Справа № 524/13128/24 Номер провадження 22-ц/814/2722/25Головуючий у 1-й інстанції Мельник Н. П. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
25 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Панченка О.О.,
Суддів: Бутенко С.Б.,Одринської Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - адвоката Городніщевої Єлизавети Олегівни на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 квітня 2025 рокуухвалене у складі головуючого судді Мельник Н.П., повний текст судового рішення виготовлено - дати не вказано
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 64942 грн 08 коп, судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений договір № 7092264 про надання споживчого кредиту, за умовами якого Товариство надало позичальниці кошти в сумі 16800 грн на умовах строковості, зворотності, платності строком на 360 днів.
25.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК«Фінтраст Україна» укладений договір факторингу № 25.07/24-Ф. Згідно з витягом первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення коштів в сумі 47557,44 грн, право одержання яких належить первісному кредитору на підставі кредитного договору № 7092264 від 21.09.2023, що складається з суми заборгованості за основною сумою боргу 16800,00 грн, суми заборгованості за відсотками - 30757,44 грн.
ТОВ «Авентус Україна» своє зобов'язання по видачі кредиту шляхом перерахування грошових коштів на платіжну карту відповідачки виконало, але позичальниця кредит не погашає, що змусило позивача звернутись до суду з цим позовом.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачки по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає за основною сумою боргу 16800,00 грн, сумою заборгованості за відсотками - 30757,44 грн., нарахованими процентами за 52 календарних дні 17384,64 грн, а всього 64942,08 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 квітня 2025 рокупозовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна») заборгованість за договором № 7092264 про надання споживчого кредиту від 21.09.2023 у розмірі 47557 грн 44 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (до перейменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна») судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 1773 грн 94 коп та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
З вказаним рішенням суду в частині вимог, в задоволенні яких було відмовлено, не погодилася представник Городніщєва Є.О., яка діє в інтересах ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та подала апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 квітня 2025 року в цій частині та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме стягнути суму заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» в розмірі 64942,08 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. Крім того прохає стягнути з ОСОБА_1 судові витрати 3633,60 грн та витрати на правничу допомогу в апеляційній інстанції у сумі 4000 грн.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що не згодна з рішенням суду першої інстанції, оскільки воно не відповідає вимогам закону, є необґрунтованим (неповно встановлено обставини справи, що мають значення для справи), неправильно дослідженні докази та надано їм оцінку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Стверджує, що відповідно до умов Договору факторингу №25.07/24-Ф від 25.07.2024 року та інформації, зазначеної в картці обліку договору (розрахунку заборгованості) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло прав кредитора за вимогами до відповідача за договором про надання споживчого кредиту №7092264 від 21.09.2023 року та право проводити нарахування процентів за користування кредитом в межах строку кредитування,
Акцентує увагу, що відповідач не здійснювала виплати спрямовані на виконання договору та своїх зобов'язань перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів чим порушила умови договору.
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.09.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 7092264 про надання споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С2053». Згідно умов кредитного договору, ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 16800 грн., строком на 360 днів, за процентною ставкою 1,99 % в день, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 (а.с. 16-20).
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання перед ТОВ «Авентус Україна» за Договором про надання споживчого кредиту № 7092264 від 21.09.2023 року щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.
25.07.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 25.07/24-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Про відступлення прав грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідного повідомлення (а.с. 25).
Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників Додаток № 1 до Договору Факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2023 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 47557,44 грн. (а.с.38).
Станом на дату звернення позивача до суду у відповідача утворилася заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» у розмірі 64942,08 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 16800 грн, заборгованості за нарахованими процентами 30757,44 грн. та заборгованості за нарахованими позивачем відсотками за 52 календарних дні в розмірі - 17384,64 грн.
Відмовляючи у стягненні з відповідача процентів за нарахованими позивачем процентами за користування кредитом за період з 25.07.2024 - по 14.09.2024 року в розмірі - 17384,64грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів такого розрахунку та підстав для проведення нарахування.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зазначене вище дає підстави дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Із матеріалів справи вбачається, що 21.09.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 7092264 про надання споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С2053». Згідно умов кредитного договору, ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 16800 грн., строком на 360 днів, за процентною ставкою 1,99 % в день, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 (а.с. 16-20).
