вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" жовтня 2025 р. Справа№ 910/974/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Романенко К.О.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 28.10.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-РЗ"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 01.10.2024 (повний текст складено 09.10.2024)
у справі № 910/974/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-РЗ"
до Міністерства юстиції України
1. ОСОБА_1
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріколь-Самара»
3. ОСОБА_2
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро"
5. Державний реєстратор Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області Боднар М.А.
6. Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шрамова В.М.
про визнання незаконним та скасування наказу
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив-РЗ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу № 164/5 від 18.01.2024 Міністерства юстиції України.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю вмотивованості висновку та всебічності розгляду скарг, процесуальним порушенням розгляду, ненадання правової оцінки викладеним у поясненнях позивача обставин, перевищенням повноважень відповідачем тощо.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/974/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено суду поза розумним сумнівом відсутність у нього права, яке могло бути порушене ухвалення відповідачем оскарженого наказу №164/5 від 18.01.2024. Відсутність порушеного права є самостійною підставою відмови у задоволенні заявленого позову
Крім того, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення, яке є предметом дослідження, прийнято відповідачем у порядку та у межах повноважень, визначених законодавством України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив-РЗ" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи та посилаючись на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області у справі №198/81/21 без врахування подальшого руху означеної справи зробив помилкові та передчасні висновки щодо відсутності у позивача порушеного права оскаржуваним наказом відповідача. Враховуючи також те, що скаржник на підставі наказу відповідача фактично був позбавлений можливості в судовому порядку захистити своє порушене право на користування земельною ділянкою.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 - без змін, наголошуючи на тому, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем не доведено поза розумним сумнівом факту наявності у нього порушеного відповідачем права та порушень відповідачем вимог законодавства при ухваленні оскарженого рішення. Крім того, Міністерство юстиції вказує про правомірність оскаржуваного наказу.
Як вбачається з матеріалів справи, третіми особами не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Явка представників у судове засідання
Представники третіх осіб у судове засідання 28.10.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про місце, дату і час судового розгляду повідомлялись належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Звертаючись з даним позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив-РЗ" зазначає, що протягом 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Капітал-Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріколь-Самара» було укладено низку договорів про надання фінансового кредиту.
У зв'язку з простроченням виконання своїх грошових зобов'язань ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» 30.12.2021 звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області позовом про стягнення з ТОВ «Агріколь-Самара» заборгованості у розмірі 118 536 29, 14 грн за договорами про надання фінансового кредиту (справа №904/9875/21).
Під час розгляду вказаної господарської справи між ТОВ «Капітал-Дніпро» та ТОВ «Агріколь-Самара» було досягнуто згоди щодо реструктуризації заборгованості та надання боржником - ТОВ «Агріколь-Самара» додаткового забезпечення за кредитними зобов'язаннями.
Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Капітал-Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріколь Самара» було укладено договір про встановлення довірчої власності від 08.02.2022, для додаткового забезпечення виконання зобов'язань останнього з кредитними договорами.
За результатами укладених додаткових угод до договорів про надання фінансового кредиту та договору про встановлення довірчої власності, між ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» та ТОВ «Агріколь-Самара» було укладено мирову угоду, яка була затверджена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/9875/21 від 27.07.2022. У відповідності до п. 1.1.1. договору про встановлення довірчої власності, об'єктом довірчої власності є речові права, а саме право оренди земельних ділянок, що встановлено до земельних ділянок, зокрема й до земельних ділянок з кадастровими номерами 1225955100:04:002:0224, 1225955100:04:002:0225, власниками яких є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
На підставі вказаного договору про встановлення довірчої власності право оренди на вказані земельні ділянки було передано в довірчу власність в якості забезпечення зобов'язань за кредитними договорами, у зв'язку з чим державний реєстратор Виконавчого комітету Юрівської селищної ради Дніпропетровської області Боднар М.А. прийняла рішення про відповідну державну реєстрацію.
Позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріколь - Самара» не виконало взятих на себе зобов'язань з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим кредитором було звернено стягнення на об'єкт права довірчої власності (інше речове - право оренди).
Відповідно до п. 6.1. договору про встановлення довірчої власності та ст. 597-8 ЦК України ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» звернуло стягнення на об'єкт довірчої власності шляхом продажу прав Довірчим власником третій особі.
01.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Капітал - Дніпро» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив - РЗ» уклали договір купівлі - продажу б/н від 01.11.2023, відповідно до якого ТОВ «Актив-РЗ» набуло у власність об'єкт довірчої власності - інше речове право - право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1225955100:04:002:0224, 1225955100:04:002:0225, в результаті чого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М. були внесені відповідні записи в Єдиний державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Судом встановлено, що 23.11.2023 ОСОБА_2 звернувся до Міністерства юстиції України із скаргою на рішення державного реєстратора та державну реєстрацію прав (зареєстрована Міністерством юстиції України за №CK-4839-23 від 28.11.2023), а ОСОБА_1 - на рішення державного реєстратора та державну реєстрацію прав (зареєстрована Міністерством юстиції України за №CК-4840-23 від 28.11.2023).
Скаржники зазначають, що вони є власниками спірних земельних ділянок:
- ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 9,065 га;
- ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 9,681 га,
які у грудні 2014 року було передано в оренду ТОВ «Агріколь-Самара».
Рішеннями від 14.02.2022 №63423851, від 16.02.2022 №63487591 державного реєстратора Виконавчого комітету Юр?ївської селищної ради Дніпропетровської області Боднар Марини Андріївни зареєстровано право довірчої власності на право оренду земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Капітал - Дніпро» на підставі договору про встановлення довірчої власності від 08.02.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Капітал - Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріколь-Самара».
Рішеннями від 08.11.2023 №70123015, від 16.11.2023 №70246181 приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шрамової Вікторії Миколаївни зареєстровано перехід права оренди на земельні ділянки від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріколь-Самара» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив - РЗ» на підставі договору купівлі - продажу б/н від 01.11.2023.
Скаржники вважають, що оскаржувані рішення державних реєстраторів прийняті з порушенням норм законодавства та підлягають скасуванню, оскільки об'єктом довірчої власності може бути лише майно, а не речові права на нього, а також не додержано вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення договорів.
Крім того, скаржники вказують, що у зв'язку з систематичною несплатою орендних платежів, скаржники у березні 2021 року звернулись до Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області з позовами про розірвання укладених ними договорів оренди.
Рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 05.09.2023 у справі №198/81/21 позов задоволено, припинено шляхом розірвання договір оренди землі, укладений ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріколь-Самара» 11.12.2014, за яким останнє набуло право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225955100:04:002:0225, площею 9,065 га, розташованої на території Юр'ївської селищної ради Павлоградського (колишнього Юр'ївського) району Дніпропетровської області.
Рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 у справі №198/80/21 позов задоволено, припинено шляхом розірвання договір оренди землі, укладений ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріколь-Самара» 07.05.2014, за яким останнє набуло право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225955100:04:002:0224, площею 9,6810 га, розташованої на території Юр'ївської селищної ради Павлоградського (колишнього Юр'ївського) району Дніпропетровської області.
21.12.2023 центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції складено Висновок, відповідно до якого, Колегія рекомендувала скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 23.11.2023 задовольнити. Визнати прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 14.02.2022 №63423851, від 16.02.2022 №63487591 державного реєстратора Виконавчого комітету Юр?ївської селищної ради Дніпропетровської області Боднар Марини Андріївни, від 08.11.2023 №70123015, від 16.11.2023 №70246181 приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шрамової Вікторії Миколаївни. Анулювати державному реєстратору Виконавчого комітету Юр?ївської селищної ради Дніпропетровської області Боднар Марині Андріївні та приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шрамовій Вікторії Миколаївні доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На підставі вказаного Висновку, 18.01.2024 Міністерством юстиції України видано наказ №164/5 «Про задоволення скарги», яким, зокрема:
1. Скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 23.11.2023 задоволено.
2. Визнано прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 14.02.2022 №63423851, від 16.02.2022 №63487591 державного реєстратора Виконавчого комітету Юр?ївської селищної ради Дніпропетровської області Боднар Марини Андріївни, від 08.11.2023 №70123015, від 16.11.2023 №70246181 приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шрамової Вікторії Миколаївни.
3. Анульовано державному реєстратору Виконавчого комітету Юр?ївської селищної ради Дніпропетровської області Боднар Марині Андріївні та приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шрамовій Вікторії Миколаївні доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Не погоджуючись із Наказом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив-РЗ» звернулось з даним позовом до суду наголошуючи, зокрема, на відсутності вмотивованості висновку та всебічності розгляду скарг, процесуальним порушенням розгляду, ненадання правової оцінки викладеним у поясненнях позивача обставин, перевищенням повноважень відповідачем.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши встановлені фактичні обставини справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1,2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру (пункт 1 частини першої статті 2 Закону; тут і далі, якщо не вказано інше, - у редакції, чинній на момент ухвалення Наказу).
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону).
Разом із цим Закон, крім визнання та підтвердження державою таких прав, також спрямований на їх захист.
Відповідно до статті 6 Закону, організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Статтею 7 Закону визначено, що Міністерство юстиції України, здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав врегульовано приписами статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:
1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;
2) на дії або бездіяльність суб'єктів державної реєстрації прав.
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі - Порядок), яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту (далі - суб'єкт оскарження), що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами (далі - суб'єкт розгляду скарги) відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на момент розгляду вищезазначеної скарги).
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації визначено статтею 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зокрема, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
Відповідно до абзацу першого пункту 1, пунктів 2, 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації цей Порядок визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
Наказом Міністерства юстиції України № 71/5 від 09.01.2020 з питань державної реєстрації передано на розгляд регіональної Колегії, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.01.2020 за № 24/34307, затверджено Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі також - Положення).
Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що Колегії є постійно діючими консультативно-дорадчими органами при Мін'юсті та його територіальних органах, що в межах повноважень, визначених Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, здійснюють колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - скарги). Колегії створюються Мін'юстом чи відповідним територіальним органом шляхом затвердження їх складу відповідно до цього Положення.
Мін'юстом створюються центральна Колегія та регіональні Колегії. Центральна Колегія Мін'юсту розглядає усі скарги, розгляд яких належить до компетенції Мін'юсту, крім тих, що за дорученням Міністра юстиції України або заступника Міністра юстиції України Мін'юсту.
За результатом розгляду скарги Колегія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком.
Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні. Якщо половина від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні, проголосувала за рішення, а решта проголосувала проти або утрималася, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосував головуючий на засіданні.
Рішення, дії або бездіяльність суб'єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду (пункт 19 Порядку).
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Колегія суддів зазначає, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/974/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22.
Ухвала суду мотивована тим, що існують різні підходи як до визначення складу учасників, так і до визначення способів захисту у цій категорії спорів, які засновано на трактуванні одних і тих же висновків Великої Палати Верховного Суду.
Колегія суддів дійшла висновку, що спір у даній справі виник у правовідносинах, які є подібними з правовідносинами у справі № 910/2546/22, судове рішення у якій на даний час передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, що є підставою для зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України.
Так, 03.09.2025 Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/2546/22 прийнято постанову, у якій суд касаційної інстанції з питання щодо складу сторін спору дійшов до наступних висновків:
« 9.12. За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача / співвідповідача до участі у справі.
9.13. Водночас установлення належності відповідачів є обов'язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобтоofficio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.
9.14. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка, за твердженням позивача, повинна виконати зобов'язання (боржник). Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду викладала у пунктах 46, 47, 76 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22.
9.15. Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).
9.16. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Схожі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27) та від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (підпункт 33.2).
9.17. Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 та пункті 8.10 постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
9.18. Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Схожий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у пункті 80 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22.
9.19. Виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою ТОВ «Герман-Агро» та ТОВ «Еконива» з Наказом Мін'юсту, яким, на їх переконання, безпідставно скасовано рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію за позивачами прав оренди та суборенди земельних ділянок. Тобто позовні вимоги у справі заявлено для захисту речових прав позивачів на землю, які, за їх твердженнями, порушені спірним Наказом (див.mutandis пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19).
9.20. Суди попередніх інстанцій встановили, що Мін'юст ухвалив Наказ за результатами розгляду Скарги ТОВ «Агро-Лан», яке обґрунтувало її тим, що наявність зареєстрованого права оренди земельних ділянок за ТОВ «Герман-Агро» та права суборенди за ТОВ «Еконива» перешкоджає поновленню його права суборенди відповідних земельних ділянок, що було зареєстровано раніше.
9.21. Велика Палата Верховного Суду неодноразово (постанови від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18 та від 17.02.2021 у справі № 821/669/17) доходила висновку про те, що спір про скасування наказу Мін'юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Реєстрі. Участь Мін'юсту та державного реєстратора як співвідповідачів (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру. Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала і в постанові від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18.
9.22. Також у пунктах 36, 37 постанови від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19 за позовом ТОВ «Колорит АГРОС» до Мін'юсту про визнання незаконним та скасування наказу і зобов'язання вчинити певні дії Велика Палата Верховного Суду виснувала, зокрема, що позовні вимоги в зазначеній справі спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права оренди земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації, тобто цей спір є спором про право цивільне та має приватноправовий характер. Оскарження рішень про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею (цією особою) права на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Реєстрі. Участь Мін'юсту як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру.
9.23. Окрім цього, у постанові від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17 за позовом фізичної особи до Мін'юсту про визнання протиправним та скасування наказу Велика Палата Верховного Суду вказала, зокрема, що виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом відповідача. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача. Позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб. Предметом спору в цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно. Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного.
9.24. 18.09.2019 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 810/3711/18 за позовом фізичної особи до Мін'юсту про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, в якій, посилаючись на свої висновки у справі № 826/9341/17, вказала, зокрема, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з незгодою позивачки з наказом Мін'юсту. Це рішення і дії відповідача зачіпають права позивачки як власника земельної ділянки. Воно основувалося на вимогах ПП «Макарів-Агробуд» про право користування земельною ділянкою позивачки, який через претензію на користування нею, одним із проявів якої є вимоги про скасування реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки, втручається в права власника цієї землі. Мотивами і підґрунтям захисту свого права власності від описаного зазіхання слугують бажання і підстави позивачки поновити порушене насамперед її цивільне (майнове) право на земельну ділянку.
9.25. Велика Палата Верховного Суду враховуєmutandis наведені висновки та вважає, що спір у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є, з одного боку, ТОВ «Герман-Агро» і ТОВ «Еконива», які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, а з іншого - ТОВ «Агро-Лан», яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому.
9.26. Беручи до уваги, що у вказаному вище спорі вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів ТОВ «Агро-Лан», а також виходячи з правової природи спірних відносин, саме до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивачів, які здатні ефективно захистити порушені, на їх думку, права оренди та суборенди земельних ділянок, про що йтиметься в наступному розділі цієї постанови.
9.27. Натомість Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права на земельні ділянки».
Велика Палата Верховного Суду вказала, що не вбачає підстав відступати від висновків КЦС ВС викладених у постановах від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі № 607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18 та від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21-ц, у яких ідеться про необхідність відмовляти в задоволенні позову про скасування наказу Мін'юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у випадку визначення відповідачем лише Мін'юсту, та власних висновків, викладених у постанові від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, про те, що належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Реєстрі, а також для вирішення виключної правової проблеми, яка полягає в існуванні різних підходів до визначення як складу учасників, так і способів захисту у цій категорії спорів, оскільки вважає їх правильними з мотивів, викладених у попередніх розділах цієї постанови.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла також наступних висновків:
« 9.56. У попередніх розділах цієї постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спір у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є позивачі, які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, і ТОВ «Агро-Лан», яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому.
9.57. Відтак відповідачем у цій справі за вимогами ТОВ «Герман-Агро» і ТОВ «Еконива», спрямованими на введення їх у володіння речовими правами оренди та суборенди, є ТОВ «Агро-Лан», право суборенди якого оспорюється, а не сам лише Мін'юст, з яким у позивачів немає спору про речові права.
9.58. Наведеного суди попередніх інстанцій помилково не врахували і зосередились у своїх рішення на оцінці аргументів позивачів щодо стверджуваних порушень, які допустив Мін'юст під час розгляду Скарги та ухвалення Наказу.
9.59. Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи [див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41) та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.9)].
9.60. Позивачі правом залучити ТОВ «Агро-Лан» співвідповідачем відповідно до статті 48 ГПК України не скористались та послідовно наполягали на необхідності задоволення їх вимог самим лише Мін'юстом, з яким у них немає спору про речові права на земельні ділянки.
9.61. За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18) та від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)]. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача [постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)].
9.62. Оскільки Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ТОВ «Агро-Лан» співвідповідачем, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав.»
Як вбачається з матеріалів даної справи, спір у справі №910/974/24 виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є позивач, який посилається на безпідставне скасування Наказом належних йому прав оренди земельних ділянок, а також власники земельних ділянок - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які ініціювали вказане скасування, оскільки вважають, що оскаржуваними рішеннями державних реєстраторів порушене їхнє право володіння та розпорядження спірними земельними ділянками, а також вказують на незаконність підстав переходу до позивача права оренди таких земельних ділянок.
Відтак, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідачами у цій справі мають бути також ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які оспорюють право оренди позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив - РЗ», а не сам лише Мін'юст, з яким у позивача немає спору про речові права.
Отже позивачем визначений не повний склад відповідачів у даній справі, а у суду відсутні підстави для залучення співвідповідачів.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Позивач правом залучити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 співвідповідачами відповідно до статті 48 Господарського процесуального кодексу України не скористався.
Як вказав Верховний Суд, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку щодо відмови у задоволенні позову з викладених підстав.
З урахуванням вказаних колегією суддів мотивів відмови в задоволенні позову суд апеляційної інстанції не надає оцінки іншим доводам, викладеним у позовній заяві.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог, однак з мотивів, викладених у даній постанові.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/974/24, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив-РЗ» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/974/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/974/24 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/974/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченими статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 09.12.2025 після повернення суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б. з відрядження.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
А.О. Мальченко