Справа № 203/8317/25
Провадження № 1-кс/0203/5027/2025
19 листопада 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного - ОСОБА_4 (в залі суду),
захисника - адвоката ОСОБА_5 (в залі суду),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Павлоград, Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого, маючого середню спеціальну освіту, розлученого, маючого на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацездатну матір ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, на посаді старшого стрільця 3-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у військовому званні «сержант»,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, заявлене в рамках кримінального провадження №62025170030016508 від 18.08.2025 року,
14.11.2025 року до Центрального районного суду міста Дніпра надійшло клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, заявлене в рамках кримінального провадження №62025170030016508 від 18.08.2025 року, в якому слідчий просить суд:
- застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів в умовах гауптвахти без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
В обґрунтування вимог клопотання слідчий зазначив, що 14.11.2025 року військовослужбовцю ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. За твердженнями слідчого, ОСОБА_4 повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ та незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які уповноважені надавати такі дозволи (накази), 27.07.2025 року об 11:00 годині самовільно залишив місце служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ. З того часу ОСОБА_4 офіційно ніде не працював, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та був незаконно відсутній на військовій службі до 16.09.2025 року. Крім того, ОСОБА_4 23.09.2025 року о 09:00 годині самовільно залишив місце служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ та був незаконно відсутній на військовій службі до 06.11.2025 року.
Слідчий вказав, що повідомлення про підозру є обґрунтованим та до ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, що обумовлено наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, та з урахуванням вимог ст. ст. 176, 183 КПК України, без визначення застави.
З огляду на викладене, слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 14.11.2025 року, судову справу №203/8317/25, провадження №1-кс/0203/5027/2025, було розподілено слідчому судді ОСОБА_1 та передано канцелярією суду - 17.11.2025 року.
Судове засідання з розгляду клопотання було призначене судом на 18.11.2025 року о 14:30 годині, в яке з'явився прокурор, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та підозрюваний.
Під час судового засідання 18.11.2025 року підозрюваний заявив усне клопотання про відкладення судового засідання, оскільки бажає скористатися своїм правом на захист та має захисника, з яким уклав договір про правову допомогу, проте на момент проведення судового засідання не може надати суду відповідні письмові докази. У судовому засідання підозрюваний заявив, що його захисником є адвокат ОСОБА_5 , який не зміг прибути у судове засідання 18.11.2025 року разом з ним, бо проживає в місті Павлограді.
Ухвалою суду від 18.11.2025 року із занесенням до журналу судового засідання судом було оголошено перерву у судовому засіданні до прибуття захисника підозрюваного, з урахуванням строків, передбачених ст. 186 КПК України.
У чергове судове засідання, призначене на 19.11.2025 року о 16:30 годині, з'явились всі учасники справи.
Під час судового засідання прокурор, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав клопотання у повному обсязі та просив суд його задовольнити, пояснив підстави звернення до суду з клопотанням таким чином, як про це вказано у клопотанні. Прокурор вказав, що підозрюваний є військовослужбовцем та без поважних причин був відсутній за місцем несення служби, не виконує свій військовий обов'язок.
Підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення клопотання слідчого та просили суд відмовити у його задоволенні, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або визначити заставу. Захисник пояснив, що на його думку, повідомлення про підозру є необґрунтованим, а ризики, на які вказує слідчий, недоведені, підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, виховує сина, доглядає за матір'ю з інвалідністю, яка потребує стороннього догляду, непрацездатна. Крім того, у підозрюваного сімейні проблеми та він готує матеріали щодо позбавлення батьківських прав матері дитини. Наразі ОСОБА_4 розлучений та утримує сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підозрюваний пояснив, що він проходив військову службу, воював, отримував поранення, хоча був у статусі СЗЧ. Підозрюваний пояснив, що він бажає проходити військову службу, проте не бажає служити саме у військовій частині НОМЕР_1 .
