вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" грудня 2025 р. Справа№ 910/13486/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 03.12.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр"
на рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2025 (повний текст складено 14.08.2025)
у справі № 910/13486/24 (суддя - Колесник Р.М.)
за позовом Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр"
до Київської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Господарський суд міста Києва
про визнання права користування, визнання незаконними і скасування рішень, припинення права постійного користування земельною ділянкою,
Благодійний фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" (надалі - позивач, Благодійний фонд, скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Київської міської ради (надалі - міська рада, відповідач), у якій позивач просив:
- визнати за Благодійним фондом сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" право на користування на умовах оренди земельними ділянками, що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Івана Франка, 28, загальною площею 0,1990 га, в межах, конфігурації та координатах земельної ділянки, якій раніше присвоювався кадастровий номер 8000000000:88:199:0010 та яку було передано Благодійному фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" для експлуатації та обслуговування навчально-лабораторних будівель на підставі рішення Київської міської ради від 03.02.2000 № 10/731 "Про надання та вилучення земельних ділянок" та проекту землеустрою, затвердженого рішенням Київської міської ради від 03.02.2000 № 10/731 "Про надання та вилучення земельних ділянок";
- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2695/2736 "Про надання Господарському суду міста Києва земельної ділянки у постійне користування для розміщення та обслуговування об'єктів транспортної інфраструктури на вулиці Івана Франка, 28 у Шевченківському районі міста Києва";
- скасувати рішення державного реєстратора Пилипчука Віталія Анатолійовича, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 60646619 від 29.09.2021 щодо номеру запису про інше речове право 44207824 з одночасним припиненням зареєстрованого іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою, правокористувач: Господарський суд міста Києва, код ЄДРПОУ 05379487, опис об'єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 0,0271 га, кадастровий номер 8000000000:88:199:0091, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Івана Франка, 28.
- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 08.02.2024 № 7748/7789 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:88:199:0092), яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради для будівництва, обслуговування будівель закладів освіти за адресою: Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення)" в частині надання Господарському суду міста Києва (ідентифікаційний код 05379487) дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення) площею 0,0116га (кадастровий номер 8000000000:88:199:0004) для розміщення та обслуговування лінійних об'єктів транспортної інфраструктури на вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва (пункт 2 рішення).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 справу № 910/13486/24 направлено до Північного апеляційного господарського суду для визначення підсудності.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 визначено підсудність справи за Господарським судом Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог не предмет спору - Господарський суд міста Києва.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.07.2025 у задоволенні позову Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 02.09.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Благодійний фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2025 у справі № 910/13486/24, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2025 скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Визнати за Благодійним фондом сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" право на користування на умовах оренди земельними ділянками, що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Івана Франка, 28, загальною площею 0,1990 га, в межах, конфігурації та координатах земельної ділянки, якій раніше присвоювався кадастровий номер 8000000000:88:199:0010 та яку було передано Благодійному фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" для експлуатації та обслуговування навчально-лабораторних будівель на підставі рішення Київської міської ради від 03.02.2000р. № 10/731 "Про надання та вилучення земельних ділянок" та проекту землеустрою, затвердженого рішенням Київської міської ради № 10/731 від 03.02.2000 "Про надання та вилучення земельних ділянок". Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 23.09.2021 року №2695/2736 "Про надання господарському суду міста Києва земельної ділянки у постійне користування для розміщення та обслуговування об'єктів транспортної інфраструктури на вулиці Івана Франка, 28 у Шевченківському районі міста Києва". Скасувати рішення державного реєстратора Пилипчука Віталія Анатолійовича, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 60646619 від 29.09.2021 року щодо номеру запису про інше речове право 44207824 з одночасним припиненням зареєстрованого іншого речового права: права постійного користування земельною ділянкою, правокористувач: господарський суд міста Києва, код ЄДРПОУ 05379487, опис об'єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 0,0271 га, кадастровий номер 8000000000:88:199:0091, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Івана Франка, 28. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 08.02.2024 року №7748/7789 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:88:199:0092), яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради для будівництва, обслуговування будівель закладів освіти за адресою: Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення)" в частині надання Господарському суду міста Києва (ідентифікаційний код 05379487) дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення) площею 0,0116 га (кадастровий номер 8000000000:88:199:0004) для розміщення та обслуговування лінійних об'єктів транспортної інфраструктури на вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва (пункт 2 рішення).
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що cуд помилково застосував норми ГПК України щодо неналежного Відповідача та правові позиції Верховного Суду з даного приводу, не взявши до уваги, що в такій процесуальній ситуації - наявності належного Відповідача в справі (Київська міська рада) є безпідставною відмова в позові з огляду на те, що не було залучено в якості співвідповідача особу, що має статус третьої особи в цій справі (господарський суд міста Києва).
Апелянт вказує, що вимоги Позивача за своїм змістом та спрямованістю направлені до особи, що визначена Відповідачем за позовом - Київська міська рада, і як орган місцевого самоврядування, рішення якого оскаржував Позивач, і як до власника земельної ділянки, що раніше існувала з кадастровим номером 8000000000:88:199:0010, і всіх новоутворених земділянок, як органу, що не визнає законні права Позивача.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що вимоги Позивача за своїм змістом та спрямованістю направлені до особи, що визначена Відповідачем за позовом - Київська міська рада, і як орган місцевого самоврядування, рішення якого оскаржував Позивач, і як до власника земельної ділянки, що раніше існувала з кадастровим номером 8000000000:88:199:0010, і всіх новоутворених земділянок, як органу, що не визнає законні права Позивача.
Скаржник зазначає, що Відповідач, не визнаючи право Позивача на отримання Земельної Ділянки у користування, продовжує вчиняти незаконні дії, спрямовані на ускладнення реалізації Позивачем свого права на отримання Земельної ділянки у користування на умовах оренди, а згодом і ускладнення можливості захистити своє порушене право, посилаючись на те, що такої Земельної Ділянки вже не існує і Відповідач, як власник, може розпоряджатися Земельною Ділянкою на власний розсуд (створювати замість Земельної Ділянки інші ділянки, змінювати їх цільове призначення, передавати Земельну Ділянку повністю або частково іншим особам без згоди Позивача тощо). Тобто таким чином Відповідач штучно створив умови, за яких Позивач був позбавлений права оформити своє право користування на умовах оренди, а Земельна Ділянка взагалі перестала існувати, що спонукало Позивача звернутись до суду.
Скаржник вказує, що внаслідок незаконного поділу Земельної Ділянки було утворено інші земельні ділянки, яким присвоєно відповідні кадастрові номери, а також внесено відомості щодо них до Реєстру речових прав, крім того одну земельну ділянку надано в користування і відповідні відомості про інше речове право зареєстровані в Реєстрі речових прав, для поновлення порушеного права Позивача є необхідним звернутись до суду з вимогою щодо скасування рішення міської ради про надання в користування новоутворених земельних ділянок та скасування відповідних відомостей в Реєстрі речових прав, з тим, аби забезпечити Позивачу ефективну реалізацію його законного права на користування на умовах оренди Земельною Ділянкою в тих самих межах та тієї ж площі, що й земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:88:199:0010, площею 0,1990 га, за адресою: місто Київ, вулиця Івана Франка,28 для експлуатації та обслуговування навчально-лабораторних будівель Позивача.
Благодійний фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" обґрунтовує скаргу також тим, що позивач, до якого перейшло в повному обсязі право власності на весь комплекс будівель, для розміщення та обслуговування яких в 2000р. було виділено Земельну ділянку площею 0,1990 га і який був користувачем Земельної ділянки площею 0,1990га, а відтак йому, згідно Закону, належить і право оформлення оренди на всю Земельну ділянку в межах площі 0,1990 га.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Сибіга О.М., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" на рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2025 у справі № 910/13486/24. Витребувано матеріали справи № 910/13486/24 у Господарського суду Київської області. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" на рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2025 у справі № 910/13486/24 у судовому засіданні 01.10.2025.
09.09.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Київської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивований тим, що суд обґрунтовано прийшов до вірного висновку про те, що матеріально-правові наслідки розгляду цієї справи стосуються не тільки Київської міської ради, як особи уповноваженої діяти від імені територіальної громади міста Києва, як власника земельної ділянки та рішення якого вже було реалізовано, але і Господарського суду міста Києва, якому належить на відповідному речовому праві право постійного користування частиною земельної ділянки, право оренди якої позивач просить визнати за собою.
Відзив обґрунтовано тим, що оскільки позивачем було невірно визначено склад відповідачів та встановивши, що задоволення позовних вимог позивача можливо лише за рахунок майнових інтересів Господарського суду міста Києва, як суб'єкта відповідних правовідносин та володільця майнового права щодо користування частиною земельної ділянки, право оренди щодо якої позивач просить визнати за собою, та оскільки позивачем Господарський суд міста Києва у якості відповідача визначено не було, суд відмовив у задоволенні позову з цих підстав.
Київська міська рада звертає увагу суду на те, що сформовані земельні ділянки згідно рішень Київської міської ради, у спосіб визначений законом. Водночас Позивач може претендувати на частину земельної ділянки під нерухомим майном, яке йому належить.
Відповідач вмотивовує відзив також тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про порушене право Позивача на отримання у встановлений законом спосіб отримання земельної ділянки під належним йому майном, що беззастережно свідчить про відсутність порушеного права та неналежного обраного способу захисту цих прав Позивачем.
Відповідач вказує, що позивачем не доведено наявності у нього захищуваного права на оренду земельної ділянки, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Івана Франка, 28, загальною площею 0,1990 га, в межах, конфігурації та координатах земельної ділянки, якій раніше присвоювався кадастровий номер 8000000000:88:199:0010 та яку було передано йому для експлуатації та обслуговування навчально-лабораторних будівель на підставі рішення Київської міської ради від 03.02.2000 № 10/731 «Про надання та вилучення земельних ділянок» та проекту землеустрою, затвердженого рішенням Київської міської ради від 03.02.2000 № 10/731 «Про надання та вилучення земельних ділянок», що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
12.09.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Господарського суду міста Києва надійшли пояснення по справі, які вмотивовані тим, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
Третя особа вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що матеріально-правові наслідки розгляду цієї справи стосуються не тільки Київської міської ради, як особи уповноваженої діяти від імені територіальної громади міста Києва, як власника земельної ділянки та рішення якого вже було реалізовано, але і Господарського суду міста Києва, якому належить на відповідному речовому праві право постійного користування частиною земельної ділянки, право оренди якої позивач просить визнати за собою.
Господарський суд міста Києва вказує, що перехід права на спірну земельну ділянку до нового набувача - ТОВ «Фінансова компанія «Веселка» з одночасним припиненням права постійного користування землею у Благодійного фонду «МДЦ» відбувся в момент переходу права власності на будівлю в силу прямого припису закону та незалежно від волі Київської міської ради та відповідно у нового власника будівель виникло право на оформлення користування земельною ділянкою.
Третя особа зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «Фінансова компанія «Веселка», як новий власник нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, зверталось до Київської міської ради щодо оформлення права на таку земельну ділянку у відповідності до норм статті 124 ЗК України та у порядку, передбаченому статтею 123 ЗК України.
Матеріали справи не містять доказів того, що Благодійний фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр», як новий власник нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, зверталось до Київської міської ради щодо оформлення права на таку земельну ділянку у відповідності до норм статті 124 ЗК України та у порядку, передбаченому статтею 123 ЗК України.
Господарський суд міста Києва вказує, що права Позивача на даний час не порушені, Позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права або інтересу, оскільки Відповідачем не було відмовлено йому у надані земельної ділянки, а тому вказаний позов є передчасно поданим.
19.09.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" надійшли заперечення на відзив, які вмотивовані тим, що участь в даній справі, згідно пред'явлених позовних вимог, в якості Відповідача Господарського суду міста Києва є безпідставним, оскільки даний суб'єкт не повинен відповідати за сформованими позовними вимогами, а вищевказані висновки суду щодо відмови в позові з вказаних підстав не відповідають нормам процесуального законодавства. Таким чином, і наведена позиція Відповідача є безпідставною та не ґрунтується на нормах права.
Скаржник у запереченнях зазначає, що Відповідач не врахував наявність проекту реконструкції, яка передбачає збільшення площі будівлі корпусів. Вказаний проект реконструкції затверджено виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) від 16.05.2008 року №002-684, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 24.12.2008 року №15-15449 та Київською міською філією ДП «Укрдержбудекспертиза» від 27.04.2009 року №0264. У встановленому порядку зареєстровано об'єкт незавершеного будівництва, докази чого були долучені до матеріалів справи.
19.09.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" надійшли заперечення на пояснення, які вмотивовані тим, що із долученої довіреності на ім'я Федорченко І.О. неможливо встановити належність правових підстав для здійснення представництва господарського суду міста Києва в цій справі.
