Справа № 991/12676/25
Провадження 1-кс/991/12769/25
09 грудня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі - слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу ОСОБА_3
на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення,
1. Стислий опис судового провадження.
08.12.2025 до ВАКС надійшла скарга ОСОБА_3 (далі - скаржник) на бездіяльність НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про вчинення такого, для розгляду якої відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) і протоколу автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ОСОБА_1 , яким призначено судовий розгляд на 09.12.2025.
09.12.2025 ухвалою суду постановлено здійснювати у цій справі дистанційне судове провадження у режимі відеоконференції між приміщеннями ВАКС і Державної установи (ДУ) «Київський слідчий ізолятор» за участю скаржника, де такий утримується під вартою.
2. Короткий виклад скарги і позицій учасників судового провадження.
2.1. Скаржник у скарзі просив «1. Прийняти дану скаргу до розгляду. 2. Зобов'язати слідчого (уповноважену особу) Національного антикорупційного бюро України, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені в заяві ОСОБА_3 від 23 листопада 2025 року про можливе вчинення всіма суддями Печерського районного суду міста Києва кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст.255, ч.4 ст.368 КК України та невідкладно розпочати досудове розслідування»,
що обґрунтовувалось зокрема таким «23 листопада 2025 року ОСОБА_3 звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 255 Кримінального кодексу України.
У заяві про кримінальне правопорушення зазначалося наступне: «Я, народний депутат України IX скликання, ОСОБА_3 , вважаю за необхідне відреагувати на інформацію, отриману про протиправну зрадницьку діяльність всіх суддів Печерського районного суду міста Києва, шляхом подання даної заяви (повідомлення), яку обґрунтовую наступним.
Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань четвертий рік здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 42020000000002261 від 24.11.2020 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 4. 1 cm. 1 К України, ОСОБА_6 . У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 255, ч. 1ст. 111 КК України.
У ході досудового розслідування, єдиний свідок - помічник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , 12.11.2023 року дав покази, виходячи із змісту яких чітко вбачається, що судді Печерського районного суду міста Києва отримували неправомірну вигоду від ОСОБА_10 за прийняття судових рішень, вигідних для підривної діяльності в Україні в інтересах рф.
До прикладу, у 2020 році судді Печерського районного суду міста Києва брали участь у кампанії з дискредитації ОСОБА_11 , та ухвалювали рішення у справі проти президента США.
Зокрема, суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_12 ухвалою від 06.02.2020 у справі №757/4597/20-к, зобов'язала ДБР внести відомості до ЄРДР за фактом втручання ОСОБА_13 в діяльність генерального прокурора ОСОБА_14 , який розслідував корупційну діяльність Злочевського та виведення коштів через Burisma, де працював ОСОБА_15 . На виконання вимоги вказаної ухвали було розпочато досудове розслідування та 24.02.2020 внесено відомості до ЄРДР про кримінальне провадження №62020000000000236.
У подальшому, 21 квітня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_16 ухвалою у справі №757/13840/20-к зобов'язав Офіс Генерального прокурора внести до короткого викладу подій, внесених до ЄРДР дані «про втручання в діяльність колишнього генерального прокурора ОСОБА_14 саме громадянина США ОСОБА_17 - колишнього віце-президента США».
Вказані судові рішення ухвалювались за неправомірну вигоду, але і в інтересах злочинної організації.
При цьому, наполягаю на тому, що не тільки вказані судді є учасниками злочинної організації ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а й весь, без виключення, склад суддів Печерського районного суду м. Києва, що має бути перевірено та встановлено слідством.
Відтак, у вказаних діях суддів Печерського районного суду м. Києва вбачаю ознаки кримінального правопорушення, передбачених: - ч. 1 cm. 255 КК України- участь у злочинній організації, створеній з метою вчинення особливо тяжкого злочину, та участі у злочинах, вчинюваних такою організацією. - ч. 1 cm. 111 КК України, а саме : вчинення державної зради ; - ч. 4 cm. 368 КК України, а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі».
2.2. Попри здійснений належним чином судовий виклик виявилось неможливим забезпечити участь скаржника в судовому засіданні у режимі відеоконференції між приміщеннями ВАКС і ДУ «Київський слідчий ізолятор», про що телефоном повідомив працівник ДУ без зазначення причин такого. З метою дотримання розумних строків судового провадження, слідчий суддя визнав можливим здійснити судовий розгляд без участі скаржника. Відповідно до частини 4 статті 107 КПК фіксування судового розгляду скарги за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Представник НАБУ, гіпотетична бездіяльність якого оскаржувалось, попри належним чином здійснене повідомлення, в судове засідання не прибув, що відповідно до частини 3 статті 306 КПК не перешкоджало судовому розгляду, проте 09.12.2025 до ВАКС надійшло пояснення такого представника, де зокрема зазначалось таке: «До Національного антикорупційного бюро України (далі - Національне бюро) надійшли заяви ОСОБА_3 від 25.10.2024, зареєстрована 25.10.2024 за №Д-14542, 06.11.2025 за №Д-15079 та від 23.11.2025, зареєстрована 26.11.2025 за №Д-15080 щодо можливих протиправних дій суддів Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 та ОСОБА_20 , які, на Ваш погляд, можуть містити ознаки складу кримінальних правопорушень, передбачених статтями 368, 111 та 255 Кримінального кодексу України, за обставин, наведених у заяві, та з інших питань. Скаржнику повідомлено, що за результатами розгляду в межах компетенції Національного бюро надісланої заяви детективами Національного бюро не встановлено достатніх об'єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності детективів Національного бюро, у зв'язку з чим на сьогодні відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування. Національне бюро повідомило заявника про результати розгляду Заяви листами 01-212/33263 від 06.11.2024, 01-212/37442 від 03.12.2025 та 01-212/37450 від 03.12.2025».
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Частиною 1 статті 11 КК визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення, а згідно з частиною 1 статті 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних елементів, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, а саме: 1) об'єкт; 2) об'єктивна сторона; 3) суб'єкт; 4) суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає її кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг 5з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Пунктом 1 розділу 2 чинного Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 17.08.2023 №231 зі змінами, визначено, що до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність тощо.
Згідно з пунктом 2 глави 3 розділу ІІ цього Положення відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 КПК, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до правового висновку, зробленого у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) від 30.09.2021 в справі № 556/450/18, «підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
Тобто для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею КК. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке зініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
3.2. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.
Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно з частиною 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.
Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Системне тлумачення статей 214 і 303 КПК свідчить, що предметом судового контролю слідчим суддею може бути бездіяльність уповноваженого органу досудового розслідування у формі невнесення відомостей до ЄРДР після отримання належно обґрунтованої заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, що передбачає такі обов'язкові ознаки: 1) належним заявником до органу досудового розслідування належним чином подана заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення із викладом вагомих обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) після отримання такої заяви чи повідомлення слідчим чи прокурором не внесено у визначений законом строк відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
3.3. Відповідно до частини 1 статті 304 КПК, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
З наявних матеріалів справи вбачається, що 23.11.2025 скаржник поштовим відправленням «Укрпощти» №0209400445989 направив заяву про кримінальні правопорушення до НАБУ, яка отримана 26.11.2025, відтак формально не пропущений визначений КПК строк на подання скарги.
3.4. Норми, які відносять кримінальні правопорушення до предметної підсудності ВАКС, визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статті 216 КПК.
Згідно із статтею 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК (а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього кодексу), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.
Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) кримінальне правопорушення вчинено: - Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем'єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов'язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; - керівником суб'єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у п'ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині 4 статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
3.5. Скаржник в заяві і скарзі стверджував, що надсилав заяву до НАБУ за ознаками вчинення низки кримінальних правопорушень, передбачених - частиною 1 статті 255, частиною 1 статті 111, частиною 4 статті 368 КК.
Статті 111 і 255 КК не належать до кримінальних правопорушень, які підслідні НАБУ, й не належать до предметної підсудності ВАКС, проте кримінальне правопорушення передбачене статтею 368 КК, формально належить до корупційних кримінальних правопорушень, підслідних НАБУ та предметно підсудних ВАКС.
Стаття 368 КК передбачає відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, та частини 2, 3, 4 цієї статті передбачають відповідно такі кваліфікуючі ознаки - неправомірну вигоду у значному розмірі, у великому розмірі або вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, в особливо великому розмірі, або вчинення службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.
Проте зі змісту заяви про вчинення кримінальних правопорушень до НАБУ і скарги взагалі не вбачається достатніх об'єктивних вагомих обставин вчинення будь-яких кримінальних правопорушень, окрім суб'єктивних фантазій скаржника.
Тобто скаржник стверджує про вчинення кримінальних правопорушень, проте викладені обставини не свідчать про їх ймовірність і доводи скаржника не є достатніми для отримання зазначеного вище висновку, не потребують перевірки засобами кримінального процесу, а тому такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Ба більше, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державні механізми здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що реально було вчинено кримінальне правопорушення, враховуючи, що ініціювання кримінального переслідування певної службової особи може мати ознаки наміру використання самого факту гіпотетичного внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень та подальшого здійснення досудового розслідування, під час якого будуть обмежуватись права та свободи такої особи, винятково із метою тиску на неї. Тому безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та ще й є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Окрім того, можливість здійснення судового контролю слідчими суддями ВАКС у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтею 368 КК, обумовлена конкретним розміром предмета такого кримінального правопорушення, встановленого законом на час його вчинення, що вимагає ретельного належного обґрунтування.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 гривень.
Отже, розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 КК для підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС у 2025 році в будь-якому разі повинен становити не менше 1 514 000 грн. (3028 грн. х 500). Проте у заяві і скарзі скаржник не навів жодних ознак реального розміру предмета кримінального правопорушення на зазначені суми чи понад такі.
Водночас в скаргах відсутні відомості про можливе вчинення злочинів, передбачених статтею 369, частиною 1 статті 369-2 КК, щодо осіб, зазначених в пункті 1 частини 5 статті 216 КПК.
Таким чином, зі змісту скарги не вбачається будь-якої ознаки підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК.
Водночас слідчий суддя бере до уваги правову позицію, викладену в ухвалі від 14.12.2021 Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду в справі №991/4989/21, а саме, що «Законодавець не ототожнює підслідність НАБУ і підсудність Вищого антикорупційного суду», тобто здійснення НАБУ досудового розслідування не означає автоматичної підсудності будь-якої справи ВАКС
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1».
Відтак розгляд судом (зокрема ВАКС) справ, які не належать до його підсудності, суперечитиме припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.
3.6. Слідчий суддя також зазначає, що із змісту заяви про вчинення суддями кримінальних правопорушень і скарги вбачається виключно суб'єктивна незгода скаржника із ухваленими такими судовими рішеннями, що само по собі аж ніяк не свідчить про вчинення кримінальних правопорушень.
Разом з тим, подання необґрунтованих заяв про вчинення суддями кримінальних правопорушень може мати ознаки протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначену статтями 126 та 129 Конституції України, внаслідок порушення конституційних гарантій незалежності суддів, що є основною передумовою функціонування самостійної й авторитетної судової влади, здатної забезпечити об'єктивне та безстороннє правосуддя, ефективно захистити права і свободи людини і громадянина. Принцип незалежності суддів означає процесуальну діяльність під час здійснення правосуддя в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів.
Конституційний Суд України (КСУ) у рішенні від 01.12.2004 №19-рп/2004 в справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин 1,2 статті 126 Конституції України та частини 2 статті 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно - правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Незалежність і недоторканність суддів є невід'ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам - членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь - який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Частиною 1 статті 376 КК передбачено кримінальна відповідальність за втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, та частиною 2 статті 376 передбачені кваліфікуючі ознаки - перешкоди запобіганню кримінальному правопорушенню чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, - що карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3.7. Відповідно до частини 2 статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Дослідивши та оцінивши відомості, наведені у заяві про вчинення кримінальних правопорушень і скарзі, суд не встановив будь-яких об'єктивних та суб'єктивних ознак складів кримінальних правопорушень, відтак скаржником не доведено бездіяльність НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за наслідками надходження заяви про кримінальні правопорушення, й тому в задоволенні скарги належить відмовити.
Керуючись статтями 33-1, 216, 303-309, 369-372, 532 КПК суд
Відмовити в задоволенні скарги.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголошений 09.12.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1 ____________