Житомирський апеляційний суд
Справа №296/13334/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/830/25
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
04 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №296/13334/25 в межах кримінального провадження №42018061340000002 від 04.01.2018 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 25.11.2025,
Зазначеною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 . Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 грн.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, в провадженні якого перебувають матеріали досудового розслідування, прокурора або суду на першу їх вимогу;
2) повідомляти слідчого, в провадженні якого перебувають матеріали досудового розслідування, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , з приводу обставин, що розслідуються;
4) здати на зберігання до СУ ГУНП в Житомирській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордом, інші документи, що дають право па виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановлено строк дії обов'язків, покладених па ОСОБА_8 до 20.01.2026.
В апеляційній скарзі з доповненнями адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, як незаконну, та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області про застосування запобіжного заходу, як і в застосуванні будь-якого іншого запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 . При цьому, наголошує, що ключовим аргументом захисту, який був проігнорований судом при обранні будь якого запобіжного заходу, є той факт, що підозра пред'явлена поза межами строків досудового розслідування. Так, відомості про кримінальне провадження внесені до ЄРДР 04.01.2018, а підозра вручена лише 20.11.2025, тобто майже через 8 років. Разом з цим, стороною обвинувачення не надано жодних процесуальних документів про продовження строків досудового розслідування у період з 2018 по теперішній час. Наголошує, що дії, вчинені після закінчення строків досудового розслідування, є недійсними, а особа не може вважатися такою, що набула статусу підозрюваного у законний спосіб. За відсутності обґрунтованої підозри, яка є обов'язковою передумовою згідно ст.177 КПК, застосування будь-якого запобіжного заходу, включаючи заставу, є незаконним. Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про домашній арешт, слідчий суддя фактично погодився з доводами захисту про те, що ризики, на які вказував слідчий, не є достатньо обґрунтованими для ізоляції особи. З моменту проведення обшуків 20.03.2024 пройшло понад 1,5 роки, протягом яких ОСОБА_8 не переховувався, не впливав на свідків та мав постійне місце проживання і міцні соціальні зв'язки - дружину та немовля. Якщо ризики є мінімальними або відсутніми, що підтверджується поведінкою підозрюваного за останні 1,5 роки, то застосування майнового обтяження у вигляді застави є надмірним та невиправданим втручанням у права особи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 в підтримку апеляційної скарги, думку прокурора щодо безпідставності апеляційних вимог захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу, дотримався вимог ст.ст.132, 176-178, 183, 194 КПК України.
В свою чергу, як убачається з матеріалів судового провадження №296/13334/25, в провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №42018061340000002 від 04.01.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.203-2, ч.2 ст.209 КК України.
20.11.2025 в межах цього кримінального провадження ОСОБА_8 письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України, а саме в організації та функціонуванні закладу - з метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей, які проводяться в мережі Інтернет, за попередньою змовою групою осіб.
20.11.2025 старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_15 звернувся до відповідного слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
В даному випадку, на думку апеляційного суду, клопотання слідчого (з доданими до нього матеріалами) є відповідним вимогам ст.184 КПК України, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відомості та обставини, які враховуються при обранні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.
В свою чергу, апеляційні посилання сторони захисту фактично зводяться до посилань на не дотримання стороною обвинувачення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018061340000002 від 04.01.2018. В даному випадку, апеляційний суд звертає увагу на норми ч.1 ст.219 КПК України, згідно яких строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру та відповідно до п.4 ч.3 ст.219 КПК України, цей строк триває протягом 2 місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину 20.11.2025, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018061340000002 від 04.01.2018, відповідно, триває до 20.01.2026. Таким чином апеляційні посилання сторони захисту в цій частині є безпідставними, не відповідними процесуальним вимогам, і об'єктивно виходять за межі судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Крім того, наявні у провадженні докази, як вважає апеляційний суд, переконливо вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про обрання запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг би вчинити вище зазначені кримінальні правопорушення.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
В свою чергу, слідчий суддя прийшов до висновку, що заявлений слідчим запобіжний захід у виді домашнього арешту не є доцільним в розрізі встановлених слідчим суддею фактів того, що підозрюваний ОСОБА_8 має молодий вік та задовільний стан здоров'я, має дитину, 2025 р.н. та з урахуванням норм ч.8 ст.194 КПК України, а тому підстави для застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту - відсутні.
За результатами апеляційної перевірки матеріалів провадження та оскаржуваного рішення, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого суддя, з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Так, приймаючи рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя належним чином дослідив всі обставини провадження та надані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог і заперечень.
З урахуванням вказаних обставин у їх сукупності, слідчий суддя прийшов до обґрунтованих висновків про те, що запобіжний захід у вигляді застави буде співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного і зможе забезпечити належне виконання останнім процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Доводи сторони захисту стосовно того, що зазначені в клопотанні процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України не доведені, апеляційний суд визнає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами провадження та були предметом перевірки слідчим суддею.
На думку апеляційного суду при обранні запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею належно враховано тяжкість кримінального правопорушення (особливо тяжке), інкримінованого ОСОБА_8 , фактичні обставини його вчинення, наслідки, суспільну небезпеку, тощо.
Так, в даному випадку слід врахувати фактичні обставини інкримінованого, зокрема, вчинення злочину в умовах воєнного стану та з кваліфікуючою ознакою «за попередньою змовою групою осіб», активну роль підозрюваного у вчиненні інкримінованого правопорушення, послідовність та спрямованість його дій, тощо. Вище зазначене, опосередковано підсилює зазначений процесуальний ризик - можливого переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Також, апеляційний суд погоджується і з наявністю процесуального ризику вчинення підозрюваним спроб протиправного впливу на відповідних учасників (свідків, інших підозрюваних) кримінального провадження будь яким шляхом для зміни, відмови від показів останніх. Також, слід врахувати і стадію досудового розслідування у цьому провадженні, яка потребує з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення.
Апеляційний суд погоджується і з наявністю процесуального ризику вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень, з огляду на встановлений факт того, що підозрюваний ОСОБА_8 вживав конспіративних заходів (протоколи НСРД) на приховування своєї протиправної діяльності, та з огляду на послідовність та характер злочинних дій інкримінованих останньому.
Апеляційні посилання сторони захисту на не доведеність таких ризиків є об'єктивно безпідставними. Як вважає апеляційний суд, в даному випадку, слідчим суддею правильно встановлено доведеність органом досудового розслідування, процесуальних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що з огляду на встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які об'єктивно існують, підозру останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, а також завдання даного кримінального провадження, які зводяться, в тому числі, до притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, з урахуванням недоведеністю органом досудового розслідування необхідності застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в цьому випадку (не доведено таку необхідність і в суді апеляційної інстанції), тому саме обрання запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання застави, забезпечить та гарантуватиме належну процесуальну поведінку та буде сприяти забезпеченню досягнення завдань даного кримінального провадження на цій стадії.
В свою чергу, відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя, врахувавши конкретні обставини цього кримінального провадження, визначив ОСОБА_8 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн., і, на переконання апеляційного суду, прийняв обґрунтоване рішення, належним чином оцінив і наявність обставин для застосування запобіжного заходу у вигляді застави та відповідність її розміру, меті застосування запобіжного заходу, що не ставить під сумнів його дієвість.
Таким чином, розмір застави визначено судом в межах, що відповідають п.2 ч.5 ст.182 КПК України та підстав для його зменшення на даний час не вбачається.
Наведені захистом доводи щодо наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, позитивний характеристик, постійного місця проживання, тощо, жодним чином не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
З урахуванням наведеного, слідчим суддею обґрунтовано визначено розмір застави, який на думку апеляційного суду є достатнім та помірним для підозрюваного.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу судом апеляційної інстанції та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов'язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній, апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 25.11.2025, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 грн., - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :