Справа № 947/26324/25
Провадження № 2/947/4686/25
10.12.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Гниличенко М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Тіщенка О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа: Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса про встановлення факту прийняття спадщини шляхом постійного проживання на час відкриття спадщини в порядку спадкування за законом, суд -
15.07.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м.Одеси з позовом до Одеської міської ради, третя особа: Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, яким просить встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відкрилася після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом постійного проживання на час відкриття спадщини разом із померлим спадкодавцем в порядку спадкування за законом.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 року справу за вказаним позовом було розподілено судді Гниличенко М.В.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 18.07.2025 року прийнято до розгляду та відкрити загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа: Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса про встановлення факту прийняття спадщини шляхом постійного проживання на час відкриття спадщини в порядку спадкування за законом.
Особи, що беруть участь у справі, було належним чином сповіщені у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 - до судового засідання не з'явилась, належним чином повідомлялась, через канцелярію суду надала заяву, якою позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, справу розглянути за її відсутності.
Представник відповідача Одеської міської ради до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлявся, причини неявки суду невідомі.
Третя особа - представник Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса К.Пенчев до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлявся, через канцелярію суду надав заяву, якою не заперечував проти вимог позивача, просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України - учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази є повними та достатніми для розгляду справи по суті за відсутності учасників процесу, належним чином повідомлених.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали спадкової справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис № 1047, виданим Бородянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 24.11.2021 року, серії НОМЕР_1 ./а.с.10/
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис №277, виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 03.02.2024 року, серії НОМЕР_2 ./а.с.11/
У позові позивач вказує на те, що після смерті її батька ОСОБА_3 вона отримала юридичну консультацію, де її було повідомлено, що його дружина, яка постійно з ним проживала на день відкриття спадщини (його смерті) її прийняла фактично, а позивач, як донька спадкодавця, не мала наміру подавати заяву після смерті батька.
15.07.2024 року, у встановлений законом строк, позивач ОСОБА_1 звернулася до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , для оформлення спадкових прав, внаслідок чого було заведено спадкову справу №355с/2024./а.с.51/
02 жовтня 2024 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ворсуляк А.М. листом №2437с/02-14, було повідомлено ОСОБА_1 про неможливість оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 . Нотаріусом зазначено, що згідно матеріалів справи до складу спадкового майна входить: квартира АДРЕСА_1 ; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; земельні ділянки площею 0,2500 га та 0,0634 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 не заводилась, відсутні докази прийняття спадщини його дружиною ОСОБА_2 , на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України./а.с.13/
Вищеказане майно на праві приватної власності належало батьку позивачки - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте у нотаріуса відсутні докази прийняття спадщини матір'ю позивачки - ОСОБА_2 після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , тому позивач, як донька спадкодавців, не може оформити свої спадкові права.
Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована, але постійно не проживала за адресою: АДРЕСА_3 .
Чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на день смерті мав зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .
Згідно Акту Бородянської селищної ради №120 про фактичне проживання особи від 14.08.2024 року, виданого старостою Т. Машина, складеного при участі свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , були обстежені житлово-побутові умови житлового будинку по АДРЕСА_2 . В результаті обстеження виявлено, що за даною адресою був зареєстрований та проживав до дня своєї смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Разом з ним за даною адресою з липня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживала його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ./а.с.15/
Довідкою Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області Мирчанського старостинського округу №5, від 15.08.2024 р. №01-45/145, виданою старостою Т. Машина, підтверджено, що померлий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , був зареєстрований і постійно проживав до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , та мав наступний склад сім'ї:
дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка з липня 2006 року по 22 листопада 2021 року постійно проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Підстава видачі довідки: свідоцтво про смерть ОСОБА_3 ; Акт депутата №120 від 14.08.2024 р./а.с.16/
Факт знаходження у шлюбі батьків позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про їх одруження, актовий запис № 1 від 04.01.1969 року./а.с.9/
Родинні відносини між померлими батьками та позивачем підтверджуються свідоцтвом про народження, актовий запис № 13 від 08.08.1970 року./а.с.12/
Належними відповідачами у спорах про встановлення факту прийняття спадщини шляхом постійного проживання на час відкриття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку відсутності таких - територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Таким чином, після смерті батька та матері, ОСОБА_1 вступила в управління усім спадковим майном, і вважає себе такою, що прийняла спадщину, яку її матір, у свою чергу, прийняла, але не оформила, після смерті свого чоловіка.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право і порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нек вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 16 ЦК передбачено, що звертаючись до суду позивач за власних розсудом обирає спосіб захисту.
Частиною 1 ст.315 ЦПК України містить перелік категорій справ про встановлення факту, однак цей перелік не є вичерпним, оскільки згідно ч.2 цієї ж статті, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.05.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, ще мають юридичне значення» заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо не має спору, проте якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном, то такі справи розглядаються у порядку позовного провадження.
Відповідно спір виник в зв'язку із відсутністю умов для оформленню спадщини нотаріально.
Згідно з ч.1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якьцо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.ч.1,6 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.
У п. 23 вищевказаної Постанови вказано, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
У ст. З Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Згідно до роз'яснень, що надані у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» нотаріус чи державна нотаріальна контора є учасниками правовідносин із спадкування та заінтересованими особами.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження, або з позовом. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З огляду на вищевикладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити.
Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають у даному випадку нотаріальні органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно зі ст.18 ЦПК України рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 29, 1221, 1268 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 263-265, 315-319, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа: Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса про встановлення факту прийняття спадщини шляхом постійного проживання на час відкриття спадщини в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт прийняття спадщини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відкрилась після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем в порядку спадкування за законом.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2025 року.
Суддя М. В. Гниличенко