Житомирський апеляційний суд
Справа №296/9025/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/807/25
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
01 грудня 2025 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 до 05 грудня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2025 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 до 05 грудня 2025 року, без права внесення застави.
Слідчий суддя дійшов висновку, що підозра є обґрунтованою, а ризики підтверджуються матеріалами клопотання.
Крім того, слідчий суддя вважав неможливим застосувати заставу, відповідно до вимог ч.3 ст. 183 КПК України, оскільки злочин пов'язаний із застосуванням насильства.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник зазначає, що підозрюваний необґрунтовано був оголошений у розшук, оскільки не був повідомлений про розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу.
Наголошує, що ОСОБА_8 не намагався перетнути кордон, так як ця інформацію не підтверджена.
Зазначає, що відсутні ризик впливу на свідків та знищення речей, досудове розслідування стосовної іншої особи проводиться з серпня 2025 року, а тому було достатньо часу всіх допитати та все вилучити.
Стверджує, що тяжкість покарання не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, заперечення прокурора, на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим заходом і він може бути застосованим тоді, коли жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених у ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів справ, що слідчим відділом УСБУ в Житомирській області здійснюється досудове розслідування об'єднаного кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025060000001224, відомості щодо якого 11.06.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
14.08.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
На думку колегії суддів, висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, та за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Крім того, з практики Європейського Суду з прав людини випливає, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Наведені захисником відомості в апеляційній скарзі, так і доводи захисника в судовому засіданні апеляційного суду не спростовують даних, що ОСОБА_8 може бути причетним до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Слідчий суддя також достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливати на інших підозрюваних, потерпілих, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_8 може вчиняти спроби знищити, сховати, спотворити речові докази; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з цими висновками погоджується і колегія суддів.
З матеріалів справи слідує, що відповідно до рапорту, після повідомлення про підозру 14.08.2025р. та вручення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_8 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду, у ранковий час 15.08.2025, використовуючи автомобіль марки JAGUAR XJ, чорного кольору, 2014 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , покинув територію Житомирської області у напрямку західних регіонів України, з метою подальшого незаконного перетину державного кордону України, ймовірно через пункт пропуску Устилуг. (а.с.162)
Крім того, в ході проведення оперативно-розшукових заходів, 15.08.2025 р. в м. Луцьк працівниками управління патрульної поліції у Волинській області було зупинено транспортний засіб марки JAGUAR XJ, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому на момент перевірки перебували ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
Також з матеріалів справи вбачається, що в судові засідання суду першої інстанції 15.08.2025 р. та 18.08.2025 р. ОСОБА_8 не прибув, а з'явився лише 20.11.2025 р.
Постановою слідчого від 15.08.2025 р. оголошений у розшук.(а.с.162-164)
Ухвалою суду Корольовського районного суду м.Житомира від 18.08.2025 р. надано дозвіл на затримання ОСОБА_8 , з метою його приводу до суду для участі в розгляді клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, доводи сторони захисту, що ОСОБА_8 не мав наміру переховуватись органу досудового розслідування та суду є помилковими та спростовуються матеріалами справи.
Також, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_8 не має міцних соціальних зв'язків, веде антигромадський спосіб життя, не має зареєстрованого місця проживання, місце проживання постійно змінює, непрацевлаштований.
Крім того, судом встановлено, що неправомірні дії, які наразі інкриміновані ОСОБА_8 , вчинені останнім у період, коли судимість після відбуття покарання за вчинення злочину, передбаченого тією самою статтею, не була погашена у встановленому законом порядку.
За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними висновки слідчого судді про наявність достатніх підстав, згідно вимог ст. 194 КПК України для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі підозрюваного. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Доводи сторони захисту про те, що до підозрюваного ОСОБА_8 може бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, вирішуючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та неможливості на даний час у застосуванні менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 вчинений із погрозою застосування насильства, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про неможливість у застосуванні застави.
Інші доводи апеляційної скарги, також не спростовують правильність висновків слідчого судді.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 до 05 грудня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: