Справа № 577/6059/25
Провадження № 2/577/2185/25
04 грудня 2025 року м.Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Потій Н.В.,
за участю секретаря Подейко Т.С.,
представника відповідача Ільницької Ю. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотоп цивільну справу за позовною заявою за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні коштів,
І. Стислий виклад позиції сторін.
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом в якому просить стягнути з АТ «Українська залізниця» невиплачену одноразову матеріальну допомогу при звільненні в розмірі п'яти середньомісячних заробітків, що становить 50017,30 грн; невиплачену додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті понад 35 років, що становить 40013,84 грн; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2025 роки в сумі 50017,30 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 67677,18 грн. Свої вимоги мотивує тим, що позивач працювала на посаді оператора пральних машин виробничого підрозділу Локомотивне депо Конотоп регіональної філії «Південно-Західна залізниця», який є одним із підрозділів Акціонерного Товариства "Українська Залізниця" 31 рік, звідки звільнилася 06.03.2025 за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію. При звільненні їй не були виплачені кошти передбачені колективним договором, що спонукало звернутися до суду з позовом.
Відповідач АТ «Українська залізниця» у відзиві на позов просить суд відмовити в задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що згідно наказу №407/ОС від 20.09.2024 виплату позивачу одноразової матеріальної допомоги при звільненні передбачено після окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця». На період дії воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Всі зусилля відповідача в умовах війни спрямовані виключно на забезпечення обороноздатності держави. Правлінням АТ «Укрзалізниця» на засіданні 14 березня 2022 року прийнято рішення, яке відображено в протоколі № Ц-54/31, яким було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами на період дії воєнного стану в Україні. Після збільшення обсягу перевезень та часткового покращення фінансового стану, рішеннями правліннями частково відновлено виплати, передбачені колективним договором. Крім того, позивачу своєчасно було виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі визначеному колективним договором. Вимоги про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік вважає передчасними. Зазначає про відсутність і підстав для стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік, яку позивачу виплачено на підставі наказу № 1225 від 25.07.2024 в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками - 30 % місячної тарифної ставки (посадового окладу). Зазначений наказ позивачем не оскаржено. Зазначає, що порядком надання щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» передбачено, що матеріальна допомога на оздоровлення надається працівникам регіональної філії один раз у календарному році на підставі поданої заяви при наданні щорічної відпустки не менше 14 календарних днів. У 2025 році позивач не зверталася до адміністрації із заявою про надання щорічної відпустки строком 14 календарних днів або більше за цей період, а при звільненні позивачу компенсовано 34 дні невикористаної відпустки. Також вважає, що позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення до суду з тих підстав, що копію наказу про звільнення, трудову книжку позивач отримала в день звільнення 06.03.2025 і цього ж дня з нею було проведено розрахунок. Просить врахувати, що при стабілізації фінансового стану товариства призупинені виплати будуть відновлені першочергово.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.10.2025 року цивільну справу прийнято до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 23).
Позивач надала суду заяву з проханням розгляд справи провести у її відсутності,
У судовому засіданні представник відповідача Ільницька Ю.Ю. в задоволенні позову прохала відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Між АТ «Українська залізниця» та Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України укладено колективний договір Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 роки (а.с. 13).
Відповідно до змін та доповнень до зазначеного колективного договору, з 01.01.2022, у п.3.10 «Оплата праці» визначено, що працівникам філії, які безперервно працювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 01 січня звітного року (п.3.1.). Матеріальна допомога на оздоровлення надається на підставі заяви працівника без надання щорічної відпустки залізничникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, працівникам, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за умови, що у цьому році допомога не отримувалася (а.с. 61).
Наказом № 19/ос від 06.03.2025 року «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 з 06.03.205 звільнено за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію за віком на підставі ст.38 КЗпП. Крім того, вказаним наказом постановлено виплатити їй одноразову матеріальну допомогу у розмірі 5-ти середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги, передбаченої р.8 п.8.7 Колективного договору, пролонгованого на 2006-2024 рр, п 8.23; матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року за 2023 рік, відповідно до п.3.9 Колективного договору, після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» (а.с. 11).
За інформацією АТ «Українська залізниця» від 06.09.2022, за рішенням правління (протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця») від 14 березня 2022 року, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (а.с. 59).
Згідно витягу із протоколу №Ц-54/90 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 24 жовтня 2022 року, згідно з пп.13.1, пп.13.2 п.13 вирішено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2022 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті; нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічному порядку, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення (а.с. 54 на звороті).
Відповідно до витягу із протоколу Ц-85/44 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 17 липня 2023 вирішено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті (а.с.55).
Відповідно до витягу із протоколу Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 жовтня 2024 вирішено здійснити виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (а.с. 56).
Згідно наказу № 319 від 21.02.2022 надано матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на перше січня звітного року, зокрема оператору пральних машин 3 розряду ОСОБА_1 (а.с. 63), яку було виплачено ОСОБА_1 25.02.2022 року, що підтверджується платіжною відомістю № 81 від 25.02.2025 (а.с. 64).
Відповідно до наказу № 297 від 30.05.2023 ОСОБА_1 надано щорічно відпустку за період роботи з 1.06.2022 по 13.06.2023 на 14 календарних днів 3 15.06.2023 по 28.06.2023 (а.с. 65).
26.12.2023 ОСОБА_1 звернулася із заявою про надання матеріальної допомоги на оздоровлення згідно колективного договору (а.с. 66 на звороті).
Згідно наказу № 1225 від 25.07.2024, відповідно до протоколу № Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 ОСОБА_1 надано матеріальну допомогу на оздоровлення в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками - 30 % місячної тарифної ставки (посадового окладу) (а.с. 67), яку було виплачено ОСОБА_1 25.07.2024, що підтверджується платіжною відомістю № 216 (а.с. 68).
Згідно довідки виробничого підрозділу Експлуатаційно-ремонтне вагонне депо Конотоп регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» середня заробітна плата ОСОБА_1 становить 10003,46 грн. (а.с. 14).
ІV. Норми права.
Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.
Згідно зі статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.
Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідно зі статтею 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить: - основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).
Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч.2 ст. 233 КЗпП).
Згідно частини 1 статті 11Закону України «Про організаціютрудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
V. Оцінка суду.
Суд вислухавши сторони, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
З врахуванням вимог ст.233КЗпП України строк звернення до суду з цим позовом відповідачем не пропущено, оскільки в абзаці другом статті 233КЗпП України встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні ( стаття 116 ). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Додатком № 5 до позовної заяви ОСОБА_1 , яка датована 28 вересня 2025 року, а подана до суду 14 жовтня 2025 року (а.с. 1-6) було долучено повідомлення про нараховані та виплачені суми, на якій відсутня відмітка про отримання даного документа позивачем, що свідчить про не отримання його позивачкою (а.с. 15). Відтак суд розцінює, що вказане повідомлення позивач отримала 28 вересня 2025 року і звернулася до суду 14 жовтня 2025 року. Доказів протилежного, відповідачем всупереч вимог ст. 81 ЦПК України не надано
В обґрунтування правомірності своїх заперечень, відповідач посилається на Витяг із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, а саме згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, грошової допомоги з нагоди ювілею (а.с. 71).
Закон України від 15 березня 2022року №2136-IX Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як рішення АТ «Українська залізниця», яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року. Проте, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не можуть застосовуватися судом при розгляді цієї справи.
Крім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 про залишення в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125099054).
Суд також враховує, що протокольним рішенням правління АТ "Українська залізниця" від 27 червня 2024 року, ухвалено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ "Українська залізниця" матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з 24.02.2022, виплата якої була призупинена рішенням правління від 14.03.2022 (п.4) (а.с. 88 г).
Суд дійшов висновку, що позивач безпідставно не виплатив позивачу при звільненні, одноразову та додаткову матеріальні допомоги, а також матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік, передбачені умовами Колективного договору.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача, в межах заявлених вимог слід стягнути невиплачену одноразову матеріальну допомогу в розмірі п'яти середньомісячних заробітків, що становить 50017,30 грн; невиплачену додаткову матеріальну допомогу в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків, що становить 4013,84 грн., а також невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік в розмірі 16104,00 грн.
Суд також дійшов висновку про стягнення заявленого розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.03.2025 по вересень 2025 року в розмірі 66677,18 грн, що не перевищує загального розміру невиплаченої при звільненні заробітної плати, яка становить 70 135,14 грн, тобто є пропорційним.
Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, оскільки відповідач надав докази виплати такої допомоги у розмірі визначеному колективним договором (а.с. 63-64).
Також відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік, яку позивачу виплачено на підставі наказу № 1225 від 25.07.2024, відповідно до протоколу № Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками - 30 % місячної тарифної ставки (посадового окладу) (а.с. 67). Зазначений наказ позивачем не оскаржено.
Суд враховує, що додатком до п.3.10 Колективного договору визначено Порядок надання щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» яким визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення надається працівникам регіональної філії один раз у календарному році на підставі поданої заяви при наданні щорічної відпустки не менше 14 календарних днів (а.с. 62). З огляду на викладене, суд погоджується із запереченнями відповідача про відсутність підстав для виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік, оскільки позивач не зверталася до адміністрації із заявою про надання щорічної відпустки строком 14 календарних днів або більше за цей період, а при звільненні позивачу компенсовано 34 дні невикористаної відпустки (а.с. 11), що узгоджується із правою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 08.01.2025 у справі 753/8125/17.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
З відповідача на користь позивача слід стягнути 1211,20 грн судового збору, сплаченого за вимогою про стягнення середнього заробітку (а.с. 22) та на користь держави 3028 грн за іншими вимогами.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Керуючись ст. 5, 12-13, 76-81, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська Залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену одноразову матеріальну допомогу при звільненні в розмірі п'яти середньомісячних заробітків, що становить 50 017,30 грн; додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті, що становить 40 013,84 грн; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік, що становить 16104 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 67 677,18 грн. та 1211,20 грн судового збору, а всього 139 023,52? грн.
У іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави 3028 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 09 грудня 2025 року о 12:45 год.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5).
Представник відповідача: Ільницька Юлія Юріївна (адреса: Вінницька область, м. Жмеринка, РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Суддя Н. В. Потій