Справа № 196/1249/25
№ провадження 2-а/196/18/2025
09 грудня 2025 року с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бабічевої Л.П.,
за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.І.,
учасники справи та представники учасників справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області,
третя особа - інспектор Відділення поліції №2 (с.Слобожанське) Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант Бондарь Вячеслав Володимирович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с-ща Царичанка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови серія ЕНА №5877199 від 06.10.2025 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог вказав, що постановою серії ЕНА №5877199 від 06.10.2025 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.
Позивач вважає, що постанова винесена без належного правового підґрунтя, а також в порушення принципу об'єктивності та неупередженості, внаслідок чого підлягає скасуванню.
Зазначив, що він 06.10.2025 р. рухаючись на автомобілі RENAULT K-ZE номерний знак НОМЕР_1 на відрізку дороги Н-31 (26 км.) у бік населеного пункту «Партизанське» був зупинений працівником поліції інспектором Бондарем В.В. на пропускному пункті «Блок пост» за нібито порушення ним правил дорожнього руху, та відносно нього було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Під час винесення постанови працівник поліції не розібрався із ситуацією яка склалась, не дослідив склад адміністративного правопорушення. Доказів його вини у скоєному правопорушенні немає. Відповідачем незаконно винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Також зазначив, що диспозиція статті 122 ч.2 КУпАП, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності, не відповідає нібито вчиненому ним правопорушенню.
Позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5877199 від 06.10.2025 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн., а справу закрити.
Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2025 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Роз'яснено обов'язок відповідачу у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України надати всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, з приводу яких подано позов (а.с. 19).
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Ізотова Т.Л. через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову.
Зазначила, що 06.10.2025 р. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, інспектор ВП №2 (с.Слобожанське) Дніпровського районного управління поліції Бондарь В.В. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5877199.
Зі змісту вказаної постанови зафіксовано, що 06.10.2025 р. о 12.45 год., по дорозі Н-31 26 км. біля селища Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем RENAULT K-ZE, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку Дод.1 поданого з дорожньою розміткою 1.12 (Стоп-лінією) Дод. 2 ПДР України та після зупинки поліцейським не увімкнув світлову аварійну сигналізацію чи не виставив знак аварійної зупинки, чим порушив вимоги п.п. а п.9.9 ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
Також зазначене адміністративне правопорушення підтверджується доданим відеозаписом.
Вважають, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, вважають винесену постанову законною та складеною з урахуванням норм діючого законодавства (а.с.37-41).
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги позивач підтримує повністю (а.с. 60).
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У відзиві на позов представник відповідача просив розглянути справу без участі представника та в задоволенні позову відмовити (а.с.37-41).
Третя особа - інспектор Відділення поліції №2 (с.Слобожанське) Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант Бондарь Вячеслав Володимирович у судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав до суду заяву, в якій зазначив, що 06.10.2025 р. під час добового на блокпосту №Х-1/дн поблизу с.Обухівка ним за невиконання вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та дорожньої розмітки 1.12 «Стоп-лінія» було зупинено транспортний засіб RENAULT K-ZE номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .
Під час складання постанови він помітив, що водій після зупинки порушив вимоги п.9.9 а Правил дорожнього руху, а саме не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію після зупинки на вимогу працівника поліції.
Тобто, ОСОБА_1 було вчинено адміністративні правопорушення передбачені ч.1 та ч.2 ст.122 КУпАП, та згідно ст.36 КУпАП відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про адміністративне правопорушення по ч.2 ст.122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 грн. (а.с. 48-49).
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5877199 від 06.10.2025 р., винесену третьою особою - інспектором Відділення поліції №2 (с.Слобожанське) Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом Бондарь В.В. позивач визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. (а.с. 6).
У постанові вказано, що 06.10.2025 р. о 12.35 год., по дорозі Н-31 26 км. біля селища Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем RENAULT K-ZE, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 Дод.1 поданого з дорожньою розміткою 1.12 (Стоп-лінією) Дод. 2 ПДР України та після зупинки поліцейським не увімкнув світлову аварійну сигналізацію чи не виставив знак аварійної зупинки, чим порушив вимоги п.п. а п.9.9 ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Позивач ОСОБА_1 не погодився з даною постановою і оскаржив її до суду.
Наведене свідчить про наявність публічно-правового спору з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення була винесена без складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до Правил дорожнього руху, знаком 2.2. "Проїзд без зупинки заборонено" - забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком, необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.
Розмітка 1.12 (стоп-лінія) позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 або при сигналі світлофора чи регулювальника, що забороняє рух.
Пункт 9.9 аПравил дорожнього руху передбачає, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові ВС від 27 червня 2019 у справі № 560/751/17, згідно якої визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов'язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.
Так, п.1 ч.1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, як фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
З наданого до суду відповідачем відеофайлом (_WhatsApp Video 2025-11-08 at 09.04.38 (1) зафіксовано перебування транспортного засобу транспортному засобі RENAULT K-ZE, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 на узбіччі та роз'яснення поліцейського, про те, що водій повинен увімкнути аварійну сигналізацію після його зупинки поліцейським.
На відеофайлі під назвою (_Бондарь (Головко) вбачається факт зупинки ОСОБА_1 на транспортному засобі RENAULT K-ZE, номерний знак НОМЕР_1 ; працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що він порушив вимоги дорожнього знаку 2.2. Дод.1 ПДР та не увімкнув аварійну сигналізацію; після чого повідомив ОСОБА_1 про винесення відносно нього постановипро адміністративне правопорушення.
З оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у зв'язку із невиконанням вимог дорожнього знаку 2.2 Дод.1 поданого з дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) Дод. 2 ПДР, а також не ввімкнення світлової аварійної сигналізації після зупинки транспортного засобу поліцейським, що кваліфіковано за п.9.9.а ПДР України.
Отже, дії ОСОБА_1 кваліфіковані саме за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Згідно із ч.2 ст.122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція наведеної правової норми передбачає притягнення до відповідальності водіїв транспортних засобів за порушення ними, зокрема, правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Зі змісту спірної постанови про адміністративне правопорушення слідує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у зв'язку із порушенням ним вимог п.п.9.9 а ПДР України, т.б. не ввімкнення у разі вимушеної зупинки на дорозі аварійної світлової сигналізації.
При цьому суд зазначає, що у постанові зазначено, про не ввімкнення аварійної світлової сигналізації після зупинки транспортного засобу поліцейським.
Згідно п.п.9.9 б ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського. Однак, в оскаржуваній постанові зазначено про порушення водієм п.п.9.9 а ПДР України.
Також суд зазначає, що відповідно до п.9.1 г ПДР України, увімкнення аварійної сигналізації, відноситься до попереджувальних сигналів.
При чому п.9.2 цих Правил встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Згідно з п.п. а п.9.9 ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: у разі вимушеної зупинки на дорозі.
Диспозиція ч.2 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку, тобто у разі порушення п.9.2 ПДР, чого у даному випадку встановлено не було.
Також диспозиція ч.2 ст.122 КУпАП не передбачає відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків.
У поданій суду заяві третя особа посилається на те, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративні правопорушення передбачені ч.1 та ч.2 ст.122 КУпАП, та згідно ст.36 КУпАП відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 грн.
Однак, суд не може взяти до уваги такі пояснення третьої особи, оскільки згідно оскаржуваної постанови дії ОСОБА_1 кваліфіковані саме за ч.2 ст.122 КУпАП та в постанові відсутнє посилання на положення ст.36 КУпАП.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що правопорушення, зафіксоване поліцейським у спірній постанові, а саме: не ввімкнення аварійної світлової сигналізації після зупинки транспортного засобу поліцейським та порушення вимог дорожніх знаків, не може бути кваліфіковане за ч.2 ст.122 КУпАП.
Отже, відповідачем не доведено, що в діях позивача 06.10.2025 р. був наявний склад адміністративного правопорушення та наявна подія правопорушення, передбаченого саме ч.2 ст. 122 КУпАП.
Відповідач відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України не надав суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не довів законності прийнятого рішення.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з вищевикладеним, суд доходить висновку про задоволення позову повністю, а тому постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 241-246, 255, 286, 295, 297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5877199 від 06.10.2025 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн., провадження по справі - закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 40108866, адреса місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-а.
Третя особа: інспектор Відділення поліції №2 (с.Слобожанське) Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант Бондарь Вячеслав Володимирович, робоча адреса: с-ще Слобожанське, вул.Василя Сухомлинського,38 Дніпропетровська область.
Суддя Л.П. Бабічева