25.09.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Господарського суду міста Києва надійшли пояснення по справі, які вмотивовані тим, що у вказаних запереченнях Позивачем було зазначено про відсутність повноважень у представника Господарського суду міста Києва Федорченка І. О. на представництво інтересів третьої особи у вказаному процесі. Повідомляємо Суд, що вказані твердження Позивача не відповідають дійсним обставинам, а наявність повноважень у Федорченка І. О. вже досліджувалось судом першої інстанції, що відображено у тексті ухвали Господарського суду Київської області від 11.06.2025 року у вказаній справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" на рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2025 у справі № 910/13486/24 на 29.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 910/13486/24 за апеляційною скаргою Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" на рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2025 на 26.11.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" на рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2025 у справі № 910/13486/24 на 03.12.2025.
Щодо доводів скаржника про неможливість встановлення правових підстав для здійснення представництва господарського суду міста Києва в цій справі Федорченком І.О., колегія суддів зазначає, що положенням про відділ аналітичної роботи, статистики та аналізу судової практики Господарського суду міста Києва, а також довіреності останньої на заступника вищезгаданого відділу третьої особи - Федорченко І.О., апеляційним судом встановлено, що Федорченко І.О. наділений повноваженнями діяти в порядку самопредставництва від імені Господарського суду міста Києва.
У судове засідання, що відбулось 03.12.2025 з'явились представники позивача та відповідача надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в його процесуальних документах. Третя особа в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином згідно інформації наявній в системі «Електронний суд».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням № 10/731 від 03.02.2000 Київської міської ради "Про надання та вилучення земельних ділянок" затверджено проект землеустрою відведення земельної ділянки Благодійному Фонду для експлуатації та обслуговування навчально-лабораторних будівель на вул. Івана Франка, 28 у Радянському районі (назву змінено на Шевченківський район). Надано Благодійному фонду за умови виконання п. 20.1 рішення в постійне користування земельну ділянку площею 0,20 га для експлуатації та обслуговування навчально-лабораторних будівель на вул. Івана Франка, 28 у Радянському районі за рахунок земель міської забудови.
23.10.2001 позивачу видано державний акт № 006712 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1990 га для експлуатації та обслуговування навчально-лабораторних будівель.
В свою чергу, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 6/529 за позовом ТОВ "ФК "Веселка" до Благодійного Фонду та закладу освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка" про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно - нежитлові будівлі, що розташовані в місті Києві по вулиця Івана Франка, 28.
Ухвалою від 14.05.2012 затверджено мирову угоду від 24.02.2012, згідно змісту п.п. 1, 2 якої ТОВ "ФК "Веселка" набуває у власність предмет іпотеки за іпотечним договором від 20.02.2009, укладеним між ТОВ "ФК "Веселка", Благодійним Фондом та закладом освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка", а саме: нежитлову будівлю загальною площею 720,1 кв.м, в тому числі: будівля літ. "А" площею 662,0 кв.м., будівля літ. "Б" площею 58,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, будинок 28. За ТОВ "ФК "Веселка" визнається право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 720,1 кв.м, в тому числі: будівля літ. "А" площею 662,0 кв.м, будівля літ. "Б" площею 58,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, будинок 28.
17.08.2012 право власності на нежитлові будівлі загальною площею 720,1 кв.м, в тому числі, будівлю літ. А площею 662 кв.м, будівлю літ.Б площею 58,10 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Франка Івана (Шевченківський район), буд.28, на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 було зареєстровано за ТОВ "ФК "Веселка".
На підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2012, укладеного Благодійним фондом із ТОВ "ФК "Веселка" позивач набув право власності на нежитлову будівлю загальною площею 720,1 кв.м, в тому числі: будівля літ. "А" площею 662,0 кв.м., будівля літ. "Б" площею 58,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, будинок 28.
Рішенням № 9/9088 від 07.07.2020 Київської міської ради припинено Благодійному Фонду право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1990 га (кадастровий номер 8000000000:88:199:0010) на вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва, наданою згідно пункту 20 рішення № 10/731 від 03.02.2000 Київської міської ради "Про надання та вилучення земельних ділянок", право користування якою посвідчено державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею 23.10.2011 за № 88-4-00051 та віднесено до земель запасу житлової та громадської забудови (справа № 592838111) (п. 1 рішення).
Пунктами 2.3., 3 цього ж рішення департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради надано доручення поінформувати Благодійний фонд про необхідність оформлення права оренди на земельну ділянку, зазначену в п. 1 цього рішення (п. 2.3. рішення); Благодійному фонду повернути земельну ділянку, зазначену в п. 1 цього рішення, у стані, придатному для подальшого використання (п. 3 рішення).
Позивачем у 2020 році була ініційована справа № 910/11673/20 за позовом до відповідача із вимогами про визнання незаконним (протиправним) рішення Київської міської ради від 07.07.2020 № 9/9088, в частині припинення Благодійного фонду права постійного користування земельною ділянкою площею 0,1990 га (кадастровий номер 8000000000:88:199:0010).
Остаточним рішенням у вказаній справі, а саме постановою Верховного Суду від 10.12.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 скасовано, прийняте нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано незаконним рішення Київської міської ради від 07.07.2020 № 9/9088 в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою.
Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що з моменту першого переходу права власності на нерухоме майно від Благодійного фонду до ТОВ "ФК "Веселка" (на підставі мирової угоди від 14.05.2012 у справі № 6/529), право постійного користування Благодійного фонду, оформлене державним актом № 006712 щодо користування земельною ділянкою площею 0,1990 га було припинене, тобто законних підстав для прийняття Київською міською радою рішення від 07.07.2020 № 9/9088 не було, а відповідне право припинилося в силу закону ще у 2012 році.
Серед іншого, Верховним Судом у вказаній постанові було зазначено:
"ТОВ "Фінансова компанія "Веселка" з одночасним припиненням права постійного користування землею у Благодійного фонду "МДЦ" відбувся в момент переходу права власності на будівлю в силу прямого припису закону незалежно від волі Київської міської ради та відповідно у нового власника будівель виникло право на оформлення користування земельною ділянкою.
Станом на дату прийняття радою спірного рішення позивач знову набув право власності на будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 28 і як новий власник нерухомого майна набув право на оформлення у користування земельною ділянкою для обслуговування і експлуатації цих будівель.
Отже, рішення Київської міської ради від 07.07.2020 № 9/9088 "Про припинення Благодійному фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" права постійного користування земельною ділянкою на вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва" набуло чинності з моменту його прийняття, тобто рада припинила право постійного користування Благодійного фонду "МДЦ" спірною земельною ділянкою з 07.07.2020, тоді як таке право припинилося в момент переходу права власності на будівлю в силу прямого припису закону та відповідно у нового власника будівель виникло право на оформлення користування земельною ділянкою, а саме у 2012 році.
Рішенням Київської міської ради від 23.09.2021 № 2695/2736:
- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Господарському суду міста Києва для розміщення та обслуговування об'єктів транспортної інфраструктури на вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ - 12.04) (п. 1 рішення);
- надано Господарському суду міста Києва, за умови виконання пункту 3 цього рішення, у постійне користування земельну ділянку площею 0,0271га (кадастровий номер 8000000000:88:199:0091, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.05.2021 № НВ-0006758382021) для розміщення та обслуговування об'єктів транспортної інфраструктури (код КВЦПЗ - 12.04, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) на вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва (п. 2 рішення).
Рішенням державного реєстратора Пилипчука Віталія Анатолійовича, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 60646619 від 29.09.2021 щодо номеру запису про інше речове право 44207824 за Господарським судом міста Києва зареєстровано речове право - право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0271га (кадастровий номер 8000000000:88:199:0091, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Івана Франка, 28.
Рішенням від 08.02.2024 № 748/7789 Київська міська рада затвердила технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок Київської міської ради для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (для експлуатації та обслуговування навчально-лабораторних будівель) за адресою: вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:88:199:0092) (категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення земельної ділянки - 03.02, для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти), якою передбачено формування двох земельних ділянок, а саме: - площею 0,0116 га (кадастровий номер 8000000000:88:199:0004); - площею 0,0885 га (кадастровий номер 8000000000:88:199:0005) та надала Господарському суду міста Києва дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення) площею 0,0116 га (кадастровий номер 8000000000:88:199:0004) для розміщення та обслуговування лінійних об'єктів транспортної інфраструктури на вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва.
Розглянувши апеляційну скаргу Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи (ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17.
Сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено в пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
Господарський суд міста Києва в цьому процесі перебуває у статусі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача.
Залучення певної особи у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову передбачає, що рішення у справі може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін (ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України).
У межах розглядуваної справи, рішення суду не просто може вплинути на права або обов'язки Господарського суду міста Києва, а прямо впливає на них, адже задоволення позову буде здійснено саме за рахунок прав та інтересів Господарського суду міста Києва, як суб'єкта відповідних майнових прав, на які зазіхає позивач та яких позивач намагається позбавити у спосіб подання цього позову.
Отже, матеріально-правові наслідки розгляду цієї справи стосуються не тільки Київської міської ради, як особи уповноваженої діяти від імені територіальної громади міста Києва, як власника земельної ділянки та рішення якого вже було реалізовано, але і Господарського суду міста Києва, якому належить на відповідному речовому праві право постійного користування частиною земельної ділянки, право оренди якої позивач просить визнати за собою.
З таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зміст і характер відносин між учасниками справи, а також установлені судом обставини справи свідчать про те, що спір виник не тільки між позивачем та відповідачем, а також між позивачем і третьою особою - Господарським судом міста Києва, адже задоволення позовних вимог є можливим, зокрема, за рахунок майнових прав та охоронюваних законом інтересів Господарського суду міста Києва, оскільки внаслідок задоволення позовних вимог останній буде позбавлений права користування відповідними земельними ділянками.
У силу ч. 2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, провадження № 14-511цс18).
Звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що cудом першої інстанції помилково застосовано норми ГПК України щодо неналежного відповідача та правові позиції Верховного Суду з даного приводу, не взявши до уваги, що в такій процесуальній ситуації - наявності належного Відповідача в справі (Київська міська рада) є безпідставною відмова в позові з огляду на те, що не було залучено в якості співвідповідача особу, що має статус третьої особи в цій справі (господарський суд міста Києва).
Відмова у задоволенні позову з підстав неправильного визначення позивачем складу відповідачів є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Суд досліджені також аргументи позивача і щодо суті позовних вимог.
Так, як вже зазначалось, позивач обґрунтовує позовні вимоги посиланням на те, що йому, як власнику нерухомого майна (будівель та споруд), належить право оренди земельною ділянкою на якій вони розташовані в обсязі та об'ємі які належали йому ж до моменту припинення права постійного користування у зв'язку із переходом права власності на будівлі до ТОВ "ФК "Веселка" за мировою угодою, затвердженою судом 14.05.2012.
Позивач після ТОВ "ФК "Веселка" на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2012 знову став власником будівель та споруд, до нього, у 2012 році перейшло право оренди земельною ділянкою у тому розмірі, в якому земельна ділянка перебувала у нього ж на праві постійного користування згідно акту від 23.10.2001.
Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України (тут та надалі в редакції, чинній на момент зміни власника будівель та споруд) підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (п. е).
Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду мста Києва від 14.05.2012 у справі № 6/529 затверджено мирову угоду від 24.02.2012, згідно з пунктами 1, 2 якої ТОВ "ФК "Веселка" за іпотечним договором від 20.02.2009 набуває у власність предмет іпотеки, а саме нежитлові будівлі загальною площею 720,1 м2, в тому числі: будівлю літ. "А" площею 662,0 м2, будівлю літ. "Б" площею 58,1 м2, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, будинок 28 та за ТОВ "ФК "Веселка" визнається право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 720,1 м2, яке було зареєстровано в реєстрі 17.08.2012.
Тобто, нежитлові будівлі для обслуговування і експлуатації яких надавалася спірна земельна ділянка перейшли у власність іншої особи, а саме до ТОВ "ФК "Веселка".
Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України (тут та надалі в редакції, чинній на момент зміни власника будівель та споруд) передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
Отже, земельне та цивільне законодавство імперативно передбачають перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.
Отже, особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості розташованого на ній.
З огляду на викладене, право постійного користування позивача спірною земельною ділянкою припинилося автоматично в силу закону в момент переходу права власності на будівлі до ТОВ "ФК "Веселка" на підставі мирової угоди від 14.05.2012.
Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.12.2021 за результатами перегляду судових рішень у згаданій вище справі 910/11673/20 у спорі між позивачем та відповідачем щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою та суд не вбачає підстав не погодитися із такою правовою оцінкою Верховного Суду.
Станом на момент набуття права власності на будівлі та споруди, в силу приписів ст. 92 Земельного кодексу України ТОВ "ФК "Веселка" не відносилося до категорії суб'єктів, які можуть набувати право користування земельною ділянкою на умовах постійного користування, а тому набуття права власності на будівлі давало ТОВ "ФК "Веселка" право на отримання земельної ділянки під цими об'єктами на умовах оренди.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 6 цього ж закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За змістом ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Згідно статей 18, 20 вказаного Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Отже, передача в оренду земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями та належною правовою підставою для набуття права оренди є укладений із власником договір оренди земельної ділянки, речове право за яким має бути зареєстроване в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Як вже зазначалося, з моменту набуття права власності на будівлі, ТОВ "ФК "Веселка" в силу імперативних приписів ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України набуло право на отримання земельної ділянки під об'єктами нерухомості та в розмірі необхідному для їх обслуговування на умовах оренди.
