Справа № 550/747/25 Номер провадження 22-ц/814/3978/25Головуючий у 1-й інстанції Михайлюк О. І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
04 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Лобова О.А., Одринської Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», в інтересах якого діє представник - адвокат Альховська Ірина Богданівна, на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 28 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ-
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, у якому прохає стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ в сумі 48547,10 грн, у зв'язку з неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань за договором та сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем по об'єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , період з червня 2023 року по травень 2025 року (включно) було спожито природний газ на загальну суму 48547,10 грн, яка залишилась не оплаченою споживачем.
Позивач вказує, що він, як суб'єкт ринку газу, з 01 листопада 2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують природний газ для власних потреб та, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19 жовтня 2018 року «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», являється постачальником на якого покладені спеціальні обов'язки.
Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається, з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов цього договору і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Відповідно до вимог Правил постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2496 (далі - Правила), акцептуванням публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам є повернення споживачем постачальнику підписаної заяви приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем, та/або сплата/часткова сплата споживачем вартості спожитого природного газу, та/або факт фактичного споживання природного газу (визначається за даними Оператора ГРМ АТ «Полтавагаз» та вноситься до особового рахунку споживача).
Відповідач ОСОБА_1 приєдналася до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП №2500 від 30 вересня 2015 року, зокрема, повернувши постачальнику заяву-приєднання.
Позивачем в період з червня 2023 року по травень 2025 року (включно) було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 48547,10 грн, вартість якого, на дату подачі позову до суду, не сплачена відповідачем.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 28 липня 2025 року в задоволенні позову ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що відповідач у період з 01 червня 2023 року по 31 травня 2025 року спожив об'єм газу на 48547,10 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 28 липня 2025 року не погодився позивач та оскаржило його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, прохала суд рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 28 липня 2025 року скасувати, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що предметом спору є стягнення заборгованості за період з травня 2022 року по травень 2025 року та зауважує, що там наявна вище вказана заборгованість, а уточнений розрахунок представник позивача не зміг подати через об'єктивні причини.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 48547,10 грн, що є менше ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є споживачем природного газу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за адресою: АДРЕСА_1 , та на її ім'я відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 та присвоєно ЕІС код 56ХМ26K22092048Z.
Згідно Інформаційної довідки: 5005271059226-17076987270 від 13 червня 2025 року, відповідач, є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).
З інформації по рахунку відповідача вбачається, що в період з 01 червня 2023 року по 01 травня 2025 року об'єм споживання газу за даними оператора ГРМ куб.м - 0,00 щомісяця, до сплати - 0,00 грн щомісяця (а.с.8).
Позиція апеляційного суду
Як передбачено пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
Згідно частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
У відповідності до частини другої пункту першого розділу 2 Правил постачання природного газу, споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно пункту дванадцять розділу 2 Правил розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу. У випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу. Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника.
Відповідно до пункту двадцять третього та тридцятого статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність; розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
Розрахунки за Договором здійснюються на підставі даних Оператора ГРМ щодо об'єму постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період. ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснює нарахування за спожитий природний газ побутовому споживачу на підставі вказаних нормативних актів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що довідка про фінансовий стан, видану ТОВ «ГК «Нафтогаз України», є неналежним доказом наявності заборгованості, оскільки у даний довідці не вказано: об'єм споживання газу за даними оператора ГРМ, показник лічильника відповідача та у графі «до сплати» за період з 01 червня 2023 року по 31 травня 2025 року, значиться 0,00, а тому вказана довідка підтверджує відсутність будь-якої заборгованості у ОСОБА_1 .
Крім того, слід зауважити, що позивач у позовній заяві просив стягнути заборгованість за період з червня 2023 року по травень 2025 року, а в апеляційній скарзі позивачем ставиться питання про стягнення заборгованості за період з травня 2022 року по травень 2025 року, що, в свою чергу, вказує на непослідовність дій позивача.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів у підтвердження заявлених позовних вимог.
Зважаючи, що в обґрунтування позовних вимог було надано тільки інформацію по рахунку (а.с.8), яка, як вже було вказано вище, навпаки підтверджує відсутність факту споживання газу за даними оператора ГРМ та, відповідно, відсутності заборгованості суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Посилання у апеляційній скарзі, що позивач хотів подати до суду додаткові пояснення, з уточненим розрахунком не ґрунтуються до матеріалах справи зважаючи на наступне.
Згідно частини другої статті 83 ЦПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що додаткові пояснення, в яких мався уточнений розрахунок до суду першої інстанції подано не було.
Позивач обґрунтовує поважність не подачі доказів, фактом несправності роботи підсистеми «Електронний суд» 15 липня 2025 року.
При цьому, суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що позовна заява була подана 20 червня 2025 року, судове рішення було прийнято 28 липня 2025 року і доказів неможливості подати уточнений розрахунок в строки передбачені статтею 83 ЦПК України позивачем надано не було.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вище викладене, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.
Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 28 липня 2025 року - без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, які понесені сторонами під час розгляду справи місцевим судом, та відсутні підстави для розподілу судових витрат у вигляді судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», в інтересах якого діє представник - адвокат Альховська Ірина Богданівна - залишити без задоволення.
Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 28 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді О.А. Лобов
Т.В. Одринська