Справа № 199/13964/25
(3/199/7031/25)
іменем України
08.12.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Лисенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
за участю: захисника Колодовського О.В.,
26.09.2025 об 11:40 годині водій ОСОБА_1 на дорозі Т0515 керував транспортним засобом «Citroen Xsara Picasso», н.з. НОМЕР_3 , з явною ознакою алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку, шляхом продуття газоаналізатору Alcotest 6810 Drager або проходження медичного огляду в медичному закладі, водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 у судове засіданні не з'явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовою повісткою, яка направлялася поштою, а також через офіційний веб-сайт «Судова влада України», в тому числі SMS-повідомленням, яке доставлено адресату о 17:53 годині 01.12.2025.
Тобто судом прийнято вичерпні заходи для повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, враховуючи, що ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав, визнано можливим розгляд справи у його відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
У судовому засіданні захисник Колодовський О.В. просив закрити провадження по справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки:
- ОСОБА_1 не керував транспортним засобом;
-відсутні підстави для проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння;
-огляд водія ОСОБА_1 був проведений з порушенням ст. 261-1 КУпАП, тому є недійсним;
-у працівників поліції був відсутній газоаналізатор Драгер, сертифікат та свідоцтво про його останню повірку;
-працівники поліції не роз'яснили порядок проведення медичного огляду;
-ОСОБА_1 не був направлений до лікарні, які мають право проводити огляд.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши думку захисника, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами:
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 465519 від 26.09.2025, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомлений без зауважень, про що свідчить його підпис у протоколі. Зі змісту пояснень водія ОСОБА_1 в даному протоколі слідує: «Керував транспортним засобом «Сітроєн», н.з. НОМЕР_3 , вчора випив пляшку пива».
У той же час слід зазначити, що поліцейський у протоколі про адміністративне правопорушення зазначив про наявність такої ознаки алкогольного сп'яніння у водія як: «почервоніння обличчя».
Проте, виходячи з п. 3 та 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, такої ознаки алкогольного сп'яніння, як: «почервоніння обличчя» не має. Є ознака «різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя», проте така ознака ОСОБА_1 у вину не інкримінована.
За таких обставин при описі суті вчиненого правопорушення суддя не приймає як належну ознаку алкогольного сп'яніння у водія: «почервоніння обличчя» та не посилається на неї при описі суті вчиненого правопорушення та оцінки інших доказів, що не спростовує наявність у водія такої ознаки алкогольного сп'яніння, як «запах алкоголю з порожнини рота», зважаючи на те, що могло бути виявлено виключно поліцейським під час спілкування із водієм та перевірено шляхом проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння, зважаючи і на те, що сам водій підтвердив факт вживання пива напередодні;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого слідує, що водій ОСОБА_1 мав ознаку алкогольного сп'яніння у виді запаху алкоголю з порожнини рота, огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора на місці зупинки не проводився;
- змістом направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.09.2025, з якого убачається, що водій ОСОБА_1 мав ознаку алкогольного сп'яніння у виді запаху алкоголю з порожнини рота, водій відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я;
- матеріалом відеозапису працівника поліції, з якого убачається, що водій ОСОБА_1 назвався та повідомив яким транспортним засобом він керував. На питання працівника поліції: «Вживали спиртні напої?», водій ОСОБА_1 відповів: «Вчора». Працівник поліції запропонував водію ОСОБА_1 продути газоаналізатор «Драгер» на місці зупинки для встановлення стану алкогольного сп'яніння. На питання працівника поліції: «Будете це робити?», водій ОСОБА_1 відповів: «Ні». На питання працівника поліції: «Проходити медичний огляд для встановлення алкогольного сп'яніння в медичному закладі будете?», водій ОСОБА_1 знову відповів: «Ні». Працівник поліції повідомив, що водій ОСОБА_1 порушує п. 2.5 Правил дорожнього руху, тому буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водію ОСОБА_1 роз'яснені права згідно ст. 268 КУпАП. Водія ОСОБА_1 відсторонено від керування автомобілем.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Надаючи оцінку позиції захисника про наявність підстав для закриття провадження по справі за п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, вважаю такі доводи необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Спеціальними засобами доказування підлягає підтвердженню лише процедура огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, визначена ст. 266 та ст. 266-1 КУпАП.
Зокрема, ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення від 26.09.2025 зафіксовано, що 26.09.2025 об 11:40 годині водій ОСОБА_1 на дорозі Т0515 керував транспортним засобом «Citroen Xsara Picasso», н.з. НОМЕР_3 . Водій ОСОБА_1 не скористався своїм правом внести зауваження до змісту протоколу про адміністративне правопорушення і не вніс до вказаного протоколу зауважень з приводу керування ним транспортним засобом. Водій ОСОБА_1 власноруч зазначив пояснення у протоколі наступного змісту: «Керував транспортним засобом «Сітроєн», н.з. НОМЕР_3 , вчора випив пляшку пива».
Крім того, з матеріалу відеозапису поліцейського убачається, що водій ОСОБА_1 підтвердив факт керування ним транспортним засобом «Citroen Xsara Picasso», н.з. НОМЕР_3 . Водій ОСОБА_1 увесь час спілкування із працівником поліції не ставив під сумнів факт керування ним автомобілем.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно сукупність досліджених доказів надає судді можливість дійти висновку про те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тому вимога поліцейського щодо виконання ним вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху у відповідності до ст. 266 КУпАП була законною, але водій ОСОБА_1 безпідставно її не виконав.
Доводи захисника про те, що підстави проходження огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння були відсутні, є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду водіями на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст. 266 КУпАП, постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 та спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 за № 1452/735.
Зокрема, у відповідності до п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі по тексту - Порядок) визначено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Пунктом 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі по тексту - Інструкція), визначено, що ознакою алкогольного сп'яніння є запах алкоголю з порожнини рота.
Згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалу відеозапису водій ОСОБА_1 підтвердив факт вживання спиртного напередодні, тобто 25.09.2025.
Як зміст направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 26.09.2025, так і акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, мають відомості про те, що у водія ОСОБА_1 була виявлена ознака алкогольного сп'яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, що узгоджується зі змістом переглянутого в суді матеріалу відеозапису, зробленого поліцейським.
Відомості про наявність у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, до змісту якого водій ОСОБА_1 своїх зауважень щодо ознаки сп'яніння не вніс.
Відповідно дії поліцейських щодо виявлення у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння та наступної пропозиції водію виконати приписи п. 2.5 Правил дорожнього руху були обґрунтованими та законними і водій ОСОБА_1 , якщо вважав, що він керує автомобілем без ознак алкогольного сп'яніння, міг спростувати підозру поліцейських виключно виконанням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, для чого у водія ОСОБА_1 не було жодних перешкод.
Виявлення ознак сп'яніння у водія віднесено до дискреційних повноважень поліцейського і будь-який водій, який керує транспортним засобом, згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, повинен виконати вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан сп'яніння або нести адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП за безпідставну та необґрунтовану відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Оцінюючи твердження захисника про те, що огляд водія ОСОБА_1 був проведений з порушенням ст. 266-1 КУпАП, а тому є недійсним, слід виходити з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт.
Згідно ч. 3 ст. 15 КУпАП при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
З матеріалів справи слідує, що водій ОСОБА_1 станом на 26.09.2025 дійсно проходив військову службу у Збройних Силах України.
ОСОБА_1 керував легковим автомобілем, який не перебуває на балансі військової частини.
За таких обставин водій ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несе адміністративну відповідальність на загальних підставах, але до нього за вчинення даного правопорушення не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи та адміністративний арешт.
Таким чином, доводи захисника про те, що під час оформлення адміністративного матеріалу за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні військовослужбовця ОСОБА_1 , було порушено приписи ст. 266-1 КУпАП, є необґрунтованим.
Зокрема, у відповідності до п. 1) ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення за статтею 130 КУпАП мають право складати лише:
1) уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції;
2) уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та внутрішньому водному транспорті.
Здійснювати дії щодо тимчасового вилучення посвідчення водія (стаття 265-1 КУпАП) мають право виключно поліцейські.
При цьому, як слідує з п. 1) ч. 1 ст. 255 КУпАП, уповноваженні на те посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, мають право складати протоколи лише про адміністративні правопорушення, передбачені: статтею 44, частиною другою і третьою статті 123, статтями 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7, що вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків.
Також слід зазначити, що окремий порядок огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, визначений у відповідності до ст. 266-1 КУпАП, стосується тих військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, які:
- виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин;
- перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Тобто, процедура огляду на стан сп'яніння, що визначена у ст. 266-1 КУпАП не стосується тих військовослужбовців, які, керуючи транспортними засобами, порушили правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, що узгоджується із приписами ч. 1 ст. 15 КУпАП, за якої такі військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Приймаючи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні докази того, що військовослужбовець ОСОБА_1 на дорозі Т0515, керуючи транспортним засобом «Citroen Xsara Picasso», н.з. НОМЕР_3 , перебував на території військової частини або вчинив таке правопорушення, не будучи водієм транспортного засобу, відповідно, працівники поліції, виявивши у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, правомірно застосували до останнього загальний порядок проходження огляду на стан сп'яніння, передбачений ст. 266 КУпАП, що узгоджується з приписами ст. 255 КУпАП.
Доводи захисника про те, що у працівників поліції був відсутній газоаналізатор «Драгер», сертифікат та свідоцтво про його повірку, суддею не приймаються, оскільки такі доводи захисника не впливають на висновки щодо наявності або відсутності в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП через порушення водієм пункту 2.5 Правил дорожнього руху.
Матеріалом відеозапису поліцейського зафіксовано, що водій ОСОБА_1 не цікавився питанням наявності у поліцейських газоаналізатора, не ставив питання про його сертифікацію або останню повірку такого приладу. Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не була пов'язана із відсутністю газоаналізатора у працівників поліції, через відсутність сертифікату чи свідоцтва про його повірку. Як зазначено вище, працівник поліції запропонував водію ОСОБА_1 продути газоаналізатор «Драгер» для встановлення стану алкогольного сп'яніння. На питання працівника поліції: «Будете це робити?», водій ОСОБА_1 відповів: «Ні». На питання працівника поліції: «Проходити медичний огляд для встановлення алкогольного сп'яніння в медичному закладі будете?», водій ОСОБА_1 відповів: «Ні».
При цьому, розділ ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015, регулює порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, а не наявність в екіпажі патрульної поліції спеціального технічного засобу, про що наголошує захисник.
До того ж, як слідує з п. 5 розділу II Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 за № 1452/735, перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Водій ОСОБА_1 не висловлював вимогу надати йому сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку газоаналізатора.
Відповідно, суддя не може надавати оцінку гіпотетичній (можливій) відсутності у даному складі екіпажу поліцейських газоаналізатора, його сертифікації чи свідоцтва про повірку, оскільки водій ОСОБА_1 відмовився від проходження будь-якого виду огляду на стан алкогольного сп'яніння, без пояснення причин, тому доводи захисту про відсутність газоаналізатора, відсутність сертифіката відповідності чи свідоцтва про повірку газоаналізатора могли би мати значення виключно в разі згоди водія на проходження такого огляду, його подальшого проходження та заперечення його результатів, чого в цій справі не має.
Суддя критично оцінює доводи захисника про те, що працівники поліції не роз'яснили водіюпорядок проведення медичного огляду.
По-перше, у відповідності до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, а згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
По-друге, з матеріалу відеозапису поліцейського слідує, що водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу (газоаналізатора), так і в закладі охорони здоров'я. Водій ОСОБА_1 відмовився від проходження будь-якого виду огляду на стан алкогольного сп'яніння без пояснення причин.
У той же час поліцейський дійсно має обов'язок інформувати особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, але лише перед проведенням огляду на стан сп'яніння, про що свідчить п. 5 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 за № 1452/735.
Проте, водій ОСОБА_1 з самого початку спілкування з поліцейським не надавав згоду на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, не цікавився питанням порядку проходження такого огляду, у зв'язку із чим підстав для інформування поліцейським водія про порядок застосування спеціального технічного засобу не було.
В цій справі, зважаючи на досліджені докази, відмова водія ОСОБА_1 виконати п. 2.5 Правил дорожнього руху, не була пов'язана з його незнанням законів або його не інформуванням щодо порядку застосування спеціального технічного засобу. ОСОБА_1 не мав сумніву проходити чи ні огляд на стан алкогольного сп'яніння - навпаки водій ОСОБА_1 беззаперечно та ствердно відмовився від пропозиції працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в порядку ст. 266 КУпАП.
Доводи захисника про те, що в письмовому направленні вказаний медичний заклад Краматорський наркодиспансер, який можливо відсутній як заклад охорони здоров'я і можливо не був найближчим для водія, суддею не приймаються, оскількиводій ОСОБА_2 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння без пояснення причин, тому в даному випадку не має значення, від проходження в якому саме закладі охорони здоров'я водій відмовився виконувати п. 2.5 Правил дорожнього руху.
На підставі викладеного вважаю, що всі докази, які покладені в основу даної постанови, відповідають положенням ч. 1 ст. 251 КУпАП, тобто є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв'язку - достатніми для прийняття рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення йому адміністративного стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, яке посягає на безпеку дорожнього руху, дані про особу ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, отримував посвідчення водія, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують його відповідальність, вважаю за необхідне накласти йому адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 12) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці під час виконання службових обов'язків.
Тобто законом не передбачено можливість звільнити порушника від сплати судового збору через факт наявності правового статусу військовослужбовця. Відповідно лише військовослужбовець, який під час виконання службових обов'язків, вчинив адміністративне правопорушення може бути звільнений від сплати судового збору.
ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, будучи військовослужбовцем.
Проте, як зазначено вище, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення під час виконання саме службових обов'язків військовослужбовця, у зв'язку з чим підстав для його звільнення від сплати судового збору не вбачається.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,
Накласти ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути на підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити ОСОБА_1 вимоги ч. 1 ст. 307 КУпАП про те, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Попередити ОСОБА_1 , що у разі несплати ним штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Суддя: В.О.Лисенко