При цьому, хоча положення ст. 120 Земельного кодексу України дійсно передбачає перехід до набувача об'єктів нерухомого майна права користування земельною ділянкою на тих же умовах та у тому ж обсязі, які належали відчужувача об'єктів нерухомості, проте, у разі коли до набувача об'єктів нерухомості в силу законодавчих обмежень право користування на тому ж правовому титулі, перейти не могло, тобто коли попередньому власнику земля належала на праві постійного користування та в силу ст. 92 Земельного кодексу України до набувача об'єктів нерухомості таке право на тих же умовах перейти не могло, принцип, закладений в ст. 120 Земельного кодексу України не може діяти і в частині обсягу відповідних прав, адже обсяг відповідних прав значною мірою визначається умовами користування земельною ділянкою.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ФК "Веселка" жодних дій з метою оформлення права оренди щодо користування земельною ділянкою на якій розташовані будівлі і споруди не здійснювало, договір оренди не укладено, державна реєстрація відповідного права не проведена.
При цьому оскільки, договір оренди має базуватися на вільному волевиявленні сторін, щодо визначення обсягу права оренди, умов користування земельної ділянкою, інших істотних умов, до моменту укладення відповідного договору та проведення державної реєстрації відповідних речових прав, ТОВ "ФК "Веселка" не могло вважатися суб'єктом якому належали майнові права щодо користування земельною ділянкою саме загальною площею 0,1990 га, адже саме ТОВ "ФК "Веселка" разом із відповідачем належало право визначити, зокрема розмір земельної ділянки, який може бути переданий в оренду, який міг бути меншим порівняно із тим, який перебував у користуванні позивача, та сторонам спільно належало визначити інші істотні умови відповідного договору.
Оскільки право постійного користування, оформлене актом від 23.10.2001 у зв'язку із відчуженням нерухомого майна на користь ТОВ "ФК "Веселка" було припинено, та в силу ст. 92 Земельного кодексу України до останнього право постійного користування перейти не могло, відповідно, ТОВ "ФК "Веселка" лише набуло прав на оформлення права оренди на земельну ділянку, що є необхідна для обслуговування будівель, що перейшли у його власність.
В свою чергу, ТОВ "ФК "Веселка" відповідне право на укладання договору оренди не було реалізоване, позивач позбавляється можливості посилатися на те, що за мировою угодою, затвердженою судом 14.05.2012 до ТОВ "ФК "Веселка" та за договором купівлі - продажу від 05.10.2012 до позивача перейшло право користування земельною ділянкою в обсязі та умовах, визначених державним актом на право постійного користування, оскільки на умовах такого постійного користування ані ТОВ "ФК "Веселка", ані позивач з огляду на положення ст. 92 Земельного кодексу України користуватися землею вже не могли, а інших визначених законом умов для користування (оренда) оформлено не було, та, відповідно, не було визначено і обсягу відповідних прав у розмірі, в якому позивач просить визнати за собою право оренди в межах розглядуваного позову.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що в силу імперативних приписів ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України до нового власника будівель переходять права щодо користування земельною ділянкою на умовах та в обсязі, на яких таке право належало попередньому власнику, то оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено, що до ТОВ "ФК "Веселка" внаслідок укладеної мирової угоди перейшло право оренди земельною ділянкою у обсязі, що належав позивачу на праві постійного користування, а саме у розмірі 0,1990 га, до позивача внаслідок укладеного договору купівлі-продажу від 05.10.2012 могли перейти права землекористування лише в тому розмірі, що належали ТОВ "ФК "Веселка", тобто до позивача перейшло право вимагати оформлення передачі на умовах оренди земельної ділянки лише під будівлями та у розмірі, необхідному для їх обслуговування.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 було сформовано правовий висновок, згідно якого передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об'єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування.
У постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 було сформовано правовий висновок, згідно якого за імперативними вимогами статті 125 ЗК України від однієї особи до іншої особи за правилами статті 120 цього Кодексу та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" не може перейти право оренди земельної ділянки, яке у попереднього землекористувача ще не виникло станом на час відчуження ним будівель, розташованих на цій земельній ділянці, незалежно від дати укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки виникненням права оренди є момент державної реєстрації цього речового права, а не дата укладення договору оренди; відсутність у продавця будівлі на момент її відчуження зареєстрованого права оренди земельної ділянки, на якій розташована ця будівля, унеможливлює як перехід такого права оренди до покупця будівлі (відповідача) за правилами частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", так і заміну сторони у зобов'язанні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 у разі укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна за відсутності в попереднього власника такого нерухомого майна належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають. Отримання особою в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної їй будівлі, для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 ЗК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності. Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Таким чином, суд першої інстанції підставно вказує, що власник нерухомого майна не може бути обмежений у праві користування земельною ділянкою, що розташована безпосередньо під об'єктом нерухомого майна, така земельна ділянка не може бути окремим об'єктом цивільного обороту, на неї не може претендувати інша особа.
Отже принцип єдності юридичної долі земельної ділянки захищає інтереси власника будівель та споруд, що на ній розташовані від ситуації, коли на земельну ділянку під об'єктами нерухомого майна може претендувати інша особа, що загрожуватиме нормальному цивільному обороту та невіддільності таких будівель від земельної ділянки, на якій вони розташовані.
Проте, вказаний принцип (єдності юридичної долі земельної ділянки) не захищає права на землю, яка не розташована безпосередньо під об'єктами нерухомості. Право на користування земельною ділянкою у розмірі більшому ніж зайняте об'єктами нерухомості має бути належним чином оформлене та зареєстроване.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно вказує, що позивач не може розраховувати на те, що із набуттям права власності на будівлі і споруди до нього перейшло право на оренду земельної ділянки у тому ж розмірі, яка перебувала у нього на праві постійного користування до його припинення після першого відчуження цих об'єктів.
Матеріалами справи достатньою мірою не доводиться наявність захищуваного права в аспекті права користування земельною ділянкою на умовах оренди загальною площею 0,1990 га.
Відповідач, своїми спірними рішеннями від 23.09.2021 та від 08.02.2024 не допускав порушення принципу єдності юридичної долі земельної ділянки, не здійснював розпорядження земельними ділянками, на яких розміщено об'єкти нерухомості, що належать позивачу.
Відповідач вчинив розпорядження тією земельною ділянкою, право на яку не належало ТОВ "ФК "Веселка" та не перейшло до позивача та відповідач не заперечує проти існування у позивача права на оформлення користування земельною ділянкою на умовах оренди під об'єктами нерухомого майна та що є необхідною для їх обслуговування.
Внаслідок наступної, неодноразової зміни власників будівель та споруд, відповідач вже не був пов'язаний вказаними обставинами, адже право постійного користування припинилося, а земельна ділянка вже мала надаватися на умовах оренди та за час перебування землі на праві постійного користування інтерес власника до забезпечення позивача земельною ділянкою певного розміру також міг бути правомірно втрачений.
Обставини переходи об'єктів нерухомого майна внаслідок декількох їх відчужень знову перейшли у власність позивача не дає останньому достатніх підстав вимагати визнання права оренди на земельну ділянку в тому ж обсязі, в якому вона перебувала у його користуванні на підставі акту про право постійного користування від 23.10.2001.
Таким чином, позивачем не доведено наявності у нього захищуваного права на оренду земельної ділянки, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Івана Франка, 28, загальною площею 0,1990 га, в межах, конфігурації та координатах земельної ділянки, якій раніше присвоювався кадастровий номер 8000000000:88:199:0010 та яку було передано йому для експлуатації та обслуговування навчально-лабораторних будівель на підставі рішення Київської міської ради від 03.02.2000 № 10/731 "Про надання та вилучення земельних ділянок" та проекту землеустрою, затвердженого рішенням Київської міської ради від 03.02.2000 № 10/731 "Про надання та вилучення земельних ділянок", що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Решта позовних вимог фактично є похідними та оскільки судами встановлено, що право оренди, яке належить позивачу щодо отримання в оренду земельної ділянки під об'єктом нерухомого майна порушено не було, оскільки відповідач розпорядився лише тією земельною ділянкою права на яку у позивача відсутні, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні і вимог в частині визнання незаконним та скасування рішень відповідача від 23.09.2021 та від 08.02.2024, а також в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав за Господарським судом міста Києва від 29.09.2021.
Враховуючи відмову у задоволенні позову Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" до Київської міської ради суди не дають оцінку заяві Господарського суду міста Києва про застосування строків позовної давності.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволені позовних вимог Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" до Київської міської ради про визнання права користування, визнання незаконними і скасування рішень, припинення права постійного користування земельною ділянкою.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" на рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2025 у справі № 910/13486/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2025 у справі № 910/13486/24 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 09.12.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді К.В. Тарасенко
О.М. Сибіга