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання перед ТОВ «Авентус Україна» за Договором про надання споживчого кредиту № 7092264 від 21.09.2023 року щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.
25.07.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 25.07/24-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Про відступлення прав грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідного повідомлення (а.с. 25).
Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників Додаток № 1 до Договору Факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2023 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 64942,08 грн. (а.с.38).
Станом на дату звернення позивача до суду у відповідача утворилася заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» у розмірі 64942,08 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 16800 грн, заборгованості за нарахованими процентами 30757,44 грн. та заборгованості за нарахованими позивачем відсотками за 52 календарних днів в розмірі - 17384,64 грн.
Згідно п.1.1. Договору Факторингу, за цим договором позивач (Фактор) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» (Клієнта) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п. 1.2. Договору Факторингу, перехід від Клієнта (ТОВ «Авентус Україна») до Фактора (позивача) вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами, скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора право вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до Витягу з Реєстру Боржників Додаток № 1 до Договору Факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2023 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 47557,44 грн. (а.с.38).
Станом на 31.10.2024 р. у відповідача утворилась заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» у розмірі 64942,08 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 16800 грн, заборгованості за нарахованими процентами 30757,44 грн. та заборгованості за нарахованими позивачем відсотками за 52 календарних днів в розмірі - 17384,64 грн.
Згідно картки обліку договору (розрахунку заборгованості), який приєднаний до матеріалів справи позивачем, відсотки нараховувалися ОСОБА_1 в період з 25.07.2024 року по 14.09.2024 року включно, та складають загальну суму в розмірі 17384,64 грн. Будь-яких інших нарахувань по відсотках з даного розрахунку не вбачається. Крім того, відповідачем 21.10.2023 здійснено платіж на рахунок кредитора: 7522,20 грн. - оплата процентів (а.с. 27 зворот.).
Разом із тим, колегія суддів, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи, погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки відповідач не здійснювала оплати спрямовані на виконання договору та своїх зобов'язань перед кредитором щодо повернення кредиту.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, що проведений розрахунок за відсотками в сумі 17384,64 грн не надано, що позбавляє суд можливості перевірити правильність.
Апеляційна скарга містить вимогу про скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі, проте не містить доводів незгоди скаржника в частині задоволених вимог судом першої інстанції, тому в цій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про їх задоволення.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу та судового збору слід зазначити наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі КГС від 03.10.2019 р у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 р у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 р у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 р у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 р у справі № 753/1203/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» в суді першої інстанції надавалася адвокатом Городніщевою Є.О. на підставі договору про надання правової допомоги №28/08-2024 від 26 серпня 2024 року.
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги в суді першої інстанції надано Акт № 40 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 26/08-2024 від 26 серпня 2024, за змістом якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 10 000 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/3145 від 18.05.2023 року.
В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заявлено клопотання про стягнення з відповідача 4000 грн витрат на правову допомогу надану в суді апеляційної інстанції.
На підтвердження понесених витрат ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» договір про надання правової допомоги №10/12-2024, акт №62 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, в якому зазначено перелік робіт на суму 4000 грн.
За змістом наданих документів вбачається, що правнича допомога надана на загальну суму 4 000 грн, за збір та аналіз доказів і документів для подання до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.04.2025 року у справі № 524/13128/24 - 2 години - 1 000 грн, складення апеляційної скарги, 5 годин - 2 500 грн, направлення відповідачу та подання до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги, 1 год - 500 грн.
Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсягу фактично витраченого часу за надані послуги, критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи апеляційний суд дійшов до висновку, що заявлені ТОВ «Фінтраст Капітал» витрати у розмірі 10 000,00 грн. за складання в суді першої інстанції позовної заяви та 4000 грн. за складання апеляційної скарги не відповідають критерію розумності, та не є співрозмірними із складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.
З огляду на зазначене у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, щодо правильності висновків суду першої інстанції та наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінтраст Капітал» витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000,00 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13ст. 141 ЦПК України).
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню тому понесені позивачем витрати на сплату судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 3633,60 грн, підлягають стягненню з відповідача..
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Капітал» - задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 квітня 2025 року - скасувати, в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість по процентах за 52 календарних днів за кредитним договором №7092264 від 21.09.2023 року в розмірі 17384,64 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 3633 грн 60 коп судового збору та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 28 листопада 2025 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді С.Б. Бутенко
Т.В. Одринська