Справа № 196/1146/25
№ провадження 3/196/553/2025
08.12.2025 с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді? ? Костюкова Д.Г., за участю секретаря судового засідання: Грищенко А.Ю., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Бойка Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Царичанка справу про адміністративні правопорушення у відношенні
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, рнокпп НОМЕР_1 , мешканця: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП,-? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?
ВСТАНОВИВ:? ? ?
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №462012 від 22.09.2025, 22 вересня 2025 року о 19 год. 51 хв. в с-щі Царичанка по вул.Зелена Дніпровського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_2 керував мопедом Fada без н.з. з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме був різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився під відеофіксацію на бодікамеру Motorola vb400, б/к №799509, №798992, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №462018 від 22.09.2025, 22 вересня 2025 року о 19 год. 51 хв. в с-щі Царичанка по вул.Зелена Дніпровського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_2 , керуючи мопедом Fada без н.з. не виконав вимогу про зупинку, яка подавалася ввімкненням проблискових маячків червоного та синього кольорів та продовжив рух, де в подальшому поблизу будинку №13 провулку Яблуневий був зупинений, чим порушив вимоги п.2.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122-2 КУпАП.
ОСОБА_2 , будучи належним чином сповіщеним про розгляд справи, в судове засідання не з'явився.
Захисник Бойко Ю.О. в судовому засіданні прохав закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, оскільки складені поліцейськими протоколи про адміністративні правопорушення не відповідають вимогам законодавства та долучені до них докази є недопустимими. Крім того зазначив, що ОСОБА_2 керував електровелосипедом потужністю 800 W, який не належить до категорії механічного транспортного засобу, а тому він не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Також, вважав, що дії ОСОБА_2 щодо невиконання вимоги про зупинку повинні бути кваліфіковані за ст.127 КУпАП, а не за ч.1 ст.122-2 КУпАП, у зв'язку з чим справа і в цій частині підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо, так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Вимогами ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч.1 ст.122-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів.
Так, ознаками об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також ознаками об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП є невиконання особою, яка керує транспортним засобом, вимоги поліцейського про зупинку.
Крім того, стаття 156 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнюють дану норму більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.
Таким чином, при притягненні особи до адміністративної відповідальності та викладення суті адміністративного правопорушення є обов'язковим посилання на конкретний чинний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №462018, ЕПР1 №462012 від 22.09.2025 ОСОБА_2 інкримінується порушення вимог п.п.2.4, 2.5 ПДР України.
Згідно з пунктом 2.4 Розділу 2 “Обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів» ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: a) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Відповідно до пунктом 2.5 Розділу 2 “Обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів» ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.п. 10.1 ПДР України транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Таким чином, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо.
Правилами дорожнього руху України унормовано "Обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів" (розділ 2 Правил), "Вимоги до велосипедистів" (розділ 6 Правил), "Вимоги до осіб, які керують гужовим транспортом" (розділ 7 Правил). При цьому, обов'язки водіїв, велосипедистів, осіб, що керують гужовим транспортом є відмінними, проте вказані особи мають і загальні обов'язки учасників дорожнього руху, які застосовуються до всіх учасників дорожнього руху без винятку. При цьому, за п. 6.7 Правил, а також п. 7.8 Правил велосипедисти та особи, які керують гужовим транспортом, і погоничі тварин повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу. Відповідальність за порушення правил дорожнього руху особами, які керують велосипедами, гужовим транспортом, і погоничами тварин передбачена у ст. 127 КУпАП, а ч. 3 ст. 127 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами та особами, які керують гужовим транспортом й погоничами тварин, які перебувають в стані сп'яніння.
Пунктом 2.13 ПДР України визначено категорії транспортних засобів, серед яких наявна категорія А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Разом з тим, пунктом 1.10 ПДР України визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого постановою КМУ від 08.05.93 № 340, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, "А1" - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун із робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів чи електродвигун потужністю до 4 кВт.
Таким чином, до категорії "А1" належать транспортні засоби, зокрема скутери, з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, оскільки вони належать до механічних транспортних засобів у розумінні Закону України "Про дорожній рух". На ці транспортні засоби право на керування передбачає наявність дозвільних документів.
Отже, наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачено виключно для "механічних" транспортних засобів. Механічними вважають скутери з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, а також усі транспортні засоби з двигуном внутрішнього згоряння не залежно від його робочого об'єму.
Таким чином, Правилами дорожнього руху розмежовані поняття "механічний транспортний засіб" та "транспортний засіб" та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі? ? №278/3362/15-к від 01.03.2018.
Таким чином, електровелосипед із об'ємом двигуна до 3 кВТ не належить до механічних транспортних засобів.
Як вбачається з протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_4 інкримінується порушення п.п.2.4, 2.5 ПДР України.
Поміж тим суд зауважує, що вищевказані обов'язки розташовані у Розділі 2 ПДР України "Обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів", тобто розповсюджується виключно на водіїв механічних транспортних засобів.
Таким чином, вимога працівників поліції до водіїв немеханічних транспортних засобів діяти відповідно до п.п. 2.4, 2.5 ПДР України не ґрунтується на законі.
Більш того, пунктом 10.1 ПДР України визначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
При цьому, транспортний засіб з електродвигуном потужністю до 3 кВт не підпадає під жодну з категорій, що визначена у п.2.13 Правил, оскільки не є механічним транспортним засобом та не відноситися до категорії А1.
З урахуванням наведеного, не може вважатися водієм в розумінні ПДР особа, яка керує транспортним засобом з електродвигуном потужністю до 3 кВт, так як у такої особи відсутній обов'язок в отриманні відповідного посвідчення водія категорії А1.
З наданих захисником копій Технічного талону Електровелосипеда від 05.10.2023, вбачається, що ОСОБА_2 було придбано електровелосипед моделі Fada Ritmo III, двигун - електродвигун, об'єм двигуна - напруга 60 W, потужність - 800 W.
Оскільки електровелосипед моделі Fada Ritmo III - це транспортний засіб, який за своїми технічними характеристиками не можна віднести до механічних транспортних засобів, то вимоги, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів та передбачені Розділом 2 ПДР України, до ОСОБА_2 не застосовуються, у зв'язку з чим у останнього відсутні обов'язки виконання п.п. 2.4, 2.5 ПДР України.
Поміж тим, порушення будь-яких інших положень ПДР України працівниками поліції ОСОБА_2 не інкримінується.
Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).
Принцип правової визначеності означає, що «обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки“ (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010).
Складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Чинними нормами КУпАП суду не надано повноважень самостійно змінювати (редагувати) фабулу, яка викладена у протоколі про адміністративне правопорушення та яка, по суті, становить виклад обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого має доводитися в суді.
Суд зауважує, що за відсутності належного процесуально-правового врегулювання самостійна зміна (редагування) обвинувачення судом буде порушувати як право особи на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) так і принцип рівності сторін процесу, оскільки таким чином суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до приписів ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність у судовому засіданні вини ОСОБА_2 у скоєнні правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП, у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247 п. 1, 283, 284 ч. 1 п. 3 КУпАП, суддя,-
Провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Д.Г. Костюков