Справа № 760/19572/25
Провадження №2/472/651/25
09 грудня 2025 року с-ще Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді - Тустановського А.О.,
за участю секретаря - Маслюк А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
24 вересня 2025 року від Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області за підсудністю до Веселинівського районного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заявлені вимоги мотивують тим, що 10 лютого 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 903065655 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику й Паспортом споживчого кредиту, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV22ZN4. Відразу після вчинених дій, 10.02.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти, в сумі 15000 грн. на його банківську картку № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року (Додаток № 14). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (Додаток № 15).
23.02.2024 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.
В подальшому 04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю ,відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором (Додаток №18).
Відповідно до Реєстру Боржників №б/н від 04.06.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 16345,50 грн.
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників №б/н від 04.06.2025 до позивача, підтверджується актом прийому - передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3 (Додаток №20).
Отже сторони погодили, що за Договором факторингу 1 первинний кредитор має право після підписання Договору факторингу №1) на підставі окремих Реєстрів прав вимоги) передавати (відступати) ТОВ «Таліон Плюс» свої Права вимоги до Позичальників, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язаний набувати такі Права вимоги. За Договором факторингу 2 ТОВ «Таліон Плюс» має право після підписання Договору факторингу 2 (на підставі окремих Реєстрів прав вимоги) передавати (відступати) ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» свої Права вимоги Позичальників, а ТОВ «ФК Онлайн фінанс» зобов'язаний набувати такі Права вимоги.
Позивач належним чином повідомив відповідача про заборгованість за Кредитним договором, проте відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, в зв'язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 903065655 від 10.02.2022 року у розмірі 16345 грн. 50 коп., яка складається з: 15000 грн. - заборгованості по тілу кредиту та 1345 грн. 50 коп. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, витрати по сплаті судового збору, в сумі 2422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року позовна заява ТОВ "Юніт Капітал" прийнята до розгляду із відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача ТОВ "Юніт Капітал" Хлопкова М.С. в судове засідання не з'явилася, надала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника, підтримання позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечують.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, 08.12.2025 року на адресу суду надійшло клопотання з якого вбачається, що відповідач визнає позовні вимоги, просить зменшити витрати на професійну правову допомогу до розумної та співмірної суми. Крім того, просить встановити спосіб і порядок виконання рішення, а саме розстрочити платіж на 4 або 5 місяців, щомісячно до 25 числа, починаючи з місяця, що настане після набрання рішенням законної сили з наступних підстав. Відповідач має дитину віком до 1 року, сімейні витрати істотні, одноразова сплата всієї суми створить непропорційний тягар для сім'ї. Розстрочка забезпечить реальне та своєчасне виконання рішення без шкоди інтересам дитини. В зв'язку з неявкою всіх учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 10 лютого 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір № 903065655 (електронний договір), за умовами якого Товариство зобов'язувалося надати позичальникові кредит на суму 15000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити за користування кредитом відповідно до умов цього договору (а.с.161-177).
Сторони погодили, що кредит надається строком на 56 днів від дня отримання позичальником (п. 2.2), на період цього строку нарахування процентів здійснюється за дисконтною ставкою в розмірі 251,85 % річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (пункт 4.2), у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 2.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною ставкою скасовуються і застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,30% від суми кредиту за кожний день користування.
Тобто сторони Договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, розмір процентів за користування кредитом, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» обов'язку щодо надання грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 15000 грн. підтверджується заявкою на отримання грошових коштів від 10 лютого 2022 року, якою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 15000 грн. за договором № 903065655, платіжним дорученням № 7971а9f6-0B225-413b-b9rc-a5aacdaab888 від 10.02.2022 року, та випискою з особового рахунку за цим кредитним договором (а.с. 142, 123, 17).
Звертаючись з позовом, ТОВ «Юніт Капітал» як новий кредитор, до якого перейшли права вимоги за укладеним з ОСОБА_1 кредитним договором від 10.02.2022 року, просило про стягнення з позичальника суми неповернутої заборгованості в сумі 16345,50 гривні, з яких: 15000 грн. - сума заборгованості по кредиту, 1345,50 грн. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).
В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 903065655 від 10 лютого 2022 року був вчинений в електронній формі.
Тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 цього ж суду передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до довідки за вих. № 20.1.0.0.0/7-250926/749658-БТ від 02.10.2025 року та виписки за договором № б/н за період 10.02.2022-15.02.2022, наданої АТ КБ «ПриватБанк» зазначено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 та 10.02.2022 року було зараховано переказ на картку 15000 грн.
З урахуванням наведеного, а саме, що кредитний договір 10 лютого 2022 року укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» , а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а також наявності достатніх доказів, що грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), який належить відповідачу, суд вважає доведеним факт його укладання.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.
Згідно з наявними у справі доказами 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а.с. 65-72).
В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладали додаткові угоди № 19 від 28.11.2019 року, № 26 від 31.12.2020 року, № 27 від 31.12.2021 року, № 31 від 31.12.2022 року № 32 від 31.12.2023 року до договору факторингу № 28/1118-01, в якій викладали цей договір в новій редакції та продовжували строк дії даного договору (а.с. 76-89).
Предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. Договору під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до Договору, а саме - реєстрах прав вимоги.
Пунктом 4.1. встановлено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку цього Договору. Згідно із підпунктом 5.3.3 договору факторингу Фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
23.02.2024 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 року до договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 16345,50 грн. (а.с. 48-50).
04 червня 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором (а.с.37-46).
Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому у відповідному додатку до договору (п.4.1).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №б/н від 04.06.2025 за Договором факторингу №04/06/25-Ю від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 16345,50 грн. (а.с.34)
Відповідно до підпункту 1.6 договору факторингу № 04/06/25-Ю Фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не здійснювало додаткових нарахувань за кредитним договором.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Враховуючи наведені положення закону та зміст долучених позивачем договорів факторингу, реєстрів боржників, суд приходить до переконання, що позивач належними та допустимими доказами довів, що набув право вимоги до відповідача за договором № 903065655 від 10 лютого 2022 року.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 4.1 Договору позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.
Позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконував, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.
Відповідно до долученої позивачем виписки з особового рахунку позичальника ОСОБА_1 , загальний розмір заборгованості станом на 25.06.2025 року (включно) складає 16345,50 гривні, з яких: 15000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 1345,50 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Згідно висновків Великої Палати, викладених у пунктах 113-115 постанови Великої Палати від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 «у статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови)».
Аналіз умов Договору (пункту 6) дає підстави для висновку, що його сторони погодили як нарахування процентів за користування кредитом, так і процентів на підставі статті 625 ЦК України, як міри відповідальності за неналежне виконання умов Договору щодо повернення кредиту.
Отже, внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилася загальна заборгованість позичальника перед позивачем, яка станом на 25.06.2025 рік становить 16345,50 гривні, з яких: 15000 грн. - заборгованість по кредиту, 1345,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, та яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Крім того відповідач ОСОБА_1 в клопотанні просить суд розстрочити виконання рішення суду на 4 місяці.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3)стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 19 квітня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклав шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Веселинівським відділом ДРАЦС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) складено відповідний актовий запис №19.
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Веселинівським відділом ДРАЦС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) складено відповідний актовий запис №2. В графі батьки зазначено: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_3 .
Враховуючи наведене, суд вважає за доцільне розстрочити відповідачу виконання рішення строком на 4 місяці зі сплатою кожного місяця - по 4086 грн. 25 коп.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2 422,40 гривень судового збору.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу між сторонами встановлено у ст. 137 ЦПК України.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., на підтвердження чого надав наступні докази: договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01, укладеного 05.06.2025 між ТОВ «Юніт Капітал та адвокатським бюро «Тараненко та партнери», протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025, додаткову угоду №25770709678 до Договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025, Акт прийому - передачі наданих послуг №05/06/25-01 від 05.06.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4956 видане Тараненко А.І. 24.04.2012 р.
Відповідач ОСОБА_1 просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу посилаючись на те, що справа не складна, а тому вимоги представника позивача про стягнення з відповідача витрат на суму 7000 грн. є завищеними.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №810/3806/18 від 17.09.2019, № 320/11366/20 від 13.05.2022.
З урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд вважає співмірною до проведеної адвокатом роботи у даній справі, суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Таким чином, з врахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Кредитним договором № 903065655 від 10.02.2022 року станом на 25.06.2025 року у розмірі 16345 (шістнадцять тисяч триста сорок п'ять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок, що складається з: заборгованості по кредиту у сумі 15000 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 1345 грн. 50 коп.
На підставі ч. 1 ст. 267 ЦПК України розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , виконання рішення суду, строком на 4 (чотири) місяці, із щомісячним платежем 4086 (чотири тисячі вісімдесят шість) гривень 25 (двадцять п'ять) копійок, із сплатою кожного платежу до 25-го числа кожного місяця.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) понесені судові витрати в розмірі в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) гривні 40 (сорок) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) витрати на оплату правової допомоги у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2025 року.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області А.О. Тустановський