вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"10" грудня 2025 р. Справа№910/8152/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025
у справі №910/8152/25 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»
до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради
про стягнення 19 915,04 грн
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 16 085, 24 грн; 3% річних у розмірі 434, 95 грн; інфляційних втрат у розмірі 980, 24 грн та 2 414, 61 грн пені.
Господарський суд міста Києва рішенням від 08.09.2025 у справі №910/8152/25 позов задовольнив. Стягнув з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» 16 085, 24 грн основної заборгованості, 2 414, 61 грн пені, 434, 95 грн 3 % річних, 980, 24 грн інфляційних втрат та 2 422, 40 грн судового збору.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 24.11.2025 у справі №910/8152/25 апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/8152/25 задовольнив частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/8152/25 скасував в частині стягненні 2 414, 61 грн пені та ухвалив в цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/8152/25 виклав у наступній редакції: « 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» 16 085, 24 грн основної заборгованості, 434, 95 грн 3 % річних, 980, 24 грн інфляційних втрат, 2 128, 70 грн витрат по сплаті судового збору. 3. В решті позову відмовити.». Стягнув з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на користь Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 440, 40 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу наказів на виконання даної постановив доручити Господарському суду міста Києва.
На адресу Північного апеляційного господарського суду 02.12.2025 від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», яка сформована та подана через систему «Електронний суд» 01.12.2025, надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд стягнути з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду даної справи Північним апеляційним господарським судом, у розмірі 5 000, 00 грн.
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, картки, додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому (судді-доповідачу) (складу суду) від 01.12.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення передано на розгляд колегії Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.12.2025 розгляд заяви Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про ухвалення додаткового судового рішення призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
04.12.2025 від Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначено, що на переконання Департаменту, наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже розмір заявлених витрат має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, колегія суддів встановила наступне.
Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
У суді апеляційної інстанції представництво інтересів позивача здійснював, зокрема, адвокат Кирищук Василь Петрович на підставі довіреності №27/2025 від 21.01.2025.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.01.2024 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Перший Радник» (Виконавець), укладено Договір про надання правничої допомоги №3443-ДКЕМ, за умовами якого клієнт надає виконавцю право, а виконавець приймає на себе обов'язки здійснювати всі дії від імені та в інтересах Клієнта в процесі кримінального, цивільного, адміністративного та господарського судочинства, виконавчого провадження, під час досудового слідства та у відносинах з органами державної виконавчої влади (пункт 1.4. Договору).
Документом, що підтверджує наявність у виконавця повноважень на представництво клієнта в ході розгляду судової справи є довіреність, видана клієнтом або ордер (пункт 1.5. Договору).
Згідно з пунктом 4.2. Договору розмір гонорару, який має сплатити Клієнт, визначається згідно з актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правнича допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін.
Вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі (пункт 4.3 договору).
Відповідно до 4.6. договору оплата наданих послуг з правничої допомоги та компенсація витрат здійснюється клієнтом за фактом їх надання (понесений) на підставі погоджених та підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг впродовж 30 календарних днів, з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах суми стягнутої на користь виконавця.
Пунктом 3.5 Договору про надання правової допомоги №3443-ДКЕМ від 01.01.2024 передбачено, що акти приймання-передачі наданих послуг можуть бути оформлені Сторонами у вигляді електронного документу (далі - Електронні документи) з обов'язковим накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) повноважного представника Сторони.
Згідно з пунктом 5.1 Договору Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2024, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатковою угодою №1 до договору про надання правничої допомоги №3443-ДКЕМ від 01.01.2024 сторони змінили пункт 5.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2025, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань».
Згідно довіреності №27/2025 від 21.01.2025 позивач уповноважив адвоката Кирищука Василя Петровича представляти інтереси Товариства в усіх органах судової системи незалежно від їх юрисдикції, зокрема в загальних, господарських, адміністративних судах першої, апеляційної інстанцій та у Верховному Суді, з усіма правами, які надані процесуальним законодавством учаснику процесу - позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому, цивільному позивачу/відповідачу, в тому числі підписувати, надавати та отримувати усі необхідні документи.
На підтвердження розміру судових витрат за надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у даній справі позивачем надано суду Акт приймання-передачі наданих послуг №222 від 27.11.2025 до договору №3443 - ДКЕМ від 01.01.2024, згідно якого на замовлення клієнта виконавцем у період з 25.09.2025 по 27.11.2025 надано професійну правничу допомогу в рамках судової справи №910/8152/25, яка розглянута Північним апеляційним господарським судом, вартість якої складає 5 000, 00 грн.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».
Отже, визначений сторонами розмір гонорару є фіксованим.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
ЄСПЛ вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «Гімайдуліна і інші проти України» та у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015).
У рішенні від 18.02.2022 у справі «Чоліч проти Хорватії» ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.
Отже, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічний правовий висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка стверджує про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування щодо невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Судом апеляційної інстанції при розгляді клопотання представника позивача про розподіл судових витрат взято до уваги складність справи та наданих адвокатом послуг; час, витрачений адвокатом на надання послуг, обсяг наданих адвокатом послуг.
Суд апеляційної інстанції, оцінивши подані позивачем докази, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн є завищеними та нерозумними.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності) та критерію розумності їхнього розміру буде відповідати відшкодування в розмірі 1 750,00 грн (10 % від задоволеної ціни позову), і цей розмір витрат є співмірним із виконаною адвокатом роботою у суді апеляційної інстанції.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, саме суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.
Згідно із частинами 4, 5 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідач своїм правом, визначеним у частині 5 статті 126 ГПК України скористався та надав заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Судом апеляційної інстанції враховано складність перегляду рішення суду першої інстанції. Також колегія суддів взяла до уваги, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, за яким позивач, заперечуючи проти задоволення апеляційної інстанції відповідача, дотримувався правової позиції, яка викладена у позовній заяві.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.
При цьому суд апеляційної інстанції врахував: чи змінювалася правова позиція сторін у справі, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу на суму 1 750,00 грн (10 % від задоволеної ціни позову).
Частиною 1 статті 244 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково.
Враховуючи те, що за подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору у відповідності до статті 129 ГПК України у такому випадку не здійснюється.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 31, корпус 2; код ЄДРПОУ 34926981) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20; код ЄДРПОУ 41946011) 1 750,00 грн (одну тисячі сімсот п'ятдесят гривень) 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених за розгляд справи №910/8152/25 у Північному апеляційному господарському суді.
3. Видачу наказу на виконання даної додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи №910/8152/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова