Справа № 638/17889/25
Провадження № 2-о/638/297/25
08 грудня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Рибальченко Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Шут Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Борівська селищна рада Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова із заявою, заінтересована особа: Борівська селищна рада Харківської області, в якій просить: встановити факт його проживання з ОСОБА_2 ,, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба - ОСОБА_2 , яка постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина - житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок від 06.02.1990р., виданого Богуславською сільською радою та земельна ділянка площею 4,4021га., кадастровий номер 6321083500:01:009:0029, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в Харківській області, Борівський район, Богуславська сільська рада, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 08.02.2007, виданого Борівською райдержадміністрацією. На випадок своєї смерті ОСОБА_2 зробила заповіт, посвідчений 03,10.2006 року Богуславською сільською радою Борівського району Харківської області, реєстровий № 171. Вказаним заповітом ОСОБА_2 все належне їй майно заповіла своїй доньці, матері заявника - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 загинула у автокатастрофі разом з чоловіком - батьком заявника, тобто померла до відкриття спадщини. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 за правом представлення є заявник як її онук, інших спадкоємців не має.
Вказує, що він є інвалідом 3-ї групи і до смерті батьків у березні 2021 року проживав разом з ними в АДРЕСА_2 . Після їх смерті перейшов проживати до ОСОБА_2 , яка була похилого віку та потребувала допомоги. Зазначає, що він проживав разом з ОСОБА_2 до її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлення факту постійного проживання з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини заявнику необхідно для оформлення спадкового права, тобто такий факт породжує юридичні наслідки, а чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення вищевказаного факту.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2026 року по справі відкрито провадження.
Заявник в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заявлених вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 та копією свідоцтва про народження серіЇ НОМЕР_3 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 28 грудня 2022 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_2 .
Постановою державного нотаріуса Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області від 28 серпня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 доказів постійного проживання на час відкриття спадщини з ОСОБА_2 та пропущення строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Встановлення факту постійного проживання з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини ОСОБА_1 необхідно для оформлення спадкового права за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема на підставі п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, родинних відносин між фізичними особами.
Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснив, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 в справі №569/15147/17; від 18.11.2020 в справі №523/19010/15-ц; від 02.04.2021 в справі №191/1808/19; від 28.04.2021 в справі №204/2707/19.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
Відповідно до акту обстеження № 10 від 09 вересня 2025 року, комісія, що утворена відповідно до розпорядження начальника Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 10 березня 2025 року № 109-од провела обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . В ході обстеження комісією було встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . На момент смерті гр. ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. ОСОБА_1 фактично проживав разом разом з бабусею за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджують свідки - сусіди: гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
За загальним правилом, визначеним статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов'язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.
Згідно із частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що заявник довів суду належними та допустимими доказами факт його постійного проживання разом із ОСОБА_2 з березня 2021 року до моменту її смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з чим, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 264, 265, 268, ЦПК України, суд,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Борівська селищна рада Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , разом з його бабою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному вебпорталі судової влади України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Заінтересована особа: Борівська селищна рада Харківської області (ЄДРПОУ 04397939, адреса: Харківська область, Ізюмський район, смт Борова, вул. Центральна 1).
Суддя Л.М. Рибальченко