередачі.

Для поміщення товарів у митний режим митного складу митного органу подаються митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару. Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу.

Згідно з ч. 1-3 ст. 125 Митного кодексу України, Строк зберігання товарів у митному режимі митного складу не обмежується, крім строку зберігання товарів, які за своїми характеристиками можуть становити небезпеку для довкілля, життя i здоров'я людей, тварин та рослин внаслідок їх довготривалого зберігання. В окремих випадках, якщо довгострокове зберігання товарів, виходячи з їх характеристик, може становити небезпеку для довкілля, життя i здоров'я людей, тварин та рослин, строк зберігання в митному режимі митного складу таких товарів встановлюється митним органом. Іноземні товари, що зберігаються в митному режимі митного складу, до закінчення строку їх придатності або до закінчення встановленого митним органом строку зберігання повинні бути задекларовані для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі або реекспортовані. Якщо іноземні товари під час зберігання в митному режимі митного складу були зіпсовані або ушкоджені внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили, такі товари за умови належного підтвердження зазначених фактів дозволяється декларувати для вільного обігу на митній території України так, ніби вони були ввезені в зіпсованому (ушкодженому) стані.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Митного кодексу України, іноземні товари, поміщені в митний режим митного складу, зберігають статус іноземних товарів.

Частиною першою ст. 129 Митного кодексу України передбачено, що митний режим митного складу завершується шляхом поміщення товарів, поміщених у цей митний режим, в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Митного кодексу України, будь-яка особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов'язки.

Статтею 30 Митного кодексу України передбачено, що Посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна особам та їхньому майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, відшкодовується у порядку, визначеному законом.

Суб'єкти господарювання мають законне право на компенсацію збитків, завданих в результаті дій або бездіяльності органами державної влади.

Митний орган - державний орган, основним призначенням діяльності якого є сприяння реалізації громадянами та суб'єктами господарювання свого права на переміщення товарів, предметів і транспортних засобів через митний кордон України, організація та здійснення контролю за дотримання ними (громадянами та суб'єктами господарювання) правил переміщення товарів, предметів і транспортних засобів та використання в межах своїх повноважень інших інструментів реалізації митної політики.

Підставою для стягнення збитків, завданих в результаті застосованих митних процедур, є наявність доказів успішного оскарження дій чи бездіяльності митних органів.

За змістом ч. ч. 1 та 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальним правилом, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Вони є фактом об'єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно закону або не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.

Суд зазначає, що положеннями названої статті регулюються відносини з відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, тобто встановлюється цивільно-правова відповідальність органу влади незалежно від сфери публічно-правових відносин.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Разом з цим, судом враховано, що відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Таким органом у цій справі є Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Волинської митниці.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі N? 761/3884/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі N? 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20 липня 2022 року у справі №910/5201/19 (пункт 76).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі N? 242/4741/16 ц: "44. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. 46. ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові".

Таким чином, відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний (органи) державної влади.

Подібна правова позиція викладена у рішенні Господарського суду Харківської області у справі №922/5397/23 від 05.03.2025 та постанові Північного апеляційного господарського суду у справі №910/3115/25 від 05.08.2025.

Щодо доводів відповідача, судом враховано наступне.

Суд у справах №140/7115/24, №140/8906/24 встановив протиправність дій митного органу, які стали причиною виникнення картки відмови. Картка відмови є похідним документом від протиправного рішення про класифікацію товару та від неправомірних вимог митного органу, спрямованих на перешкоджання митному оформленню. Оскільки рішення про класифікацію вже скасоване судом як незаконне, то будь-які похідні документи, видані на його основі, є юридично нікчемними, навіть без ухвалення окремого судового рішення. Картка відмови не є актом індивідуальної дії, це технічний документ, який фіксує факт відмови у митному оформленні, а не створює відносин. Оскарження картки відмови не є умовою для заявлення вимог про відшкодування шкоди. Правова підстава для стягнення збитків ґрунтується не на самій картці відмови, а на протиправній поведінці митного органу, встановленій судом; наявності збитків; причинно-наслідковому зв'язку між протиправними діями та збитками. Жоден законодавчий акт не містить вимоги про обов'язковість оскарження картки відмови для заявлення позову про відшкодування збитків. Тобто, похідний характер картки відмови означає, що її доля залежить від долі основного рішення. Картка відмови була сформована виключно через невірну класифікацію товару митницею.

Після скасування основного рішення картка відмови: не може вважатися законною; не може використовуватися як аргумент для уникнення відповідальності; не потребує окремого скасування для визначення вини митного органу.

З-поміж іншого, позовна заява про відшкодування шкоди подана не через факт існування картки відмови, а через незаконне рішення про класифікацію; перешкоджання у митному оформленні; затримку товару; його псування; реальні фінансові втрати. Картка відмови лише фіксує, що митниця не допустила оформлення - вона не є джерелом збитків, а лише відображенням незаконної поведінки митниці.

Наведені у відзиві доводи відповідача є безпідставними, недоведеними та суперечать як фактичним обставинам справи, так і усталеній судовій практиці.

Відповідач не спростував встановленої судом протиправності власних рішень та дій, що призвели до неправомірного блокування митного оформлення товару, його значної затримки та фактичного псування. Митний орган не довів ані відсутності вини, ані відсутності причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями та збитками позивача.

Разом з цим, ввезений ТОВ «КЛАУД КАСТЛ ЛАБ» товар неможливо було розмитнити за дійсною товарною позицією, оскільки митниця наполягала на неправильній класифікації, не приймала документи, що підтверджували віднесення товару до іншого коду, блокувала митне оформлення до моменту застосування саме своїх рішень.

Отже, затримка - прямий наслідок протиправного рішення, а не будь-яких дій позивача. Акт псування товару є природним наслідком незаконного затримання митницею швидкопсувного продукту.

Таким чином, Волинська митниця достовірно знала, що імпортований товар є швидкопсувним, в той самий час продовження затримки без реальних підстав - результат застосування незаконної класифікації. Отже, шкода виникла не через погодні, логістичні чи інші чинники, а саме через штучно створену затримку оформлення.

Відповідач не надав жодних документів, листів, повідомлень або інших доказів того, що позивач не виконав свої обов'язки. Всі терміни та строки визначені контрактами, митними деклараціями та законодавством України дотримані. Тобто, псування товару стало наслідком непроведення митним органом законних процедур оформлення, а не нібито «зволікання» позивача; Позивач виконав усі свої законні обов'язки, і затримка виникла виключно через неправомірні дії митниці (порушення ст. 16, 69, 71 МКУ).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 367316,52 грн, в т.ч.: 320575,32 грн. втрачена вартість товару, 6197,20 грн витрати на зберігання товару, 40544,00 грн витрати транспортування. В решті позову слід відмовити (109,71 грн).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 4407,80 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Подаючи позов до суду, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 30000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, приписами вищенаведеної норми визначається порядок подання стороною доказів щодо витрат, пов'язаних із судовим розглядом, зокрема, на правничу допомогу адвоката, у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін. Порядок подачі таких документів з відповідною заявою в письмовому провадженні Господарським процесуальним кодексом України не визначено.

Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в такому випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат впродовж п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі №242/4741/16-ц).

Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими позивачем доказами:

- ордер серія АС № 1154194 від 02.09.2025;

- рахунок фактура №772 від 02.09.2025 на суму 30000,00 грн;

- попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на суму 30000,00 грн;

- платіжна інструкція №126119 від 11.09.2025 на суму 30000,00 грн;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідач вважає, що вищевказаний перелік не є достатнім для підтвердження реальності наданих послуг, оскільки розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При цьому, вказане призводить до неможливості надання відповідачем обгрунтованого клопотання про неспівмірність заявлених вимог з ціною позову, складністю та значенням справи.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, адвокатом надані та в подальшому будуть надані наступні послуги:

1.Первинна консультація, аналіз документів та судової практики - 3 год. - 4000,00 грн;

2. Збір та систематизація доказів, розрахунок шкоди - 5 год. - 5000,00 грн;

3. Підготовка позовної заяви з додатками -6 год. - 7000,00 грн;

4. Подання позову через систему «Електронний суд», перевірка збору - 2 год. - 3000,00грн;

5. Підготовка процесуальних клопотань та пояснень - 4 год. - 4000,00 грн;

6. Вивчення та аналіз судової практики про відшкодування збитків в порядку ст.1173 ЦК України- 2 год. - 3000,00 грн; |

7.Постійні консультації, правовий супровід клієнта - 3 год. - 4000,00 грн.

Загальна вартість:30000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 “суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та “суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що “під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19: “Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції».

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 зауважила, що викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

В наступному ці висновки послідовно було підтверджено і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Суд зазначає, що справа не є складною, оскільки стосується стягнення шкоди, завданої органом державної влади та не містить велику кількість документів, які необхідно було б вивчити.

При цьому, звертає на себе увагу факт штучного збільшення обсягу виконаних робіт, оскільки вказані заявником в акті види послуг як:

первинна консультація, аналіз документів та судової практики; збір та систематизація доказів, розрахунок шкоди; подання позову через систему «Електронний суд», перевірка збору; вивчення та аналіз судової практики про відшкодування збитків в порядку ст.1173 ЦК України охоплюються послугою з підготовки позовної заяви, у зв'язку з чим помилково визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки позовної заяви.

А постійні консультації, правовий супровід клієнта охоплюється підготовкою процесуальних клопотань та пояснень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 № 910/9714/22.

Враховуючи вказане, позивачем згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому адвокатом вказаних послуг у суді в розмірі 10000,00 грн.

Суд, при вирішенні розміру судових витрат оцінив співмірність та розумність ціни його послуг, врахував складність справи.

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає підставним та обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Разом з тим враховуючи, що позов у даній справі задоволено частково, суд керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України покладає на відповідача 9997,01 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу, що є пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо доводів відповідача, що позивачем не надано до суду достатніх доказів для підтвердження, а саме договору про надання правничої допомоги, судом враховано наступне.

За обставинами цієї справи не викликає сумнівів, що при розгляді справи у суді позивачу надавалася професійна правова допомога адвокатом на підставі договору про надання правової допомоги від 01.05.2024 №108-ЮП.

ВС у справі №755/7943/20-ц підкреслив, що та обставина, що заявник не надав суду примірника цього договору про надання правової допомоги адвокатом не спростовує факту понесення ним витрат на правничу допомогу саме у цій справі, а не іншій, оскільки заявником на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано інші належні та допустимі докази, а саме: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 04 червня 2020 року, виданий на підставі договору про надання правової дороги від 03 березня 2020 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 16 грудня 2004 року; квитанції до прибуткового касового ордера №14, №2 і №3.

В даній справі позивачем подано до справи -ордер серія АС № 1154194 від 02.09.2025; рахунок фактуру №772 від 02.09.2025; попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на суму 30000,00 грн; платіжну інструкцію №126119 від 11.09.2025 на суму 30000,00 грн; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Вказані вище документи є належним доказом понесення ним витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клауд Кастл Лаб» (проспект Президента Грушевського, 4А, місто Луцьк, 43005, код ЄДРПОУ 44967139) грошові кошти у розмірі 367316,52 грн (триста шістдесят сім тисяч триста шістнадцять гривень 52 коп.), а також 4407,80 грн (чотири тисячі чотириста сім гривень 80 коп.) витрат по сплаті судового збору та 9997,01 грн (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень 01 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 10.12.2025.

Суддя І. О. Гарбар

Попередній документ

132470843

Наступний документ

132470845

Інформація про рішення:

№ рішення:	132470844
№ справи:	903/1038/25
Дата рішення:	10.12.2025
Дата публікації:	11.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Волинської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (10.12.2025)
Дата надходження:	05.11.2025
Предмет позову:	стягнення 367426,23 грн.