Слідчий суддя, заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши норми КПК України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що у провадженні Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, перебуває кримінальне провадження №62025170030016508 від 18.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
14.11.2025 року о 12:30 годині підозрюваному було вручене слідчим повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, в рамках кримінального провадження №62025170030016508 від 18.08.2025 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 19.12.2024 року за №381, АДРЕСА_1 , було наказано уважати таким, що поновлений на військовій службі та зарахований в розпорядження командира військової частини для подальшого продовження проходження військової частини і прикомандировано, зараховано на всі види забезпечення до стрілецької роти (резервної): сержанта по мобілізації ОСОБА_4 , відповідно до справи, надісланої для провадження досудового слідства до Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську, внесено до ЄРДР за №42022052100001144.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 20.06.2025 року за №180, АДРЕСА_1 , було наказано уважати таким, що приступив до виконання обов'язків сержанта по мобілізації ОСОБА_4 з 20.06.2025 року за посадою командира 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону (ВОС - 100182П), призначеного на цю посаду наказом командира військової частини Національної гвардії України від 19.06.2025 року №42 о/с.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 27.07.2025 року за №219, АДРЕСА_1 , було наказано виключити з усіх видів забезпечення командира 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону сержанта по мобілізації ОСОБА_4 , який самовільно залишив місце служби без важної причини, з 27.07.2025 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 23.09.2025 року за №283, АДРЕСА_1 , було наказом виключити з усіх видів забезпечення військовослужбовця, який перебуває в розпорядженні командира військової частини сержанта по мобілізації ОСОБА_4 , який самовільно залишив місце служби без поважної причини, з 23.09.2025 року.
Відповідно до висновків службових розслідувань для встановлення причин та обставин факту відсутності на пункті тимчасової дислокації підрозділу без поважних причин 27.07.2025 року та 23.09.2025 року, відповідно, перебуваючого в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_4 , було запропоновано вважати встановленим факт самовільного залишення місця несення служби 27.07.2025 року та 23.09.2025 року, відповідно, та перебування відсутнім без поважних причин понад 10 діб військовослужбовця ОСОБА_4 , та направити матеріали службового розслідування до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві для прийняття правового рішення.
У ході судового розгляду клопотання слідчим суддею були досліджені і інші письмові докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема, витяги з ЄРДР, супровідні листи, накази, донесення, повідомлення, службові характеристики, медичні характеристики ОСОБА_4 , пояснення військовослужбовців, рапорти, копії військового квитка ОСОБА_4 , облікова та розшукова картки ОСОБА_4 , протоколи допитів свідків.
Також сторона захисту під час судового засідання надала додаткові докази на підтвердження обставин, повідомлених захисником у судовому засіданні, та документів, що характеризують особу підозрюваного, а саме копії: свідоцтва про народження ОСОБА_4 від 27.06.2007 року (повторно), свідоцтва про шлюб від 27.08.2010 року, пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 ОСОБА_8 від 11.12.2024 року, серії НОМЕР_4 , довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААД №078977 від 20.11.2024 року, відносно ОСОБА_8 , якій з 08.10.2024 року встановлена група інвалідності ІІІ, на строк до 01.11.2025 року, паспорта громадянина України ОСОБА_8 , довідки від 30.07.2019 року про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_8 , з 12.01.2006 року, листа, акта обстеження умов проживання від 22.10.2025 року, інформації про здобувача освіти 3-В класу Дніпровської гімназії №14 Дніпровської міської ради ОСОБА_7 , свідоцтва про народження від 27.08.2025 року, серії НОМЕР_5 , (повторно), довідки ВЛК від 24.04.2025 року №2025-0424-1200-2858-0 та довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) відносно ОСОБА_4 , свідоцтва про хворобу №1279 від 17.05.2018 року ОСОБА_4 , зокрема, пов'язаного із захистом Батьківщини, за наслідками вогнепального кульового наскрізного поранення.
Суд зазначає, що відповідно до статей 131, 132, 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), такий винятковий запобіжний захід як тримання під вартою, застосовується під час досудового розслідування до особи на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022» від 24.02.2022 року №2102-ІХ, з 05:30 години 24.02.2022 року на території України було введено воєнний стан, який згодом було неодноразово продовжено.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є, зокрема, тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст. 407 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.
У справі «Феррарі-Браво проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналіз викладеного вище та встановлених у ході судового розгляду клопотання обставин кримінального провадження, дає слідчому судді підстави для висновку, що надані стороною обвинувачення матеріали клопотання, досліджені у судовому засіданні, у своїй сукупності доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. Оскільки підозрюваний обізнаний про тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим, характер кримінального правопорушення, те, що підозрюваному відомі свідки, які були допитані в ході проведення слідчих дій, так як підозрюваний усвідомлює, що повідомлення про підозру базується, у тому числі на показаннях свідків, які є військовослужбовцями, а також те, що підозрюваний не з'явився вчасно на службу без поважних причин двічі з 27.07.2025 року та з 23.09.2025 року, відповідно, та не виявляв бажання повернутися на місце військової служби, продовжувати її до 16.09.2025 року та до 06.11.2025 року, відповідно, як на це вказує слідчий та не спростовано стороною захисту.
З огляду на викладене вище, суд, беручи до уваги обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, дійшов висновку про доведеність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з урахування попередньої поведінки підозрюваного; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з якими підозрюваний проходить військову службу, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Також при обранні запобіжного заходу суд враховує обставини, визначені статтею 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного (відсутність хронічних захворювань, які б були підставою для звільнення від подальшого відбування покарання), те, що підозрюваний не має протипоказань до утримання під вартою, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Слідчий суддя, обираючи запобіжний захід, бере до уваги вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України, за якою під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою, та обставини, підстави, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України. Також суд враховує те, що стороною обвинувачення доведені підстави неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Проте, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки, з передбачених статтею 194 цього Кодексу, будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст. 407 КК України.
Водночас слідчий суддя враховує те, що ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено право слідчого судді не визначати заставу та підстави, обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України в контексті особи підозрюваного, який має на утриманні малолітнього сина, непрацездатну матір, бажає продовжувати військову службу, має міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, з огляду на що бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, за якою автоматична відмова у застосуванні застави є несумісною із вимогами п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. п. 104-105 рішення ЄСПЛ у справі «Piruzyan v. Armenia»).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 року, суд зазначив, що суму застави необхідно оцінювати за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрати застави буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання втекти.
Відповідно до частин 1, 4, 5 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що підозрюваному може бути змінений запобіжний захід у виді тримання під вартою в разі внесення застави, розмір якої визначений ухвалою. У зв'язку з цим, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 3028,00 грн, та, враховуючи особу підозрюваного, те, що він має на утриманні двох малолітніх дітей, обставини кримінального провадження, злочин, в якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що сума у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 60560,00 грн, буде достатньою для внесення в якості застави.
При цьому на підставі пунктів 1, 2, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов'язки у разі внесення застави, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; 2) не відлучатися з місця постійної дислокації військової частини, в якій проходить службу підозрюваний або із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (служби); 4) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З огляду на викладене вище, слідчий суддя доходить висновку, що необхідним і достатнім для досягнення дієвості кримінального провадження, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків є застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави. Тому клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 176, 177, 182, 183, 193, 194, 196 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, заявлене в рамках кримінального провадження №62025170030016508 від 18.08.2025 року, - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти строком на 57 (п'ятдесят сім) днів у межах строку досудового розслідування, тобто до 14.01.2026 року включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, а саме у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн, та є достатньою для внесення її як застави.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти під заставу, покласти на нього строком на два місяці з дня внесення застави такі обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
2) не відлучатися з місця постійної дислокації військової частини, в якій проходить службу підозрюваний або із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (служби);
4) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Попередити підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, а до підозрюваного може бути застосований запобіжний захід у виді застави у більшому розмірі або інший запобіжний захід, з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
У задоволенні іншої частини вимог клопотання - відмовити.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Виконання та контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Строк дії ухвали визначити до 14.01.2026 року включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст ухвали слідчого судді складено та проголошено 24.11.2025 року о 17:30 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1