Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/1797/25
Провадження № 2/935/595/25
Іменем України
04 грудня 2025 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Василенка Р.О., зі секретарем - Криворучко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернувся до суду із позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 1525723 від 01.02.2021 року в сумі 13776 грн., а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та судові витрати на професійну правову правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
В обґрунтування позову вказує, що 01.02.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договоір № 1525723 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно умов кредитного договору сума кредиту 4200,00 грн, дата надання кредиту 01.02.2021, строк кредиту 30 днів, цільове призначення на споживчі потреби, стандартна процентна ставка 1,90%. На підтвердження видачі кредтних коштів, позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої 01.02.2021 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 4200,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . 07.09.2021 між ТОВ «Лінеруа Україна» та ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» укладено договір факторину № 1-07092021 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних у реєстрі в тому числі право вимоги за кредитним договором № 1525723 від 01.02.2021 укладеним з ОСОБА_2 07.09.2021. ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 2-07/09/2021, відступив право вимоги за кредитним догвоором № 1525723 від 01.02.2021 до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" у зв'язку з чим останній набув право грошової вимоги до відповідача. Позивач вказує, що первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору у день його укладання.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначила, що відповідач не визнає позовні вимоги, зокрема у частині заборгованості у розмірі, заявленному у позові у тому числі заборгованості за процентами на підставі відсутності належних та допустимих доказів щодо наявності вказаної заборгованості, а також відсутності підстав для нарахування інших сум, які просить стягнути позивач. Зокрема право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. За змістом вказаного договору, а також графіку платежів обов'язок повернення кредиту визначений конкретною датою 03 березня 2021 року включно (30 днів). Таким чином, при умові укладання кредитного договору, строки нарахування відсотків за користування кредитом повинні були припинитись 03 березня 20211 і їх розмір конкретно визначений у графіку платежів - 957,60 грн. Водночас жодним документом не передбачений конкретний вид пролонгації, який застосований до цього договору. Також, відповідач вважає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн є необґрунтованою, та такою, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 141 УПК України, оскільки є неспівмірною та становить майже 77% від ціни позову. Також, додає до відзиву довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 05.09.2025 в якій зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Житомирській області та отримує «Державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" з 01.08.2025 по 31.01.2026, тобто має скрутий матеріальний стан, а тому просить також відмовити у стягнення витрат на професійну правничу допомогу та у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач в підготовче засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в позовній заяві просять розгляд справи проводити без їх участі.
Відповідач у судове засідання не з'яився, про час та місце судового розгляду повідмолений належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті суду, направила до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 01 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1525723.
Відповідно до змісту п. 1.2 договору товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п.1.3 кредитного договору строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком № 1 доо цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору.
Згідно п. 1.4.1 стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосувується у межах строку кредиту вказаного в п.1.3 цього договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п. 4.1 договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбувалася автопролонгація, відповідно до п. 4.2 договору.
Згідно з п.2.1 договору кредит надається товариством у безгтівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.
Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «Лінеура Україна» ОСОБА_3 з якою укладено договір № 1525723 від 01.02.2021 ідентифікований ТОВ «Лінеура Україна» акцепт договору позичальником у формі одноразового ідентифікатора С477 01.02.2021.
На виконання умов договору позики, а саме перерахування коштів свідчить довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих № 2643_250702151016 від 02.07.2025 про перерахунок 01.02.2021 коштів в розмірі 4200,00 грн маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 79209591.
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 1525723 ОСОБА_2 має заборгованість в розмірі 13776 грн, яка складається з: 4200 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9576,00 грн - заборгованість за відсотками.
07 вересня 2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс груп» укладено договір факторингу № 1-07092021 та відповідно до витягу з реєстру боржників до нового кредитора перейшло право вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором № 1525723 від 01.02.2021 з сумою заборгованості в розмірі 13776,00 грн.
07 вересня 2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс групп» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 2-07/09/2021 та відповідно до витягу з реєстру боржників до нового кредитора перейшло право вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором № 1525723 від 01.02.2021 з сумою заборгованості в розмірі 13776,00 грн.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно статті 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином з матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2021 року між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про надання коштів на уомвах споживчого кредиту, який підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису (С477).
На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит шляхом перерахування на його банківську картку грошових коштів у розмірі 4200,00 грн., відповідачем не на надано будь-яких доказів щодо не отримання ним кредитних коштів чи не належності йому вказаної вище банківської картки.
Таким чином первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором № 1525723 від 01 лютого 2021 року виконав в повному обсязі. Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість право вимоги за яким прейшло до позивача ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН».
Щодо розміру відсотків за користування позикою за вищезазначеним договором позики, то суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Як вбачається із наданого суду розрахунку заборгованості за договором позики №1525723 від 01.02.2021 року відсотки в розмірі 1,90 % в день нараховувались протягом строку, на який надавалась позика, а саме, протягом 30 днів та після закінчення цього строку.
Відповідно до умов договору позики № 1525723 від 01.02.2021 року, укладеного із відповідачем ОСОБА_2 , позика в сумі 4200 грн. надається на строк 30 днів під 1,90% на день, стандартна процентна ставка становить 1,90 в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього договору, тобто 30 днів, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п. 4.1 договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбувалася автопролонгація, відповідно до п. 4.2 договору. Суду не надано доказів того, що в даному випадку до договору було застосовано пролонгацію та змінено строк кредитування, за згодою обох сторін правочину, як не було і укладеної додаткової угоди про продовження строку.
Таким чином, за вказаним договором позики проценти за користування грошовими коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти, із врахуванням дня повернення позики, що становить 2394,00 грн. (тіло кредиту 4200*1,90 % стандартна процентна ставка*30 днів строку кредиту).
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відсотки нараховано відповідно до договору № 1525723, оскільки в п. 4.1 договору зазначено, що у випадку неможливості виконання зобов'язань за договором у повному обсязі у встановлений термін клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення додаткової угоди до договору, а в п. 4.1.2 пропозиція (оферта) клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання кнопки «продовжити кредит в осоистому кабінеті або відповідної кнопки в платіжному терміналі та здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, натомість доказів проведення відповідних дій ОСОБА_5 позивачем суду не надано.
Отже, з врахуванням наведеного з відповідача на користь позивача слід стягнути 2394,00 грн. заборгованості за процентами за договором № 1525723 від 01.02.2021, а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню на вказану суму.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», заборгованості у розмірі 6594 грн., яка складається з: заборгованосіт по кредиту - 4200 грн; заборгованосіт по несплаченим процентам - 2394,00 грн, тому позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, в тому числі й щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.
Так, позивачем в позовній заяві зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він планує понести у зв'язку з розглядом справи у суді, який визначено у розмірі 10 500 грн., який позивач просить стягнути на свою користь.
В матеріалах справи наявний договір №09/07/2025 про надання правової допомоги укладений між ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» та адвокатом Пархомчуком С.В., акт про отримання правової допомоги від 01.10.2025 року згідно якого адвокатом надано послуги на суму 10 500 грн. та платіжну інструкцію про перерахування 10 500 грн на рахунок ОСОБА_6 .
В той же час в даному випадку суд враховує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та його розміру.
З огляду на зазначене, враховуючи критерій реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності та кількість необхідних процесуальних дій сторони у цій справі, а саме те, що у справі проведено 1 підготовче засідання у якому відповідач позов визнав, тому суд дійшов до висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 2 500 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1159,50 грн. судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене вище на підставі ст.ст. 509, 526, 626, 1049,1054, 1077 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», ЄДРПОУ: 44002941, заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1525723 від 01.02.2021 року в сумі 6594 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 1159,50 грн., а також 2 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні стягнення решти розміру заборгованості за відстоками та витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», ЄДРПОУ: 44002941, місцезнаходження: вул. Саперне поле, 12,м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Роман ВАСИЛЕНКО