вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа№ 910/5667/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача : Дзюрило А.Р.
від відповідача : Ізмайлов Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" та Приватного акціонерного товариства «Волинська фондова компанія»
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025
у справі №910/5667/25 (суддя - Шкурдова Л.М.)
За позовом Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд"
про стягнення 970 423,48 грн
Приватне акціонерне товариство "Волинська фондова компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" про стягнення 974 234,29 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/5667/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" на користь Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" 757 781, 22 грн основного боргу, 11 745, 58 грн 3% річних та 54 528, 09 грн інфляційних втрат.
Не погоджуючись з указаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Волинська фондова компанія" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі № 910/5667/25 в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення 41 228,64 грн 3 % річних та 105 139,95 грн інфляційних втрат та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що початок відліку строку нарахування 3% річних та інфляційних втрат має пов'язуватися не з фактом надіслання Виконавцем вимоги (претензії), а з моменту здачі відповідних робіт, що підтверджується підписаними сторонами Актами виконаних робіт, якими визначено суму заборгованості (на яку і нараховуються 3% річних та інфляційні втрати).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі № 910/5667/25, розгляд справи призначено на 08.10.2025.
Також, не погоджуючись з указаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі № 910/5667/25 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт заперечує факт отримання результату виконаних робіт в даній справі, є відповідач. Так, на думку відповідача, суд першої інстанції не дослідив обставини відображення відповідачем у податковому обліку господарських операцій з отримання від позивача результатів виконаних робіт, оформлених спірними актами. Матеріали даної справи не містять доказів формування відповідачем податкового кредиту за господарськими операціями з позивачем, оформленими вищевказаними копіями заказ-нарядів та актів виконаних робіт, а копії актів виконаних робіт не оформлені належним чином (містять істотні недоліки). Апелянт стверджує, що оригінали цих актів виконаних робіт на вимогу відповідача не витребовувались судом першої інстанції у позивача та не досліджувались на предмет їх автентичності (відсутності підробки), в той час, як відповідач заявляв, що ставить під сумнів (з відповідним обгрунтуванням) існування автентичних оригінальних примірників заказ-нарядів та актів виконаних робіт.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/5667/25, об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" та Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/5667/25 в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційних скарг призначено на 08.10.2025.
У судовому засіданні 08.10.2025 було оголошено перерву до 22.10.2025.
29.09.2025 від Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Добродія Трейд" у якому воно просило суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
ДП Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" подало письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому просило суд відмовити у задоволенні Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів відзначає, що 31.08.2015 р. між Приватним акціонерним товариством "Волинська фондова компанія" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" (замовник) було укладено договір № 310815-6 на проведення сервісного обслуговування та періодичного технічного обслуговування, відповідно до п. 1.1 якого сторони досягли домовленості про здійснення виконавцем замовнику на умах даного договору сервісного обслуговування та періодичного технічного обслуговування в гарантійний та післягарантійний період техніки, перелік якої зазначений у договорі та додаткових угодах до нього.
Згідно з додатковою угодою № 7 від 13.02.2020 р. строк дії вказаного договору закінчився 31.12.2020 р., доказів на підтвердження продовження строку дії договору матеріали справи не містять, однак, правовідносини між сторонами щодо ремонту та технічного обслуговування техніки продовжувались.
У матеріалах справи містяться заказ-наряди № 92 від 05.04.2022 р., № 92 від 15.04.2022 р., № 92 від 28.04.2022 р., № 109 від 04.05.2022 р., № 154 від 13.07.2022 р., № 154 від 13.07.2022 р., № 192 від 31.08.2022 р., № 9 від 24.01.2023 р., № 19 від 08.02.2023 р., № 19 від 13.02.2023 р., № 38 від 01.03.2023 р., № 44 від 06.03.2023 р., № 44 від 07.03.2023 р., № 57 від 23.03.2023 р., № 57 від 23.03.2023 р., з яких вбачається, що відповідач просив позивача виконати роботи з ремонту та обслуговування техніки,
За замовленням відповідача позивач виконував роботи з ремонту та обслуговування техніки загальною вартістю 813 470,74 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств актами виконаних робіт № PR000092 від 29.04.2022 р. на суму 55 691,52 грн., № PR000000794 від 09.05.2022 р. на суму 34 440,00 грн., № PR000001469 від 28.07.2022 р. на суму 26 211,00 грн., № PR000001786 від 05.09.2022 р. на суму 14 236,00 грн., № PR000000182 від 31.01.2022 р. на суму 26 230,00 грн., № PR000000355 від 17.02.2023 р. на суму 113 421,00 грн., № PR000000862 від 07.04.2023 р. на суму 62 415,00 грн., № PR000000863 від 10.04.2023 р. на суму 70 022,00 грн., № PR000001566 від 29.06.2023 р. на суму 410 804,22 грн.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій від 11.04.2024 р. на суму 50 000,00 грн. та від 14.05.2025 р. на суму 22 707,49 грн., відповідач здійснював часткову оплату виконаних позивачем робіт на суму 55 689,52 грн.
При цьому, 17 017,97 грн., сплачені відповідачем на підставі платіжної інструкції від 11.04.2024 р., були зараховані позивачем на погашення заборгованості, яка виникла у відповідача раніше, решта 32 982,03 грн. - в погашення наявної заборгованості. Таким чином, неоплаченими залишились роботи на суму 757 781,22 грн.
26.11.2024 р. позивач направив відповідачу претензію № 370 від 25.11.2024 р. щодо оплати заборгованості за виконані роботи, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 26.11.2024 р, проте відповіді на вказану претензію отримано не було.
Вказана обставина стала підставою звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 757 781,22 грн. заборгованості за виконані роботи.
Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).
При цьому, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Таким чином, правовідносини сторін, що виражалися шляхом підписання заказ-нарядів, що містять умови про предмет договору (місце, дату, опис робіт тощо), підписання та скріплення печатками актів виконаних робіт (в яких вказана предмет, ціна договору), часткова їх оплата свідчить про укладення договору підряду та його виконання щляхом вчинення конклюдетних дій, оскільки законом не встановлено спеціальних вимог до форми та порядку укладення договору підряду.
Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Колегія суддів відзначає, що заказ-нарядами, актами виконаних робіт, наказами про направлення у відрядження працівників інженерів з організації експлуатації та ремонту, посвідченнями про відрядження інженерів, подорожніми листами вантажних автомобілів, додатками до шляхових листів, чеками на придбання пального (вказані докази долучені позивачем до додаткових пояснень, які надійшли до суду 23.06.2025 р.), підтверджується належне виконання позивачем робіт.
Також позивачем при здійсненні операцій з виконання робіт щодо ремонту та технічного обслуговування техніки, згідно актів виконаних робіт, було здійснено реєстрацію податкових накладних в ЄРПН на замовника, який є отримувачем виконаних робіт (копії податкових накладних наявні в матеріалах справи).
Згідно з практикою Верховного Суду, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа
З'ясування відповідних питань і оцінка пов'язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).
У постанові від 20.12.2018 р. у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
Колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що печатка в спірному періоді підписання актів виконаних робіт була загублена, викрадена або в інший спосіб вибула з володіння ТОВ "Добродія Трейд", через що цією печаткою могла протиправно скористатись інша особа.
Отже відбитки печатки на актах виконаних робіт дають змогу ідентифікувати юридичних осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, акти виконаних робіт містять відомості про господарську операцію, якими є: дата складання документа, назва підприємства, від якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, вартість та опис робіт, особисті підписи осіб, що здійснювали передачу-прийом виконаних робіт, у зв'язку з чим заперечення відповідача відхиляються судом як необґрунтовані.
Відсутність у первинних документах назви посади, прізвища особи підписанта, за наявності підпису, який засвідчений відтиском печатки, не може свідчити про те, що такі первинні документи є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на первинному документі є свідченням участі особи у здійсненні цієї господарської операції. Сторони несуть повну відповідальність за законність використання їх печаток.
Разом із цим в усіх актах виконаних робіт зазначено, що замовник не має претензій до якості виконаних робіт. Оскільки замовник підписав акти виконаних робіт без зауважень щодо якості та строків виконаних робіт, вказане свідчить про визнання ним та підтвердження факту надання виконавцем робіт належним чином.
За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що заказ-наряди та акти наданих послуг не містять таких обов'язкових реквізитів як посада і прізвище всіх осіб, відповідальних за можливе здійснення описаних в них господарських операцій, а також що в тексті цих документів відсутні інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу як представника позивача, так і представника відповідача, які брали участь у можливому здійсненні таких господарських операцій.
Твердження відповідача про те, що оскільки заказ-наряди та акти виконаних робіт не містять умови про погоджений сторонами строк оплати виконаних робіт, відтак строк для виконання відповідачем будь-яких грошових зобов'язань перед позивачем не настав, також не беруться судом до уваги, оскільки згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Враховуючи, що роботи відповідачем було прийнято, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що строк оплати за актами виконаних робіт є таким, що настав.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі про те, що він не проводив оплату позивачу по договору (правочину), який зазначений позивачем в якості підстави для позову у даній справі, колегія суддів відзначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що є 11.04.2024 р. та 14.05.2025 р. відповідач здійснив оплату за виконані роботи згідно з актом виконаних робіт № PR000000658 від 29.04.2022 р. Оплата була здійснена на підставі рахунку-фактури № 943 від 20.04.2022 р. В даному рахунку зазначений ідентичний перелік товарів (робіт, послуг), що й в акті виконаних робіт № PR000000658 від 29.04.2022 р. При цьому, сторонами не заперечується, що в рахунку-фактурі міститься посилання на договір підряду 2015 р.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зважаючи на відсутність належних доказів оплати виконаних позивачем робіт на суму 757 781,22 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 52 974,22 грн. 3% річних та 159 668,04 грн. інфляційних втрат колегія суддів відзначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нормами ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Оскільки між сторонами укладено договір підряду у спрощений спосіб, а отже будь-яких інших умов щодо строків оплати товару не визначено, то строк оплати визначається відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України - тобто у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Претензію № 370 від 25.11.2024 р. позивачем було направлено відповідачу 26.11.2024 р. (дата відтиску печатки поштового підприємства на описі вкладення у цінний лист). Враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень АТ "Укрпошта" між обласними центрами України, а саме - 4 дні, вірною датою, з якої мають нараховуватись інфляційні втрати та 3% річних, є 10.12.2024 р. (4 дні на доставку (однак 30.11.2024 р. - вихідний день, відтак відповідач міг отримати претензію 02.12.2024 р.) + 7 днів відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України).
За таких обставин колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 11 745,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 54528,09 грн.
Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 55 000,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представництво інтересів Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" у даній справі здійснювалось адвокатом Дзюрило Анастасією Ростиславівною, повноваження якої підтверджуються, зокрема, ордером на надання правничої допомоги серії АС № 1136681, виданим 17.04.2025 р. на підставі договору про надання правничої допомоги № 04/02/25 від 04.02.2025 р.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано: договір про надання правничої допомоги № 04/02/25 від 04.02.2025 р., додаткову угоду № 2 від 24.03.2025 р. до договору про надання правничої допомоги № 04/02/25 від 04.02.2025 р., калькуляцію вартості надання послуг професійної правничої допомоги № 58 по додатковій угоді № 2 від 24.03.2025 р. у справі № 910/5667/25, акт про надання послуг професійної правничої допомоги № 58 від 26.06.2025 р., № платіжну інструкцію № 000005666 від 01.07.2025 р. на суму 55 000,00 грн.
Відповідно до п. 4.4 договору про надання правничої допомоги розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокатському бюро за надану в межах цього договору правничу допомогу, встановлюється у відповідній додатковій угоді до даного договору.
Згідно з п. 4.6 договору про надання правничої допомоги на підтвердження факту надання адвокатським бюро клієнту правничої допомоги складається акт наданих послуг.
24.03.2025 р. ПрАТ "Волинська фондова компанія" та АБ "Дзюрило Анастасії" укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої вартість правничої допомоги щодо представництва інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва у справі щодо стягнення з ТОВ "Добродія Трейд" заборгованості за виконані роботи, в тому числі аналіз судової практики та чинного законодавства, підготовку позовної заяви, збір доказів, підготовка інших заяв по суті справи, та вчинення будь-яких інших дій, що є необхідними для належного захисту інтересів клієнта, становить 55 000,00 грн.
26.06.2025 р. ПрАТ "Волинська фондова компанія" та АБ "Дзюрило Анастасії" підписано акт про надання послуг професійної правничої допомоги № 58, відповідно до якого адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв наступні послуги: підготовка та подання позовної заяви, підготовка та подання процесуальних документів у справі від 11.06.2025, 12.06.2025, від 13.06.2025 р., адвокатського запиту від 16.06.2025 р., додаткових пояснень від 20.06.2025 р. та від 25.06.2025 р. (22 години вартістю 55 000,00 грн.).
Вказані вище адвокатські послуги оплачені позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 000005666 від 01.07.2025 р.
Колегія суддів відзначає, що звертаючись до місцевого господарського суду із заявою про зменшення суми витрат на правничу допомогу до 8 000,00 грн, відповідачем не було надано доказів або підтверджених документально обґрунтувань чи розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність чи ненадання позивачу передбачених договором та актом про надання послуг професійної правничої допомоги адвоката.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, про наявність підстав для покладення на ТОВ "Добродія Трейд" понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 46 704,37 грн. з урахуванням співмірності заявленої суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також пропорційності розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянтів оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі № 910/5667/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" та Приватного акціонерного товариства «Волинська фондова компанія» не підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявників.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" та Приватного акціонерного товариства «Волинська фондова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі № 910/5667/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі № 910/5667/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" та Приватне акціонерне товариство «Волинська фондова компанія» відповідно.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.12.2025
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран