Справа № 308/14652/25
08.12.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/754//25, за апеляційною скаргою прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого Шостого СВ (з дислокацією у місті Ужгороді) ТЕ ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .
Застосовано щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії - інструктора кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону, раніше не судимого, на утриманні якого двоє малолітніх дітей, дитина з інвалідністю, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, - запобіжний захід у виді домашнього арешту, та заборонено залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду - цілодобово.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом цілодобово не може перевищувати двох місяців.
Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом - по 5 грудня 2025 року включно.
Покладено на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу, кожного разу у визначений ними час; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну.
З матеріалів за клопотанням вбачається, що слідчий Шостого СВ (з дислокацією у місті Ужгороді) ТЕ ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду з вказаним клопотанням, в якому зазначає, що інспектор прикордонної служби 3 категорії- інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_9 будучи службовою особою,у порушення ст. 19 Конституції України, ст. 1, 2, 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", п.п. 6 п. 7 розділу II "Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України", затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 19.10.2015 № 1261, ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», в період дії воєнного стану вчинив умисні корисливі злочини за наступних обставин.
07.10.2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у сприянні незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчинене з корисливих мотивів службовою особою з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Мотивуючи клопотання слідчий також вказує на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого та обираючи відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що прокурор не вказав риси особистості або поведінки підозрюваного, які б виправдали його висновок про наявність небезпеки, що ОСОБА_9 має намір незаконно впливати на свідків, можливих очевидців скоєних правопорушень. Окрім цього, слідчий суддя взяв до уваги й те, що підозрюваний має постійне місце проживання, наркотичними засобами чи спиртними напоями не зловживає, доказів зворотного надано не було. Також слідчим суддею враховано, що підозрюваний має на утриманні двох малолітніх дітей і ту обставину, що одна з дітей є дитиною з інвалідністю, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , дослідженими у судовому засіданні медичним висновком №34, індивідуальним планом дитини-інваліда №34 від 21.03.2025 року. Вказані обставини свідчать про міцні соціальні зв'язки підозрюваного.
Крім того, слідчим суддею враховано і те, що підозрюваний не отримав від кримінального правопорушення жодного доходу, зворотного слідчому судді надано також не було, тому слідчий суддя дійшов висновку за можливе застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що слідчий суддя неправомірно і безпідставно застосував більш м'який запобіжний захід до підозрюваного ОСОБА_9 , ніж той, який був зазначений у клопотанні, що не відповідає обставинам вказаного кримінального правопорушення та особі підозрюваного. Вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, визначених ст.177 КПК України. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відносно ОСОБА_9 обрати запобіжний захід - тримання під вартою, строком на 60 діб.
До початку судового засідання захисник-адвокат ОСОБА_10 направив заяву про відкладення судового розгляду, у зв'язку з його участю в іншому судовому засіданні.
Апеляційним судом відхилене заявлене клопотання захисника-адвоката ОСОБА_10 , оскільки судовий розгляд справи за клопотаннями захисника уже неодноразово відкладався.
Судове провадження розглядається за відсутності учасників судового провадження, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів приходить до наступного висновку.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів бере до уваги приписи таких нормативно - правових актів.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст. 178 КПК України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що наведені вимоги законодавства при розгляді клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_9 слідчим суддею дотримані.
Як вбачається з ухвали, - слідчим суддею встановлено, що 06 жовтня 2025 року в порядку ст. 208 КПК України був затриманий інспектор прикордонної служби 3 категорії - інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_9 та 07.10.2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - організація незаконного переправлення особи через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок, вчинене з корисливих мотивів службовою особою з використанням службового становища, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів..
Також під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що у провадженні Шостого СВ (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові знаходяться матеріали досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025072210000297 від 04.10.2025 року, що підтверджується копією Витягу з ЄРДР.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно зробив висновки про те, що слідчий та прокурор довели наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років з конфіскацією майна, однак при розгляді клопотання прокурор не довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні слідчого, а також, що заявлені ризики в сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного можуть служити виключними підставами для його ув'язнення, є обґрунтованими.
Крім того, з ухвали слідчого судді вбачається, що на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього обмежувального заходу у вигляді домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Так, слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано зазначив, що достатніх підстав для обрання виняткового запобіжного заходу у вигляді взяття під варту немає, врахувавши що підозрюваний має постійне місце проживання, наркотичними засобами чи спиртними напоями не зловживає, має на утриманні двох малолітніх дітей, одне з яких є дитиною з інвалідністю, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , що свідчить про міцні соціальні зв'язки підозрюваного, та дійшов до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду - цілодобово з покладенням обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть пропорційними, помірними, та таким, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, тобто не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.) терміном на 2 місяці, оскільки саме даний запобіжний захід дасть змогу уникнути встановленим судом ризикам та забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов'язків.
Також, у матеріалах клопотання відсутні будь-які об'єктивні дані про те, що підозрюваний може ухилятись від слідства та суду або не виконувати процесуальні дії і таких даних не надано стороною обвинувачення, як у суді першої, так і апеляційної інстанції, а тому за вказаних обставин слідчий суддя місцевого суду дійшов правильного висновку про те, що належну поведінку підозрюваного може забезпечити інший більш м'який запобіжний захід, тобто не пов'язаний із взяттям підозрюваного ОСОБА_9 під варту, зокрема цілодобовий домашній арешт, поклавши на нього відповідні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу, кожного разу у визначений ними час; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням обставини кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_9 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваним ОСОБА_9 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, при розгляді в суді першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчий та прокурор не довели того, що застосований до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
У Резолюції Комітету міністрів Ради Європи №11 від 09.04.1965 року «Взяття під варту» і Рекомендації R 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зазначено, що взяття під варту не повинно бути запобіжним заходом, що застосовується в обов'язковому порядку, судовий орган повинен приймати рішення з урахуванням фактів та усіх обставин справи.
Доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_9 покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, колегія суддів вважає такими, що не є обов'язковою підставою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки підозрюваний після обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та до цього часу виконує покладені на нього обов'язки. Крім того, слідчим суддею встановлено, що наявність ризику можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчим не доведений та жодним чином не обґрунтований.
У ході апеляційного розгляду апеляційним судом також не встановлено, та прокурором не надано будь-яких відомостей про те, що підозрюваний ОСОБА_9 вже після застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, ухилявся від органу досудового розслідування, чи незаконно впливав на свідків, а тому висновок слідчого судді про обрання саме такого запобіжного заходу є обґрунтованим.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні не виявлено.
Інші посилання апелянта також не спростовують висновків слідчого судді про доцільність визначення запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який є пропорційним тяжкості інкримінованого діяння та достатнім для досягнення завдань досудового розслідування.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, у зв'язку із чим, беручи до уваги положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2025 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, на строк до 05 грудня 2025 року включно, з покладенням на нього відповідних обов'язків, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді