Справа № 186/1785/25
Номер провадження № 2/0186/1241/25
09 грудня 2025 року місто Шахтарське.
Шахтарський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Янжули С.А.,
при секретарі - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шахтарському в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської міської ради, третя особа: Департамент Управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно,
26 серпня 2025 року в провадження Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Луганської міської ради, третя особа: Департамент Управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно.
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що йому на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 18 січня 1999 року, виданого Управлінням комунального господарства Луганського міського виконкому належить квартира АДРЕСА_1 .
30 березня 2025 року він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту Управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради із заявою про реєстрацію прав власності на вказане житлове приміщення. 31 березня 2025 року державний реєстратор надав йому відповідь про те, що провести реєстрацію права власності неможливо, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, із зазначенням виникнення права приватної власності на вказану квартиру. Міське комунальне підприємство "БТІ" м.Луганська знаходиться на тимчасово окупованій території України і надати інформацію про те, чи зареєстроване право власності на квартиру в органі БТІ, не має можливості. Разом з тим, з 18 січня 1999 року по теперішній час він є власником вказаного нерухомого майна.
Просить суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить суд про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовільнити.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про дату розгляду справи повідомлений належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України", відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не сповістив, заяви про розгляд справи в його відсутність на адресу суду не надходило.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за внутрішнім переконанням наявні в матеріалах справи докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Юр'ївка, Лутугинського району, Луганської області.
З 08 вересня 1990 року по 09 серпня 2012 року був зареєстрований в АДРЕСА_2 , з 14 серпня 2012 року зареєстрований по АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 від 24 червня 1998 року.
Позивач зареєстрований та проживає, як ВПО, по АДРЕСА_4 , з 22 квітня 2015 року.
Копією ордера на житлове приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу №03321 від 17 липня 1990 року підтверджується, що вказаний ордер виданий члену ЖБК "Виктория" ОСОБА_1 з сімєю з 3 осіб на право зайняття житлового приміщення житловою площею 40,94 кв.м, яке складається із 3 кімнат в квартирі АДРЕСА_1 . Ордер видано на підставі рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу від 27 квітня 1990 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської Ради народних депутатів №147/8 від 22 травня 1990 року. Склад сім'ї: ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_3 - син.
Копією рішення Артемівської районної ради Виконавчого комітету №9/2 від 12 січня 1999 року підтверджується, що згідно довідки ОВББ "Виктория" від 20 грудня 1998 року власником квартири АДРЕСА_1 є член цього об'єднання власників ОСОБА_1 . Квартира складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 40,3 кв.м, загальною площею 68,5 кв.м. Остаточний розрахунок за квартиру відбувся 08 травня 1992 року. На підставі викладеного вирішено: державному комунальному підприємству бюро технічної інвентаризації оформити право приватної власності на вказану квартиру і видати свідоцтво про право приватної власності на ім'я ОСОБА_1 .
Копією свідоцтва про право власності на квартиру від 18 січня 1999 року, виданого Управлінням комунального господарства Луганського міськвиконкому, підтверджується, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Свідоцтво видане на підставі рішення Артемівської районної Ради народних депутатів №9/2 від 12 січня 1999 року. Зазначена квартира зареєстрована Луганським державним комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_1 та записана в реєстрову книгу за №294 за реєстровим №48466 від 18 січня 1999 року.
Копією технічного паспорта від 17 листопада 1998 року на квартиру АДРЕСА_1 підтверджується, що вказана квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Інвентарний номер 51165/4, реєстровий номер 294/48466.
31 березня 2025 року за №78123150 позивач отримав рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій державного реєстратора прав на нерухоме майно - Великої О.В. Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, з посиланням на те, що подані позивачем документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на вказане нерухоме майно та їх обтяження, оскільки відомості про зареєстроване право власності на квартиру відсутні в реєстрах, що діяли до 2013 року, а інформацію про зареєстроване право власності може надати лише міське комунальне підприємство "БТІ" м.Луганська, проте, місто з 07 квітня 2014 року є тимчасово окупованою територією, у зв'язку з чим, отримати інформацію не виявляється за можливе.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК), статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до положень частини 1-4 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.
У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч.2 ст.41Конституції України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Як зазначено у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №127/28130/20, від 02 листопада 2022 року у справі №686/27167/21, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є з цілісною і недоторканною (стаття 2 Конституції України).
Згідно зі статтею 2 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до статті 2 Закон № 1207-VII, датою початку тимчасової окупації окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими починаючи з 07 квітня 2014 року.
Згідно зі статтею 9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Згідно з частиною четвертою, п'ятою статті 11 Закону № 1207-VII набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.
Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , як нерухоме майно знаходиться на території Луганської області, яка від 07 квітня 2014 року є тимчасово окупованою територією.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи квартира АДРЕСА_1 належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на житло від 18 січня 1999 року, виданого Управлінням комунального господарства Луганського міськвиконкому. Право власності на вказану квартиру зареєстроване у Луганському державному комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації.
Згідно з частиною першою статті 182 ЦК України та статей 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності та інші права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про врегулювання відносин, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, що розташоване на тимчасово окупованій території України» від 28 березня 2016 року № 898/5 (далі - Наказ № 898/5) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що розташоване в межах тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей, проводиться незалежно від місцезнаходження такого майна; ведення реєстраційних справ у паперовій формі щодо нерухомого майна, що розташоване в межах тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей, забезпечує Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Отже, право власності на квартиру, як об'єкта нерухомого майна, що знаходиться в м.Луганськ, яка є тимчасово окупованою територією України, підлягає державній реєстрації за межами тимчасово окупованої території Луганської області відповідно до законодавства України з дотриманням вимог статей 182, 657 ЦК України, а також статей 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з урахуванням положення Наказу № 898/5.
З копії рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 78123150 від 31 березня 2025 року, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що державним реєстратором не отримано протягом 30 робочих днів на запит документів та/або інформації, необхідної для державної реєстрації прав.
Суд зазначає, що згідно пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.
Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи, позивачу ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, яке видане 18 січня 1999 року Управлінням комунального господарства Луганського міськвиконкому. Право власності на вказану квартиру зареєстроване у Бюро технічної інвентаризації. В зв'язку з чим, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України.
Оскільки позивач не просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, то останні слід залишити за позивачем по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 328, 331,392 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 223, 258, 259, 264, 265, 273,280-283 ЦПК України, ст.ст.2,3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01 липня 2004 року, 1.4, 2.2., 4.1. Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених Наказом державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 13 грудня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19 січня 1996 року за №31/1056 п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України №432 від 02 травня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у сферах державної реєстрації», абз.6 п.12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року №1127, - суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганської міської ради, третя особа: Департамент Управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно - задовільнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Судові витрати по справі залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Інформація про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_3 , зареєстрований, як ВПО, по АДРЕСА_4 .
Відповідач: Луганська міська рада, код ЄДРПОУ 26070794, юридична адреса: вул.Коцюбинського, буд.14, м.Луганська.
Третя особа: Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 3876476, юридична адреса: вул.Байди Вишневецького, буд.36, м.Черкаси.
Повний текст рішення суду виготовлений 09 грудня 2025 року.
Суддя: С.А.Янжула.