09 грудня 2025 року
м. Харків
справа № 619/10103/24
провадження № 22-ц/818/4451/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М.,
за участі секретаря Шнайдер Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання у виконавчому провадженні №77389907 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини, -
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 08 липня 2025 року, постановлене суддею Прудніковою О.В.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, в якій просив: зобов'язати державного виконавця Мєрємєрю В.П. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з виконання ухвали № 619/10103/24, виданої 22.01.2025 Дергачівським районним судом Харківської області у постанові про накладення штрафу від 11.03.2025 року у реченні «Враховуючи викладене, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» виправити статтю 63 на частину 3 статтю 64-1, яка відповідає виконанню рішення про встановлення побачення з дитиною.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 08 липня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку задоволено. Строк на оскарження постанови державного виконавця Дергачівського відділу дежавної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мєрємєрі В.П. про накладення штрафу від 11.03.2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 - поновлено. У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновки суду не відповідають вимогам закону. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що суд повинен вірно тлумачити норми Законів та приймати рішення на підставі таких норм. Судом недотримано вимог закону щодо контролю виконання рішення суду.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимогст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що скарга ОСОБА_1 є передчасною, оскільки судом не встановлено, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, а саме ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 22.01.2025 року порушено права чи свободи скаржника. Позиція скаржника про те, що з вказаних ним підстав дії та рішення державного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є необґрунтованими. Також послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2025 року у справі №759/1382/19.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до вимог ст.447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судом встановлено, що у провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
22 січня 2025 року Дергачівським районним судом Харківської області постановлено ухвалу про забезпечення позову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини - задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , забезпечити спілкування в режимі відеозв'язку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного понеділка та кожної середи з 18 год. 00 хв. до 18 год. 30 хв. через додаток ZOOM (або інші месенджери); повідомити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 письмово листом з власним підписом (на E-mail: 1704viktor1976@gmail.com) поточну адресу проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про зміну такої адреси, протягом доби з дня набрання законної сили ухвалою про забезпечення позову. В іншій частині вимог заяви - відмовлено.
05.03.2025 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження.
05.03.2025 боржниці надіслана вимога про забезпечення спілкування в режимі відеозвязку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 кожного понеділка та кожної середи з 18 год. 00 хв. до 18 год. 30 хв. через додаток ZOOM.
Постановою старшого державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у м. Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мєрємєрєю В.П. від 11.03.2025 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 накладено штраф на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави у розмірі 1 700 грн.
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.
Відповідно до ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
Скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Мєрємєрі В.П. полягає в тому, що державним виконавцем в оскаржуваній постанові неправильно, на його думку, зазначена стаття Закону України "Про виконавче провадження", в порядку якої державний виконавець повинен здійснювати виконавчі дії у вищезазначеному виконавчому провадженні.
Проте скаржником не зазначено, які саме дії, передбачені ст. 63 або 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" вчинив або не вчинив державний виконавець при виконанні виконавчих дій у виконавчому провадженні.
Лише зазначення статті 63 та не зазначення статті 64 Закону державним виконавцем у постанові про накладення штрафу від 11.03.2025 року не свідчить про порушення державним виконавцем вимог законодавства.
Крім того, ОСОБА_1 не зазначено, чим саме порушено його права, як сторони виконавчого провадження.
Фактично незгода ОСОБА_1 із постановою державного виконавця зводиться до допущення державним виконавцем технічної помилки або описки у зазначені положень статей, якими він керується.
Встановивши, що оскаржувана постанова винесена відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень державного виконавця, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні скарги.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам законом.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст.375ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 08 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
Н.П. Пилипчук
Повне судове рішення виготовлено 10.12.2025 року.