08.12.2025 року м.Дніпро Справа № 908/404/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від позивача: Бежовець І.О. (власні засоби);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 (суддя Науменко А.О., повний текст якого підписаний 08.05.2025) у справі № 908/404/25
за позовом: Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Суперформ» м. Запоріжжя
про стягнення 1 459 455 грн 13 коп.
До Господарського суду Запорізької області звернулося Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Суперформ» про стягнення 1 459 455 грн 13 коп. (100 652 грн 08 коп. неустойки за порушення строків виконання зобов'язань; 352 282 грн 27 коп. штрафу за прострочення понад 15 календарних днів; 1 006 520 грн 78 коп. штрафу за невиконання своїх зобов'язань в повному обсязі).
Позов обґрунтовано простроченням поставки продукції на 20 днів за Договором № 252 від 23.08.2024, укладеним між сторонами та видатковою накладною № 260601 від 20.12.2024 і актом № 260601/1 приймання-передачі продукції від 20.12.2024 на суму 1 859 646 грн 96 коп. Нормативно-правовим обґрунтуванням позову визначені Конституція України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 14-16, 95, 509, 526, 527, 549, 610-614, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 56, 58, 60, 162-164 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 у справі №908/404/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Суперформ» на користь Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій 352 282 грн. 27 коп. 7% штрафу, 85554 грн.27 коп. пені, 6567 грн. 55 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник вказує на те, що відповідно до умов договору, Постачальник зобов'язаний сплатити Управлінню неустойку за порушення строків виконання зобов'язань у розмірі 100 652 грн. 08 коп. (сто тисяч шістсот п'ятдесят дві грн. 08 коп.), штраф за прострочення понад 15 календарних днів у розмірі 352 282 грн. 27 коп. (триста п'ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят дві грн. 27 коп.) та штраф за невиконання своїх зобов'язань в повному обсязі у розмірі 1 006 520 грн. 78 коп. (один мільйон шість тисяч п'ятсот двадцять грн. 78 коп.).
Однак, судом першої інстанції зменшено розмір нарахованих штрафних санкцій і прийнято рішення про стягнення лише 7% штрафу за прострочення поставки товару понад 15 днів в розмірі 352282,27 грн. (триста п'ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят дві грн. 27 коп.), 85554,27 (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 27 коп.) пені за прострочення поставки товару на 20 днів.
Відповідач у відзиві просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу Управління забезпечення Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 у справі №908/404/25, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Посилається на те, що скаржник висловлює свою незгоду із рішенням суду першої інстанції по розрахункам, і не заявляє про порушення норм матеріального або процесуального права.
Вважає, що суд першої інстанції правильно застосував наданий Відповідачем контррозрахунок до заявлених вимог та вірно здійснив стягнення штрафних санкцій.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.07.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2025, в редакції ухвали від 13.08.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) визнано неповажними підстави пропуску строку на подання скарги, апеляційну скаргу позивача залишено без руху. Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, а саме подання нового клопотання із зазначенням інших підстав пропуску строку.
15.08.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 08.08.2025 надійшло нове клопотання про поновлення строку на оскарження рішення суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 08.12.2025.
01.12.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
07.12.2025 від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить відкласти розгляд справи призначений на 08.12.2025 у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання через зайнятість у іншій справі в цей же день.
Враховуючи те, що відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом завчасно та належним чином, а також те, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає апеляційному перегляду справи, а явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутності відповідача.
У судовому засіданні 08.12.2025 оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку відсутність підстав для задоволення скарги.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
23.08.2024 між Управлінням забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Замовник) і однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Суперформ» (Постачальник) з іншої сторони укладено Договір № 252 (Договір № 252)
Відповідно до п.1.1 Договору № 252 Постачальник зобов'язується у 2024 році поставити у власність Замовнику Сумку транспортну індивідуальну (згідно з ДК 021:2015 код 18930000-7 Мішки га пакети) (далі-Продукція) в кількості, комплектації та якості згідно із специфікацією на Продукцію до Договору (Додаток № 1 до Договору, далі - Специфікація), що є невід'ємною частиною Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію на умовах цього Договору.
Згідно із п. 2.1. Договору № 252 ціна Договору становить 5 032 603,92 грн відповідно до тендерної пропозиції ідентифікатора закупівлі № UА-2024-06-20-008723-а та Специфікації.
Відповідно до п. 3.2. Договору № 252 Продукція має бути поставлена Замовнику у повному обсязі до 30.11.2024 включно.
Згідно із п/п. а) п. 7.2. Договору № 252 Постачальник зобов'язаний передати Продукцію у власність Замовника разом з усіма необхідними документами, у порядку та строках, визначених в Договорі.
Відповідно до п. 8.3. Договору № 252 за порушення строків виконання зобов'язань зазначених у пункті 3.2. цього Договору з Постачальника стягується неустойка у розмірі 0,1%, вартості продукції, з яких допущено прострочення виконання за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад п'ятнадцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення строку поставки Продукції нарахування неустойки починається з наступного дня після визначеної цим Договором дати поставки Продукції за весь період прострочення зобов'язання.
Згідно із п. 8.5. Договору № 252 у разі неправомірної односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов'язань за цим Договором (та/або неможливістю їх виконання), Постачальник зобов'язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі 20 % ціни цього Договору.
Відповідно до п. 8.10 Договору № 252 сторони домовилися, що за прострочення виконання Постачальником за Договором, нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) припиняється в день наступний за днем фактичного виконання Постачальником зобов'язань за цим Договором.
Пунктом 11.1 Договору № 252 передбачено, що дія Договору про закупівлю набуває чинності із дати його підписання і діє до 20 грудня 2024 року. Із закінченням строку дії Договору між сторонами припиняються всі зобов'язання, окрім оплати за вже поставлену Продукцію або надані послуги.
ТОВ “Суперформ» поставило позивачеві Продукцію 20 грудня 2024 року, що підтверджується видатковою накладною від 20.12.24 № 260601 на суму 1 859 646 грн 96 коп.
Враховуючи те, що з 30.11.2024 по 20.12.2024 Постачальником було допущено прострочення поставки Продукції (на 20 днів), позивачем нараховано неустойку: відповідно до п.8.3. Договору № 252 з розрахунку 5 032 603,92 грн х 0,1% х 20 днів = 100 652 грн 08 коп. пені; штраф за прострочення понад 15 календарних днів 5 032 603,92 грн х 7% = 352 282 грн 27 коп.; та на підставі п. 8.5. Договору штраф у розмірі 20% від ціни цього Договору: 5 032 603,92 грн х 20% = 1 006 520 грн 78 коп.
Позивач вказує, що виходячи з вищевикладеного та відповідно до умов договору, а також чинного законодавства Постачальник зобов'язаний сплатити Управлінню неустойку за порушення строків виконання зобов'язань у розмірі 100 652 грн 08 коп., штраф за прострочення понад 15 календарних днів у розмірі 352 282 грн 27 коп. та штраф за невиконання своїх зобов'язань в повному обсязі у розмірі 1 006 520 грн 78 коп., про що заявлено позов у цій справі.
Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що у цій справі відповідач притягається до подвійної відповідальності за порушення зобов'язання з поставки товару - 7% штраф за порушення строків такої поставки та 20 % за відмову від зобов'язання з поставки товару. Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - “двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі. Отже, у стягненні 1006520,78 грн 20% штрафу за п. 8.5. Договору № 252 суд відмовив.
Зменшуючи суму пені, що підлягає стягненню, суд керувався помилкою в розрахунках.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних мотивів.
Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями ГК України та ЦК України. При цьому суд зазначає, що з огляду на дату виникнення спірних правовідносин і дату прийняття оскаржуваного судового рішення у цій справі норми ГК України підлягають застосуванню, оскільки ГК України діяв на час виникнення спірних правовідносин і на момент розгляду справи у суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України (що діяв на момент виникнення спірних відносин) визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За умовами пункту 8.3. Договору за порушення строків виконання зобов'язань зазначених у пункті 3.2. цього Договору з Постачальника стягується неустойка у розмірі 0,1%, вартості продукції, з яких допущено прострочення виконання за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад п'ятнадцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення строку поставки Продукції нарахування неустойки починається з наступного дня після визначеної цим Договором дати поставки Продукції за весь період прострочення зобов'язання.
Згідно із п. 8.5. Договору № 252 у разі неправомірної односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов'язань за цим Договором (та/або неможливістю їх виконання), Постачальник зобов'язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі 20 % ціни цього Договору.
Колегія суддів зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Разом з тим, умовами договору сторони, крім нарахування пені, погодили штраф у розмірі 7 % від вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання, та додатково штраф у розмірі 20 % ціни цього Договору у разі неправомірної односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов'язань за цим Договором.
Одночасне стягнення двох штрафів за непоставку товару у цьому випадку є подвійним стягненням штрафу за неналежне виконання одного зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Суперформ» на користь Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій штрафу у сумі 352 282 грн 27 коп. 7% штрафу, 85554 грн 27 коп пені.
Щодо періоду нарахування пені.
Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Правовий аналіз вказаних норм законодавства свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.
Із наданого Позивачем розрахунку пені, судом першої інстанції встановлено, що згідно з п.8.3 Договору пеня була нарахована з урахуванням днів, в які відбулася поставка товару згідно накладних, що суперечить нормам чинного законодавства.
Однак, день фактичного виконання не може включатися до часу прострочення виконання зобов'язання при здійсненні розрахунку розміру пені, оскільки відповідний розрахунок здійснюється у днях, протягом яких не виконувалось (неналежно виконувалось) зобов'язання з поставки товару, нарахування за весь день (24 години) прострочення, а здійснення фактичної поставки в даний день виключає правомірність нарахування пені, за 24 години цього дня, позаяк нарахування можуть здійснюватись лише за кожен повний день прострочення.
Позивачем при визначені початку періоду нарахування пені не враховано норми ст.253 ЦК України.
Згідно зі ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Кінцевий строк поставки 30.11.2024 припадає на вихідний день - суботу. Отже, кінцевий строк виконання зобов'язання припадає на понеділок 02.12.2024. З урахуванням положень п.8.3 Договору нарахування неустойки має починатися з наступного дня після кінцевої дати поставки, а саме з 03.12.2024.
Позивачем здійснено розрахунок пені за 20 днів порушення строку поставки товару, що є невірним. Тому, вірним є період нарахування пені - з 03.12.2024 по 19.12.2024 - тобто, за 17 днів.
Згідно з наведеним, колегія суддів погоджується з розрахунком неустойки Господарського суду та ввважає правильним: - за порушення на 17 днів строку поставки партії Продукції у кількості: 5 032 603,92 грн * 0,1 відсотка * 17 днів = 85 554, 27 грн. пені.
З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав стягнення з Позивача пені в розмірі 15 097,81 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи позовну заяву, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 у справі №908/404/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 у справі №908/404/25 - залишити без змін.
Судові витрати Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 10.12.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков