Справа № 346/6299/25
Провадження № 1-кс/346/1264/25
09 грудня 2025 р.м. Коломия
Слідчий суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні зали судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області клопотання Державної установи "Коломийська виправна колонія (№41)" щодо конфіскації або передачі на зберігання вилученого у засудженого предмета, забороненого до зберігання,
До Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області 03 грудня 2025 року, із клопотанням щодо конфіскації або передачі на зберігання вилученого у засудженого мобільного телефону, зберігання якого у колонії заборонено, звернувся начальник вказаної колонії.
Аргументи заявника.
25 листопада 2025 року близько 17 години 45 хвилин працівниками установи проводився обхід та перевірка наявності засуджених у відділенні СПС № 7. Так, вході реалізації оперативної інформації, під час проведення особистого обшуку без роздягання засудженого даного відділення ОСОБА_3 , було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Nokia» (ІМЕІ відсутній), який був прихований в кишені штанів даного засудженого.
В ході бесіди засуджений ОСОБА_3 підтвердив факт зберігання забороненого предмету та вказав, що він належав йому. Окрім того, засуджений ОСОБА_3 письмово повідомив, що мобільний телефон йому залишив один із засуджених, що нещодавно звільнився з установи, проте його прізвище не назвав з міркувань особистої безпеки. Засуджений ОСОБА_3 також повідомив, що мобільний телефон потрапив у заборонену зону установи шляхом перекиду, але коли та при яких обставинах йому не відомо.
Факт вилучення мобільного телефону підтверджується протоколом про вилучення заборонених предметів за номером «40» від 25.11.2025 року. І оскільки мобільний телефон, є предметом, зберігання якого засудженими у колонії заборонено, просить розглянути питання щодо нього у порядку частини 7 статті 102 КВК України.
Позиція засудженого.
Зазначені обставини не оспорював, просив розглянути питання без його участі.
Оцінка суду.
В силу положень пункту 18 частини 1 статті 3 КПК України, слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
При цьому, згідно з частиною 7 статті 102 КВК України, за клопотанням установи виконання покарання саме слідчий суддя розглядає питання про конфіскацію речей та предметів (які заборонено використовувати у колонії) або про передачу їх на зберігання до звільнення засудженого відповідно до положень розділу VIII КПК України.
Отже, перед слідчим суддею поставлено до розгляду питання про втручання держави у право власності засудженого, яке суд розглядає без участі представника колонії, прокурора та засудженого, на підставі частини 5 статті 539 КПК України, оскільки вони не виявили бажання взяти участь у його розгляді.
І розглядаючи клопотання колонії по суті, суд виходить з наступного.
В силу положень статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Також суд застосовує положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод за якими, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Тож з огляду на викладене, право власності не є абсолютним і може зазнавати втручання держави, в тому числі шляхом позбавлення чи обмеження такого права, але тільки в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У випадках призначення судом, будь-якій людині покарання у виді позбавлення волі, інтерес суспільства, з огляду на положення частини 1 статті 102 КВК України зводиться до того, аби в умовах позбавлення волі засуджений дотримувався режиму колонії, в якій він відбуває покарання, оскільки режим колонії - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів, а також безпеку засуджених і персоналу.
При цьому суд враховує, що частина 7 статті 102 КВК України, як засіб забезпечення режиму у колоніях передбачає, що зберігання засудженими при собі речей і предметів, які заборонено використовувати в колоніях, не допускається. Виявлені у засуджених такі речі та предмети вилучаються, про що посадовою особою колонії складається протокол. А слідчий суддя, за клопотанням колонії, розглядає питання про конфіскацію таких речей та предметів або про передачу їх на зберігання до звільнення засудженого.
Що повністю узгоджується із положеннями пункту 4 Розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року за №2823/5 за якими, засудженим забороняється придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в установах виконання покарань за переліком предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено, який є додатком 3 до цих правил.
А згідно з цим Переліком, мобільні телефони заборонені до використання у колоніях, окрім засуджених, які тримаються у виправних центрах.
Тож, оскільки засуджений порушив заборону зберігати у колонії мобільні телефони, суд вважає, що підстава для втручання у його право власності на цю річ доведена, і таке втручання переслідує легітимну мету, зокрема дотримання засудженим режиму колонії.
Що стосується способу втручання у право власності засудженого, то тут суд переконаний у тому, що зважаючи на підставу для втручання у назване право та мету для досягнення якої таке втручання здійснюється, передача вилученого телефону на зберігання колонії до його звільнення, буде єдиним пропорційним способом втручання у право власності ОСОБА_3 на цей телефон. Позаяк, у даному випадку, його конфіскація була би явно невідповідним способом втручання, у порівнянні із метою такого втручання. Тобто, конфіскація телефону була би явно непропорційним заходом втручання у його право власності та надмірним тягарем.
Отже, на підставі викладеного і керуючись розділом VIII КПК України слідчий суддя,
Клопотання Державної установи "Коломийська виправна колонія (№41)" - задовольнити.
Мобільний телефон (марки «Nokia» (ІМЕІ відсутній), вилучений у засудженого ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) передати на зберігання Державній установі "Коломийська виправна колонія (№41)", до його звільнення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. А у разі її подання, якщо ухвалу не скасовано, вона набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: ОСОБА_1