03.12.2025 року м.Дніпро Справа № 912/597/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.06.2025 (суддя Коваленко Н.М.)
у справі № 912/597/25
за позовом: Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області)
до відповідача: Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області
про стягнення завданої порушенням природоохоронного законодавства шкоди
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до В. Андрусівської сільської ради з вимогами:
1. Стягнути з Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) матеріальну шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев у полезахисній лісосмузі на землях сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів в сумі 468 522,67 грн. (чотириста шістдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять дві гривні шістдесят сім копійок), яку зарахувати на спеціальний рахунок місцевого бюджету для сплати збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
2. Стягнути Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви в сумі 7 027,84 грн.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19.06.2025 у справі №912/597/25 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) матеріальну шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев у полезахисній лісосмузі на землях сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів в сумі 468 522,67 грн, яку зарахувати на спеціальний рахунок місцевого бюджету для сплати збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Стягнуто з Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір в сумі 7 027,84 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням Великоандрусівською сільською радою Олександрійського району Кіровоградської області подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19 червня 2025 року у справі № 912/597/25 повністю. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Позивача.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- суд першої інстанції припустився фундаментальної помилки, застосувавши норму ч. 2 ст. 107 ЛК України ізольовано від загальних положень цивільного законодавства про відповідальність за завдання шкоди;
- Рада є потерпілою стороною, а не правопорушником;
- прокурором не доведено ані протиправної бездіяльності Ради, ані причинного зв'язку. Таким чином, ключові елементи складу правопорушення (протиправна поведінка та причинний зв'язок) у діях Ради відсутні, що виключає можливість покладення на неї відповідальності;
- суд першої інстанції некритично поставився до доказів прокурора та повністю проігнорував вагомі доводи Відповідача та судову практику, яка їх підтверджує. Доказова база прокурора є дефектною та не доводить ані факту, ані розміру шкоди. Основою позову є Акт обстеження від 17.10.2022 та Розрахунок шкоди. Обидва документи мають суттєві вади, які роблять їх неналежними та недопустимими доказами;
- суд першої інстанції вибірково застосував судову практику, проігнорувавши ключові прецеденти, наведені у справах № 908/58/24, № 922/618/22, № 906/189/24. Таке вибіркове застосування судової практики є порушенням принципу правової визначеності та свідчить про необ'єктивність суду першої інстанції.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
29.09.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
В судове засідання 03.12.2025 учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували. Водночас, в призначений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду час секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок з представником скаржника в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми EasyCon, однак обліковий запис представника скаржника був неактивним та представник на зв'язок не вийшов, про що складено Акт «Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області апеляційної скарги, в межах їх доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків провадження, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без представників учасників справи.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України без фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до листа Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) №3-1155-13 від 11.02.2025 про надання інформації, інспекцією спільно з представниками відділення поліції №1 (м. Світловодськ) 17.10.2022 проведено обстеження місця незаконної порубки дерев у захисних лісових насадженнях поблизу с. Аудиторівка Великоандрусівської ТГ.
Так, відповідно до акту обстеження місця незаконної вирубки полезахисної лісосмуги від 17.10.2022, складеного державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища ДНІ Придніпровського округу, слідчим СВ ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в області, оперуповноваженим СКП ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в області, проведено обстеження місця незаконної вирубки. Обстеженням встановлено, що у полезахисній лісосмузі в 1 км на північний схід від с. Аудиторівка Великоандрусівської територіальної громади Олександрійського району (за межами населених пунктів) здійснено масову незаконну вирубку полезахисної лісосмуги. Дерева вирубані вибірково вздовж польової дороги у ряду, прилеглому до дороги (лісосмуга дворядна). Лісосмуга створена суцільно з ясена, дерева вирубані на проміжку близько 500 метрів. Деревина з місця вирубки практично повністю вивезена: з південного боку вирубки виявлено наскладовані в хаотичні купи метрові відрізки ясеню, загальним об'ємом близько восьми складометрів. Залишки деревини (гілля) перенесені в глиб лісосмуги по всій довжині вирубки. Всього при обстежені місця вирубки нараховано 91 пень від свіжовирубаних дерев ясеню. На місці вирубки проведено виміри діаметрів пнів від свіжовирубаних (знищених) дерев: результати вимірів зафіксовані у польовій перелікові відомості №1 від 17.10.2022.
У польовій переліковій відомості №1 від 17.10.2022 зафіксовано кількість та діаметр усіх незаконно вирубаних дерев ясеню у кількості 91 шт.
Заміри проведено рулеткою вимірювальною Р-5, заводський №5, повіреної в Дії "Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (свідоцтво про повірку законодавчо-врегульованого засобу вимірювальної техніки №899-М від 20.07.2021, чинне на період дії воєнного та надзвичайного стану, згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 05.04.2022 №412).
Перелік провів державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища ДЕІ Придніпровського округу Рибачук К.І. в присутності працівників ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в області.
На підставі вищевказаного акту обстеження та польової перелікової відомості, відповідно до додатку №1 та Порядку проведення індексації такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами організаціями та громадянами" здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної порубкою дерев за межами населених пунктів.
Відповідно до розрахунку розміру шкоди, яка заподіяна внаслідок незаконного вирубування 91 дерева ясеню у полезахисній лісосмузі в одному кілометрі на схід від с. Аудиторівка Великоандрусівської територіальної громади (за межами населених пунктів) невстановленими особами від 18.10.2022, виконаного державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища ДЕІ Придніпровського округу Рибачук К.І., розмір заподіяної шкоди становить 468 522,67 грн.
Інспекція звернулась з повідомленням до правоохоронних органів з метою встановлення у ході слідства винних (відповідальних) осіб. За результатами розгляду указаного повідомлення слідчим відділенням ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП розпочате кримінальне провадження №12022121070000703 від 18.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
В ході огляду місця події, проведеному у вказаному кримінальному провадженні від 17.10.2022 встановлено місце вчинення невідомими особами незаконної порубки 91 дерева породи ясен поблизу с. Аудиторівка Великоандрусівської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області (координати, відповідно до Google maps - 48,8954281 32,9723317).
За результатами досудового розслідування указаного кримінального провадження, осіб, які вчинили указане кримінальне правопорушення не встановлено. Підтвердженням вказаного факту є рапорт оперуповноваженого СКП ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 01.02.2025 та лист слідчого СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 24.02.2025 №10307-2025.
Разом з цим, вивченням Державного земельного кадастру України та даних Google maps за географічними координатами 48,8954281 32,9723317 встановлено, що місцем вирубки є полезахисна лісосмуга, щодо якої земельна ділянка не сформована (без кадастрового номера) між земельними ділянками з кадастровими номерами 3525282400:02:000:0353,3525282400:02:000:0318,3525282400:02:000:0354,3525282400:02:000:0355.
Відповідно до інформації №10-11-0.2-607/1/2-25 від 26.02.2025 Головного управління Державного земельного кадастру, земельна ділянка без кадастрового номера, на якій розташована полезахисна смуга за географічними координатами 48,8954281 32,9723317 між земельними ділянками з кадастровими номерами 3525282400:02:000:0353, 3525282400:02:000:0318, 3525282400:02:000:0354, 3525282400:02:000:0355, та відноситься до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.
Аналогічні дані щодо належності земельної ділянки до комунальної власності Великоандрусівської територіальної громади надано Великоандрусівською сільською радою у листі №331/02.02-17 від 27.02.2025.
За твердженням прокурора, на даний час, збитки у розмірі 468 522,67 грн завдані інтересам держави, внаслідок порушення природоохоронного законодавства, не відшкодовані.
Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи доведено факт порушення відповідачем лісового законодавства, заподіяння відповідачем шкоди, її розмір, причинно-наслідковий зв'язок між ними, а вина відповідача у вчиненні правопорушення доведена та підтверджується наявними у справі доказами у сукупності.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
З позовом про стягнення завданої порушенням природоохоронного законодавства шкоди в сумі 468 522,67 грн звернувся керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідно до акту обстеження місця незаконної порубки полезахисної лісосмуги від 17.10.2022 у полезахисній лісосмузі в 1 км на північний схід від с. Аудиторівка Великоандрусівської територіальної громади Олександрійського району (за межами населених пунктів) здійснено масову незаконну вирубку полезахисної лісосмуги.
Відповідно до розрахунку розміру шкоди, яка заподіяна внаслідок незаконного вирубування 91 дерева ясеню у полезахисній лісосмузі в одному кілометрі на схід від с. Аудиторівка Великоандрусівської територіальної громади (за межами населених пунктів) невстановленими особами від 18.10.2022, виконаного державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища ДЕІ Придніпровського округу Рибачук К.І., розмір заподіяної шкоди становить 468 522 грн. 67 коп.
Згідно з інформацією Головного управління Державного земельного кадастру від 26.02.2025 №10-11-0.2-607/1/2-25, земельна ділянка без кадастрового номера, на якій розташована полезахисна смуга за географічними координатами 48,8954281 32,9723317 між земельними ділянками з кадастровими номерами 3525282400:02:000:0353, 3525282400:02:000:0318, 3525282400:02:000:0354, 3525282400:02:000:0355, та відноситься до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.
07.04.2025 до господарського суду від відповідача в межах строку, встановленого судом, надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 07.04.2025.
В обґрунтування поданого відзиву зазначено таке.
Відповідач визнає, що земельна ділянка, на якій було встановлено незаконну вирубку дерев, належить йому на праві власності, як земля комунальної власності, в той же час технічна документація на зазначену земельну ділянку не виготовлялася, їй не присвоєно кадастрового номера та не внесено відомості про це до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Прокуратурою та позивачем не підтверджено заподіяння шкоди та її розмір. Позовна заява ґрунтується на акті обстеження та розрахунку шкоди, проте відповідно до постанови Верховного Суду у справі №922/618/22 від 30.01.2025, акт перевірки сам по собі не може бути єдиним доказом порушення. Встановлення розміру шкоди потребує чітких і достовірних даних щодо кількості, породи, діаметра дерев, а також ступеня пошкодження (до/не до ступеня припинення росту).
Позивачем використано такси, затверджені Постановою КМУ №665, але не доведено, що дерева зрубані саме до ступеня припинення росту. Ця характеристика не може бути встановлена ретроспективно на підставі припущень у претензії - вона має бути зафіксована під час перевірки. У справі, що розглядається, до суду не надано будь-яких даних щодо ступеня пошкодження дерев, що не дає можливості визначити чи пошкоджені вони до ступеня припинення росту. Крім того, з наданого акту не можливо встановити, на підставі чого перевіряючі прийшли до висновку, що дерева є свіжозрубаними, заміри виконувалися із-за допомогою рулетки вимірювальної Р-5, заводський №5, більше ніяких замірів та зразків відібрано не було. Тобто, в даному випадку факт того, що дерева були свіжозрубані нічим не підтверджено, що виключає можливість встановити точну кількість дерев, які були знищені 17.10.2022.
Акт обстеження місця незаконної вирубки полезахисної смуги від 17.10.2022, не є актом перевірки в розумінні положень ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Позивачем та прокуратурою не надано до суду доказів вини відповідача та доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою.
Даний позов про стягнення шкоди подано до особи, якій цю шкоду і заподіяно. З урахуванням аналогії з висновками у справі №908/58/24 (ЦАГС), якщо спірна лісосмуга знаходиться в користуванні/власності іншого суб'єкта (наприклад, територіальної громади), саме цей суб'єкт має бути визнаний потерпілим від злочину.
Відповідач є власником земельної ділянки де відбувалася незаконна вирубка дерев, відповідно саме відповідачу завдана шкода і є не логічним стягувати завдану шкоду з нього.
Крім того, прокуратурою не доведено, що в межах кримінального провадження вчинено вичерпний перелік дій для встановлення осіб винних у незаконній вирубці дерев, оскільки станом на дату подання даного позову кримінальне провадження не є закритим, що свідчить про те, що воно триває і правоохоронні органи здійснюють дії спрямовані на розкриття злочину. Діючим законодавством не встановлено момент у часі, коли можна стверджувати, що осіб, які вчинили злочин неможливо встановити.
В межах даної справи ні прокурором, ні позивачем не доведено: "Які саме заходи (комплекс заходів) для збереження дерев у захисних лісонасадженнях від незаконної порубки 17.10.2022 року 91 дерева у захисних лісонасадженнях мав вжити відповідач та в чому полягає не вжиття таких заходів. Відтак, прокурором не доведено наявність протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою.
Таким чином, на розгляд суду постало питання щодо стягнення з відповідача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства через незаконну порубку дерев.
Щодо порушення інтересів держави та підстав представництва інтересів прокурором.
Згідно п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Статтею 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор, серед іншого, звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній, чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
У відповідності до п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.
У зазначеному рішенні вказано, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 12.10.2020 у справі №916/1033/20, від 08.10.2020 у справі №904/5912/18.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/982/19.
При цьому обставини дотримання прокурором установленої ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. Аналогічні висновки щодо застосування цієї норми викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 920/284/18, від 03.04.2019 у справі № 909/63/18, від 17.04.2019 у справі № 916/641/18, від 31.07.2019 у справі № 916/2914/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18, від 15.12.2020 у справі №904/82/19, від 27.07.2021 у справі № 909/835/18.
Статтею 16 Конституції України обов'язком держави визначено забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України.
З цією метою питання щодо захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища врегульовано на законодавчому рівні шляхом прийняття Лісового, Водного, Повітряного кодексів та Кодексу Законів України про надра, а також галузевих законів.
Ліси України, за змістом ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу (далі - ЛК України), є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
При визначенні органу, в інтересах якого пред'являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.
Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить, зокрема контроль за додержанням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель.
Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, згідно з пп. 8, 9 п. 4 даного Положення, пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).
Згідно із Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №230 від 07.04.2020, територіальний (міжрегіональний територіальний) орган Держекоінспекції здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог закону про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах; заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та здійснення лісогосподарських заходів (п. п. 5 п. 2 Розділу II); проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням (п. 3 Розділу II Положення); вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (п. 11. Розділу II Положення).
Як вбачається зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 802 “Про утворення міжрегіональних територіальних органів та ліквідацію територіальних органів Державної екологічної інспекції», постановлено: 1. Утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком 1; 2. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком 2; Установлено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, що ліквідуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міжрегіональним територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.
За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
За приписами ст. 90 Лісового кодексу України основними завданнями державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
За змістом ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції Інспекції, в т.ч., належить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 23.02.2023 №40 (нова редакція, ідентифікаційний номер 43877118), Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі, про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Повноваження Державної екологічної інспекції Придніпровського округу поширюються на територію Дніпропетровської та Кіровоградської областей.
Таким чином, саме Державна екологічна інспекція Придніпровського округу є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Олександрійською окружною прокуратурою направлено на адресу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу лист від 31.01.2025 за №55-700вих-25 щодо наявних порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування шляхом звернення до суду з позовною заявою.
У листі №3-1155-13 від 11.02.2025 Державна екологічна інспекція Придніпровського округу, інформацію щодо звернення до суду з позовом до Великоандрусівської сільської ради про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев у полезахисній лісосмузі на землях сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів в сумі 468 522,67 грн, не зазначила.
Враховуючи, що посадові особи Державної екологічної інспекції Придніпровського округу не вжили належних (достатніх) заходів щодо стягнення спричинених збитків інтересам держави, а також той факт, що незаконна порубка дерев завдає шкоди довкіллю, порушує встановлений законодавством порядок охорони навколишнього природного середовища, порушує інтереси держави, є обґрунтовані та достатні підстави для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави з метою стягнення з відповідача шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою лісів не переданих у користування.
Невідшкодування відповідачем завданої шкоди безпосередньо зачіпає інтереси держави, оскільки кошти на відшкодування такої шкоди мають надійти пропорційно до відповідних місцевого, обласного та державного бюджетів.
Про намір звернутися до суду з позовною заявою Кіровоградською обласною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) листом №55-1402ВИХ-2555-68-112-25 від 04.03.2025.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що прокурор дотримався вимог законодавства щодо порядку представництва в суді та обґрунтовано визначив орган, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Тому, звернення Прокурора до суду в інтересах даного органу в цьому випадку є обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
При поданні даного позову Прокурор не замінює позивачів та не є їх альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Предметом спору у цій справі є стягнення шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм природоохоронного та, зокрема, лісового законодавства.
Так, правовідносини щодо відшкодування збитків врегульовані, зокрема положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" Книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Колегія суддів наголошує, що підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев).
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст.1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вину особи, що завдала шкоду.
Отже, підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Натомість відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (див. висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 912/823/18, від 18.12.2020 у справі № 922/3414/19, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 02.06.2022 у справі № 920/821/18, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23).
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У цій справі для стягнення з відповідача як постійного лісокористувача шкоди необхідним є з'ясування дотримання ним норм природоохоронного законодавства під час проведення вибіркової санітарної рубки лісу.
При вирішення даної справи апеляційний суд виходить з того, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст.ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
За ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
За змістом п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників та у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно зі ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.
До лісового фонду України не належать:
зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;
окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках;
самозалісені ділянки у межах населених пунктів з деревами, середній вік яких менше 30 років, та самозалісені ділянки в межах охоронних зон об'єктів енергетики, магістральних теплових мереж, магістральних трубопроводів та інших лінійних об'єктів інфраструктури;
лісові насадження у межах земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, переданих у постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Отже, згідно з положеннями Лісового кодексу України віднесення лісів до лісового фонду України не залежить від категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки, на якій вони зростають.
За інформацією Головного управління Державного земельного кадастру №10-11-0.2-607/1/2-25 від 26.02.2025 земельна ділянка без кадастрового номера, на якій розташована полезахисна смуга за географічними координатами 48,8954281 32,9723317 між земельними ділянками з кадастровими номерами 3525282400:02:000:0353, 3525282400:02:000:0318, 3525282400:02:000:0354, 3525282400:02:000:0355 відноситься до земель комунальної власності Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, за категорією - землі сільськогосподарського призначення (розташована в межах колишньої Захарівської сільської ради).
Відповідно до додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України №716-р від 12.06.2020 "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області" до складу Великоандрусівської територіальної громади увійшла територія Захарівської сільської ради.
За змістом п. "ї" ч. 1 ст. 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно з ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.
Отже, Лісовий кодекс України, зокрема ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України в редакції, чинній з 10.07.2022, передбачає обов'язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду.
Аналіз ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що такий обов'язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності: якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.
Досліджуючи наявність зазначених умов та підстав для застосування положень ч. 2 ст. 107 ЛК України до спірних правовідносин, судом встановлено, що після встановлення факту незаконної вирубки дерев, позивач направив копії матеріалів, складених за результатами проведених обстежень лісових насаджень до правоохоронних органів та органів прокуратури для подальшого внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України та з метою подальшого досудового розслідування.
Відповідно до рапорту від 30.05.2025 процесуального прокурора у кримінальному провадженні №12022121070000703 - прокурора Світловодського відділу Олександрійської окружної прокуратури Віталія ЄДНЄВА станом на 30.05.2025 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022121070000703 від 18.10.2022 за ч. 1 ст. 246 КК України, яке перебуває у провадженні СВ ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, триває. На даний час особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, не встановлено.
Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у спірних правовідносинах конкретні особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені, що є умовою для покладення відповідальності за заподіяну лісу шкоду на орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.
За відсутності встановлених винних осіб у незаконній вирубці дерев та за обставини виявлення незаконної вирубки дерев на земельній ділянці, вкритій лісовою рослинністю, яка знаходиться у межах території відповідача, у спірних правовідносинах наявні усі умови, передбачені ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України, для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі цієї норми закону за завдання шкоди лісу внаслідок незаконної вирубки дерев і саме відповідач, як орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода, є особою, відповідальною за виявлене правопорушення у вигляді незаконної вирубки дерев.
Лісовим кодексом України унормовано відшкодування органом місцевого самоврядування шкоди, заподіяної лісу, не наданому в користування у разі не встановлення осіб, винних у заподіянні шкоди.
Тому, у даному випадку неправомірність дій особи не встановлюється, позаяк така особа відсутня.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №918/1356/23.
Наведеним спростовуються аргументи апелянта про те, що Рада є потерпілою стороною, а не правопорушником.
З цих же мотивів колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що «прокурором не доведено ані протиправної бездіяльності Ради, ані причинного зв'язку. Таким чином, ключові елементи складу правопорушення (протиправна поведінка та причинний зв'язок) у діях Ради відсутні, що виключає можливість покладення на неї відповідальності», адже протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв'язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу.
Вина відповідача презюмується та ним не спростована.
Щодо твердження відповідача про відсутність розроблених та затверджених переліків протипожежних та інших заходів щодо охорони лісів, то як слушно зауважив господарський суд, відповідно до п. 3-1 ч. 1 ст. 33 ЛК України, сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території забезпечують охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів у межах лісів комунальної власності, не наданих у користування.
До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", належить забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів у межах лісів комунальної власності (п. 6 ч. 1).
Частиною 2 ст. 86 ЛК України передбачено, що власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Таким чином, Великоандрусівська сільська рада, як орган місцевого самоврядування мала самостійно, в межах своїх повноважень, визначити перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів та як власник лісу, який розташований на земельній ділянці комунальної власності, повинна була розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.
При цьому навіть відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов'язків (правова позиція Верховного Суду в постанові від 28.09.2023 у справі № 927/32/23).
Судом встановлено, що незаконна порубка дерев відбулась на території і в межах земельної ділянки, яка розташована на території Великоандрусівської територіальної громади, єдиним представником якої є Великоандрусівська сільська рада, тому, з огляду на все вищевикладене, саме відповідач мав здійснювати комплекс охоронних заходів, спрямованих, зокрема, на збереження лісу від самовільних незаконних порубок.
Як зазначено вище, наслідки незаконної порубки дерев породи ясеню в кількості 91 штука у полезахисній лісосмузі на земельній ділянці без кадастрового номера за географічними координатами 48,8954281 32,9723317 та відноситься до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, зафіксовані в акті обстеження від 17.10.2022, польовій перелікових відомостях.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що «суд першої інстанції некритично поставився до доказів прокурора та повністю проігнорував вагомі доводи Відповідача та судову практику, яка їх підтверджує. Доказова база прокурора є дефектною та не доводить ані факту, ані розміру шкоди. Основою позову є Акт обстеження від 17.10.2022 та Розрахунок шкоди. Обидва документи мають суттєві вади, які роблять їх неналежними та недопустимими доказами».
Колегія суддів враховує, що такий доказ як акт обстеження Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства.
Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності (див. постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 924/669/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23).
В Акті зазначено, що дерева є вирубаними (знищеними), що фактично означає повне припинення їх існування, а не просто пошкоджено до ступеня припинення росту, таким чином, у Акті та польовій переліковій відомості наявні детальні відомості щодо кількості пнів, інформація щодо діаметру пнів, їх опис та характеристика.
Чинні методики відбору проб і зразків не передбачають відбір проб і зразків зрубаної деревини для визначення періоду її порубки, ступеня пошкодження, віку чи інших параметрів та характеристик порубки та проведення будь-яких лабораторних досліджень у даній сфері. При цьому, інспектори екологічної інспекції є спеціалістами у сфері охорони навколишнього природного середовища, мають відповідні спеціальні знання та освіту та мають кваліфікацію задля визначення факту свіжості/не свіжості порубки дерев.
Рулетка вимірювальна Р-5, заводський №5, яка повірена в ДП "Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (свідоцтво про повірку законодавчо-врегульованого засобу вимірювальної техніки №899-М від 20.07.2021, чинне на період дії воєнного та надзвичайного стану, згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 05.04.2022 №412), є належним інструментом для відповідних вимірювань.
Доказами незаконної порубки дерев у захисних лісонасадженнях за земельних ділянках сільськогосподарського призначення Великоандрусівської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області, внаслідок чого, завдано шкоду інтересам держави у сумі 468 522,67 грн є: 1) акт обстеження місця незаконної порубки полезахисної лісосмуги від 17.10.2022, у якому зазначено кількість, якість та порода незаконно вирубаної деревини - 91 пень свіжовирубаного ясену; у акті зазначено, що на місці вирубки проведено вимір діаметрів свіжевирубаних пнів, які зафіксовані у польовій перелікові відомості №1 від 17.10.2022; а також зазначено, що свіжовирубані дерева є знищеними; 2) польова перелікова відомість №1 від 17.10.2022, у якій зафіксовано кількість та діаметр усіх незаконно вирубаних дерев ясеню у кількості 91 шт.; 3) протокол огляду місця події від 17.10.2022 з фототаблицею, який складено безпосередньо після виявлення факту незаконної вирубки, за участю представників екологічної інспекції, які проводили обмір та складали Акт.
Тобто, у даній справі сам по собі, Акт не є єдиним доказом незаконної порубки дерев, детальний опис і обмір пнів наявний у польовій переліковій відомості, опис виявленого порушення, відповідних розмірів та приладів, якими здійснено їх заміри, наявний; припущення у позовній заяві чи Акті, відсутні.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що господарським судом була надана оцінка наявним у справі доказам у їх сукупності та встановлено наявність незаконної порубки дерев на відомчій відповідачу території і апеляційним судом перевірено правильність такої оцінки шляхом дослідження наявних у матеріалах справи доказів.
Суд не вбачає порушень судом першої інстанції в цій частині вимог процесуального закону щодо оцінки доказів та встановлення обставин справи.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем не оскаржувалися дії Державної екологічної інспекції Придніпровського округу з проведення 17.10.2022 обстеження та його результати.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі 826/4278/14 обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
І хоча згаданий Акт самі по собі не породжує правових наслідків для відповідача, оскільки є носіям доказової інформації про виявлення контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства, відповідач не був позбавлений права та можливості оскаржувати дії уповноважених осіб ДЕІ, якщо вважає, що такі вчинені з порушенням приписів законодавства.
