Номер провадження: 22-ц/813/5516/25
Справа № 521/15846/22
Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
02.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Сєвєрової Є.С. Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 березня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Одеська міська рада про виділ частки із домоволодіння в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Одеська міська рада про виділ частки із домоволодіння в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою, -
У жовтні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про виділ в натурі частини домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Одеська міська рада.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 на праві власності належить 12/100 часток домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , іншими співвласниками домоволодіння є ОСОБА_2 , якій належить 9/100 домоволодіння та ОСОБА_5 , якій належить 79/100 вказаного домоволодіння. Спірне домоволодіння розташовано на земельній ділянці площею 1611 кв. м. позивач зазначає, що між ним та ОСОБА_2 постійно виникають конфлікти, у зв'язку із чим неможливо здійснити поділ домоволодіння в позасудовому порядку та визначити порядок користування земельною ділянкою, з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд виділити йому у власність зі складу спірного домоволодіння у житловому будинку літ. А загальною площею 38, 8 кв. м., житловою площею 20,6 кв. м., кухню 2-2 площею 14,7 кв. м., коридор 2-3 площею 3,5 кв. м., житлову кімнату 2-4 площею 6,6 кв. м., житлову кімнату 2-5 площею 14 кв. м., 1/3 частину огорожі № 3,4, 1/4 частину огорожі № 1,5 та 1/3 частину мостіння № ІІ, виділити йому в користування частину земельної ділянки загальною площею 351,5 кв. м., що складається з земельних ділянок площею 24,5 кв. м. та 327 кв. м., позначених синім кольором на плані, що є додатком Г до висновку експертів № 23-5579 від 01.11.2023 року комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, виконаної експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою спільного користування.
У липні 2023 року представник ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Одеська міська рада, про виділ в натурі частки домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 належить на праві власності 9/100 часток спірного домоволодіння, ОСОБА_4 - 12/100, а ОСОБА_5 - 79/100, позивач за зустрічним позовом не може дійти згоди з ОСОБА_4 щодо порядку користування земельною ділянку та через конфлікти позбавлена можливості здійснити виділ належної їй частки домоволодіння в позасудовому порядку, між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та попереднім власником належної ОСОБА_2 частки домоволодіння ОСОБА_6 було досягнуто згоди про порядок користування земельною ділянкою, проте ОСОБА_4 вказані домовленості не виконуються.
Враховуючи викладене, просила суд виділити їй у власність зі складу спірного домоволодіння житловий будинок літ. А загальною площею 32,9 кв. м., житловою площею 20,4 кв. м., в т.ч. коридор 3-1 площею 8,5 кв. м., санвузол 3-3 площею 4,0 кв. м., житлову кімнату 3-2 площею 40,4 кв. м., вбиральню літ. Г, літню кухню літ. Е, 1/4 частину огорожі № 1,5, 1/3 частину огорожі № 3,4 та 1/3 частину мостіння ІІ.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 березня 2024 року (протокольною) замінено відповідача ОСОБА_5 на її правонаступницю ОСОБА_3 .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2024 року замінено позивача за первісним позовом ОСОБА_4 на його правонаступницю ОСОБА_1 .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2024 року замінено відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 на його правонаступницю ОСОБА_1 .
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеська міська рада про виділ частки із домоволодіння в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеська міська рада про виділ частки із домоволодіння в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою - задоволено.
Виділено у власність ОСОБА_1 зі складу житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку літ. А, житлового будинку літ. П, вбиральня літ. Г И, літня кухня літ. Е, сарай літ. З, гараж літ. К, душ літ. М, загальною площею 220,3 кв. м., житловою площею 112,8 кв. м., належні їй 9/100 (дев'ять сотих) частин будинку, а саме: в житловому будинку літ. А приміщення кухні 2-2 площею 14,7 кв. м., коридор 2-3 площею 3,5 кв. м., житлову кімнату 2-4 площею 6,6 кв. м., житлову кімнату 2-5 площею 14 кв. м., загальною площею 38, 8 кв. м., житловою площею 20,6 кв. м., 1/3 частину огорожі № 3,4, 1/4 частину огорожі № 1,5 та 1/3 частину мостіння № ІІ, що відображені в технічному паспорті, виготовленому КП «ОМБТІ і РОН» станом на 27.07.2017 року (а. с. 55-58, т. 1).
Виділено у власність ОСОБА_2 зі складу житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку літ. А, житлового будинку літ. П, вбиральня літ. Г И, літня кухня літ. Е, сарай літ. З, гараж літ. К, душ літ. М ,загальною площею 220,3 кв. м., житловою площею 112,8 кв. м., належні їй 12/100 (дев'ять сотих) частин будинку, а саме: в житловому будинку літ. А приміщення коридору 3-1 площею 8,5 кв. м., санвузол 3-3 площею 4,0 кв. м., житлову кімнату 3-2 площею 20,4 кв. м., загальною площею 32,9 кв. м., житловою площею 20,4 кв. м., вбиральню літ. Г, літню кухню літ. Е, 1/4 частину огорожі 1,5 , 1/3 частину огорожі № 3,4 та 1/3 частину мостіння ІІ, що відображені в технічному паспорті, виготовленому КП «ОМБТІ і РОН» станом на 27.07.2017 року (а. с. 55-58, т. 1).
Виділено у власність ОСОБА_3 зі складу житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку літ. А, житлового будинку літ. П, вбиральня літ. Г И, літня кухня літ. Е, сарай літ. З, гараж літ. К, душ літ. М ,загальною площею 220,3 кв. м., житловою площею 112,8 кв. м., належні їй 79/100 (сімдесят дев'ять сотих) частин будинку, а саме: в житловому будинку літ. А житлову кімнату 1-3 площею 20,4 кв. м., кухню 1-2 площею 12,5 кв. м., веранду 1-1 площею 11,2 кв. м, санвузол 1-4 площею 6,8 кв. м., веранду 1-5 площею 4,9 кв. м., загальною площею 55,8 кв. м., житловою площею 20,4 кв. м., житловий будинок з підвалом літ. П загальною площею 92,8 кв. м., житловою площею 51,4 кв. м., вбиральню літ. И, гараж літ. К, душ літ. М, частина огорожі № 5, огорожу № 2, мостіння І.
Визначено наступний порядок користування земельною ділянкою площею 0,1571 га, за адресою АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Виділено в особисте користування ОСОБА_7 частину земельної ділянки площею 0,0350 га, позначену літ. S2 та виділену синім кольором на плані з варіантом порядку користування земельною ділянкою (додаток 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024 року, виконаної судовим експертом Голєвим В.О.).
Виділено в особисте користування ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 0,0350 га, позначену літ. S3 та виділену зеленим кольором на плані з варіантом порядку користування земельною ділянкою (додаток 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024, виконаної судовим експертом Голєвим В.О.).
Виділено в особисте користування ОСОБА_3 частину земельної ділянки площею 0,0823 га, позначену літ. S1 та виділену сірим кольором на плані з варіантом порядку користування земельною ділянкою (додаток 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024 року, виконаної судовим експертом Голєвим В.О.).
Виділено в спільне користування ОСОБА_7 , ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 0,0048 га., позначену літ. S4 та виділену жовтим кольором на плані з варіантом порядку користування земельною ділянкою (додаток 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024 року, виконаної судовим експертом Голєвим В.О.).
Встановлено на користь ОСОБА_2 безстроковий сервітут у вигляді права проходу, встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів на час проведення ремонтних робіт відносно частини земельної ділянки площею 0,0032 га, позначеної літ. S6 та заштрихованої перехресним штрихуванням на плані з варіантом порядку користування земельною ділянкою (додаток 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024 року, виконаної судовим експертом Голєвим В.О.).
Встановлено на користь ОСОБА_3 безстроковий сервітут у вигляді права проходу, встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів на час проведення ремонтних робіт відносно частини земельної ділянки площею 0,0008 га, позначеної літ. S5 та заштрихованої перехресним штрихуванням на плані з варіантом порядку користування земельною ділянкою (додаток 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024 року, виконаної судовим експертом Голєвим В.О.).
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 судові витрати в загальній сумі 15 635 (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять п'ять) грн 64 коп., в т.ч. судовий збір в сумі 4 164 грн 60 коп., вартість експертизи - 11 471 грн 04 коп.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 березня 2025 року в частині визначення порядку користування земельною ділянкою та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 змінити, задовольнивши відповідні позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 02.12.2025 року на 14:00 год. представник третьої особи - Одеської міської ради не з'явився, про причини неявки суду не повідомив та заяв про відкладення судового засідання не подавав.
Присутні у судовому засіданні представники ОСОБА_8 адвокати Глух Н.А. та Вдовіченко Г.М., представник ОСОБА_2 адвокат Кукало О.М., а також відповідач ОСОБА_3 не заперечували проти розгляду справи за фактичною явкою сторін.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 02.12.2025 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 частково, а зустрічний позов ОСОБА_2 повністю, виділяючи ОСОБА_1 у власність зі складу житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку літ. А, житлового будинку літ. П, вбиральня літ. Г И, літня кухня літ. Е, сарай літ. З, гараж літ. К, душ літ. М, загальною площею 220,3 кв. м., житловою площею 112,8 кв. м., належні їй 9/100 (дев'ять сотих) частин будинку, а саме: в житловому будинку літ. А приміщення кухні 2-2 площею 14,7 кв. м., коридор 2-3 площею 3,5 кв. м., житлову кімнату 2-4 площею 6,6 кв. м., житлову кімнату 2-5 площею 14 кв. м., загальною площею 38, 8 кв. м., житловою площею 20,6 кв. м., 1/3 частину огорожі № 3,4, 1/4 частину огорожі № 1,5 та 1/3 частину мостіння № ІІ, що відображені в технічному паспорті, виготовленому КП «ОМБТІ і РОН» станом на 27.07.2017 року, виділяючи у власність ОСОБА_2 зі складу житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку літ. А, житлового будинку літ. П, вбиральня літ. Г И, літня кухня літ. Е, сарай літ. З, гараж літ. К, душ літ. М ,загальною площею 220,3 кв. м., житловою площею 112,8 кв. м., належні їй 12/100 (дев'ять сотих) частин будинку, а саме: в житловому будинку літ. А приміщення коридору 3-1 площею 8,5 кв. м., санвузол 3-3 площею 4,0 кв. м., житлову кімнату 3-2 площею 20,4 кв. м., загальною площею 32,9 кв. м., житловою площею 20,4 кв. м., вбиральню літ. Г, літню кухню літ. Е, частину огорожі 1,5 , 1/3 частину огорожі № 3,4, 1/3 частину мостіння ІІ, , що відображені в технічному паспорті, виготовленому КП «ОМБТІ і РОН» станом на 27.07.2017 року, виділяючи у власність ОСОБА_3 зі складу житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку літ. А, житлового будинку літ. П, вбиральня літ. Г И, літня кухня літ. Е, сарай літ. З, гараж літ. К, душ літ. М ,загальною площею 220,3 кв. м., житловою площею 112,8 кв. м., належні їй 79/100 (сімдесят дев'ять сотих) частин будинку, а саме: в житловому будинку літ. А житлову кімнату 1-3 площею 20,4 кв. м., кухню 1-2 площею 12,5 кв. м., веранду 1-1 площею 11,2 кв. м, санвузол 1-4 площею 6,8 кв. м., веранду 1-5 площею 4,9 кв. м., загальною площею 55,8 кв. м., житловою площею 20,4 кв. м., житловий будинок з підвалом літ. П загальною площею 92,8 кв. м., житловою площею 51,4 кв. м., вбиральню літ. И, гараж літ. К, душ літ. М, 1/4 частина огорожі № 5, огорожу № 2, мостіння І,
виділяючи в особисте користування ОСОБА_7 частину земельної ділянки площею 0,0350 га, позначену літ. S2 та виділену синім кольором на плані з варіантом порядку користування земельною ділянкою (додаток 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024, виконаної судовим експертом Голєвим В. О.), виділяючи в особисте користування ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 0,0350 га, позначену літ. S 3 та виділену зеленим кольором на плані з варіантом порядку користування земельною ділянкою (додаток 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024, виконаної судовим експертом Голєвим В.О.), виділяючи в особисте користування ОСОБА_3 частину земельної ділянки площею 0,0823 га, позначену літ. S1 та виділену сірим кольором на плані з варіантом порядку користування земельною ділянкою (додаток 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024, виконаної судовим експертом Голєвим В.О.), виділяючи в спільне користування ОСОБА_7 , ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 0,0048 га., позначену літ. S4 та виділену жовтим кольором на плані з варіантом порядку користування земельною ділянкою (додаток 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024 року, виконаної судовим експертом Голєвим В.О.),
встановлюючи на користь ОСОБА_2 безстроковий сервітут у вигляді права проходу, встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів на час проведення ремонтних робіт відносно частини земельної ділянки площею 0,0032 га, позначеної літ. S6 та заштрихованої перехресним штрихуванням на плані з варіантом порядку користування земельною ділянкою (додаток 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024 року, виконаної судовим експертом Голєвим В.О.), встановлюючи на користь ОСОБА_3 безстроковий сервітут у вигляді права проходу, встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів на час проведення ремонтних робіт відносно частини земельної ділянки площею 0,0008 га, позначеної літ. S5 та заштрихованої перехресним штрихуванням на плані з варіантом порядку користування земельною ділянкою (додаток 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024 року, виконаної судовим експертом Голєвим В.О.),
відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
суд першої інстанції виходив з того, що:
- виділ в натурі в окремі одиниці двох із трьох співвласників домоволодіння, що є у спільній сумісній власності має наслідком фактичний його (домоволодіння) поділ, у зв'язку з чим підлягає вирішенню також і питання про виділ у власність співвласника ОСОБА_3 належних їй 79/100 часток спірного житлового будинку в натурі;
- в матеріалах справи наявний план користування земельною ділянкою, погоджений між співвласниками житлового будинку ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 (який в подальшому подарував свою частину будинку ОСОБА_2 на підставі договору дарування частки житлового будинку, посвідченого 28 січня 2020 року Юрченко І.П., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстр. № 26), що в цілому відповідає варіанту, визначеному експертом Голєвим О.А.
Дослідженням доказів на місці судом було встановлено, що ОСОБА_1 має можливість вільного доступу до частини земельної ділянки, що використовується нею під город через двері приміщення кухні 2-2 площею 14,7 кв. м в житловому будинку літ. А. та здійсненої прибудови до вказаного приміщення, що відображено у висновку комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 23-5579 від 01.11.2023 року, виконаної експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (а. с. 188-189, 192, т. 2).
Також дослідженням доказів на місці судом було встановлено, що на земельній ділянці № 1 площею 24,5 кв. м., яка згідно висновку комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 23-5579 від 01.11.2023 року, виконаної експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України пропонується до виділу в користування ОСОБА_1 (до заміни сторони - ОСОБА_4 ), частково розташована вигрібна яма ОСОБА_2 , що відображено на плані варіанту порядку користування, проте експертами не визначено, яким чином ОСОБА_2 матиме змогу обслуговувати її, не визначено можливість та доцільність встановлення відповідного сервітуту на її користь (а. с. 19, т. 2).
Тому суд дійшов висновку про визначення варіанту користування земельною ділянкою між власниками будинку відповідно до варіанту, запропонованого судовим експертом Голєвим В. О. у висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024 року.
Також суд врахував, що оглядом доказів на місці було встановлено, що собака, який належить ОСОБА_2 знаходиться на прив'язі в межах частини земельної ділянки, що пропонується до виділення у користування ОСОБА_2 . При цьому судом не було встановлено створення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 перешкод в доступі до стін належної їй частини будинку з метою її обслуговування, варіантом визначення порядку користування, запропонованим судовим експертом Голєвим В.О. у висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024 року, відповідно до якого судом вирішено питання про визначення порядку користування земельною ділянкою, передбачено залишення частини земельної ділянки, що прилягає до частини будинку ОСОБА_1 в загальному користуванні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок загальною площею 220,3 кв. м., житловою площею 112,8 кв. м., що в цілому складається з житлового будинку літ. А, житлового будинку літ. П, вбиральня літ. Г И, літня кухня літ. Е, сарай літ. З, гараж літ. К, душ літ. М. відповідно до відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом із вказаного реєстру (а. с. 14, т. 1).
План житлового будинку та характеристики відповідних приміщень відображено в технічному паспорті, виготовленому КП «ОМБТІ і РОН» станом на 27.07.2017 року (а. с. 55-58, т. 1)
ОСОБА_7 на праві власності належить 12/100 часток вказаного житлового будинку на підставі договору дарування, посвідченого 12 липня 2024 року ОСОБА_9 , державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса, реєстр. № 3-918 (а. с. 217-218, т.2.), у фактичному користуванні знаходиться в житловому будинку літ. А приміщення кухні 2-2 площею 14,7 кв. м., коридор 2-3 площею 3,5 кв. м., житлова кімната 2-4 площею 6,6 кв. м., житлова кімната 2-5 площею 14 кв. м., 1/3 частина огорожі № 3,4, 1/4 частина огорожі № 1,5 та 1/3 частина мостіння № ІІ, загальною площею 38,8 кв. м., житловою площею 20,6 кв. м.
ОСОБА_2 на праві власності належить 9/100 часток вказаного житлового будинку на підставі договору дарування частки житлового будинку, посвідченого 28 січня 2020 року Юрченко І. П., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстр. № 26 (а. с. 179, т. 1.), у фактичному користуванні знаходиться в житловому будинку літ. А коридор 3-1 площею 8,5 кв. м., санвузол 3-3 площею 4,0 кв. м., житлова кімната 3-2 площею 20,4 кв. м. загальною площею 32,9 кв. м., житловою площею 20,4 кв. м., вбиральня літ. Г, літня кухня літ. Е, 1/4 частина огорожі 1,5, 1/3 частина огорожі № 3,4 та 1/3 частина мостіння ІІ.
ОСОБА_3 на праві власності належить 79/100 часток вказаного житлового будинку на підставі договору дарування, посвідченого 23 листопада 2023 року Фадєєвою Д. Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстр. № 936 (а. с. 19-20, т.2.), у фактичному користуванні знаходиться в житловому будинку літ. А житлова кімната 1-3 площею 20,4 кв. м., кухня 1-2 площею 12,5 кв. м., веранда 1-1 площею 11,2 кв. м, санвузол 1-4 площею 6,8 кв. м., веранда 1-5 площею 4,9 кв. м., загальною площею 55,8 кв. м. , житловою площею 20,4 кв. м., а також житловий будинок з підвалом літ. П загальною площею 92,8 кв. м., житловою площею 51,4 кв. м., вбиральня літ. И, гараж літ. К, душ літ. М, 1/4 частина огорожі № 5, огорожа № 2, мостіння І.
При проведенні експертиз судовими експертами було встановлено проведення співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_2 переобладнань.
Так, співвласником ОСОБА_2 було здійснено одноповерхову прибудову до стіни житлового будинку об'єму А1 з газобетонних блоків, що поєднує приміщення будинку 3-2 з літньою кухнею літ. Е.
Співвласником ОСОБА_4 було здійснено одноповерхову прибудову до стіни житлового будинку об'єму А1; до повздовжньої стіни літньої кухні літ. Е прибудований дощатий навіс розмірами в плані 2,28*4,10 м; зведено одноповерхову господарську споруду розміром в плані 55*4,9 м.
Зазначені прибудови позначені червоним на схематичному плані території спірного домоволодіння (а. с. 36, т. 2).
Оглядом спірного житлового будинку встановлено, що частини будинку, що є у фактичному користуванні співвласників є відокремленими, мають окремі входи, придатні для проживання, що також відображено у висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024 року, виконаної судовим експертом Голєвим О.А. та висновку комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 23-5579 від 01.11.2023 року, виконаної експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Вказаними висновками запропоновано один варіант виділу частки, що належить співвласнику ОСОБА_2 , відповідно до якого у власність ОСОБА_2 , відповідно до якого пропонується виділити наступну частину житлового будинку з надвірними спорудами: в житловому будинку літ. А коридор 3-1 площею 8,5 кв. м., санвузол 3-3 площею 4,0 кв. м., житлова кімната 3-2 площею 20,4 кв. м. загальною площею 32,9 кв. м., житловою площею 20,4 кв. м., вбиральня літ. Г, літня кухня літ. Е, 1/4 частина огорожі 1,5, 1/3 частина огорожі № 3,4 та 1/3 частина мостіння ІІ.
Висновком комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 23-5579 від 01.11.2023 року, виконаної експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України запропоновано один варіант виділу частки, що належить співвласнику ОСОБА_4 (на час розгляду справи ОСОБА_1 ), відповідно до якого у власність ОСОБА_4 пропонується виділити наступну частину житлового будинку з надвірними спорудами: в житловому будинку літ. А кухні 2-2 площею 14,7 кв. м., коридор 2-3 площею 3,5 кв. м., житлова кімната 2-4 площею 6,6 кв. м., житлова кімната 2-5 площею 14 кв. м., споруди у вигляді огорож та мостінь - по примиканню, та відповідно до фактичного користування складають 1/3 частина огорожі № 3,4, 1/4 частина огорожі № 1,5 та 1/3 частина мостіння № ІІ, загальною площею 38,8 кв. м., житловою площею 20,6 кв. м.
Колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб'єктів. Для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об'єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно з частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що "відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв'язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється".
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред'явила позовні вимоги саме про виділ належної їй частки в праві спільної часткової власності на домоволодіння за правилами статті 364 ЦК України та визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками відповідно до часток у житловому будинку згідно з варіантом, відображеним у висновку комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 23-5579 від 01.11.2023 року, виконаної експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Аналогічні вимоги про виділ належної їй частки в праві спільної часткової власності на домоволодіння за правилами статті 364 ЦК України та визначення порядку користування земельною ділянкою згідно з варіантом, який відображений у висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024 року, виконаної судовим експертом Голєвим О. А. у зустрічному позові заявила інший співвласник домоволодіння ОСОБА_2 .
Позовних вимог про поділ домоволодіння в натурі між сторонами в порядку статті 367 ЦК України ані ОСОБА_1 в основному, ані ОСОБА_2 у зустрічному позові не заявляли.
Останній (третій) співвласник того ж самого домоволодіння ОСОБА_3 вимог про виділ її частки із спільного домоволодіння або про його поділ, а також про порядок користування земельною ділянкою при домоволодінні не заявляла.
Суд здійснюючи виділ в натурі часток 2-х із 3-х співвласників домоволодіння, яке їм належить на праві спільної часткової власності, вірно вважав, що таким чином фактично здійснюється його поділ між всіма учасниками спільної часткової власності.
Колегія суддів звертає увагу, що саме вимоги про поділ часток спільного домоволодіння між усіма його співвласниками дійсно не заявлялось.
Вимоги про визначення порядку користування земельною ділянкою є похідними від задоволення вимог про виділ (поділ) часток домоволодіння в натурі в окремі одиниці.
Разом з тим, претензій в частині конкретно здійсненого фактично судом поділу часток співвласників, у скаржника ОСОБА_1 немає ані до ОСОБА_2 , ані до ОСОБА_3 , оскільки в цій частині рішення суду не оскаржено.
Тому, доводи апеляційної скарги в частині визначення судом порядку користування та виділення в особисте користування частини земельної ділянки ОСОБА_3 , не можуть бути задоволеними.
Крім того, з матеріалів справи та зі змісту апеляційної скарги вбачається, що безпосередньо з ОСОБА_3 у скаржника ОСОБА_1 судовий спір щодо меж землекористування, як такий відсутній, і варіант землекористування, запропонований у висновку комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 23-5579 від 01.11.2023 року, виконаної експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України в частині площі, меж та конфігурації земельної ділянки, яка запропонована до виділення ОСОБА_3 не передбачає наявності різниці у порівнянні з тим варіантом, який був взятий до уваги судом при ухваленні рішення.
Рішення суду ОСОБА_3 як особою, яка не заявляла вимог про виділення їй частки домоволодіння в натурі в порядку виділу або поділу домоволодіння, та про виділення їй в особисте користування частини земельної ділянки при домоволодінні в порядку визначення порядку користування визначення, не оскаржено. Більше того, ОСОБА_3 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції просила залишити оскаржуване ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції без змін.
Тому, відповідні доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині рішення суду, не можуть бути прийнятими до уваги, так як виділення у користуванні ОСОБА_3 цієї частини земельної ділянки за варіантом експертного висновку застосованого судом, повністю відповідає площі, межам та конфігурації, які вбачаються у варіанті визначення порядку користування земельної ділянки, який запропонований у висновку комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 23-5579 від 01.11.2023 року, виконаної експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України і на якому наполягає скаржник як правильному та такому, що її цілком влаштовує, а також застосований судом варіант узгоджується з нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_4 (правопопередник ОСОБА_10 ) та ОСОБА_5 (правопопередник ОСОБА_3 ) від 16.06.2023 року, такі особи домовились щодо порядку користування тими частинами земельних ділянок, якими фактично користувались і зазначили про відсутність взаємних претензій один до одного щодо спільних меж землекористування (т. 1 а. с. 161).
Враховуючи наведене рішення суду в цій частині права та інтереси скаржника не порушує.
Також не можуть бути взятими до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про вихід судом за межі позовних вимог при задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в частині вимог про визначення поряду користування земельною ділянкою за варіантом, який міститься у додатку 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024, виконаної судовим експертом Голєвим В.О., оскільки відповідні вимоги стосувались порядку користування земельною ділянкою, що запропонований експертом у відповідному експертному дослідженні. Той варіант порядку користування земельною ділянкою, який був взятий до уваги судом, був доданий до справи в порядку ст. 106 ЦПК України за ініціативою ОСОБА_2 і виконаний експертом за її зверненням.
Тому доводи апеляційної скарги, що суд застосував цей варіант без уточнення ОСОБА_2 зустрічного позову з викладенням вимоги про порядок користування земельної ділянки з вказівкою варіанту, який запропонований у додатку 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024, виконаної судовим експертом Голєвим В.О., що розцінені скаржником як вихід судом за межі позовних вимог ОСОБА_2 , є неспроможним.
Що стосується самого варіанту, який обраний районним судом для вирішення вимог про визначення порядку, то колегія суддів звертає увагу на таке.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
Частинами першою та другою статті 78 ЗК України, тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
За змістом статті 377 ЦК України, тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Аналогічні положення містяться й у статті 120 ЗК України.
Загальні правила вирішення спорів щодо порядку володіння й користування земельною ділянкою застосовуються також у випадку, коли належний особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку (частина перша статті 88 ЗК України).
Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п'ята статті 319 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, наданих судам у пунктах 19, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію. При пред'явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.
При вирішенні такого спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку.
Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Схожі за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі №6-841цс16, від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16, Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 686/6888/15, від 05 лютого 2020 року у справі № 497/1137/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 489/2029/17, від 03 листопада 2020 року у справі № 653/1760/16, від 30 листопада 2022 року у справі № 520/3556/16.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вже зазначалось, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 .
Земельна ділянка розміром 0,15 га. при даному домоволодінні вперше була виділена колгоспом імені Леніна (тепер - ТОВ «Авангард-Д») ОСОБА_11 у 1956 році під забудову жилого будинку, про що міститься запис № 144 на стор. 7 в земельно-шнуровій книзі, на який міститься посилання у довідці ТОВ «Авангард-Д» від 25.05.2007 року, виданої ОСОБА_11 (т. 2 а. с. 156).
Як пояснено в засіданні судової колегії представниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та самою ОСОБА_3 зовнішні межи земельної ділянки при домоволодінні АДРЕСА_1 огороджені багаторічними парканами і огорожами, що прослідковується з численних технічних паспортів, виконаних на протязі багатьох років. Спорів із суміжними землекористувачами та з Одеською міською радою щодо меж фактичного землекористування, не виникало і такі спори з суміжними землекористувачами і Одеською міською радою відсутні.
Висновки експертизи є одним з засобів доказування (пункт 2 частини другої статті 76 ЦПК України).
Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Суд першої інстанції здійснив дослідження доказів на місці розташування домоволодіння та земельної ділянки та встановив, що:
- ОСОБА_1 має можливість вільного доступу до частини земельної ділянки, що використовується нею під город через двері приміщення кухні 2-2 площею 14,7 кв. м в житловому будинку літ. А. та здійсненої прибудови до вказаного приміщення, що відображено у висновку комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 23-5579 від 01.11.2023 року, виконаної експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (а. с. 188-189, 192, т. 2);
- на земельній ділянці № 1 площею 24,5 кв. м., яка згідно висновку комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 23-5579 від 01.11.2023 року, виконаної експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, пропонується до виділу в користування ОСОБА_1 (до заміни сторони - ОСОБА_4 ), частково розташована вигрібна яма ОСОБА_2 , що відображено на плані варіанту порядку користування, проте експертами не визначено, яким чином ОСОБА_2 матиме змогу обслуговувати її, не визначено можливість та доцільність встановлення відповідного сервітуту на її користь (а. с. 19, т. 2).
У засіданні судової колегії сторонами не заперечувалось, що вигрібна яма ОСОБА_2 розташована в тій частині земельної ділянки, що варіантом експертизи, який взятий до уваги судом (додаток 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024, виконаної судовим експертом Голєвим В.О.), передбачається до виділення в особисте користування саме ОСОБА_2 .
Вигрібна яма, якою користується ОСОБА_2 є забетонованою ємністю частина якої розташована як раз у тому місці, де земельна ділянка запропонована експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України у висновку комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 23-5579 від 01.11.2023 року до виділення в особисте користування ОСОБА_1 .
Такий виділ на думку скаржника є правильним, оскільки надає їй альтернативний шлях до потрапляння до її городу без використання належних їй приміщень кухні 2-2 площею 14,7 кв. м в житловому будинку літ. А. та здійсненої прибудови.
Заперечуючи проти такого варіанту порядку користування земельною ділянкою, представник ОСОБА_2 вказувала, що виділення в особисте користування ОСОБА_1 земельної ділянки під прохід до її городу через забетонований поверх вигрібної ями ОСОБА_2 , обмежує останню в її належному обслуговуванні.
Крім того, у засіданні судової колегії представник Патрєєвої К.М. офіційно заявила, що її клієнт не проти встановлення ОСОБА_1 для зручності проходу на город безстрокового сервітуту, що неодноразово пропонувалось ОСОБА_1 та її представникам при розгляді цієї справи в тому числі і на стадії апеляційного перегляду, однак згоди досягнути не вдалось саме через відмову ОСОБА_1 .
Колегія суддів враховує, що обслуговування вигрібної ями полягає не лише у можливості доступу до вхідного отвору для викачки каналізаційних стоків (вхідний отвір в частині земельної ділянки, яка запропонована до виділу ОСОБА_2 в обох експертних висновках), а й у вільному доступі до самої ємності по всій її площі і периметру з метою можливості ремонтних робіт для підтримання її цілісності та герметичності.
Тому виділення цієї частини земельної ділянки в особисте користування іншому співвласнику домоволодіння, який не користується цією вигрібною ямою дійсно не є доцільним з огляду на те, що інтереси такого співвласника ( ОСОБА_1 ) щодо створення альтернативного (не тільки через приміщення в її частині домоволодіння) можуть бути забезпечені встановленням відповідного безстрокового сервітуту.
Таким чином, суд першої інстанції встановивши обставини справи, надавши належну правову оцінку доказам і доводам сторін у їх сукупності з додатком 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024, виконаної судовим експертом Голєвим В.О., дійшов правильного висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 і визначення порядку користування земельною ділянкою згідно з порядком користування запропонованим саме у цьому висновку і прааильно вважав, що такий варіант поділу земельної ділянки враховує інтереси сторін, є справедливим з огляду на обставини та відносини, що склалися між сторонами, є пропорційним до їх часток у будинку, тому найбільш ефективно сприяє захисту прав та інтересів сторін.
Порушень прав ОСОБА_1 у зв'язку з визначенням судом першої інстанції саме такого порядку користування земельною ділянкою, апеляційним судом не встановлено.
При цьому, некоректне відображення у рішенні розміру часток ОСОБА_1 9/100 замість 12/100 та ОСОБА_2 12/100 замість 9/100, виходячи зі встановлених обставин справи і досліджених доказів є опискою, що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечували і присутні представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
При таких обставинах сторони не позбавлені можливості звернення до суду із заявою про виправлення описки (помилки) у рішення суду першої інстанції.
Що стосується рішення суду про встановлення сервітуту, то колегія суддів виходить з такого.
За змістом статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Відповідно до ст. 99 ЗК України, до видів сервітутів належить зокрема право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.
Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).
Відповідно до статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.
Як роз'яснив судам Пленум Верховного Суду України у пункті 22-2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Вирішуючи питання про можливість встановлення порядку користування іншою частиною земельної ділянки між співвласниками ОСОБА_1 (до заміни сторони - ОСОБА_4 ) та ОСОБА_2 експерти дійшли різних висновків.
Так, експертом ОСОБА_12 у висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024 року запропоновано варіант визначення порядку користування земельною ділянкою, відповідно до якого ОСОБА_4 пропонується виділити в особисте користування частину земельної ділянки площею 0,0350 га, позначену синім кольором на плані з варіантом порядку користування земельною ділянкою (додаток 2), а ОСОБА_2 - частину земельної ділянки площею 0,0350 га, позначену на вказаному плані зеленим кольором, в спільному їх користуванні залишити земельну ділянку площею 0,0048 га, позначену на плані жовтим кольором.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 72 ЦПК України експерт має право викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.
Пропонуючи варіант користування земельною ділянкою, який викладений у додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024 року, експерт ОСОБА_13 вказав, що на частині території, що згідно із запропонованим варіантом порядку користування, виділяються в особисту та загальне користування, відповідно присутні ділянки, на які згідно чинних нормативів необхідно забезпечити доступ суміжних співвласників домоволодіння:
- на ділянку площею 0,0008 га. - необхідно забезпечити доступ співвласника ОСОБА_3 на час проведення ремонтних робіт зовнішньої стіни житлового будинку літ. «А», частина якого перебуває в її власності;
- на ділянку площею 0,0032 га, позначеної літ. S6 та заштрихованої перехресним штрихуванням на плані з варіантом порядку користування земельною ділянкою (додаток 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024 року, виконаної судовим експертом Голєвим В.О.) - необхідно забезпечити доступ співвласника ОСОБА_2 на час проведення ремонтних робіт зовнішніх стін житлового будинку літ. «А» та літньої кухні літ. «Е», що знаходяться в її власності.
Експерт вказує, що такі земельні ділянки утворені вздовж глухих стін будівель і на них непотрібен постійний доступ власників цих будівель , дані ділянки виділені відповідно в загальне та особисте користування конкретних землекористувачів. Без виділення в них частки суміжних землекористувачів (співвласників). Але з накладенням сервітуту - права доступу суміжних землекористувачів (співвласників) на час проведення ремонтних робіт. Площі земельних ділянок, на які накладено сервітут, сплановані з урахуванням відступу на 1 метр від глухих стін будівель, що знаходяться у власності суміжних землекористувачів; крім ділянки, де розміщена некапітальна будівля (самовільна споруда), що знаходиться у користуванні ОСОБА_4 (тепер - ОСОБА_1 ). Дерев'яний навіс прибудований до літньої кухні літ. «Е», яка належить ОСОБА_2 . Уздовж навісу проходить мощення - прохід. Наявність існуючого проходу дозволяє отримати доступ ОСОБА_2 до тильного фасаду житлового будинку літ. «А1» та до частини літньої кухні літ. «Е», тому на частину земельної ділянки під мощенням - накладено сервітут на право проходу ОСОБА_2 на час проведення ремонтних орбіт до будівель, що є її власністю. Сервітут також накладається на площу забудови навісу. У разі, якщо конструкції навісу будуть перешкоджати проведенню нормального обслуговування та ремонту стіни літньої кухні літ. «Е», до якої він прибудований, конструкції навісу (як самовільної прибудови) мають бути демонтовані ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 , як правонаступницю ОСОБА_4 ).
Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги варіант користування земельною ділянкою, запропонований у додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024 року судовим експертом Голєвим О.А. як такого, що найбільш повно враховує інтереси сторін, є справедливим з огляду на обставини та відносини, що склалися між сторонами, є пропорційним до їх часток у будинку і найбільш ефективно сприяє захисту прав та інтересів сторін.
Доводи апеляційної скарги висновок районного суду в цій частині не спростовують і зведені до переоцінки доказів без наведення будь-яких достатніх обставин для висновку про помилковість висновку суду і неправильне застосування судом законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Виходячи з матеріалів справи і наданих сторонами доказів, а також з проведеного судом огляду доказів на місці розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 встановлено, що собака, який належить ОСОБА_2 знаходиться на прив'язі в межах частини земельної ділянки, що пропонується до виділення у користування ОСОБА_2 . Разом з тим, судом не було встановлено створення ОСОБА_2 перешкод ОСОБА_1 в доступі до стін належної їй частини будинку з метою її обслуговування, варіантом визначення порядку користування, запропонованим судовим експертом Голєвим В.О. у висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 691/1 від 10.01.2024 року, відповідно до якого судом вирішено питання про визначення порядку користування земельною ділянкою передбачено залишення частини земельної ділянки, що прилягає до частини будинку ОСОБА_1 в загальному користуванні.
Доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про неправильну оцінку судом доказів, які надані сторонами та неправильне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних рішень у різних країнах.
Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Filad», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spai», заява серія А № 303-А; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
У справі «Серявін та інші проти України» зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Filad», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено: 09.12.2025 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова