08 грудня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Букіної О.М.,
при секретарі -Черчукан В.О.
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Сержанта поліції Лозко Анастасії Олексіївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2841500 від 15.08.2024, -
У грудні 2024 року позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до відповідача -1: Департаменту патрульної поліції, відповідача -2: Інспектора 1 роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві сержанта поліції Лозко Анастасії Олексіївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2841500 від 15.08.2024.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 15.08.2024 о 23:22 він рухався по Столичному шосе та зупинився на в'їзді на Південний міст у напрямку лівого берега, на тимчасово облаштованому блок-посту. Під час перевірки документів інспектором поліції було встановлено, що позивач має всі необхідні документи для перетину мосту, порушень правил дорожнього руху не виявлено, після чого інспектор надав дозвіл на подальший рух. Таким чином, позивач не порушував ПДР, зокрема не керував транспортним засобом непристебнутим ременем безпеки та мав чинний страховий поліс.
Далі позивач зазначає, що оскаржувану постанову було винесено іншим інспектором, який не здійснював перевірку документів, не перебував на місці під час перетину блок-посту та не був очевидцем обставин, викладених у постанові.
Крім того, постанова була винесена без участі позивача. Йому не були роз'яснені його процесуальні права, не надано можливості надати пояснення чи заперечення, що свідчить про істотне порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності.
Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
З огляду на зазначене, позивач вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
В своїй позовній заяві позивач просить поновити йому строк на оскарження постанови про притягнення до адміністративного правопорушення, оскільки він дізнався про існування оскаржуваної постанови лише 11.12.2024 після отримання повідомлення про відкриття виконавчого провадження у мобільному застосунку «Дія» та отримав її копію через АСВП. Відтак десятиденний строк оскарження спливав 21.12.2024. Враховуючи те, що вказана дата припадала на суботу, останнім днем подання скарги є перший робочий день - 23.12.2024. Таким чином, вважає, що позивач подав позов у межах фактичного строку, а його пропуск був спричинений поважними причинами.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить позов задовольнити.
06.01.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою суду від 08.01.2025 судом відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача -1: Департаменту патрульної поліції, відповідача -2: Інспектора 1 роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Сержанта поліції Лозко Анастасії Олексіївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2841500 від 15.08.2024 року.
Позивачу судом було надіслано копію ухвали суду від 08.01.2025. Відповідачу судом було надіслано копію ухвали суду від 08.01.2025 та копію позовної заяви із додатками.
28.02.2025 від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що 15.08.2024 приблизно о 23:22 під час несення служби поліцейськими на стаціонарному блок-посту перед в'їздом на Південний міст було зафіксовано рух автомобіля TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача, який під час руху був непристебнутим ременем безпеки, що підтверджується відеозаписом, врахованим поліцейським при розгляді справи та зазначеним у п. 7 постанови. За внутрішнім переконанням інспектора, сформованим на підставі всебічного та об'єктивного дослідження обставин, а також особистого спостереження поліцейських, позивач порушив п. 2.3 «в» ПДР, а під час подальшої перевірки було встановлено відсутність у нього чинного страхового поліса. Відповідач наголосив, що позивач, звертаючись до суду, намагається уникнути відповідальності за вчинене правопорушення, тоді як оскаржувана постанова була винесена уповноваженою особою з дотриманням вимог КУпАП, у межах наданих повноважень та на підставі належних доказів. Оскільки позивачем не надано доказів, які б спростовували факт правопорушення чи підтверджували наявність обставин, що виключають адміністративну відповідальність, відповідач вважає відсутніми підстави для скасування постанови та просить відмовити у задоволенні позову.
28.02.2025 представник відповідача подав клопотання про залишення позову без розгляду, зазначивши, що позивач без поважних причин пропустив 10-денний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 286 КАС України, оскільки подав позов 23.12.2024 - більш ніж через чотири місяці після винесення постанови від 15.08.2024.
Проте, відповідач вказує, що позивач був належним чином повідомлений про постанову, рскільки позивач відмовився отримати її на місці, після чого вона була направлена поштою на адресу, яку він сам повідомив, і лист не повертався. Крім того, інформація про постанову автоматично відображалася в застосунку «Дія» та електронному кабінеті водія.
На думку відповідача, позивач звернувся до суду лише після отримання повідомлення про відкриття виконавчого провадження, його доводи про пізнє дізнання є необґрунтованими, а доказів поважності причин пропуску строку не надано, що відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України є підставою для залишення позову без розгляду.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2024 відносно ОСОБА_1 поліцейським 2 взводу 1 роти 3 батальйону полк-1 управління патрульної поліції в м. Києві сержантом поліції Лозко Анастасією Олексіївноювинесено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП, за те, що водій ОСОБА_1 15.08.2024 о 23 год 22 хв керував транспортним засобом TOYOTA CAMRY, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, а також у водія був відсутній поліс обов?язкового страхування.
Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Як вбачається з постанови серії ЕНА №2841500 від 15.08.2025, водій відмовився від її підписання та отримання даної постанови, що відображено у пункті 8 зазначеної постанови.
Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписами ч.1 ст.3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства адміністративний суд керується саме положеннями КАС України.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
На думку суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
У своїй позовній заяві позивач просить поновити строк на оскарження зазначеної постанови, посилаючись на те, що дізнався про її існування лише 11.12.2024 після отримання повідомлення про відкриття виконавчого провадження у мобільному застосунку «Дія», а копію постанови отримав через АСВП. Вважає, що десятиденний строк оскарження спливав 21.12.2024, який припав на вихідний день (суботу), останнім днем подання скарги є перший робочий день - 23.12.2024. Таким чином, позивач вважає, що подав позов у межах фактичного строку, а його пропуск був спричинений поважними та об'єктивними причинами, які не залежали від його волі.
Із змісту відзиву на позовну заяву та заяви про залишення позову без розгляду вбачається, що відповідач-1 категорично заперечує доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку оскарження постанови. Відповідач зазначає, що позивач був належним чином повідомлений про постанову ще 15.08.2024, коли відмовився від її отримання на місці, що зафіксовано у п. 8 постанови. Крім того, 19.08.2024 копію постанови направлено рекомендованим листом на адресу, яку позивач сам повідомив поліцейському, і цей лист не повертався як неотриманий позивачем, що свідчить про його вручення, про що свідчить поштове відділення АТ «Укрпошта», номер відправлення 0600953481259 згідно реєстру згрупованих відправлень «Рекомендований лист» за 19.08.2024, яке наявне у матеріалах справи.
Як зазначає позивач, лише 11 грудня 2024 року він дізнався про існування оскаржуваної постанови, отримавши повідомлення про відкриття виконавчого провадження через мобільний застосунок Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія». Після цього, через автоматизовану систему виконавчих проваджень (АСВП), він вперше отримав копію оскаржуваної постанови.
У своєму відзиві відповідач також наголошує, що інформація про постанови автоматично відображається в електронному кабінеті водія та додатку «Дія», користувачем яких є позивач, тому він мав можливість дізнатися про неї одразу після винесення. Таким чином, на думку відповідача, позивач знав про оскаржувану постанову з дати її винесення, але безпідставно зволікав зі зверненням до суду.
Суд зауважує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому десятиденний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Суд відзначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналізуючи матеріали справи та подане клопотання відповідача, суд вважає встановленим, що про наявність оскаржуваної постанови позивачу було відомо у день її складання, тобто 15.08.2024.
Разом з тим, позивач відмовився від її отримання.
Та обставина, що позивач відмовився від отримання оспорюваної постанови, жодним чином не свідчить про те, що він не знав про її складання відносно позивача та притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та як наслідок, не перешкоджало позивачу на звернення до суду в межах строків , визначених ч. 3 ст. 122 КАС України та ч. 2 ст. 286 КАС України, тобто в межах 10-денного строку з моменту складання оспорюваної постанови.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що позивач належним чином не обґрунтував об'єктивної неможливості звернення до суду з відповідним позовом у встановлені КАС України строки, а тому доводи позивача в обгрунтування наявності поважних причин та поновлення відповідного строку, не є поважними та задоволенню не підлягають.
У той же час, суд вважає, що доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем без поважних причин строку на звернення до суду з даним позовом, є обґрунтованими.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на викладене вище та враховуючи те, що позивач пропустив встановлений 10-денний строк звернення до суду без поважних причин, а поважних причин для поновлення відповідного строку судом не встановлено, а тому позов слід залишити без розгляду.
Водночас, суд вважає необхідним роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 4 ст. 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись ст.ст. 123, 241-243, 286, 295 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Інспектора 1 роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Сержанта поліції Лозко Анастасії Олексіївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2841500 від 15.08.2024, залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя О.М. Букіна