Справа № 553/4644/24 Номер провадження 22-ц/814/2594/25Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
27 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Борисовича на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 березня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Яковенко Н.Л., повний текст судового рішення виготовлено - 25.03.2025,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Зміст позовних вимог
У грудні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до Ленінського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 10.06.2022 відповідач ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки, згідно умов яких відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у відсотках на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Вказував, що відповідач свої зобов'язання не виконав, станом на 10.12.2024 загальна заборгованість перед банком складає 84584,61 грн.
В своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором від 10.06.2022 в розмірі 84584,61 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 19.12.2024 позовну заяву передано за підсудністю до Київського районного суду м. Полтави.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 березня 2025 року в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостівідмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час вирішення справи судом відповідач ОСОБА_1 заборгованість в повному обсязі погасив, станом на 11.02.2025 не мав заборгованості перед АТ «А-Банк» за кредитними договорами як фізична особа, про що банківською установою надано відповідну довідку.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням, представник Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвокат Омельченко Є.Б. оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано того факту, що відсутність підпису позичальника на спірних Умовах та правилах надання банківських послуг не свідчить про не ознайомлення останнього з ними та не підтверджує відсутність договірних відносин між сторонами саме на цих умовах.
Також АТ «Акцент-Банк'у своїй апеляційній скарзі наполягало на неправильному застосуванні судом першої інстанції до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлені обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.06.2022 відповідач ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки, згідно умов яких відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу кредитні кошти.
ОСОБА_1 свого обов'язку належним чином не виконав, своєчасно, в порядку, передбаченому договором, кредитні кошти в повному обсязі не повернув.
Станом на 10.12.2024 мала місце заборгованість відповідача перед банком, розрахована за укладеного між сторонами умовами кредитного договору, в розмірі 84584,61 грн, з яких: 65841,57 грн заборгованість за кредитом, 18743,04 грн - заборгованість по відсоткам.
Такий розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданими до суду розрахунками.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що відповідач ОСОБА_1 фактично погасив свою заборгованість по основній сумі боргу та відсоткам у повному обсязі.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень статей 526, 530, 1046, 1054 ЦК України на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов'язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно погашення ОСОБА_1 заборгованості перед АТ «Акцент-Банк».
З довідки АТ «Акцент-Банк» про заборгованість від 11.02.2025 року № MVID-TO17-OCR0-KR80 вбачається, що ОСОБА_1 станом на 11.02.2025 11:51 не має заборгованості перед АТ «А-Банк» за кредитними договорами, як фізична особа (а.с.60 зворот).
Апеляційний суд критично оцінює позицію АТ «Акцент-Банк»», яке у своїй апеляційній скарзі наполягає на неправильному застосуванні судом першої інстанції до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, оскільки підставою відмови в позові місцевим судом зазначено відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «А-Банк», а не неналежне ознайомлення його з умовами та правилами надання банківських послуг.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких він дійшов шляхом повного та всебічного з'ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в судах, компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Борисовича - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 березня 2025 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Головуючий суддя О.О. Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль