Справа № 545/1477/23 Номер провадження 11-кп/814/715/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
08 грудня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 ,
цивільного позивача - ОСОБА_10
представника цивільного позивача - адвоката ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62022170010000435 за апеляційною скаргою прокурора Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону ОСОБА_6 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 22.05.2024,
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 415 КК України на 1 рік службового обмеження.
Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 1 280 грн. на лікування та 10 000 моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_10 залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_8 , 11.12.2022 близько 16 год. 37 хв., будучи військовослужбовцем, який проходить військову службу на посаді водія-електрика відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , рухаючись на автомобілі Рено Дастер, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ІНФОРМАЦІЯ_3 , по АДРЕСА_2 , виїжджаючи з другорядної дороги на нерегульоване перехрестя з головною автодорогою М-03 Київ - Харків - Довжанський, повертаючи ліворуч до м. Полтави, порушив вимоги п.п 10.1., 16.11. та 4.2 Розділу 33 Правил дорожнього руху, а саме перед початком руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод і небезпеки іншим учасникам руху, не надав перевагу транспортному засобу Део Ланос д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_12 , який рухався автодорогою М-03 Київ - Харків - Довжанський, по головній дорозі, від м. Полтави по своїй смузі руху, та допустив зіткнення з ним, у результаті чого ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
В своїй апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв?язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвали новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч. 1 ст. 415 КК України у виді 1 року службового обмеження з відрахуванням 10% в дохід держави із суми грошового забезпечення засудженого.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що місцевий суд в порушення вимог ч. 2 ст. 58 КК України при призначенні обвинуваченому покарання у виді службового обмеження не зазначив розмір відрахувань в дохід держави із суми його грошового забезпечення.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти її задоволення, представника потерпілого, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог прокурора, цивільного позивача та його представника, які щодо апеляційної скарги прокурора поклалися на розсуд суду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, ніким із учасників провадження не оспорюється. Місцевий суд обвинувальний акт розглянув відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України у спрощеному порядку.
При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст.ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст. 12 КК України; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проходження служби, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей; відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання; думку потерпілих та правильно визначив ОСОБА_8 покарання у мінімальному розмірі у межах санкції інкримінованої статті.
Проте доводи прокурора про неправильне застосування місцевим судом кримінального закону, а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню, при призначенні обвинуваченому покарання, є слушними.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 Полтавського районного суду Полтавської області від 22.05.2024 за ч. 1 ст. 415 КК України призначено покарання у виді 1 року службового обмеження.
Відповідно до ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.
Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому у строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Тобто відрахування у дохід держави певної частини грошового забезпечення військовослужбовця є обов?язковим елементом покарання у виді службового обмеження.
Проте, місцевий суд, визначаючи покарання ОСОБА_8 у виді службового обмеження, не визначив розмір відрахувань із суми грошового забезпечення засудженого.
Згідно зі ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, на підставі ч. 1 ст. 413 цього Кодексу, є не застосування закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Тому, з урахуванням викладеного, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання з ухваленням в цій частині нового вироку, а отже апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 22.05.2024, щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України у виді службового обмеження на 1 рік з відрахуванням у дохід держави 10% із суми грошового забезпечення засудженого.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4