При цьому посилаючись на дефекти Акту обстеження місця незаконної порубки полезахисної лісосмуги від 17.10.2022 Державної екологічної інспекції як доказів у справі, відповідач не доводить відсутності самого факту незаконної порубки дерев на території Великоандрусівської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області, як встановлено судом на підставі дослідження також інших наявних доказів у сукупності (протоколу огляду місця події від 17.10.2022 з фототаблицею, польової перелікової відомості №1 від 17.10.2022, матеріалів кримінального провадження).
При цьому з огляду на те, що інспекцією здійснювалось обстеження місця незаконної порубки полезахисної лісосмуги, а не перевірка Великоандрусівської сільської ради, як суб'єкта господарювання, попереднє повідомлення органу місцевого самоврядування в даних випадках чинним законодавством не передбачається.
Отже, прокурором доведено належним та допустимими доказами, що на відповідній земельній ділянці без кадастрового номера, на якій розташована полезахисна смуга за географічними координатами 48,8954281 32,9723317 між земельними ділянками з кадастровими номерами 3525282400:02:000:0353, 3525282400:02:000:0318, 3525282400:02:000:0354, 3525282400:02:000:0355 мала місце незаконна вирубка дерев, відповідальність за що покладається на орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.
Необхідно наголосити, що вказане у апеляційній скарзі неправильне застосування норм ч. 2 ст. 107 ЛК України при розгляді спору не знайшло свого підтвердження.
Апеляційний суд зважає на те, що предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Відповідно до Порядку проведення індексації такс, затверджених постановою Кабінету міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами" Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу визначено розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев на землях запасу лісогосподарського призначення, що становить 468 522,67 грн.
При цьому розрахунок виконано відповідно до Постанови КМУ від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру, заподіяної лісу", а саме Додатку 1 "Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту". Розмір шкоди у Додатку 1 визначений, відповідно до діаметру дерев у корі біля шийки кореня за кожне дерево, вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту.
Суд першої інстанції, перевіривши відповідні розрахунки розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, встановив, що вони здійснені Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу правомірно з урахуванням обставин виявленого правопорушення у відповідності до вимог чинного законодавства.
Слід зауважити, що контррозрахунку відповідачем не здійснено і доказів невідповідності обчисленого розміру шкоди суду не надано.
Таким чином, саме Великоандрусівська сільська рада не забезпечила охорону і збереження закріплених лісів, допустила їх незаконну порубку, внаслідок чого навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду в розмірі 468 522,67 грн.
З огляду на що, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та її об'єктивним наслідком - заподіяною шкодою.
Оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина відповідача презюмується, тому саме відповідач мав довести відсутність його вини у заподіянні шкоди.
Відповідач, заперечуючи проти позову не надав допустимих, належних і достатніх доказів забезпечення належного виконання всіх заходів, направлених на збереження лісу, лісових насаджень, в їх сукупності, з метою уникнення випадків незаконної порубки дерев.
Таким чином, доводи скаржника про те, що судом необґрунтовано визначено наявність складу цивільного правопорушення з боку відповідача, спростовуються вищенаведеним.
Щодо посилання скаржника на правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду, які б мали бути застосовані у спірних правовідносинах, необхідно звернути увагу на таке.
Так, у постанові Верхового суду від 30.01.2025 у справі № 922/618/22 йдеться про незаконність проведення підприємством-лісокористувачем санітарних рубок в насадженнях не ушкоджених хворобами лісу та без урахування категорії стану дерев. Зокрема, судом констатовано, що екологічною інспекцією документальне оформлення ознак ступеня припинення росту дерев, що є базою для обрахунку розміру шкоди за незаконну вирубку дерев здійснено не в ході проведення перевірки на місцевості та/або при складанні Акта, а лише при оформлення письмових претензій про відшкодування матеріальної шкоди, тобто після завершення перевірки; даний акт підписало лише 5 посадових осіб із 10, які були направлені на перевірку; не було надано доказів того, що керівником екологічної інспекції приймалося рішення про зміну складу працівників, які направлялися на перевірку у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю чи відрядженням; у Акті відсутні детальні відомості щодо кількості пнів, інформація щодо діаметру пнів, їх опис та характеристика. У зв'язку із чим, судами визнано недоведеним факт незаконної вирубки на підставі лише Акта.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюють суди на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності, необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Звідси, висновки, викладені у постанові Верхового Суду від 30.01.2025 у справі №922/618/22 не є релевантними для даної справи, оскільки вони відрізняються за предметом і підставами позову, а також фактичними обставинами і доказовою базою.
Зокрема, як вбачається з Акту обстеження місця незаконної порубки полезахисної лісосмуги від 17.10.2022, що міститься у матеріалах даної справи, дерева є вирубаними (знищеними), що фактично означає повне припинення їх існування, а не просто пошкоджено до ступеня припинення росту, тому, в даному випадку відсутня необхідність аналізувати ступінь пошкодження дерев.
Таким чином, у Акті та польовій переліковій відомості наявні детальні відомості щодо кількості пнів, інформація щодо діаметру пнів, їх опис та характеристика, сухостійність дерев, не зафіксована.
В свою чергу, розрахунок шкоди здійснений відповідно до Постанови КМУ від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру, заподіяної лісу", у Додатку 1якої розмір визначається відповідно до діаметру дерев у корі біля шийки кореня за кожне дерево, вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту.
Так само, посилання апелянта на постанову Верхового Суду від 27.05.2025 у справі №906/189/24 про те що, розрахунок шкоди, що ґрунтується на неповних та отриманих з порушенням процедури даних не може вважатися достовірними, а розбіжності в даних та прогнозований характер розрахунку є підставою для відмови у позові, зроблено без прив'язки до фактичних обставин, на які посилається суд та використаної специфічної доказової бази, які є нерелевантним до даної справи.
У зазначеній постанові описані обставини незаконної вирубки дерев, при тому, що не доведено, що незаконна вирубка дерев відбулася на земельній ділянці, яка перебувала в оренді у відповідача, не доведено сам факт наявності кількості дерев, про які зазначено в польових відомостях, на момент передачі земельної ділянки в оренду відповідачу; не надано належний (а не прогнозований) розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок вирубки дерев, оскільки інформація у перелікових відомостях має суттєві розбіжності щодо координат зазначених в протоколах огляду місця події, не містять вказівку на час їх складання та дати зазначені в них не співпадають з датами складання протоколів слідчого, різняться перелік посадових осіб зазначені в протоколах огляду та перелікових відомостях, не зазначені технічні засоби які використовувались під час проведення слідчих дій, в тому числі яким приладом здійснені заміри пнів; в деяких перелікових відомостях взагалі відсутні посилання до жодного доданого протоколу огляду, а протоколи огляду датовані цими ж датами, що і перелікові відомості взагалі відсутні; загальна кількість пнів зрізаних дерев зазначених в протоколах огляду та в перелікових відомостях є істотно меншою за ту кількість дерев, яка зазначена у позовній заяві та в самому розрахунку розміру шкоди екологічної інспекції, тощо, а в самому розрахунку зазначено, що він є прогнозований та має бути підтверджений інженерно- екологічною експертизою, яка в свою чергу в матеріалах справи відсутня.
Таким чином, у справі № 906/189/24 наявний специфічний перелік доказів, оцінка яких здійснювалась судом, а допущені недоліки розцінені судом як неналежні, які не тотожні до даної справи, тому висновки, зроблені судом, не релевантні до розглядуваної справи.
Щодо посилання на справу № 908/58/24, в якій суд встановив, що власник/користувач є потерпілою стороною, а для покладення відповідальності необхідно доводити, які конкретні заходи охорони не були вжиті, то судом приймається до уваги, що суд касаційної інстанції справу № 908/58/24 не розглядав, а висновки суду першої чи апеляційної інстанції, не є обов'язковими для врахування іншими судами при застосуванні таких норм права, оскільки в розумінні статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» такими є висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Разом з тим, варто врахувати, що у справі № 908/58/24 відповідачем є AT «Регіональна філія Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця», який є постійним користувачем лісу (земельних ділянок лісогосподарського призначення), на території якого здійснено незаконну порубку дерев. Тобто у даній справі інший суб'єктний склад (відповідачем є постійний лісокористувач), у зв'язку із чим застосовуються інші матеріальні норми права, які не є релевантними щодо справи про відшкодування шкоди за незаконну порубку лісу з органу місцевого самоврядування.
Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.
З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування Господарського суду Кіровоградської області від 19.06.2025.
Зважаючи на результат апеляційного перегляду справи, на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.06.2025 у справі № 912/597/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.06.2025 у справі №912/597/25 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Великоандрусівську сільську раду Олександрійського району Кіровоградської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 10.12.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко