Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/1616/25
Провадження № 2/935/516/25
Іменем України
05 грудня 2025 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Василенка Р.О. за участю секретаря - Криворучко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТзОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту,
Позивач звернувся в суд з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 116 080,84 грн, що складається з заборгованосі за основним боргом - 45 662, 56 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченим відсотками - 31533,00 грн., заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту - 38 885, 28 грн а також судовий збір в розмірі 3028,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 30.10.2019 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредитування та страхування № Z06.00602.00588205 від 30.10.2019. Відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 49999,00 грн., Згідно п.п. 1.3 договору кредиту за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 21.99% річних від залишку суми кредиту. Також, відповідно до п. 1.5 договору кредиту за обслуговування кредиту позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до графіку платежів, строком 24 місяці. Банк на виконання умов договору надав позичальнику гроші в сумі 49999,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути його разом з іншими платежами. 19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023. 22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого до останніх перейшло право вимоги за кредитним договором № Z06.00602.00588205 від 30.10.2019.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду повідомлений належним чином. В позовній заяві представник позивача - адвокат Ушакевич М.П. зазначив, що просить розгляд справи проводити без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, позов просить задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, направив до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги частково визнав, а саме тіло кредиту ат відсотки в розмірі 13 404,58 грн, в іншій частині задоволення позовних вимог просив відмовити, також просив зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки вказана сума є значно, а він є людиною з інвалідністю у зв'язку з військовою службою.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 30.10.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту та страхування № Z06.00602.00588205, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби у розмірі 49999,00 грн., строком на 24 місяці, а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що підтверджується копією договору кредиту та страхування № Z06.00602.00588205.
Згідно п. 1.3 Договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 21, 99 річних змінювана.
Банк свої зобов'язання за Договором кредиту виконав у повному обсязі надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі 49 999,00 грн. в строки визначені умовами Договору, що підтверджується копією ордеру-розпорядження № 1 про видачу кредиту від 30.10.2019, та випискою від 19.12.2023 по договору № Z06.00602.00588205 та не заперечується відповідачем у справі.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором № Z06.00602.00588205 від 30.10.2019, яка станом на 19.12.2023 становить 116 080, 84 гривень та складається з: заборгованість за основним боргом 45662,56 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 31533,00 гривень, заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту в сумі 38 885, 28 гривень, що зазначено в довідці-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 116 080, 84 гривень від 30.10.2019 станом на 19.12.2023.
19.12.2023 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» було укладено договір факторингу №19/12-2023, та відповідно до п.2.1 якого АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», а ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених Договором факторингу.
Згідно п.2.2. вищевказаного договору права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості Боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді, що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладення цього договору. Друкований реєстр боржників після належного підписання вважається невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2023 та договору факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023, до ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № Z06.00602.00588205 від 30.10.2019.
22.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 22/12-2023, та відповідно до п.2.1 якого ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптима Факторинг» за плату та на умовах визначених цим договором.
Згідно з положенням п.2.2 цього договору, право вимоги відступається в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», та визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонами та в реєстрі боржників в електронному вигляді та надсилається разом з Актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладення цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до друкованого реєстру боржників від 22.12.2023 та договору факторингу №22/12-2023 від 22.12.2023, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № Z06.00602.00588205 гривень від 30.10.2019.
Згідно із частинами першою і другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
У частині першій статті 1048 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За правилами ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату у будь-який передбачений договором спосіб, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Враховуючи вказане, суд вважає, що позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 45662,56 гривень підлягають задоволенню, оскільки відповідач тіло кредиту визнав та не спростовано факт користування наданими за договорами коштами, заперечень щодо незгоди із наданою позикою та розміром нарахованої заборгованості суду не надано,
Щодо заборгованості по оплаті обслуговування кредиту в сумі 38 885, 28 грн.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів'текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів'з набуттям чинності Закону України«Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З врахуванням вищенаведеного, аналізуючи зміст кредитного договору, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, пункт кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що нарахована заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту в сумі 38885, 28 гривень не підлягає стягненню, тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з вищевказаних підстав.
Крім того, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).
Суд не погоджується з наданим позивачем розміром заборгованості відповідача в частині нарахування відсотків за користування кредитними коштами, які становлять 31 533, 00 грн.
Так, відповідно до п.1.4. кредитного договору слідує, що строк кредитування відповідача ОСОБА_1 становить 24 місяці, відсоткова ставка фіксована 21,99 % річних.
За таких обставин стягненню з відповідача підлягають відсотки нараховані в межах погодженого строку кредитування 24 місяці та відповідно до паспорту споживчого кредиту проценти за користування кредитом становлять 13 404, 58 грн.
Інша частина відсотків нарахована позивачем поза межами строку кредитування. При цьому позивачем не надано суду детального розрахунку нарахованої суми відсотків, період її нарахування, а вказана лише загальна сума, тому у решті розміру відсотків слід відмовити у зв'язку необґрунтованістю.
На підставі вищенаведеного, оскільки відповідач за вищевказаним Договором не сплатив у встановлені строки заборгованість, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 59 067, 14 грн., а саме за тілом кредиту в сумі 45 662,56 гривень та заборгованості за відсотками в сумі 13 404, 58 гривень - підлягають задоволенню.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимогу розмірі 1540,78 грн ( 59067,14 грн.*3028 грн./116 080, 84 грн).
Відповідно до статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
Звертаючись даним позовом до суду, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до позовної заяви додано: договір про надання правової допомоги №02-24 від 01.07.2024, укладений між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Правовий діалог», додатковою угодою № 1/1 до договору про надання правової допомоги № 02-24 від 01.0.2024, акт №1 прийому-передачі правової допомоги від 14.05.2024 , відповідно якого у справі за позовом до ОСОБА_1 за договором кредиту № Z06.00602.00588205 в розмірі 7000 грн.
В той же час в даному випадку суд враховує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та його розміру.
З огляду на зазначене, враховуючи критерій реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, яка розглядалася у відсутність сторін у судовому засіданні та кількість необхідних процесуальних дій сторони у цій справі, тому суд дійшов до висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. т.2, 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 282, 353 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», ЄРДПОУ 39992082, заборгованість за кредитним договором № Z06.00602.00588205 від 30.10.2019 в розмірі 59067 (п'ятдесят дев'ять тисяч шістдесят сім) грн. 14 коп., судовий збір в розмірі 1540 грн. 78 коп. та витрат на правничу професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог та витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»; місце знаходження: 04071, м. Київ, Набережна-Лугова, 8, код ЄРДРПОУ 39992082.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Роман ВАСИЛЕНКО