Номер провадження: 22-ц/813/6626/25
Справа № 521/13599/24
Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
06.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Хаджибейського районного суду м.Одеси від 12 червня 2025 року у складі судді Тополевої Ю.В.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дитини, в якому просить визначити громадянину Румунії, ОСОБА_4 , спосіб участі у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: щосуботи з 12:00 до 20:00 години.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дочка залишились проживати з матір'ю. Позивач вказує, що відповідач перешкоджає йому спілкуватися із дочкою. Вирішити спірне питання в досудовому порядку не вдається, тому він вимушений звернутися до суду.
Позиція відповідача та третьої особи в суді першої інстанції
У відзиві на позовну заяву, ОСОБА_2 просила задовольнити позовні вимоги частково, а саме, встановити перебування дитини із позивачем щосуботи з 16:00 до 19:00 години у присутності матері з урахуванням розпорядку дня дитини, та за умови забезпечення позивачем необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини, відповідно до висновку Органу опіки та піклування №4039/01-20 від 12 листопада 2024 року. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідачка зазначила, що дочка спостерігається у фахівців з причини діагностованого СДУГ, що вимагає особливого підходу, дотримання рекомендацій лікарів та постійного догляду. У процесі спілкування з дочкою позивач виявляє агресію і нетерпимість, наражаючи її на небезпеку. Вказує, що будучи обізнаним з проблемами зі здоров'ям дочки, позивач не брав жодної участі в її житті з серпня 2024 року, не цікавився станом здоров'я та життям, не виявляв ініціативи для зустрічей. Зазначає, що позивач є громадянином Румунії та неодноразово погрожував забрати дочку і вивезти її закордон, застосовував фізичне та психологічне насильство щодо неї та їхньої дочки. ОСОБА_2 також повідомила, що неодноразово повідомляла позивачу, що не заперечує щодо зустрічей із дочкою, але тільки за її присутністю.
Позивачем ОСОБА_6 було надано відповідь на відзив із запереченнями щодо доводів відповідача, у яких останній зазначив, що звинувачення про перебування останнього в стані агресії нічим не доведені та ґрунтуються на негативному ставленні відповідача до позивача. Вказав, що позивач багато разів проводив час із дочкою без присутності матері. Не байдужість до дочки підтверджується і наявністю вказаного судового провадження, адже, позивач хоче мати законні підстави для постійних зустрічей із дочкою, а не тоді, коди дозволить відповідач. Зазначив, що доводи про те, що позивач вивезе дитину за кордон, нічим не обґрунтовані. Жодних доказів про застосування зі сторони позивача фізичного та психологічного насильства по відношенню до відповідача та їхньої дочки до суду надано не було.
Від третьої особи Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради пояснень, заперечень чи відзиву на позовну заяву не надходило.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Хаджибейського районного суду м.Одеси від 12 червня 2025 року позов ОСОБА_3 задоволено: визначено способи участі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення перебування дитини з батьком щосуботи з 12:00 години до 20:00 години. Встановлено порядок виконання рішення, відповідно до якого протягом одного календарного року з дати набрання рішенням законної сили перебування дитини з батьком повинно проходити в присутності матері дитини - ОСОБА_2 .
Рішення суду мотивоване тим, що зустрічі батька з дитиною повинні відбуватись обов'язково задля зміцнення родинних зв'язків та збереження сімейного оточення, однак, враховуючи те, що дитина потребує особливих потреб та підходу у вихованні, а також з метою недопущення можливих проявів нетерпимості зі сторони батька по відношенню до поведінкових особливостей дитини, перший рік зустрічей батька із дитиною повинно проходити в присутності матері задля належної адаптації один до одного як батька, так і дитини. За таких обставинах, суд дійшов до висновку про те, що графік участі у вихованні дитини, запропонований позивачем, є прийнятним та враховує найвищі інтереси дитини. Разом із цим, суд не погодився з графіком, встановленим Органом опіки та піклування, затверджений висновком №4039/01-20 від 12 листопада 2024 року, оскільки він є недостатньо обґрунтованим та не відповідає найвищим інтересам дитини. Висновок органу опіки та піклування не містить достатнього обґрунтування щодо обставин достатності участі батька у вихованні дитини протягом всього трьох годин на тиждень, дотримання найвищих інтересів дитини, враховуючи такий обмежений час спілкування із батьком, та обов'язкової присутності матері дитини під час перебування дитини із батьком.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційних скарг
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Хаджибейського районного суду м.Одеси від 12 червня 2025 року в частині встановлення порядку виконання рішення, відповідно до якого протягом одного календарного року з дати набрання рішенням законної сили перебування дитини з батьком повинно проходити в присутності матері дитини - ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга ОСОБА_3 , обґрунтована тим, що судом першої інстанції було необґрунтовано визначено порядок виконання рішення суду щодо зустрічей батька із донькою в присутності матері протягом 1 року. Таким порядком виконання рішення було звужено права батька на спілкування з дитиною без достатніх на то підстав. Батько дитини, розумна доросла людина, яка розуміє, що у дитини було знайдено хворобу і він зможе одразу адаптуватись до цього, врахувати свою поведінку у спілкуванні з дитиною. Для цього йому не потрібні жодні перехідні періоди або присутність матері. Навпаки, мати (Відповідач) перешкоджає Апелянту спілкуватися із дочкою. Саме через перешкоди Відповідача, Апелянт і був вимушений звернутися до суду. Між сторонами справи не дуже приязні стосунки (що в свою чергу буде створювати напруження між спілкування батька та дочки). Апелянт наголошує, що він та Відповідач не можуть нормально ладнати разом та вести комунікацію. Апелянт жодним чином не хоче, щоб їх стосунки із Відповідачем якось торкались доньку. Ним було надано багато фотокарток та відео, з яких вбачається, що батько проводив час із дочкою і їм комфортно спілкуватися один із одним. Саме тому, батько бажає проводити час з донькою самостійно, щоб це були спокійні, приємні зустрічі наповнені любов'ю та піклуванням, а не криками та нервами між батьками.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12 червня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким встановити порядок участі позивача у вихованні доньки відповідно до Висновку Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, а саме: встановити перебування дитини із Позивачем щосубботи з 16.00 до 19.00 у присутності матері з урахуванням розпорядку дня дитини, та за умови забезпечення позивачем необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 , обґрунтована тим, що судом першої інстанції не були враховані вимоги та рекомендації, надані спеціалістами/лікарями щодо особливого підходу, дотримання рекомендацій та постійного догляду за ОСОБА_7 , а саме: Висновок про комплексну педагогічну психологічну оцінку розвитку дитини від 25.09.2024, Консультативний висновок від 13.11.2024, направлення від 22.11.2024 щодо госпіталізації доньки, а саме стаціонарного лікування у закладі з надання психіатричної допомоги та те що в період з 21.01.2025 по 31.01.2025, ОСОБА_8 проходила курс реабілітації в Дитячому реабілітаційному центрі ім. Б.Д.Літвака. Позивач не приймав та не приймає жодної участі у відвідуванні занять із психологом та лікуванні доньки. Також судом були порушені норми п.2 ст. 158 СК України, згідно якого рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання та не взято до уваги покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Крім того, доводи своєї скарги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що: позивач є громадянином Румунії та має право вільно виїжджати із країни; у позивача відсутня особиста житлова нерухомість на території України та відсутнє постійне місце проживання на території України, що ускладнює та/або унеможливлює знайти позивача у разі необхідності; позивач офіційно не працевлаштований; позивач не давав згоди на реєстрацію дитини протягом 4 років, і лише завдяки сприянню органів опіки вдалося зареєструвати ОСОБА_11 за місцем проживання матері; позивач неодноразово погрожував забрати доньку та вивезти її, що також підтверджується аудіозаписом, що міститься у матеріалах справи; фото та відео матеріали надані позивачем були зроблені в період, коли позивач контактував із донькою, а також у той час, коли не існувало загрози незаконного вивезення доньки за кордон без згоди матері.
Позиція сторін в суді апеляційної інстанції
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд скасувати рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12 червня 2025 року та задовольнити її апеляційну скаргу.
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_3 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 06.11.2025 з'явилися: ОСОБА_1 , його представник - адвокат Гарєєв Є.Ш., ОСОБА_2 та її представник - адвокат Козій Ю.О.
3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянти посилаються в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Встановлено, що з 17 серпня 2019 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 18 вересня 2023 року було розірвано.
В період шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу дочка сторін залишилась проживати разом із матір'ю. Батько дитини проживає окремо.
Встановлено, що відносини між батьками дитини не склалися, між ними не досягнуто згоди про порядок участі батька у її вихованні та спілкуванні.
Відповідно до Висновку Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради №4039/01-20 від 12 листопада 2024 року, виходячи з інтересів дитини, затверджено наступний порядок участі батька ОСОБА_3 у вихованні малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
1.1. Встановити перебування дитини з батьком:
- щосуботи з 16:00 до 19:00 у присутності матері.
1.2. Усі зустрічі повинні проводитися, враховуючи розпорядок дня дитини, та за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.
2. Рекомендувати батькам всі питання стосовно виховання дитини вирішувати мирним шляхом.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не може повністю погодитися із висновком суду першої інстанції.
Так, згідно з частиною першою статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Із положень статті 153 СК України слідує, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
В силу статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Як передбачено статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з частиною другою статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань щодо виховання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суд має враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19, від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22, від 31 січня 2024 року у справі № 276/1741/22, від 27 лютого 2024 року у справі № 295/12894/20, від 14 травня 2024 року у справі №756/3852/22.
Отже, при ухваленні рішення суд приймає до уваги тільки найвищі інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків.
Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційних скаргах
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на спілкування з ними та підтримання з батьками регулярних особистих стосунків. У свою чергу, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджає нормальному вихованню та розвитку дитини. Право одного з батьків на спілкування з дитиною може бути обмежене тільки інтересами дитини та/або правами іншого з батьків.
Встановлено, що малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає окремо від свого батька ОСОБА_3 .
Визначаючи способи участі ОСОБА_3 у вихованні дочки, суд першої інстанції взяв до уваги, що зустрічі батька з дитиною повинні відбуватись обов'язково задля зміцнення родинних зв'язків та збереження сімейного оточення.
Звертаючись із вказаною апеляційною скаргою ОСОБА_1 посилається на те, що встановлений судом першої інстанції порядок участі батька у вихованні дитини в присутності матері протягом одного року є необґрунтованим та таким, що звужує його права.
Проте вказані доводи ОСОБА_3 є безпідставними та необґрунтованими.
Так, суд першої інстанції, визначаючи спірний порядок спілкування, виходив із пріоритету найкращих інтересів дитини, передбаченого статтями 155, 157, 159 СК України та усталеною практикою ЄСПЛ.
Матеріалами справи встановлено, що донька сторін спостерігається у фахівців з причини діагностованого СДУГ (діагноз: F 92/8 (підвищена збудливість, непосидючість, розгальмованість), що вимагає особливого підходу до виховання, дотримання рекомендацій лікарів та постійного догляду.
З довідки Одеського обласного благодійного фонду реабілітації дітей-інвалідів «Майбутнє» вбачається, що з 21 січня 2025 року по 31 січня 2025 року ОСОБА_5 проходила курс реабілітації у Дитячому реабілітаційному центрі ім. Б.Д. Літвака (ООБФРДІ «Майбутнє»), в тому числі відвідувала заняття з психологом. Короткий зміст запиту до психолога: сомато-сенсорні порушення, протестна поведінка, агресія по відношенню до інших дітей. Об'єктивно: На заняття дитина приходила з мамою або з бабусею. Дитина завжди охайно одягнена, доглянута, нагодована. Мати дитини, ОСОБА_2 , проявляє зацікавленість до занять дитини та дотримується рекомендацій фахівців. Дитина контакту доступна, запропонований навчальний матеріал сприймає вибірково, в залежності від настрою, у власній особистості орієнтується. Проявляє негатив до інших дітей, коментуючи наступним чином (записано зі слів дитини): «Я погана, тато мене ображав, ну і я теж буду ображати інших» За тестуванням CASD дитина набрала 17 балів (діапазон аутизму) (том 1: а. с. 153).
Встановлені у справі факти свідчать, що різка зміна формату спілкування та негайний перехід до самостійних зустрічей із батьком можуть спричинити емоційне навантаження, дезадаптацію та стрес для дитини.
Посилання скаржника на те, що він є «розумною дорослою людиною», здатною одразу адаптуватися до стану дитини, не підтверджені жодними доказами та не можуть спростовувати встановлених судом обставин щодо необхідності поступового налагодження контакту між батьком та дитиною. Надані ним фотографії та відеоматеріали демонструють лише окремі епізоди спілкування, але не свідчать про здатність батька належним чином реагувати на специфічні поведінкові прояви дитини або забезпечити її емоційну безпеку в умовах самостійних зустрічей.
Суд також враховував, що між батьками існує конфліктний характер взаємин, що визнає і сам ОСОБА_1 . За таких обставин присутність матері під час перших зустрічей є додатковою гарантією недопущення напружених ситуацій, які можуть негативно вплинути на психологічний стан дитини. Умови, визначені судом першої інстанції, спрямовані не на обмеження прав апелянта, а на мінімізацію ризиків для дитини та на забезпечення її комфортної адаптації.
Крім того, з огляду на поведінкові особливості дитини, наявний ризик проявів нетерпимості чи некоректної реакції з боку батька, який не має достатнього досвіду взаємодії з дитиною з такими потребами. Враховуючи це, тимчасовий період зустрічей у присутності матері є обґрунтованим превентивним заходом, який дозволяє забезпечити безпеку дитини, її стабільний емоційний стан та поступове, контрольоване налагодження стосунків з батьком.
Встановлений судом порядок є тимчасовим, пропорційним та повністю узгодженим з інтересами дитини, а не з бажаннями дорослих.
Скаржником ОСОБА_6 не наведено жодних належних чи допустимих доказів, які б спростовували наведені висновки або свідчили про можливість запровадження іншого, безпечного для дитини порядку.
З огляду на викладене, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо необхідності одразу дозволити батькові самостійні зустрічі не узгоджуються із реальними потребами дитини, не спростовують встановлених судом обставин справи й не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів частково погоджується із доводами ОСОБА_2 про те, що судом були порушені норми п.2 ст. 158 СК України.
Так, статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Встановлено, що згідно Висновку Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради №4039/01-20 від 12.11.2024 про розгляд спору між батьками з питань виховання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлення порядку участі батька - ОСОБА_3 у вихованні дитини, виходячи з інтересів дитини, затверджено наступний порядок участі батька ОСОБА_3 у вихованні малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
1.1. Встановити перебування дитини з батьком:
- щосуботи з 16:00 до 19:00 у присутності матері.
1.2. Усі зустрічі повинні проводитися, враховуючи розпорядок дня дитини, та за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.
2. Рекомендувати батькам всі питання стосовно виховання дитини вирішувати мирним шляхом.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, досліджені докази в їх сукупності, враховуючи характер стосунків, які склались між батьками дитини та між дитиною і кожним з батьків, вік дитини, висновки органу опіки та піклування та дані щодо особливого підходу дитини, дотримання рекомендацій та догляду за ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції час перебування дитини з батьком з 12:00 до 20:00 години не відповідає віковим та індивідуальним особливостям дитини, її режиму дня та потребі у дотриманні стабільного розпорядку, включно з часом відпочинку та корекційних занять. Така тривалість контакту може спричинити емоційне та фізичне перевантаження дитини, що суперечить принципу пріоритету її найкращих інтересів.
Враховуючи висновок органу опіки та піклування, який ґрунтується на оцінці фактичних потреб дитини, а також необхідність поступової адаптації у спілкуванні з батьком, колегія суддів приходить до висновку про доцільність встановлення часу перебування дитини з батьком щосуботи з 16:00 до 19:00 години.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_12 є необґрунтованими, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд надав їхнім поясненням належну оцінку. Зокрема, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що допитані у відкритому судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_13 підтвердили факти безвідповідального ставлення ОСОБА_3 до стану здоров'я дитини, а також прояви вербальної агресії, що в окремих випадках супроводжувалися фізичним впливом на дитину у вигляді смикання за руки. Зазначені обставини узгоджуються з перепискою сторін, долученою до матеріалів справи.
Наведені у скарзі доводи ОСОБА_2 щодо нібито суперечностей у висловлюваннях позивача, характеру взаємовідносин зі свідком ОСОБА_14 , а також твердження про ненадання судом належної оцінки певним обставинам, не мають юридичного значення для правильного вирішення спору, не спростовують установлених судом першої інстанції фактів та не впливають на законність і обґрунтованість ухваленого рішення.
Посилання скаржниці щодо громадянства позивача, його можливості виїжджати за межі України, наявності чи відсутності житлової нерухомості або постійного місця проживання, офіційного працевлаштування, порядку реєстрації дитини, а також посилання на побутові конфлікти між сторонами та припущення про можливість вивезення дитини за кордон, не мають правового значення для вирішення спору, оскільки не входять до предмета доказування. Зазначені твердження не спростовують установлених судом фактичних обставин, не впливають на висновки суду першої інстанції та не містять даних, здатних поставити під сумнів законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції лише в частині визначення часу спілкування батька з дитиною, а саме встановивши перебування дитини з батьком щосуботи з 16:00 години до 19:00 години.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині часу побачень дитини із батьком,тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12 червня 2025 року змінити в частині часу побачень дитини з батьком, шляхом визначення способу участі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - встановлення перебування дитини з батьком щосуботи з 16:00 години до 19:00 години.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 09.12.2025
Головуючий
Судді: