Справа № 552/2219/25 Номер провадження 22-ц/814/3718/25Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
27 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Полтава цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 липня 2025 року,
У березні 2025 року позивачка звернулась з вказаним позовом до суду першої інстанції, у якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини до повноліття в розмірі 15000 грн щомісячно.
Позовна заява обґрунтована тим, що сторони з 27.02.2016 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано, мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні.
Позивач вказувала, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини починаючи з листопада 2023 року не надає.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 02 липня 2025 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000 грн щомісячно, до досягнення повноліття, починаючи з 21.03.2025.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального права, просила скасувати рішення та ухвали нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги вказувала, що виходячи з матеріального становища відповідача, враховуючи задовільний стан його здоров'я, відсутність інших неповнолітніх дітей ОСОБА_2 має всі можливості платити аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в заявленому розмірі.
Від представника відповідача - адвоката Білецького О.В. надійшов відзив, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
В обгрунтування відзиву вказано, що апеляційна скарга не містить належного обґрунтування незаконності судового рішення суду першої інстанції.
Вказано, що доводи та вимоги апеляційної скарги є незрозумілими та зводяться до незгоди із визначеним розміром аліментів, а не з порушеннями, допущеними судом при ухваленні рішення.
Зазначає, що позивачем не доведено той факт, що відповідач може сплачувати аліменти у розмірі 15 000,00 грн щомісячно.
Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що сторони по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 27.02.2016 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10.10.2023 в справі № 552/5189/23, яке набрало законної сили.
Сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доходи ОСОБА_2 , які б надавали йому можливість сплачувати аліменти в розмірі по 15 000 грн щомісячно не підтверджено доказами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
У статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року для дітей віком від 6 до 18 років встановлено прожитковий мінімум на місяць у розмірі 3196 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Так, відповідно до відповіді №1455568 від 06.06.2025 Державного реєстру фізичних осіб - платників податків на запит судді, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» про отримані доходи та утримані податки з 1 кварталу 2021 року по 02 квартал 2021 року, ОСОБА_2 отримував доходи з січня 2021 року по березень 2022 року. Відомості про доходи відповідача у період з квітня 2022 року по 2025 рік, відсутні в матеріалах справи.
Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 06.06.2025 за ОСОБА_2 відсутнє зареєстроване на праві власності нерухоме майно.
Зазначені обставини повною мірою були враховані судом першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи докази в їх сукупності та вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання сина, суд першої інстанцій пришов до обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, визначивши розмір аліментів у сумі 5000,00 грн та врахував стан здоров'я та матеріальне становище відповідача.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо матеріального стану відповідача, так як позивачем не надано доказів наявності у нього рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, депозитів, акцій, активів у фінансових установах чи інших доказів на підтвердження своїх доводів.
Доказів того, що визначений судом розмір аліментів не відповідає потребам дитини, позивачка до суду також не надала.
Посилання позивача у позовній заяві на те, що нею понесені витрати із заняття у футбольній секції, освітні витрати та витати на медичні послуги і ліки, не приймаються судом, оскільки це не є підставою для визначення розміру аліментів у більшому розмірі, а можуть бути підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача додаткових витрат.
З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених в апеляційній скарзі підстав відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення, а зводяться до незгоди із визначеним судом розміром аліментів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль