Номер провадження: 22-ц/813/5037/25
Справа № 947/14995/24
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.
Доповідач Вадовська Л. М.
16.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Чеботар А.Г.,
за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:
позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,
від відповідача ОСОБА_3 - не з'явились,
від органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради - не з'явились,
переглянувши справу №947/14995/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2025 року у складі судді Бескровного Я.В., -
Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 06 травня 2024 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що відповідач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не перебували, відносини були не тривалими, сімейних стосунків не мають з народження дитини.
Посилаючись на ухилення відповідача ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків, позивач ОСОБА_1 просила:
стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 травня 2024 року до повноліття дитини;
позбавити відповідача ОСОБА_3 на підставі пункту 2 частини 1 статті 164 СК України батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
судові витрати покласти на відповідача (т.1 а.с.2-5).
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 23 травня 2024 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.50-51).
Відповідач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 позов в частині позбавлення батьківських прав не визнав, позов в частині стягнення аліментів на утримання дитини визнав частково, просив визначити до стягнення аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Син народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач з дитиною проживала з ним в його квартирі, про родину піклувався. З часом відносини погіршилися, позивач з дитиною пішла від відповідача. Після припинення відносин між сторонами продовжував спілкуватися з сином, зустрічатися, купувати все необхідне, з 2014 року щомісяця став перераховувати кошти на утримання сина на банківську картку позивача. Проживали в м. Краматорську, син ходив у дитячий садок, на спортивні секції, у 2019 році пішов до шкоди, позивач приводила сина до бабусі (матері відповідача), де залишала на декілька днів. 22 грудня 2015 року уклав шлюб з ОСОБА_6 , проте дане на спілкування з сином не вплинуло. У 2019 році позивач змінила місце проживання, переїхала з м. Краматорська Донецької області до м. Одеси, після переїзду спілкувався з сином по телефону, продовжував перераховувати кошти на утримання дитини на банківську карту. Через деякий час позивач почала створювати перешкоди у спілкуванні як йому, так і бабусі. Факт надання фінансової допомоги на утримання дитини підтверджено довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перекази коштів у період з 01 січня 2014 року по 22 червня 2024 року та тією обставиною, що позивач на протязі десяти років не зверталась до суду з вимогами про стягнення аліментів. Доводи позивача про прив'язаність дитини до цивільного чоловіка не є підставою позбавлення батьківських прав, так як ситуацію створено штучно після розлучення дитини з біологічним батьком після переїзду в інше місто. З доданого до позову консультативного висновку психолога №2908 від 10 квітня 2024 року вбачається, що дитина пам'ятає батька та не має жодних негативних спогадів про нього. Відповідач має вищу освіту, працює лікарем, негативних характеристик не має, йому повних 48 років, син ОСОБА_7 є його єдиною дитиною, яку любить та бажає приймати активну участь у його вихованні, розвитку, отриманні освіти тощо. При визначенні розміру аліментів просить врахувати добровільне надання допомоги та ті обставини, що Донецька область, де відповідач прожив все своє життя, перебуває в епіцентрі збройної агресії; сталий спосіб життя повністю зруйновано; КНП «Центральна міська лікарня» м. Торецька, в якій працював лікарем-хірургом-онкологом, перебуває в процесі евакуації; жодних прибутків за місцем роботи з початку 2023 року не отримує; зайняття підприємницькою діяльністю прибутків також не приносить; має з 2016 року проблеми зі здоров'ям та перебуває на обліку (т.1 а.с.66-70).
Згідно Висновку органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 09 вересня 2024 року №М-613 «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав (т.1 а.с.166-175).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2025 року позовні вимоги про стягнення аліментів задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше половини прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 травня 2024 року до повноліття дитини; в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав відмовлено; попереджено ОСОБА_3 про неприпустимість в подальшому порушення з його боку батьківських обов'язків щодо малолітнього сина ОСОБА_8 , 2013 року народження, та про їх можливі наслідки у вигляді позбавлення батьківських прав у разі неналежного виконання; стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн. (т.2 а.с.52-53).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) та про позбавлення батьківських прав (т.2 а.с.58-62).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у наступному. Відповідач з 24 лютого 2022 року після початку війни та до теперішнього часу дитину не бачив у зв'язку із ймовірною втечею за кордон, будучи при цьому лікарем-хірургом; ініціатив щодо побачень з дитиною не проявляв. Останні 6 років біологічний батько був відсутній у житті дитини. Щомісячні платежі 553,76 грн. на мовні курси та 1451,00 грн. на потреби дитини підтверджують формальний підхід до виконання батьківських обов'язків, оскільки щомісячні витрати на дитину значно більші. Дитина перебувала та перебуває на повному утриманні позивача, наразі проживає в м. Бориспіль з нею та її чоловіком ОСОБА_9 , який має намір усиновити дитину. Посилання на створювані позивачем перешкоди відповідачу у спілкуванні з дитиною безпідставні. Опитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 вважає своїм батьком чоловіка матері ОСОБА_10 та не бажає спілкуватися зі своїм біологічним батьком, якого взагалі не пам'ятає. Відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності факту участі у вихованні дитини та наявності інтересу до її життя, в тому числі й не вбачається прагнення налагодити контакт з дитиною, окрім фотознімків десятирічної давнини та слів адвоката. Систематичне невиконання батьківських обов'язків, в тому числі не забезпечення належного догляду дитини, відсутність спілкування в необхідному обсязі тощо, є підставою для позбавлення батьківських прав. Зазначене підтверджується висновком органу опіки та піклування.
В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 заперечила щодо змісту і вимог апеляційної скарги, підтримавши обґрунтування, викладене на позов (т.2 а.с.85-88).
Представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 надала відповідь на відзив, за змістом якої підтримана обґрунтування апеляційної скарги (т.2 а.с.95-98).
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду без змін з огляду на наступне.
ОСОБА_3 , 1975 року народження, та ОСОБА_1 , 1983 року народження, у зареєстрованому шлюбі не перебували, сім'єю не проживають.
ОСОБА_3 , 1975 року народження, та ОСОБА_1 , 1983 року народження, є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого в м. Краматорськ Донецької області.
Дитина ОСОБА_11 , 2013 року народження, проживає з матір'ю, батько проживає окремо.
Відомості про наявність у сторін інших дітей чи осіб на утриманні відсутні.
ОСОБА_3 за професією лікар, до війни проживав в Донецькій області, працював у лікарні, інформація про перебування за межами України не підтверджена.
ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_12 проживали в Донецькій області, у 2019 році переїхали до м. Одеси, на час розгляду справи проживають в м. Бориспіль Київської області.
ОСОБА_1 проходить службу за контрактом у Державній прикордонній службі України.
ОСОБА_3 з 2015 року перебуває у зареєстрованому шлюбі.
ОСОБА_1 проживає з чоловіком без реєстрації шлюбу.
Матеріали справи доказів негативної характеристики ОСОБА_3 не містять.
Спілкування сторін між собою та батька з дитиною фактично відсутнє після вибуття матері та дитини на проживання до м. Одеси.
ОСОБА_3 добровільно з 2014 року надавав грошові кошти на утримання сина; ОСОБА_1 до травня 2024 року до суду для стягнення аліментів на утримання сина не зверталась, відтак, слід виходити з того, що до 2024 року питання виконання батьками обов'язку по утриманню дитини не було спірним.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.180 СК України). Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина (ч.ч.1, 3 ст.181 СК України).
ОСОБА_3 визнає свій обов'язок утримувати сина до досягнення ним повноліття; доводить, що даний обов'язок виконував і продовжує виконувати, не зважаючи на проживання окремо.
ОСОБА_1 не заперечує надання ОСОБА_3 певного грошового утримання для сина, проте зазначає, що таке не є достатнім та не покриває фактичні витрати на дитину, вважає, що батько ухиляється від утримання дитини на належному рівні.
Сторони як батьки дитини наразі не досягли домовленості щодо способу виконання ними обов'язку утримувати сина. Позов до суду подано матір'ю, з якою проживає дитина, як наслідок, право вибору способу стягнення аліментів належить саме ОСОБА_1 , вимоги заявлено у присудженні аліментів у частці від заробітку (доходу) батька.
Рішення суду першої інстанції в частині присудження до стягнення аліментів на утримання дитини у частці від заробітку (доходу) батька відповідає позовним вимогам.
Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, визначено статтею 182 СК України, частиною 2 даної норми матеріального права передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивачем пред'явлено вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача як батька дитини; відповідач просив присудити до стягнення аліменти у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу); суд визначив до стягнення аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, що відповідає закону та узгоджується із судовою практикою у даній категорії справ.
В справі відсутні відомості про те, що відповідач має дохід, чи має значні витрати, що перевищують його заробіток (дохід), має на праві власності нерухоме та рухоме майно, грошові кошти тощо, що в сукупності привело б до висновку про те, що відповідач спроможний сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі.
Аліменти на дитину присуджені за рішенням суду від дня пред'явлення позову, що відповідає положенням частини 1 статті 191 СК України.
У сенсі положень статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 150 СК України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, за змістом яких батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої світи, готувати її до самостійного життя тощо.
Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За законом проживання ОСОБА_3 окремо не звільняє його від обов'язків щодо дитини, зокрема, обов'язків щодо виховання та розвитку дитини, утримання тощо.
Проте, наявні в справі докази не є достатніми для висновку про умисне та свідоме ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків відносно сина ОСОБА_13 .
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі не перебували, сім'єю майже не проживали, дитина ОСОБА_12 проживає з матір'ю, батько проживає окремо, з 2019 року сторони та дитина проживають у різних населених пунктах достатньо віддалених один від одного. Кожен із сторін має свої сім'ї, стосунки між сторонами майже відсутні, через віддаленість місця проживання останні 6 років батько не має можливості вільно спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні, розвитку тощо.
Війна внесла суттєві зміни у життя сторін та дитини.
Вимоги про стягнення аліментів на утримання пред'явленні одночасно з вимогами про позбавлення батьківських прав.
Доказів неналежної поведінки батька по відношенню до дитини, аморальної поведінки як такої матеріали справи не містять.
Докази того, що батько свідомо нехтує інтересами дитини, відсутні.
Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батька батьківських прав відносно сина є необґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини. Згода дитини, яка фактично з народження не проживає з батьком, на позбавлення його батьківських прав, за відсутності неналежної поведінка батька по відношенню до дитини та відсутності доказів сприяння з боку матері спілкуванню батька та дитини не є підставою для позбавлення батька батьківських прав. Висновок не ґрунтується на повному та об'єктивному з'ясуванні взаємовідносин між батьками дитини, між батьком та дитиною, інших обставин, що мають суттєве значення для висновку про невиконання (неналежного виконання) батьком своїх батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків, який застосовується за наявності зазначених статтею 164 СК України підстав та здійснюється тільки у судовому порядку. Перш за все, позбавлення батьківських прав спрямоване на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Позбавлення батьківських прав це засіб впливу на батьків, які само звільнилися від виконання законодавчо визначених обов'язків щодо дитини.
Ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей є умисною протиправною поведінкою, яка характеризується психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків: усвідомлення особою суспільної небезпеки своєї поведінки; передбачення її суспільно небезпечних наслідків; бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази мають бути належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми для висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Позивач не довела ухилення відповідача від виконання свого обов'язку по вихованню дитини, наявні в справі докази не є достатніми для позбавлення батька батьківських прав відносно сина. Проживання дитини в сім'ї матері та її цивільного чоловіка, посилання на намір іншої особи усиновити дитину не є безумовною підставою для позбавлення батька батьківських прав.
Інтереси дитини у вирішенні питання позбавлення батьківських прав є вищими за інтереси батьків, які відповідальні за дитину та зобов'язані всі питання перш за все вирішувати шляхом домовленостей. Непорозуміння між батьками не мають мати наслідком вплив на права та інтереси дитини.
Ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню сина ОСОБА_13 не доведене, відтак, передбачена пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України підстава для позбавлення батьківських прав відсутня.
Справу призначено до розгляду ухвалою від 08 травня 2025 року на 16 жовтня 2025 року; учасники справи повідомлені завчасно, підстав для відкладення розгляду справи не встановлено.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 09 грудня 2025 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді С.О.Погорєлова
Є.С.Сєвєрова