09 грудня 2025 року
м. Київ
справа №520/619/23
адміністративне провадження № К/990/34336/25
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2025 (головуючий суддя - Любчич Л.В., судді: Спаскін О.А., Присяжнюк О.В.) у справі №520/619/23.
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці Державної митної служби України (далі - Волинська митниця), в якому просив:
визнати протиправними дії Волинської митниці Держмитслужби з нарахуванню ОСОБА_1 митних платежів на суму 76643 грн. за розмитнення автомобіля марки «VOLVO» модель «V50» (номер кузова НОМЕР_1 );
зобов'язати Волинську митницю Держмитслужби підготувати та подати Головному управлінні Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про повернення ОСОБА_1 надмірно сплачених митних платежів у сумі 76643 грн.
В обґрунтування позовної заяви вказано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Оскільки правовідносини позивача і Волинської митниці з розмитнення автомобіля марки «VOLVO» модель «V50» (номер кузова НОМЕР_1 ) виникли до 01.01.2022 до них потрібно застосовувати податкові пільги, які діяли з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24.03.2022 № 2142-IX (далі - Закон № 2142-IX) і до 01.07.2022.
Оскільки легковий автомобіль марки «VOLVO» модель «V50» (номер кузова НОМЕР_1 ) було переміщено через митний кордон України, 30.06.2022 о 20:02:37, що підтверджується попередньою декларацію (дата оформлення стану) та посвідченням Волинської митниці про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_2 , позивач об'єктивно не зміг здійснити процедуру розмитнення автомобіля в цей же день через те, що митний пост о 20 год. 00 хв. вже було зачинено. До того ж, позивач не міг перемістити автомобіль на процедуру розмитнення до іншого митного поста, адже саме до відділу митного оформлення № 3 митного поста «Володимир-Волинський» брокером подано попередню декларацію щодо цього автомобіля.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 позов задоволено.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було ввезено транспортний засіб 30.06.2022, тобто у період дії податкових пільг, які діяли з дня набрання чинності Законом № 2142-IX. Уповноваженою ним особою відповідно до статті 259 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України) подано попередню митну декларацію для ввезення таких транспортних засобів до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування» від 21 червня 2022 року №2325-ІХ (далі - Закон №2325-ІХ), яким такі пільги скасовані. Оскільки Закон не має зворотної дії в часі, до розмитнення вищевказаного транспортного засобу мають застосовуватися податкові пільги, а саме звільнення від сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2024 скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2024, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 06.05.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2024 скасовано, справу №520/619/23 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2025 задоволено апеляційну скаргу Волинської митниці, скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року по справі №520/619/23, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
При прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що необхідною умовою для звільнення від сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість на підставі Закону № 2142-ІХ є подання до 01.07.2022 митної декларації ДЕ (додаткової декларації), а не попередньої митної декларації ЕЕ.
Пропуск товару транспортного засобу, ввезеного ОСОБА_1 , на підставі попередньої митної декларації (ЕЕ) на митну територію України здійснено 30.06.2022 о 20:02:37. При цьому, транспортний засіб, ввезений ОСОБА_1 , доставлено у зону митного контролю - відділу митного оформлення № 3 митного поста «Володимир-Волинський» 05.07.2022 о 10:11, а декларація типу ДЕ № UA205100/2022/006531 подана декларантом 15.07.2022 о 17: 44. Тобто, подання додаткової декларації (ДЕ) з метою розміщення ввезеного на митну територію України товару у митний режим імпорт здійснено після набрання чинності Законом № 2325-ІХ, згідно з яким з 01.07.2022 втратили чинність положення, які передбачали пільги зі сплати платежів, запроваджені Законом № 2142-ІХ.
При заповненні додаткової декларації (ДЕ) ІМ 40 ДЕ №UA205100/2022/006531 від 15.07.2022 декларантом не вказано про застосування митної пільги чи будь-якої преференції.
Тому, митне оформлення транспортного засобу, що ввозився позивачем, здійснено на загальних підставах, зі сплатою митних платежів без застосування пільг, передбачених Законом № 2142-ІХ, за яким підстави для застосування пільг існували у період з 01.04.2022 по 01.07.2022. Відтак, розмір сплачених позивачем платежів відповідав правовим нормам, що діяли на момент митного оформлення товару, надмірної сплати митних платежів не було.
Не погоджуючись з рішенням суд апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2025 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 у справі № 520/619/23.
У поданій касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не було застосовано Закон №2142-IX, який передбачає застосування пільг до спірних правовідносин, та порушено статтю 58 Конституції України.
Наголошує на тому, що оскільки правовідносини між позивачем і Волинською митницею з розмитнення автомобіля марки «VOLVO» модель «V50» (номер кузова НОМЕР_1 ) виникли до 01.07.2022 до них потрібно застосовувати податкові пільги, які діяли з дня набрання чинності Законом № 2142-ІХ і до 01.07.2022.
Так, 27.06.2022 декларант позивача - ТОВ «БІНГО БРОК» подало попередню декларацію до Волинської митниці - митного посту «Нововолинськ», а легковий автомобіль марки «VOLVO» було переміщено через митний кордон 30.06.2022.
Крім того, позивач зауважив, що апеляційний суд не звернув увагу на фактичні обставини даної справи, а саме: позивач є волонтером Благодійного Фонду «Вільні люди», що надає гуманітарну, медичну, правову допомогу мешканцям міста Харкова та Харківської області у зв'язку із воєнними діями на Україні; автомобіль марки «VOLVO» модель «V50» (номер кузова НОМЕР_1 ) ввезений позивачем для здійснення волонтерської діяльності; розмитнення автомобіля марки «VOLVO» модель «V50» (номер кузова НОМЕР_1 ) в день перетину кордону, а саме 30.06.2022, виявилося неможливим через те, що митний пост «Нововолинськ» в селі Осмиловичі Іваничівського району Волинської області, вже було зачинено; через чергу на кордоні позивач, який є особою з інвалідністю, був змушений жити тиждень в автомобілі, який він придбав, в очікуванні здійснення митного оформлення автомобіля.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів касаційної скарги. Зауважив, що умовою звільнення від сплати ввізного мита є ввезення товарів для вільного обігу, а для звільнення від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком - операція із ввезення фізичною особою на митну територію України автомобіля. При імпорті товари не просто переміщуються через митний кордон України, а саме випускаються для вільного обігу на митній території України, тобто подача митної декларації ДЕ (додаткової декларації) і є тим юридичним фактом з настанням якого законодавець пов'язує надання пільг в оподаткуванні, визначених Закон №2142-ІХ.
Також вказав, що незважаючи на наявність в зоні діяльності інших підрозділів з цілодобовим режимом роботи чи режимом роботи до 24:00, декларантом у попередній декларації визначено відділ митного оформлення №3 митного поста «Володимир-Волинський». При цьому, автомобіль марки «VOLVO» модель «V50» (номер кузова НОМЕР_1 ) доставлено у зону митного контролю Волинська обл., Володимирський р-н, с. Осьмиловичі, вул. Львівська, 35, (зона діяльності відділу митного оформлення №3 митного поста «Володимир-Волинський») лише 05.07.2022 о 10:11.
Крім того, відповідач зазначив, що при заповненні додаткової декларації (ДЕ) ІМ 40 ДЕ №UA205100/2022/006531 від 15.07.2022 декларантом не вказано про застосування митної пільги чи будь-якої преференції.
Верховний Суд, переглядаючи рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.06.2022 відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля ОСОБА_1 придбав у Республіці Польщі легковий автомобіль марки «VOLVO» модель «V50» (номер кузова НОМЕР_1 ) вартістю 4000 злотих.
27.06.2022 ТОВ «БІНГО БРОК», із яким позивач уклав договір про надання послуг по декларуванню товарів від 27.06.2022, подало попередню декларацію IM EE UA 205000/2022/981111 до терміналу Волинської митниці митний орган в селі Рованці Луцького району.
30.06.2022 о 20:02:37 легковий автомобіль марки «VOLVO» модель «V50» (номер кузова НОМЕР_1 ) переміщено через митний кордон України.
15.07.2022 декларант подав додаткову декларацію типу ДЕ № UA205100/2022/006531.
Ввезений транспортний засіб був випущений у вільний обіг після сплати митних платежів відповідно до квитанції про оплату АТ «Райффайзен Банк» від 15.07.2022 № 152925001, а саме: 4684,06 грн - ввізне мито; 51378,33 грн - акцизний податок; 20580,61 грн - податок на додану вартість,
Вважаючи, що при митному оформленні транспортного засобу мала місце надмірна сплата платежів, позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення сплачених коштів у сумі 76643 грн.
Волинська митниця Державної митної служби України листом від 14.12.2022 № 7.3-15/13480 відмовила в поверненні коштів, оскільки з 01.07.2022 митне оформлення транспортного засобу здійснювалося на загальних підставах без застосування пільг.
Не погодившись із відмовою митного органу, позивач звернувся з позовом до суду із вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що необхідною умовою для звільнення від сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість на підставі Закону № 2142-ІХ є подання до 01.07.2022 митної декларації ДЕ (додаткової декларації), а не попередньої митної декларації ЕЕ. Додаткову декларацію типу ДЕ № UA205100/2022/006531 декларант подав 15.07.2022, тобто після скасування пільг, визначених Закон № 2142-ІХ, а тому позивач не має права на такі пільги.
До того ж, при заповненні додаткової декларації (ДЕ) ІМ 40 ДЕ №UA205100/2022/006531 від 15.07.2022 декларантом не вказано про застосування митної пільги чи будь-якої преференції.
Тому, митне оформлення транспортного засобу, що ввозився позивачем, здійснено на загальних підставах, зі сплатою митних платежів без застосування пільг, передбачених Законом № 2142-ІХ, за яким підстави для застосування пільг існували у період з 01.04.2022 по 01.07.2022. Відтак, розмір сплачених позивачем платежів відповідав правовим нормам, що діяли на момент митного оформлення товару, надмірної сплати митних платежів не було.
Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної скарги та підстав касаційного оскарження за правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд виходить із такого.
Статтею 301 Митного кодексу України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Згідно із пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Процедура повернення надмірно сплачених митних платежів врегульована Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.10.2019 № 454) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844.
Так, розділ ІІІ вказаного Порядку передбачає, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення. Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.
Сторони не заперечують факт сплати позивачем митних платежів на суму 76643 грн, а також факт належного звернення позивача до відповідача із заявою про повернення сум.
Волинська митниця Державної митної служби України листом від 14.12.2022 № 7.3-15/13480 відмовила в поверненні коштів, оскільки з 01.07.2022 митне оформлення транспортного засобу здійснювалося на загальних підставах без застосування пільг.
Спірним у даній справі є наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів підпункту 69.23 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України пункту 9-11 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України у редакції Закону №2142-IX, до внесення змін на підставі Закону №2325-IX.
Визначаючись щодо даного питання колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 1 статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Частиною 3 статті 301 Митного кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
За змістом пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Згідно з пунктом 1 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 (далі Порядок № 643), цей Порядок визначає процедури під час повернення суб'єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків), зокрема, помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, контроль за справлянням яких здійснюють Держмитслужба та митниці Держмитслужби, у тому числі у випадках, зазначених у частині 5 статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України.
Відповідно до пунктів 1, 6 розділу ІІІ Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення. Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.
Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.
Частина першої статті 4 Митного кодексу України містить визначення основних термінів і понять, які вживаються в даному Кодексі, зокрема:
ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку (пункт 4);
випуск товарів - надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети (пункт 5);
митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання (пункт 21);
митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23);
митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24);
пропуск товарів через митний кордон України - надання митним органом відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення (49).
Частиною першою статті 198 Митного кодексу України обумовлено, що митному органу в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України.
За приписами частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з частинами першою, восьмою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (…) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів та заявленої мети переміщення вносяться відповідні відомості, у тому числі у вигляді кодів (пункти 1 - 10).
За змістом статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до частини восьмої статті 264 Митного кодексу України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, що мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
За приписами статті 278 Митного кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань зі сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 262 Митного кодексу України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов у зв'язку з якими його надано.
Частина перша статті 281 Митного кодексу України допускає встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
24 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон №2142-IX, який набрав чинності 05 квітня 2022 року, та яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, внесено до Податкового та Митного кодексів України такі зміни:
- у розділі XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України: пункт 69 підрозділу 10 доповнено підпунктом 69.24 такого змісту: «Тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту».
- розділі XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України: пункт 9 доповнено пунктом 9-11 такого змісту: « 9-11. Установити, що тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», але не раніше 1 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) звільняються від оподаткування ввізним митом автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу».
Отже, виходячи із системного аналізу наведених вище норм, положення підпункту 69.23 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в редакції Закону №2142-ІХ, а також пункту 9-11 розділу XXI Митного кодексу України застосовуються з 01 квітня 2022 року, оскільки про це міститься пряма вказівка у законі.
В подальшому абзаци 1-4 підпункту 1 пункту 9-11 розділу XXI МК України та підпункту 69.23 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України виключені на підставі Закону №2325-IX від 21 червня 2022 року, який набрав чинності 01 липня 2022 року.
Таким чином, звільнення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість, запроваджене Законом №2142-IX, діяло в період з 01 квітня по 01 липня 2022 року.
Положеннями статті 3 Митного кодексу України регламентовано особливості застосування законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи.
Згідно із частиною першою вказаної статті при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
Частини третя та четверта статті 3 Митного кодексу України передбачають, що норми законів України, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
Суд зазначає, що ввезення товару на митну територію України як операція, з якою в даному випадку законодавець пов'язує звільнення від обов'язку сплати митних платежів, не обмежується лише фактичним (фізичним) перетином товару через митний кордон України, натомість, така являє собою певний алгоритм дій, який складається з виконання низки необхідних митних формальностей.
Зміст статей 3 та 278 Митного кодексу України свідчить, що визначальним при застосуванні того чи іншого закону (у даному випадку - Закону, яким запроваджено преференції для декларанта), до правовідносин щодо визначення податкових зобов'язань, є саме дата подання митної декларації.
Аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 160/11478/22.
При цьому, спірним у даній справі є питання щодо виду митної декларації, дата подання якої надавало позивачу права на застосування преференції.
За доводами відповідача необхідною умовою для звільнення від сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість на підставі Закону № 2142-ІХ є подання до 01.07.2022 митної декларації ДЕ (додаткової декларації), а не попередньої митної декларації ЕЕ.
В спростування вказаних висновків, позивач зазначає, що правовідносини між позивачем і Волинською митницею з розмитнення автомобіля марки «VOLVO» модель «V50» (номер кузова НОМЕР_1 ) виникли 27.06.2022, з дати подання декларантом позивача попередньої декларації.
Визначаючись щодо питання подання якої декларації надає право на застосування преференції, запровадженої Законом №2142-IX, колегія суддів зазначає наступне.
Аналіз підпункту 69.24 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України свідчить, що підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком є операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових у митному режимі імпорту.
Зміст пункту 9-11 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України свідчить, що підставою для звільнення від оподаткування ввізним митом є операції з ввезення громадянами на митну територію України автомобілів для вільного обігу.
Відповідно до частини шостої статті 248 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із частиною першою статті 258 Митного кодексу України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.
Відповідно до статті 259 Митного кодексу України попередня митна декларація подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.
За даними Класифікатора типів декларацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1011 від 20.09.2012, декларація типу ЕЕ - попередня митна декларація з обсягом даних, необхідним для пропуску товарів через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення, ЕА - попередня митна декларація з обсягом даних, необхідним для випуску товарів у митний режим.
Згідно із частиною тринадцятою статті 259 Митного кодексу України якщо попередня митна декларація містить лише відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення, або після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, для випуску товарів декларантом або уповноваженою ним особою подається додаткова декларація.
Статтею 261 Митного кодексу України передбачено, що у разі подання відповідно до статей 259-260-1 цього Кодексу попередньої, тимчасової, спрощеної або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати митному органу додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою, спрощеною або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.
Статтею 74 Митного кодексу України визначено, що імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Згідно із частиною першою статті 75 Митного кодексу України митний режим імпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території України.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що при імпорті товари випускаються для вільного обігу на митній території України після подання митної декларації ДЕ (додаткової декларації), а отже саме із моментом подання вказаної декларації пов'язані підстави застосування пільг, у тому числі передбачених Законом № 2142-ІХ.
У ході судового розгляду даної справи встановлено, 27.06.2022 ТОВ «БІНГО БРОК», з яким позивач уклав договір про надання послуг з декларування товарів від 27.06.2022, було подало попередню декларацію IM EE UA 205000/2022/981111, тобто попередню митну декларацію з обсягом даних, необхідним лише для пропуску товарів через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення, а не з обсягом даних, необхідним для випуску товарів у відповідний митний режим.
Транспортний засіб, ввезений ОСОБА_1 , доставлено у зону митного контролю - відділу митного оформлення № 3 митного поста «Володимир-Волинський» 05.07.2022 о 10:11. Декларація типу ДЕ № UA205100/2022/006531 подана декларантом 15.07.2022 о 17:44.
Оскільки подання додаткової декларації (ДЕ) з метою розміщення ввезеного на митну територію України товару у митний режим імпорт здійснено після набрання чинності Законом № 2325-ІХ, митне оформлення транспортного засобу, що ввозився позивачем, правомірно здійснено на загальних підставах, зі сплатою митних платежів без застосування пільг, передбачених Законом № 2142-ІХ.
Відтак, позивач не здійснив надмірної сплати митних платежів, що об'єктивно унеможливлює вжиття відповідачем дій з повернення позивачу таких коштів та вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 затверджено Порядок заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 651), яким визначено правила заповнення граф митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, додаткових аркушів до нього, унесення відомостей до доповнення, а також оформлення, розподілу та використання аркушів МД.
У розділі ІІ Порядку № 651 передбачено, що у графі 36 «Преференція» зазначаються цифрові коди податкових пільг відповідно до класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, передбачених законодавством щодо товару, описаного в графі 31 МД та класифікованого в графі 33 МД.
Коди формуються за такою схемою:
МММАААППП, де:
МММ - код пільги в обкладенні товару ввізним митом;
ААА - код пільги в обкладенні товару акцизним податком;
ППП - код пільги в обкладенні товару податком на додану вартість.
В інших випадках у графі проставляється « 000000000».
У графі 36 митної декларації ІМ 40 ДЕ №UA205100/2022/006531 від 15.07.2022 вказано «00000000», а отже декларантом не зазначався код застосування митної пільги чи будь-якої преференції.
Доводи позивача про наявність об'єктивних перешкод для здійснення митного оформлення автомобіля до 01.07.2022, про вжиття ним усіх залежних від нього заходів для митного оформлення автомобіля до 01.07.2022 та того, що він є волонтером Благодійного Фонду «Вільні люди», який надає гуманітарну, медичну, правову допомогу мешканцям міста Харкова та Харківської області у зв'язку із воєнними діями на Україні, автомобіль марки «VOLVO» модель «V50» (номер кузова НОМЕР_1 ) ввезений позивачем для здійснення волонтерської діяльності, через чергу на кордоні позивач в очікуванні здійснення митного оформлення автомобіля, обґрунтовано відхилені апеляційним судом.
Позивач зазначає, що автомобіль було придбано для цілей і завдань Благодійного фонду «Вільні люди», код ЄДРПОУ 44706093.
З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви ОСОБА_1 було додано копію довідки від 25.06.2022 № 1/5, відповідно до якої Благодійний фонд «Вільні люди» підтверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно є волонтером БО «БФ «Вільні люди» та відбув до м. Згеж, Лодзьске воєводство, Республіка Польща, для придбання автомобіля з метою подальшого його використання у волонтерських цілях у Харківській області.
Водночас зі змісту поданих позивачем попередньої декларації, додаткової декларації та договору, укладеного між ТОВ «БІНГО БРОК» та ОСОБА_1 як фізичною особою, а не представником відповідного благодійного фонду, не вбачається, що автомобіль марки «VOLVO» модель «V50» (номер кузова НОМЕР_1 ) ввозився на територію України саме для БО «БФ «Вільні люди» та подальшого його використання у волонтерських цілях.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем не порушено прав позивач у межах спірних правовідносин, а відтак про відсутність підстав для задоволення даних позовних вимог.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про їх невідповідність нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення про задоволення позову є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2025 у справі №520/619/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова