Справа № 548/2500/25
Провадження №1-кп/548/276/25
10 грудня 2025 року Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
законного представника потерпілої - ОСОБА_6 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол кримінальне провадження № 12025170590000257 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кизил-Орда, республіка Казахстан, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не має, інвалідності не має, раніше судимого:
- 20.06.2011 вироком Білгород-Дністровського міського суду Одеської області за ч. 1 ст. 187, ст. 69 КК України, до покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі;
- 25.01.2012 вироком Примосрького районного суду м. Одеси за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 187, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Звільнененого 06.04.2016 на підставі ст. 72 ч. 5 КК України;
- 25.01.2025 вироком Хорольського районного суду Полтавської області за ст. 125 ч. 2 КК України до арешту строком на 5 місяців. Звільненого 25.06.2021 року по відбуттю строку покарання (вказується як така, що перериває строк погашення попередньої судимості);
- 24.11.2021 вироком Хорольськогорайонного суду Полтавської області за ст. 125 ч.1, 162 ч.1, 70 ч.1 КК України до покарання у виді 2-х років обмеження волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням та іспитовим строком 2 роки (вказується як така, що перериває строк погашення попередньої судимості);
- 03.09.2025 Хорольським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у вигляді громадських робіт на строк 200 годин,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
обвинувачений ОСОБА_4 09 серпня 2025 року близько 11 год, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на побутовому грунті вчинив сварку із дочкою своєї співмешканки ОСОБА_8 , під час якої у нього виник протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_5 , що намагалась захистити ОСОБА_8 .
Так, ОСОБА_4 , перебуваючи в будинку за вказаною адресою, на кухні біля кухонної плити, вхопив праву руку ОСОБА_5 в районі кисті та сильно здавлюючи, викрутив її, від чого потерпіла відчула хрустіння та різкий біль в правій руці.
У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_5 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого остеопіфізеолізу дистального метаепіфізу правої променевої кістки без зміщення.
Під час розгляду справи в суді обвинувачений свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, визнав повністю, в судовому засіданні пояснив, що 09 серпня 2025 року він знаходився вдома, близько 11 години у нього виникла сварка із донькою співмешканки ОСОБА_8 , під час сварки малолітня ОСОБА_9 , яка на той час проживала у них вдома у зв'язку зі смертю своєї матері, стала підходити до нього і махаючи руками говорила, щоб він не чіпав доньку співмешкканки, а будучи напідпитку, він не стримався і схопивши потерпілу за праву руку, викрутив її в сторону. Потерпіла ОСОБА_9 стала кричати і плакати. Вказав, що якби був тверезий такого б не сталося.
Законний представник потерпілої ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що його дочка, потерпіла ОСОБА_9 , 2012 року народження, у зв'язку зі смертю матері тимчасово проживала у тітки ОСОБА_10 в АДРЕСА_2 , співмешканцем якої є обвинувачений. 09 серпня 2025 року ввечері він зустрів дочку, яка йшла разом із тіткою ОСОБА_10 , і у дитини була загіпсована рука. Дочка йому розповіла, що співмешканець тітки ОСОБА_10 вхопив її заруку і викрутив, від чого в неї стався перелом, так як вона захищала дочку тітки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Його дочка 2 місяці не могла писати в школі, і з того часу вона стала боятися обвинуваченого, у неї погіршився сон. Обвинувачений пробачення не просив, моральну та матеріальну шкоду їм не відшкодував.
Виходячи з того, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, у суді заявив, що сумнівів у достовірності доказів по справі, зібраних під час досудового розслідування кримінального провадження, він не має, ніякі обставини не оспорює, тому як обвинувачений, так і прокурор, потерпіла та її законний представник вважали недоцільним дослідження судом доказів, які ніким не оспорюються. За таких обставин, після роз'яснень цьому обвинуваченому положень та наслідків ст. 349 КПК України, судове слідство по справі було обмежене допитом обвинуваченого, законного представника потерпілої, дослідженням матеріалів кримінального провадження стосовно речових доказів, а також відомостей, які характеризують особу обвинуваченого.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 122 ч.1 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або стійку втрату працездатності, є вірною, так як обвинувачений ОСОБА_4 09 серпня 2025 року близько 11 години, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на кухні біля кухонної плити, вхопив праву руку малолітньої потерпілої ОСОБА_5 в районі кисті та сильно здавлюючи, викрутив її, від чого потерпіла отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого остеопіфізеолізу дистального метаепіфізу правої променевої кістки без зміщення.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд по справі не вбачає.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
З урахуванням відсутності пом'якшуючих покарання обставин, та наявності обтяжуючої покарання обставини, суд, виходячи із характеру вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням особи обвинуваченого, який вчинив кримінальний проступок на грунті пияцтва в період незнятої непогашеної судимості, є працездатним, проте не працює, є особою, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, зокрема, за вчинення злочинів проти здоров'я особи, на шлях виправлення не став, вважає необхідним призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення волі та не вбачає підстав для застосування до нього положень ст. 69, 75 КК України.
Виходячи з того, що станом на день ухвалення вироку обвинувачений ОСОБА_4 повністю відбув покарання за вироком Хорольського районного суду від 03.09.2025 за ст. 125 ч.1 КК України у вигляді 200 годин громадських робіт, призначати остаточне покарання з урахуванням ст. 70 ч.4 КК України підстав немає.
З огляду на особу обвинуваченого, який проявляє схильність до вчинення кримінальних правопорушень проти здоров'я особи, визначення судом покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі, з метою забезпечення виконання вироку, суд доходить висновку про необхідність обрання цьому обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили. При цьому, суд визначає, що цей запобіжний захід обирається саме з метою забезпечення виконання цього вироку суду та із зазначенням настання певної події - до набранням цим вироком законної сили, що у повному обсязі узгоджується з принципом юридичної визначеності, який є особливо важливим при обмеженні свободи та з принципом законності в цьому контексті (щодо процедури - п. 54 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1998 року у справі ''Стіл та інші проти Сполученого Королівства''), стосується забезпечення передбачуваності застосування певного закону і не суперечитиме як п.74 рішення Європейського суду з прав людини у справі ''Харченко проти України'' від 10.02.2011, так і положенням ч.1 ст.115 КПК України.
Речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 176-179, 369 - 371, 373 - 376, 394, 395, 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) років позбавлення волі.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу запобіжний захід - тримання під вартою, взявши обвинуваченого під варту із зали суду і строк відбування покарання йому обчислювати з 10 грудня 2025 року.
Згідно зі ст. 376 ч. 6 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій, її законному представнику та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд за виключенням оскарження обставин, які ніким не оспорювалися та не досліджувалися в суді.
Повний текст вироку виготовлено 10.12.2025.
Головуючий