09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 640/15201/22
адміністративне провадження № К/990/48522/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Жука А.В.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року
у справі №640/15201/22
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області
та Державної судової адміністрації України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Служби судової охорони
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії та стягнення додаткової винагороди,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області та Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Служби судової охорони в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області щодо неприйняття наказу про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області прийняти наказ про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області провести нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, починаючи з 24 лютого 2022 року;
- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 180000,00 грн., яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, за кожний місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року по 31 серпня 2022 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року, адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, за період з 24 лютого 2022 року по 31 серпня 2022 року, пропорційно реально відпрацьованому часу, провівши обчислення, нарахування та виплату додаткової винагороди у порядку зазначеної Постанови у розмірі 30 000,00 грн. в розрахунку на місяць; зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі до 30 000 грн. пропорційно відпрацьованого часу за місяць, відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період з 24 лютого 2022 року по 31 серпня 2022 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі №640/15201/22.
В касаційній скарзі позивач просить:
«Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року та рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі № 640/15201/22.
Визнати, що суд першої інстанції неправильно застосував частину другу статті 262, частину восьму статті 47 та частину третю статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, а суд апеляційної інстанції не усунув ці порушення та не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги, чим допустив істотні порушення норм процесуального права.
Скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 640/15201/22 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у цій же справі в частині, якою:
фактично підтверджено залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 17 квітня 2024 року про збільшення позовних вимог;
відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди за період, що виходить за межі 24 лютого 2022 року - 31 серпня 2022 року.
Визнати заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 17 квітня 2024 року такою, що подана в межах процесуального строку, встановленого частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та відповідає вимогам частини восьмої статті 47 цього Кодексу.
Направити справу № 640/15201/22 на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду - з обов'язком:
прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 від 17 квітня 2024 року про збільшення позовних вимог;
усунути надмірний формалізм у застосуванні норм процесуального права;
забезпечити повний та ефективний судовий розгляд позовних вимог у світлі статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 3, 43, 55 та 64 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, у тому числі в частині захисту права на заробітну плату (грошове забезпечення) як об'єкта мирного володіння майном.
Стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, відповідно до статей 139 і 141 Кодексу адміністративного судочинства України.»
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Касаційна скарга зводиться до порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року про залишення без розгляду поданої позивачем заяву про збільшення позовних вимог. Проте, вказане судове рішення не є предметом касаційного оскарження ба більше, вказана ухвала суду першої інстанцій не переглядалася в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі №640/15201/22 - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяА.В. Жук